Вирок № 86411592, 16.12.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2302/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.

суддів Медінцевої Н.М., Дубовика Р.Є.

за участю секретаря Азямової О.В.

прокурора Панченка В.В.

захисника Подлуцького А.М.

перекладачів Жданюк - Зальотової О. О., Ковальової Г.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Бахмут кримінальне провадження № 12014050150003716 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ (нині - Бахмут) Донецької області, громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, раніше несудимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115КК України,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився вдома у свого знайомого ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3 , де у них на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт внаслідок висловлення словесних образ з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 . В ході вказаного конфлікту ОСОБА_1 , знаходячись на кухні вказаної квартири, діючи умисно, з метою помсти за образливі, на його думку, вислови потерпілого на його адресу та з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, взяв у праву руку молоток, що лежав під кухонним столом, та, підійшовши зі спини до ОСОБА_2 , наніс останньому удар молотком по голові в область потилиці, від чого потерпілий впав на підлогу в кухні, а ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення смерті іншій людині, наніс лежачому ОСОБА_2 три удари молотком в обличчя з правої сторони та три удари по голові в скроневу область зліва, завдавши ОСОБА_2 наступні тілесні ушкодження: забиті рани в потиличній, виличній області, в проекції кута нижньої щелепи справи, шкіри верхньої губи справа, множинні забиті рани скроневої області зліва, відкритий перелом лівої скроневої кістки, забий речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, травматична екстракція 4,5-го зубів на нижній щелепі справа, які як небезпечні для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень, які несумісні з життям, одразу помер у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_3 .

Смерть ОСОБА_2 настала 20 грудня 2014 року внаслідок забію головного мозку тяжкого ступеню з крововиливом під його оболонки, обумовленого відкритою черепно-мозковою травмою, про що свідчать: наявність забійної рани у лівій скриньовій області, перелом лівої скриньової кістки з ділянкою її дефекту, забій речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, набряк головного мозку та легенів. Пошкодження скроневої області зліва знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред`явленному йому обвинуваченні не визнав, від дачі показань відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Разом з тим, досліджені та проаналізовані під час судового провадження зібрані по справі докази, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях свідків, письмові докази, їх об`єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України, дають підставу суду вважати про обґрунтованість пред`явленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 , не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим.

Свідок ОСОБА_3 , показала, що потерпілий ОСОБА_2 , який помер, був її сусідом, мешкали в одному під`їзді, вона на 2 поверсі, а ОСОБА_2 на четвертому, обвинуваченого вона не знає і ніколи його не бачила, в той день також його не бачила. Про обставини смерті потерпілого ОСОБА_2 пояснила, що в грудні 2014 року до неї подзвонила сусідка ОСОБА_4 та повідомила, що не може додзвонитися до ОСОБА_2 , попросила сходити разом з нею, відкрити його квартиру. У ОСОБА_4 були ключі від квартири ОСОБА_2 , вона відкрила квартиру, вони разом зайшли до квартири № 11 . Спочатку зайшли в коридор, потім в зал, в залі був безлад, були розкидані речі, вони подумали, що ОСОБА_2 збирався кудись поїхати до родичів та розкидав речі. Потім вони пройшли до кухні та знайшли померлого ОСОБА_2 в сидячому положенні на підлозі біля вікна та батареї. ОСОБА_4 покликала його він не відгукнувся. Ніяких тілесних ушкоджень вони не бачили, вона подумала, що він помер природньою смертю, що у нього стався серцевий напад. Світло не включали, оскільки було ще видно, приблизно о 15.00, 15.30 год., але вже темніло. Потім вони швидко вийшли та закрили квартиру. Вона пішла до себе в квартиру, а ОСОБА_4 подзвонила сину померлого, викликала швидку та поліцію. Померлого ОСОБА_2 може охарактеризувати з позитивної сторони - нормальний чоловік, не випивав, багато сусідів довіряли йому ключі від квартир, щоб він приглядав за квартирами під час від`їзду. Знає, що померлий ОСОБА_2 проживав один, з його слів, син мешкав в м.Київ, його сина бачила за 20-30 років - один раз.

Свідок ОСОБА_5 , яка працює у ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів» машиністом крану, дала показання про те, що обвинуваченого ОСОБА_1 знає, знайомі з 2010 року, працювали в с. Красна Гора , проживали разом з 2011 року по 2013, 2014 роки, може охарактеризувати його з позитивної сторони, останній раз вона його бачила чотири роки назад - в листопаді 2014 року, потім не бачила, оскільки працювала в м.Харків, сумісно вони вже не проживали, лише спілкувалися в листопаді та в грудні 2014 року по телефону, розмови були про їх стосунки. Останній раз обвинуваченого вона бачила 31.12.2018 року, коли працівники поліції її разом з її дитиною доставили до відділу поліції, це було близько 18.00 години. Обвинувачений був в пригніченому стані, слідів застосування до нього фізичного насильства вона не бачила. В період з 23.12.2014 - 26.12.2018 року їй зателефонував ОСОБА_1 в нетверезому стані та повідомив, що він вбив людину, але тоді вона йому не повірила, оскільки він був дуже п`яний. Раніше в телефонних розмовах про те, що він когось побив або вбив, у них не було. Про обставини вбивства їй нічого невідомо, їй зателефонували робітники поліції та повідомили, що сталося вбивство. Їй відомо, що вбитий це далекий родич матері ОСОБА_1 . Також пояснила, що її син про вбивство нічого їй не розповідав, мабуть боявся. Але коли їх попросили проїхати до відділу поліції, то син вже в машині робітникам поліції пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 в грудні 2014 року приїхав в район Ступки м.Бахмут (де її син проживав з бабусею), обманним шляхом попросив сина проїхати з ним за адресою, де ОСОБА_1 мешкав, десь в районі «Самольоту», на обличчі ОСОБА_1 була подряпина, крапельки крові, крапельки крові також були і на пакеті. Коли вони приїхали до квартири, обвинувачений забрав у її сина телефон та закинув його під шафу. Потім прийшла жінка, з якою ОСОБА_1 на той час мешкав, а син скористався моментом та покинув приміщення. Більше їй про скоєння злочину нічого невідомо. Також свідок ОСОБА_5 пояснила, що її син не розповідав їй, що бачився з обвинуваченим, оскільки вона забороняла сину спілкуватися з ОСОБА_1 , також син їй повідомив, що він тільки один раз був за адресою проживання ОСОБА_1 . На питання обвинуваченого ще раз підтвердила, що на початку грудня 2014 року у них була телефонна розмова, в ході якої обвинувачений їй розповідав, що він зі знайомим побили чоловіка.

З показань малолітнього свідка ОСОБА_8 , який навчається у Слов`янському авіаційному коледжі, суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_1 знає з 2013, 2014 року як просто знайомого, ще він його називав вітчимом. Останній раз бачилися у 2014 році, коли ОСОБА_1 його запросив до квартири, де останній проживав, адресу не знає, квартира розташована в районі «Самольоту». Вони вдвох з обвинуваченим на кухні сиділи, пили чай, потім ОСОБА_1 достав з кишені якісь ключі, поклав на стіл, потім їх викинув у кватирку вікна, вікно виходило на вулицю, де їздять машини. Як виглядали ключі свідок не пам`ятає. В чому був одягнутий ОСОБА_1 не пам`ятає, на ньому був верхній одяг, який свідок не пам`ятає. В квартирі був недовго, потім прийшла до квартири якась жінка, з нею ОСОБА_1 пішли в іншу кімнату, а він пішов з квартири. Мамі про те, що приходив до ОСОБА_1 , не розповідав. Зі слідчими свідок приходив до вказаної квартири, там він розповідав їм за ключі, які викинув ОСОБА_1 . Пізніше слідчі знайшли ті ключі на вулиці.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що потерпілого не знає. З обвинуваченим ОСОБА_1 знайомі давно, приблизно 7-8 років, стосунки дружелюбні, раніше працювали разом на саджанцях, потім він зустрічався з її подругою. В 2015 році ОСОБА_1 зустрічався з ОСОБА_10 , вона її добре знає, часто була у них в гостях, спиртними напоями ОСОБА_1 не зловживав. До арешту ОСОБА_1 їй ніколи не розповідав, що він скоїв злочин. 20.12.2014 року вона бачила ОСОБА_1 , вона прийшла о 7 ранку в гості до ОСОБА_1 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_6 , № будинку не пам`ятає, потім ОСОБА_11 пішла на роботу, а вони з ОСОБА_1 залишилися дома, готували їжу, вона там знаходилась до 15.00 години. Весь цей час з 07.00 ранку до 15.00 години ОСОБА_1 знаходився також у вказаній квартирі разом з нею. ОСОБА_1 може охарактеризувати - як людину запальну, але він швидко відходить, у спілкуванні нормальний.

Свідок ОСОБА_12 , повідомила, що про обставини вбивства ОСОБА_2 їй нічого невідомо. Обвинуваченого ОСОБА_1 знає, у грудні 2014 років разом проживали, він проживав у неї за адресою: АДРЕСА_7 . Коли вони проживали разом, одного дня у грудні 2014 року, точну дату вона не пам`ятає, у них була сварка, вона розбила йому телефон, під час сварки ОСОБА_1 завдав їй декілька ударів, тоді він був в стані алкогольного сп`яніння (коли це сталося вона не пам`ятає, мабуть за тиждень до Нового року), з того дня вони разом не проживали. Коли ОСОБА_1 проживав з нею, він постійно ходив у дублянці, джинсах, у нього ще були якісь речі, вона не пам`ятає. Весь час по телефону до ОСОБА_1 дзвонив хлопець - дитина його колишньої співмешканки по імені ОСОБА_13 . В той день (потім уточнила, що в середині грудня, але не 20.12.2014 року, точну дату сказати не може) вона прийшла додому, ОСОБА_1 з хлопцем сиділи на кухні пили чай, потім хлопець пішов, це було мабуть після 12.00, 13.00 години та просиділи вони до 14.00, 15.00 годині, точний час вона не пам`ятає. Про вчинення вбивства ОСОБА_1 їй стало відомо від робітників поліції, які приїхали до неї додому 01.01.2015 року, також біля вікон її квартири робітники поліції щось шукали. Свідок не пам`ятає, що було 20.12.2014 року. До неї додому приходила ОСОБА_14 (прізвища не знає), в які дні у грудні 2014 році вона приходила, вона сказати не може. В той час ОСОБА_1 не працював, тільки шукав роботу, йому допомагала мати. Один раз вони з ОСОБА_1 вживали спиртні напої, це було, коли у них виникла сварка. Вона згадала, що саме за 20.12.2014 року підробляла в м.Бахмуті по вул.Петровського на овочевій базі, Інна прийшла додому до неї, в квартирі також знаходився ОСОБА_1 (чому згадала саме 20.12.2014 року вона сказати не може). Коли допитував її слідчий Бірюков та чи питав він у неї за числа, свідок не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_15 , пенсіонерка, суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 є її сином, 31.12.2014 року о 14.30 год. її син пішов зустрічати на вокзал свою співмешканку, в той же день 31.12.2014 року близько 21.00 год. син прийшов додому у супроводі працівників поліції, він був в наручниках, на дублянці були сліди крові, обличчя було в синцях. Син їй тоді пошепки на вухо сказав, що його сильно били працівники поліції - одягали на голову поліетиленовий пакет. Працівники поліції пояснили, що відбулось вбивство ОСОБА_2 та попросили видати їм речі сина та назвали які - майстерка, шкіряна куртка. Ніяких документів про вилучення речей їй не пред`являли. Адвокат не був присутній, коли забирали речі сина, були присутні дві особи чоловік та жінка, мабуть поняті. Більше до неї додому робітники поліції не приходили, лише один раз приходив слідчий ОСОБА_26 та оглядав квартиру.

Доказами, що містять фактичні дані, які не суперечать між собою, дослідженими судом та які містяться у кримінальному провадженні:

¦згідно з витягом з ЄРДР № 12014050150003716 (т. 1 а.к.п.1). вбачається, що 20 грудня 2014 року 0 15 год.26 хв. до чергової частини Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_16 про виявлення трупа ОСОБА_2 за місцем мешкання по АДРЕСА_3 , з ознаками насильницької смерті, а саме з множинними пораненнями голови. Вказані відомості внесено за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України;

¦протоколом огляду місця події від 20 грудня 2014 року, відповідно до якого було оглянуто квартиру АДРЕСА_3 , в ході огляду встановлено та детально описано місце та час вчинення злочину. В ході огляду виявлено та вилучено: замок, ключ, змиви зі сходів, змиви зі стіни в кухні, фрагмент килимової доріжки, сліди, схожі на сліди структури матерії, сліди рук, носовичок, дві коробки, два пакети. До протоколу додано фототаблицю та схему (т. 1 а.к.п. 4-23). Огляд проводився з дозволу сина власника (користувача) приміщення ОСОБА_17 , про що є заява (т. 1 а.к.п. 3);

¦з протоколу огляду предметів від 22 грудня 2014 року, проведеного в приміщенні Артемівського бюро судово-медичної експертизи, вбачається, що оглянуті та вилучені речі загиблого ОСОБА_2 , а саме: кольоровий фартух, блакитна натільна сорочка, біла майка, чорні спортивні брюки, блакитні труси, чорні шкарпетки (т. 1 а.к.п. 112-113).

¦згідно з висновком експерта № 570 від 03 березня 2015 року, розпочатого 22 грудня 2014 року о 09.00-10.30, на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_2 експерт прийшов до наступних висновків: 1. Смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті забію головного мозку тяжкого ступеню з крововиливом під його оболонки, обумовленого відкритою черепно-мозковою травмою, про що свідчать: наявність забійної рани у лівій скриньовій області, перелом лівої скриньової кістки з ділянкою її дефекту, забий речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, набряк головного мозку та легенів. Виходячи з розвитку трупних явищ, можна вважати, що смерть ОСОБА_2 наступила за 42-48 годин до початку дослідження трупа в морзі. 2. При дослідженні трупа були виявлені наступні ушкодження: забиті рани в потиличній, виличній області, в проекції кута нижньої щелепи справа, шкіри верхньої губи справа, множинні забиті рани скроневої області зліва, відкритий перелом лівої скроневої кістки, забий речовини головного мозку з крововиливом під його оболонки, травматична екстракція 4,5-го зубів на нижній щелепі справа. Ушкодження утворилися від дії тупого предмета (предметів) або його (їх) частиною, контактуюча поверхня якого (яких), в проекції на площину має обмежене лінійне закруглене ребро (вузький циліндр), в межах контакту. Пошкодження скроневої області зліва нанесені при неодноразовій дії. Вказані ушкодження утворилися прижиттєво, знаходяться у прямому зв`язку з настанням смерті, так як небезпечні для життя, відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. 3. В даний час токсикологічне дослідження провести не представляється можливим. Після проведення даного дослідження, результати при необхідності будуть повідомлені додатково (т. 1 а.к.п. 33-35);

¦згідно з копією остаточного лікарського свідоцтва про смерть № 577 від 22 грудня 2014 року причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стали: крововилив в мозок, тупа травма голови, перелом склепіння черепу (т. 1 а.к.п. 38);

¦відповідно до протоколу додаткового огляду місця події від 21 грудня 2014 року, проведеного з дозволу сина власника (користувача) приміщення ОСОБА_17 , в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено замок вхідної двері, ключ та аркуш паперу з записами (т. 1 а.к.п. 103-111);

¦відповідно до протоколу огляду предметів від 12 січня 2015 року, проведеного в приміщенні Артемівського відділення СМЕ, оглянуто та вилучено надані завідувачем відділення ОСОБА_18 наступні предмети: 1) рана скроневої області зліва з трупа ОСОБА_2 , 1931 р.н., акт № 570 від 22 грудня 2014 року, упакована у паперовий конверт з печаткою Артемівського відділення СМЕ та підписом ОСОБА_18 ; 2) кров на марлі з трупа ОСОБА_2 , 1931 р.н., акт № 570 від 22 грудня 2014 року, упакована в паперовий конверт з печаткою Артемівського відділення СМЕ та підписом ОСОБА_18 (т. 2 а.к.п. 1-3); згідно з висновком судово-цитологічної експертизи № 26 від 26 січня 2015 року, при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкти № 1, 2) кров та клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені (т. 2 а.к.п. 10-11);

¦відповідно до протоколу огляду місця події 31.12.2014 року в квартирі АДРЕСА_9 з дозволу ОСОБА_1 , його матері ОСОБА_15 було вилучено куртку, джинси, мастерку, шапку, черевики, що належать ОСОБА_1 (том 1 арк.к.п. 208-212);

¦згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкт ів нерухомого майна № 32065520 від 06.01.2015 року квартира АДРЕСА_9 належить на праві власності ОСОБА_15 (том 2 арк.к.п.63-65);

¦з висновку експерта № 82-МК від 03 лютого 2015 року вбачається, що пошкодження на шматку шкіри скроневої області ліворуч від трупа ОСОБА_2 , 1931 р.н., носять характер забитих ран, які спричинені при тупій травмі, під дією тупого твердого предмета (предметів) або його (їх) частиною контактуюча поверхня якого (яких), в проекції на площину, має обмежене лінійне закруглене ребро (вузький циліндр) розмірами не більш 27х5мм (№ 1); 24х5 (№ 2) і 24х5 (№ 3) в межах контакту. Пошкодження нанесені при неодноразовій дії (т. 2 а.к.п. 32-34);

¦відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 570/4 від 13 березня 2015 року вбачається, що судмедексперт на підставі даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_2 прийшов до наступних висновків: Виходячи з кількості та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_2 , можна вважати, що мало місце не менш 7-ми контактів з тупими предметами, при цьому під час їх заподіяння останній знаходився як передньою так і задньою поверхнею тіла до травмуючого предмету, та міг бути як у вертикальному так і в горизонтальному положенні тіла. Виходячи з характеру тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_2 , можна вважати, що останній після їх заподіяння не міг вчиняти будь-які активні дії, а також залишитися живим навіть у разі надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Показання дані підозрюваним ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту від 31 грудня 2014 року не повною мірою відповідають локалізації та кількості пошкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_2 . Існують відмінності в кількості завданих ударів і наявних тілесних ушкоджень (т. 2 а.к.п. 50);

¦відповідно до протоколу обшуку від 14 лютого 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2015 року проведено обшук в квартирі АДРЕСА_10 за участю понятих та ОСОБА_12 , в результаті якого жодних предметів або речей не вилучалось (т. 2 а.к.п. 68-72);

¦з протоколу обшуку від 14 лютого 2015 року, проведеного в квартирі АДРЕСА_9 , що належить ОСОБА_15 , на підставі ухвали слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2015 року, за участю власника майна та понятих, вбачається, що в результаті обшуку нічого не виявлено та не вилучено, протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії, зауваження та доповнення відсутні. До протоколу додано фототаблицю (т. 2 а.к.п. 75-79).

¦з протоколу слідчого експерименту від 31 грудня 2014 року вбачається, що за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Борбата С.І., судово-медичного експерта ОСОБА_18., оперуповноважених ОСОБА_19., ОСОБА_27., понятих - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 було проведено слідчу дію, а саме слідчий експеримент за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 , який відбувався з застосуванням технічних засобів фіксації, відеозйомка проводилась на цифрову фото-відеокамеру Canon MD 101 на носій - касету Panasonic, відеозйомку здійснював експерт ОСОБА_22 , також деякі моменти фотографувались на цифрову фотокамеру мобільного телефону Olympus. Суд зазначає, що з вказаного протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього вбачається, що ОСОБА_1 не тільки розповідав, але і показував за адресою: АДРЕСА_4 , на статисті як саме він наносив молотком удари потерпілому на кухні, що частково співпадає із наявними у нього тілесними ушкодженнями, які зафіксовано у висновку судово-медичної експертизи, де також зазначено, що обвинувачений не в повній мірі зазначив кількість завданих ударів і наявні тілесні ушкодження у потерпілого, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого, від яких потерпілий не міг вчиняти будь-які активні дії, а також залишитися живим навіть у разі надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Окрім того, слід звернути увагу на той факт, що обвинувачений також зазначав ще і інші деталі, які безпосередньо стосуються вчиненого ним злочину, і які не міг знати більше ніхто крім нього самого, а саме те, що він був у день вбивства потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, те, куди він викинув молоток після вбивства потерпілого, те що він надяг рукавиці, які лежали саме на холодильнику у кухні потерпілого, після чого він відкрив шифоньєр і у рукавицях з нього повикидав усе, що там було, оскільки вважав, що там можуть бути гроші, що забрав гроші з портмоне потерпілого, після чого з кухні забрав молоток, яким наносив удари потерпілому. Також зазначив, що він на один замок закрив вхідні двері квартири потерпілого. Після проведення цього слідчого експерименту, усі учасники цієї слідчої дії повернулись до Артемівського МВ, де переглянули відеозапис цього слідчого експерименту, склали протокол, фото таблицю. Також до цього протоколу додаються фототаблиця, відеокасета з відеозаписом цього слідчого експерименту. Після чого учасники слідчої дії особисто ознайомились зі змістом протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, переглянули відеозапис, після чого усі учасники цієї слідчої дії підписали цей протокол власноручно. Заяв, доповнень або зауважень від учасників процесу не надходило, окрім інших учасників цієї слідчої дії, ані від підозрюваного, ані від його захисника з приводу того, що до ОСОБА_1 працівниками правоохоронних органів були застосовані недозволені методи досудового розслідування для того щоб він показував як саме вбивав потерпілого і що робив далі, з урахуванням того, що обвинувачений умисно не казав точну кількість нанесених ним ударів потерпілому, від яких настала смерть останнього, тобто можливо зробити висновок про те, що на обвинуваченого ніхто не робив тиск з боку працівників правоохоронних органів для дачі ним саме тих показів, які потрібні органу досудового розслідування (том 1 арк.к.п.187-202);

¦з протоколу огляду місця події від 21 лютого 2015 року вбачається, що слідчим за участю понятих та старшого оперуповноваженого ОСОБА_28 проведено огляд відкритої ділянки місцевості, розташованої з тильного боку будинку АДРЕСА_10, Зі сторони 1-го та 2-го під`їздів розташована ділянка місцевості - клумба розмірами 50х15 метрів, яка на момент огляду вкрита фрагментами засохлої трави, насадженнями дерев та кущів, крім того земля фрагментами вкрита снігом. Вказана клумба розташована на відстані 1-го метра від будинку АДРЕСА_10. В процесі детального огляду вказаної клумби в земляній лунці глибиною 7 см була виявлена зв`язка з трьома ключами, які кріпляться на металевому кільці. Вказані ключі виявлені на відстані 5 метрів від вищевказаного будинку під вікнами квартир 2, 6, 10 , де розташовані кухні. Всі виявлені ключі металеві, два з них сріблястого кольору, а один - світло-жовтого, на момент огляду ключі вкриті фрагментами землі. Протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії, зауважень та доповнень на надійшло. До протоколу додано план-схему та фото таблицю (т. 2 а.к.п. 116-121);

¦відповідно до висновку судової дактилоскопічної експертизи № 38 від 17 березня 2015 року накладний замок, вилучений 20 грудня 2014 року, справний. Накладний замок, вилучений 20 грудня 2014 року, міг бути відкритий за допомогою ключа № 1, вилученого 21 лютого 2015 року, або сторонніми предметами, схожими за формою і розмірами з ключем-оригіналом. Ключі № 2 та № 3, вилучені 21 лютого 2015 року, не входять в циліндровий механізм накладного замка, вилученого 20 грудня 2014 року. Вирішити питання: «Чи вводилися в свердловину циліндрового механізму замка, вилученого 21 грудня 2014 року, ключі, які вилучені 21 лютого 2015 року, а також сторонніми предметами (відмичкою, сторонніми або підробленими ключами)?» не є можливим, так як сторонній предмет, схожий за формою і розмірами з ключем-оригіналом, при його одноразовому застосуванні може не залишити характерних слідів на деталях циліндрового механізму (т. 2 а.к.п. 127-135);

¦з мотивувальної частини постанови старшого слідчого від 19 лютого 2015 року про призначення судово-імунологічної експертизи вбачається, що 31 грудня 2014 року під час огляду мешкання підозрюваного ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_12 були вилучені куртка шкіряна чорного кольору, сині джинси, мастерка, шапка, чоботи, які належать ОСОБА_1 та в яких він був одягнутий під час скоєння злочину. На момент огляду на куртці, а саме на поверхні правого рукава виявлені плями речовини бурого кольору, що також підтверджується фото таблицею, яка додана до протоколу огляду від 31 грудня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.к.п. 212). На цій фототаблиці чітко та візуально видно плями речовини бурого кольору на правому рукаві куртки, які розташовані поряд з ґудзиком. Тому слідчий після отримання вищевказаної експертизи, яка викликала у нього сумнів в правильності її висновків, її обґрунтованості, з метою додержання принципу верховенства права, забезпеченню прав і законних інтересів не лише обвинуваченого, а й потерпілого, призначив вищевказаною постановою повторну судово-імунологічну експертизу, яку у відповідності до норм Закону Укаїни «Про судову експертизу» та пункту 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5, доручив іншій експертній установі з надісланням копії висновку першої експертизи;

¦згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року, проведеної лікарем судово-медичним експертом імунологом відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Мартиновою І.А., у якої стаж роботи за фахом «судово-медична імунологія» 19 років 09 місяців, 3 кваліфікаційний клас судового експерта, вищої кваліфікаційної категорії за фахом на час складання даного висновку, при судово-медичному дослідженні зразка крові від трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена приналежність її до групи А(ІІ) з ізогемагглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Згідно завіреної ксерокопії Карти амбулаторного хворого № MU05-0219-3145 002103, відкритої Міським протитуберкульозним диспансером м. Артемівськ 27 лютого 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_3 , а саме записи на сторінці «СИГНАЛЬНІ ПОЗНАЧКИ» - група крові ІІ, Резус-фактор +. Таким чином, група крові від трупа ОСОБА_2 , визначена у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, співпадає з групою крові, встановленою ОСОБА_2 за життя. На курточці зі шкірозамінника чорного кольору, що належить підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в об`єктах №№ 1, 2, 4-13, 15-24, 28, 29, виявлена кров людини групи А з ізогемагглютиніном анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_2 не виключається. На цій же курточці в об`єктах №№ 3, 14, 25-27, 30, 31 кров не виявлена (т. 2 а.к.п. 109-113). Також у цій експертизі в її описовій частині окрім усього іншого зазначено експертом як обставини справи наступне (том 2 арк.к.п. 109 зворотній бік): в ході досудового розслідування 12 січня 2015 року була призначена судово-імунологічна експертиза зазначених предметів одягу ОСОБА_1 і зразки крові від трупа ОСОБА_2 , доручена експертам Запорізького обласного бюро СМЕ. З "Висновки експерта" № 92 від 10 лютого 2015 року відділення судово-медичної імунології Запорізького ОБСМЕ відомо: група крові від трупа ОСОБА_2 - АВ, на куртці шкіряній ОСОБА_1 кров не виявлено. У зв`язку з тим, що при дослідженні наданого зразка крові від трупа ОСОБА_2 визначена її групова приналежність А з ізогемагглютінінов анти-В, 10 березня 2015 року у слідчого, який призначив експертизу були запитані документальні дані про групову приналежність крові, яка могла бути встановлена ОСОБА_2 за життя. Слідчим 16 березня 2015 року надана завірена ксерокопія карти амбулаторного хворого №МU05 -0219-3145 002103, відкритої міським протитуберкульозним диспансером м. Артемівськ 27 лютого 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з якою на сторінці "Сигнальні Позначки" група крові ІІ, Резус-фактор +. В дослідницькій частині експертизи як опис речових доказів зазначено наступне: у відділення 20 лютого 2015 старший слідчий слідчого відділу Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старший лейтенант міліції Бірюков доставив речовий доказ в упаковці, що представляє собою спеціальний щільний полімерний пакет білого кольору, розмірами 68,5 * 52,5 см, виготовлений для упаковки речових доказів. На якому окрім усієї атрибутики з вказівками найменування справи була наклеєна етикетка з фіолетовим відбитком круглої печатки: «Україна Комунальна установа Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради Відділення судово-медичної імунології». Цілісність упаковки не порушена… Довжина куртки по лінії спинки від центру плечового шва до нижнього краю 76,0 см, ширина в плечах 52,0 см, довжина рукава 62,0 см. на правій полі, а саме, на тканинному полотні застібки блискавки, відступивши 0,7 см, від її верхнього краю, виявлена пляма буро-коричневого кольору подовжено овальної форми, розмірами 1,7 * 0,3 см, з чіткими контурами, просякнута і ущільнює тканину (об`єкт №1). Нижче, на цьому ж полотні, відступивши 9,5 см від верхнього краю "блискавки", розташовані дві плями, ідентичні попереднім, розмірами 3,6 * 0,6 см і 1,5 * 0,3 см (об`єкт №2)… (арк..к.п.108-113 т.2).

Аналізуючи вищевикладене, при ухваленні даного вироку колегія суддів приймає за основу висновки експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року, оскільки у суду відсутні підстави не враховувати та вважати цей доказ сторони обвинувачення недопустимим, оскільки він здобутий стороною обвинувачення з повним дотриманням норм законодавства України, у відповідності до норм Закону України «Про судову експертизу» та пункту 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), та у відповідності до норм Кримінального процесуального кодексу України. Цей висновок експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року узгоджується зі свідченнями свідків: малолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які суд вважає правдивими, послідовними, логічними, підтверджуючими і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження.

Одночасно суд при ухваленні вироку не приймає за основу висновки судово-імунологічної експертизи № 92 від 10 лютого 2015 року, проведеної лікарем-судово-медичним експертом-імунологом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_29., оскільки цей експертний висновок наданий експертом у порушення методики проведення судових експертиз, нормативно-правових актів та нормативних документів (міжнародних, національних та галузевих стандартів, технічних умов, правил, норм, положень, інструкції, рекомендації, тощо), так як експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Крім того, цей висновок експерта суттєво суперечить вищевикладеним обставинам та свідченням свідків: малолітнього ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які суд вважає правдивими, послідовними, логічними, підтверджуючими і такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження, які вказані вище.

Учасники судового засідання під час усього судового розгляду справи не наполягали на присутності або допиті потерпілого у судовому засіданні, тому останній не був допитаний судом, а суд зі згоди усіх учасників судового процесу обмежився лише його волевиявленням, яке було висловлено шляхом надання суду відповідної вищевказаної заяви.

Суд зауважує, що потерпілий ОСОБА_17 про дату, час та місце проведення кожного судового засідання по даному кримінальному провадженню повідомлявся належним чином, проте в судові засідання не з`являвся, надав до суду заяву, в якій просив розглядати кримінальне провадження без його участі від початку і до кінця. Також потерпілий у заяві зазначив, що просить суд врахувати попередню судимість підсудного і навмисне надзвичайно жорстоке вбивство його батька, застосувати вищу міру покарання, а саме 15 років позбавлення волі без права на амністію. При цьому потерпілий зауважив, що претензій морального та матеріального характеру не має (т. 3 а.к.п. 16, арк.к.п. 214 том 2, арк.к.п. 68 том 9).

На тій підставі, що кримінальне провадження розглядається вдруге після скасування вироку Артемівського міськрайонного суду від 09.06.2017 року ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.03.2018 року, учасники судового провадження не наполягали на дослідженні речових доказів, а саме: ключа з брелоком; зрізів нігтьових пластин; трьох ключів зі слідами іржі та землі; мобільного телефону обвинуваченого Самсунг; накладного замка; зразків крові ОСОБА_2 на марлі; носової хустки; фрагменту килимової доріжки; змивів зі сходинок в коридорі з місця події; змивів зі стіни з місця події; спецпакета зі слідами, схожими на сліди матерії; речей обвинуваченого: куртки шкіряної, чобіт, спортивної куртки, шапки, джинсів; речей загиблого ОСОБА_2 ; двух пакетів та двух коробок, а також виклику експертів та деяких свідків.

Виходячи зі змісту статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.

Згідно з практикою Європейського суду допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим

Ухвалами слідчих суддів Краматорського міського суду Донецької області (т. 5 а.к.п. 4-9) за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 з приводу недозволених методів ведення досудового розслідування неодноразово скасовувались постанови слідчих і останньою ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2017 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Сергєєва А. від 13 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42015050000000258, задоволено. Скасовано постанову слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Сергєєва А. від 13 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42015050000000258. З мотивувальних частин вищевказаних ухвал вбачається, що постанови слідчих скасовується через те, що досудове слідство не в повному обсязі проведено по скарзі ОСОБА_1 . Втім, суд вважає, що факти скасування постанов про закриття крим інального провадження щодо розгляду заяв про застосування до ОСОБА_1 недозволених методів психологічного та фізичного тиску під час досудового розслідування не підтверджують що такі методи застосовувалися.

До того ж, у новому розгляді кримінального провадження (після скасуванн вироку судом апеляційної інстанції) обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав, однак про застосування до нього недозволених методів психологічного та фізичного тиску повідомляв лише під час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.

В суду відсутні підстави вважати, що обвинувачений себе оговорив щодо вбивства потерпілого, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримано у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (том 3, арк.к.п.113, том 4 арк. 233-237, том 5 арк.к.п.4-9 копії ухвал суду, том 5 арк.к.п.65-73, том 6 арк.к.п.91, том 6 арк.к.п.219).

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 66 від 17 лютого 2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 , 1971 року народження, виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений епізодичним вживанням алкоголю (психопатія збудлива форма, побутове пияцтво - в ред. МКБ-9). В період часу відповідний інкримінованому правопорушенню був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу відповідний інкримінованому правопорушенню ОСОБА_1 не знаходився в тимчасово хворобливому стані, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.к.п. 41-44).

Згідно роз`яснень, які міститься у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій.

Відповідно до вимог статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

За змістом статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вважає необхідним зазначити, що органами досудового розслідування досудове розслідування проведено всебічно, повно і об`єктивно, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства і дана відповідна і вірна оцінка кваліфікації діянням обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Аналізуючи всі дослідженні докази суд приходить до висновку про їх належність та допустимість, і у своїй сукупності докази дозволяють дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за вищевказаних обставин.

Зі свідчень малолітнього свідка ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , слідує, що ОСОБА_1 вчинив злочин за викладених у вироку обставин, доведених в ході судового розгляду стороною обвинувачення та встановлених судом, оскільки показання свідків та пмисьмові докази є такими, що узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 20 грудня 2014 року, яким встановлено місце та час вчинення ОСОБА_1 злочину; висновком експерта № 570 від 03 березня 2015 року, в якому зазначені на трупі ОСОБА_2 тілесні пошкодження, які описані вище та узгоджуються ще й з письмовими доказами; остаточним лікарським свідоцтвом про смерть № 577 від 22 грудня 2014 року, в якому зазначено, що причиною смерті ОСОБА_2 стали: крововилив в мозок, тупа травма голови, перелам склепіння черепу; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , де останній впевнено, добровільно та послідовно спочатку розповідав, а потім і показував про обставини скоєного злочину, про частковий механізм вбивства потерпілого, а саме в кількості завданих ударів і наявних тілесних ушкоджень, щоб заплутати слідство та інші суттєві обставини скоєння ним вбивства потерпілого, які не міг знати більше ніхто крім нього самого, а саме те, що він був у день вбивства потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, те куди він викинув молоток, після вбивства потерпілого, те що він надяг рукавиці, які лежали саме на холодильнику у кухні потерпілого, для того, щоб уникнути у подальшому відповідальності за скоєне. Протоколом проведення слідчого експерименту від 31 грудня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, узгоджується і не має протиріччя з висновком судово-імунологічної експертизи № 511-И/15 від 16 березня 2015 року, в якому зазначено, що при судово-медичному дослідженні зразка крові від трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена приналежність її до групи А(ІІ) з ізомаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Згідно завіреної ксерокопії Карти амбулаторного хворого № MU05-0219-3145 002103, відкритої Міським протитуберкульозним диспансером м. Артемівськ 27 лютого 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_3 , а саме запису на сторінці «СИГНАЛЬНІ ПОЗНАЧКИ» - група крові ІІ, Резус-фактор +. Таким чином, група крові від трупа ОСОБА_2 , визначена у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, співпадає з групою крові, встановленою ОСОБА_2 за життя. На курточці зі шкірозамінника чорного кольору, що належить підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в об`єктах №№ 1, 2, 4-13, 15-24, 28, 29, виявлена кров людини групи А з ізомаглютиніном анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_2 не виключається. На цій же курточці в об`єктах №№ 3, 14, 25-27, 30, 31 кров не виявлена. Висновок акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №66 від 17 лютого 2015 року підтверджує той факт, що ОСОБА_1 в період часу відповідний інкримінованому правопорушенню не знаходився в тимчасово хворобливому стані, що позбавляло би його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Твердження свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_15 стосовно спроби створити обвинуваченому алібі під час вчинення ним злочину, а саме умисного вбивства потерпілого, суд не приймає за основу при ухваленні даного вироку, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями малолітнього свідка ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та інших матеріалів кримінального провадження, які було досліджено у судовому засіданні та які узгоджуються між собою. Окрім того, слід зауважити, що свідок ОСОБА_15 є матір`ю обвинуваченого і тому її твердження щодо бездоганного виховання її сина і того факту, що він не міг вчинити ніякого злочину, суд розцінює також критично, оскільки обвинувачений є її рідним сином і вона безпосередньо зацікавлена в тому, щоб її дитину визнали невинуватою за будь яких умов.

Суд також не приймає як належний доказ висновок судової дактилоскопічної експертизи № 180 від 07 січня 2015 року, відповідно до якого: 1. Слід пальця руки розміром 40х13 мм, розташований на відрізку липкої світлої стрічки «СТ» розміром 141х38 мм, слід руки розміром 133х38мм, слід пальця руки розміром 25х20 мм, розташований на відрізку липкої світлої стрічки «СТ» розміром 125х38 мм, які 20 грудня 2014 року були виявлені та вилучені під час огляду місця події, квартири АДРЕСА_3 , за фактом вбивства ОСОБА_2 , для ідентифікації особи не придатні. 2. На картонній коробці з написом «Пояс бытовой электромассажный «Спутник», вилученої 20 грудня 2014 року під час огляду місця події, квартири АДРЕСА_3 , за фактом вбивства ОСОБА_2 , виявлений один слід пальця руки розміром 25х35 мм, який для ідентифікації особи не придатний. Сліди рук на картонній коробці з написом «СВ 140» та на двох поліетиленових пакетах, вилучених 20 грудня 2014 року під час огляду місця події, квартири АДРЕСА_3 , за фактом вбивства ОСОБА_2 , не виявлені. 3. Відповісти на питання «Якщо так, то могли вони бути залишені ОСОБА_2 або іншою особою?» не виявилося можливим у зв`язку з відсутністю слідів рук придатних для ідентифікації особи (т. 1 а.к.п. 245-256), оскільки дана експертиза ні прямо ні опосередковано не підтверджує існування чи відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження. Враховуючи викладене, витрати на проведення даної експертизи в сумі 245 грн. не можуть бути стягнути з обвинуваченого.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що він не вбивав потерпілого, суд не приймає за основу при ухваленні даного вироку суду, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями свідків та інших матеріалів кримінального провадження, які було досліджено у судовому засіданні. Слід також зауважити, що обвинувачений, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 66 від 17 лютого 2015 року, схильний до вживання спиртних напоїв, після вживання яких виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, ускладнений епізодичним вживанням алкоголю (психопатія збудлива форма, побутове пияцтво - в ред. МКБ-9).

Життя людини, згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя, і ніхто не може свавільно позбавити її життя.

Родовим об`єктом умисних вбивств з обтяжуючими обставинами виступають злочини проти життя та здоров`я особи, а безпосереднім - життя людини.

Об`єктом умисного вбивства з обтяжуючими обставинами, як і будь-якого вбивства, є життя людини, проте зі специфічними особливостями особи потерпілого, які і виступають кваліфікуючими ознаками.

Об`єктивна сторона - це сукупність ознак, передбачених у законі про кримінальну відповідальність, які характеризують зовнішній прояв злочину та умови його вчинення.

До обов`язкових ознак відносять діяння (дію чи бездіяльність), суспільно-небезпечні наслідки і причинний зв`язок між ними.

Причинний зв`язок - це об`єктивно існуючий зв`язок між діянням і суспільно-небезпечними наслідками, коли дія або бездіяльність викликає настання суспільно-небезпечного наслідку. Причинний зв`язок між вбивством і наслідками має бути необхідним - смерть потерпілого є закономірним результатом умисного діяння винної особи, а не третіх осіб або будь-яких зовнішніх факторів.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК, умисел є однією з форм вини, яка включає інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду, з безпосередньо досліджених судом встановлено, що ОСОБА_1 після обурення на потерпілого, який висловив образи у його бік, з метою помсти, взяв у праву руку молоток, що лежав на кухонному столі, та, підійшовши зі спини до ОСОБА_2 , наніс останньому удар молотком по голові в область потилиці, від чого потерпілий впав на підлогу в кухні, а ОСОБА_1 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення смерті іншій людині, наніс лежачому ОСОБА_2 три удари молотком в обличчя з правої сторони та три удари по голові в скроневу область зліва, при цьому обвинувачений усвідомлював, що від його дій може настати смерть ОСОБА_2 , допускав і бажав настання таких наслідків, тобто у нього був прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, оскільки він усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажав їх настання.

Таким чином, колегією суддів в повному обсязі досліджено докази, представлені сторонами захисту і обвинувачення, об`єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи.

Вина ОСОБА_1 у пред`явленному обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України, доведена доказами, які відповідно до положень статтей 85, 86 КПК, визнані належними та допустимими, та дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані як протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Суд вказує, що покарання має відповідати вимогам статтей 50, 65 КК, бути співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд виходить із засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись статтею 65 КК України, з урахуванням всіх інших обставин, наведених вище, а також ступеню тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання та місцем останньої роботи характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога.

Звертаючись до суду з останнім словом, обвинувачений ОСОБА_1 просив врахувати, що в нього матір похилого віку, пенсіонерка, яка потребує стороннього догляду (том.3 арк.к.п.32-37, том 7 арк.к.п. 147-149), що в нього є дружина ОСОБА_24 , 1981 року народження, з якою вони 05.07.2017 року уклали шлюб та разом виховували до його затримання і будуть в подальшому виховувати доньку ОСОБА_25 , за більше ніж чотири роки перебування у слідчому ізоляторі його здоров`я похитнулося: він захворів на гіпертонічну хворобу 2 стадії, 2 ступеню, коронарно-васкулярний ризик, обманно-дистрофічний поліартрит в стадії ремісії (том 3 арк.к.п.190, том 5 арк.к.п.51).

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому колегія суддів вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин вчинення ним злочину, наявності обставин, що обтяжують його покарання, відсутності обставин, які б пом`якшували його покарання, думки потерпілого щодо виду та розміру покарання, а так само необхідності і достатності обраного покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливі тільки в ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Судові витрати по даному кримінальному провадженню за проведення: судової трасологічної експертизи № 38 від 17 березня 2015 року у сумі 921,60 гривень підлягають стягненню з винного ОСОБА_1 на користь держави.

Цивільний позов не заявлений.

Згідно протоколу від 31.12.2014 року ОСОБА_1 затримано 31.12.2014 року (т.1 арк.к.п. 156-160).

Згідно зі змінами, внесеними у ч. 5 ст. 72 КК України Законом № 838-VIII від 21 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18), положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Тому, у строк покарання ОСОБА_1 слід зарахувати строк перебування його під вартою, починаючи з моменту його фактичного затримання, тобто з 31 грудня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді 9 (дев`ять) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_1 , домашній арешт залишити без змін.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_1 з 31 грудня 2014 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України засудженому ОСОБА_1 , у строк відбування покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув`язнення з 31 грудня 2014 року по 12 листопада 2019 року, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Речові докази, а саме: замок з ключем, змив речовини бурого кольору зі сходинок, змив речовини бурого кольору зі стіни на кухні, фрагмент килиму з речовиною бурого кольору, сліди структури матерії, сліди рук, носова хустка, 2 пакета, 2 коробки, замок з ключем, записка, фартух, сорочка, майка, брюки, носки, труси, зрізи нігтьових пластин підозрюваного ОСОБА_1 , кров ОСОБА_2 , три ключі на металевому кільці, одяг підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: куртку, шапку, джинси, чоботи, шапку, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 025737 - знищити; мобільний телефон «Samsung GT-E-1080i», що зберігається в камері зберігання речових доказів Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 025737- повернути за належністю засудженому ОСОБА_1 (арк.к.п.148,149 том.2).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової трасологічної експертизи № 38 від 17 березня 2015 року у сумі 921 (дев`ятсот двадцять однієї) гривні 60 копійок (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, ЄДРПОУ 25574914, банк: ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31251201107041).

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко

Судді: Н.М. Медінцева

Р.Є.Дубовик