Рішення № 86416992, 10.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3539/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУ НП в Луганській області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати у зв`язку з затримкою належної суми одноразової грошової допомоги при звільненні 09.12.2015;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Луганській області здійснити виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати з 10 грудня 2015 року по 18 липня 2019 року у сумі 224299, 20 грн, згідно з розрахунком.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262- XII відповідачем протиправно було позбавлено позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вказаний факт встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №360/4268/18, яке набрало законної сили з дня ухвалення постанови від 28.05.2019 Першого апеляційного адміністративного суду. Копії цих рішень отримано ГУ НП України в Луганській області як відповідачем у вказаній справі. Одноразова грошова допомога згідно вказаних рішень була сплачена позивачу лише 19 липня 2019 року.

Листом вих. від 17.07.2019 № 4322/41/22/05-19 відповідач відмоввив позивачу в отриманні вищевказаної виплати з посиланням на наказ МВС від 06.04.2016 № 260.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

05 вересня 2019 року від представника Головного управління Національної поліції в Луганській області надійшов відзив на позов від 03.09.2019 № 843/111/28-2019 (а.с.51-53), в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує проти них з огляду на такі обставини.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі № 360/4268/18 ОСОБА_1 було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції у розмірі 26561,76 грн, яку було сплачено позивачу 18.07.2019.

Відповідач зазначає, що відносини щодо виплати присудженої ОСОБА_1 за судовим рішенням одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і положення ст. 117 КЗпПУ до таких правовідносин не підлягають застосуванню. Зазначене твердження узгоджується із правовим висновком Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України», (рішення від 08.04.2010; заява № 377/02), у якому зазначено, що положення ч. 1 та ч. 2 ст. 117 КЗпП стосуються різних (відмінних між собою) правовідносин, що виникають у зв`язку зі звільненням працівника і виконанням роботодавцем свого обов`язку щодо розрахунку при звільненні. Зокрема, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що після того, як суму заборгованості із заробітної плати звільненого працівника встановив суд (відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП), правила щодо стягнення компенсації за кожен день затримки до дати фактичного розрахунку відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП не застосовуються до правовідносин, пов`язаних з виконанням судового рішення

Крім того, позивач робить невірний розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач рахує кількість днів затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням дня її виплати 18.07.2019 (розрахунок до 18.07.2019 включно), але день сплати вказаної виплати не повинен входить у розрахунок днів затримки, на підставі чого кількість робочих днів затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції по день фактичного розрахунку складає 899 днів. Середньоденне грошове забезпечення позивача складає - 209,64 грн., а тому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 899 х 209,64 грн = 188 466,36 грн.

До спірних правовідносин застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, а не Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (на день звільнення позивача - 09.12.2015), який набув чинності 27.05.2016 з дня опублікування в Офіційному віснику України № 39. Тому при обчисленні суми середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, на думку відповідача, на підставі Порядку від 08.02.1995 № 100 час затримки саме має бути обчислено саме в робочих днях, а не календарних.

На підставі зазначеного, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, в задоволенні яких слід відмовити.

Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.1,2).

Ухвалою суду від 09.09.2019 зупинено провадження у справі за клопотанням представника відповідача (а.с.63).

Ухвалою суду від 22.11.2019 прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 10.12.2019 (а.с.91).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (а. с. 38-42).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/4268/18 позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні 09 грудня 2015 року. Зобов`язано Головне Управління Національної поліції України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні 09 грудня 2015 року відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відшкодування моральної шкоди (а.с.23-26).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 у справі № 360/4268/18 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 360/4268/18 залишено без змін (а.с.27-34).

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/4268/18 набрало законної сили 28.05.2019.

Відповідно до зведеної відомості для зарахування на картковий рахунок співробітникам ГУНП в Луганській області від 17.07.2019 та платіжного доручення № 2813 від 17.07.2019 ОСОБА_1 на виконання зазначеного рішення суду нараховано одноразову грошову винагороду при звільненні у сумі 26561,76 грн, зазначена сума за списком №233 одержана банком 17.07.2019, оплачена 18.07.2019 (а.с.57,58).

Таким чином, відповідач виконав рішення суду щодо нарахування та перерахунку до банківської установи належних позивачу коштів саме 17.07.2019.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина друга статті 370 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, встановлені судовими рішеннями у справі № 360/4268/18 обставини, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні 09 грудня 2015 року при розгляді даної справи не доказуються.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07.11.2015.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова № (Постановою № 988) та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування - з 27.05.2016.

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наведені норми законодавства дають підставу для висновку, що нерозповсюдження на поліцейських норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейським, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин (при звільненні 09 грудня 2015 року).

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України передбачає підстави та вид відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника.

Згідно з вимогами частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог частини 2 цієї статті при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 360/4268/18 спірним для сторін був не розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме право позивача на її отримання та відповідно обов`язок відповідача щодо нарахування цих сум та її виплати. Тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини 1 статті 117 КЗпП України, тому посилання відповідача на практику ЄСПЛ справі «Меньшакова проти України» (рішення від 08.04.2010; заява № 377/02) є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з приписами статті 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону № 108/95-ВР).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 23.08.2019 № 670/111/-22-2019 грошове забезпечення позивача, з якого обчислюється середньоденне грошове забезпечення позивача як поліцейського, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за листопад 2015 року - 5076,00 грн; за грудень 2015 року - 1842,10 грн, всього: 6918,10 грн (а.с.56).

Відповідно до зазначеної довідки за листопад та грудень 2015 року позивачем відпрацьовано згідно графіка роботи 33 робочих дні (за листопад 2015 року - 24 робочі дні, за грудень 2015 року - 9 робочих днів). Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 209,64 грн (6918,10 грн : 33).

День звільнення позивача 09.12.2015 вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 10.12.2015 по 17.07.2019 та становить 899 робочих днів відповідно до листів Мінсоцполітики України за цей період.

Отже середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2015 по 17.07.2019, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 209,64 грн х 899 робочих днів = 188466,36 грн.

Позивач в своєму розрахунку сум середнього заробітку, що доданий до позову, зазначив, що йому ці суми підлягають виплаті за період з 10.12.2015 по 18.07.2019 з урахуванням компенсації втрати ним частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати в загальному розмірі - 224299,20 грн.

Однак, суд з зазначених вище підстав вважає правильним період, за який має бути нараховано середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 10.12.2015 по 17.07.2019, оскільки відповідач довів суду, що ним здійснені всі залежні від нього дії для виконання зазначеного рішення суду та перераховано до банківської установи кошти для виплати позивачу саме 17.07.2019.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Суд не знаходить підстав для нарахування компенсації на вказані суми середнього грошового забезпечення, оскільки ця виплата не є заробітною платою позивача, а по своїй суті є санкцією, що накладається на відповідача за час затримки розрахунку при звільненні позивача згідно з вимогами трудового законодавства, отже, має разовий характер. Крім того, як встановлено судом, спірні суми позивачу відповідачем нараховані не були.

Тому обчислення позивача сум середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є помилковим, отже в задоволенні його вимог щодо нарахування та виплати цих сум за 18.07.2019, а також нарахування на ці суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід відмовити, позовні вимоги задовільнити частково.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті середньої заробітної плати у зв`язку з затримкою належної суми одноразової грошової допомоги при звільненні, а отже виплаті ОСОБА_1 підлягає сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2015 по 17.07.2019 в розмірі 188466,36 грн. Вимоги позивача цій частині мають бути задоволені судом.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити певні дії - задовільнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845; місцезнаходження: 93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1) щодо невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середньої заробітної плати у зв`язку з затримкою належної суми одноразової грошової допомоги при звільненні 09.12.2015;

Зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Луганській області здійснити виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати з 10 грудня 2015 року по 17 липня 2019 року у сумі 188466,36 грн (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість гривень 36 копійок)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 16 грудня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян