Ухвала суду № 86409998, 12.12.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5760/18

Провадження № 1-кп/359/137/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Муранової-Лесів І.В., Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Вітківському Є.О.,

за участю:

прокурорів Малашич Ю.Ю., Донського О.І.,

представників потерпілих Закревської Є.О., Криган Л.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Ємець С.М., Каленіченко Л.С., Сороки З.І.,

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.2 ст.127, ч.3 ст.27, ст.340, ч.3 ст.27, п.п.3, 12 ч.2 ст.115 КК України,

встановив:

І. Суть процесуального питання, що вирішується ухвалою суду.

1. Прокурор Малашич Ю.Ю. звернулася до суду з клопотанням та посилається на те, що судовий розгляд вказаного провадження на даний час не закінчено, а строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, посилаючись на вагомість доказів вчинення обвинуваченим особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявні ризики його ухилення від суду та впливу на свідків та потерпілих, вчинення перешкод до встановлення об`єктивної істини в інший спосіб, - просить продовжити тримання під вартою на строк 60 днів. Обставинами, що давали підстави підозрювати на досудовому розслідуванні та в подальшому обвинувачувати на судовому розгляді ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів, є наявність у матеріалах досудового розслідування та судового розгляду достатніх доказів на підтвердження винуватості останнього у вчиненні інкримінованих дій, що на даний час частково вже досліджена судом.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні №4р/2019 від 13.06.2019, у справі №3-208/2018(2402/18) зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19.10.2009 № 26-рп/2009).

Вважає, що кожний сторонній спостерігач, не зважаючи на свої політичні уподобання, безсумнівно має бути переконаний у тому, що суд вжив всі можливі передбачені законом заходи для того, щоб завершення даного судового процесу не поставити під будь-яку загрозу, а наявність такої у випадку звільнення з під варти обвинуваченого ОСОБА_2 є надмірно високою.

Посилання сторони захисту на відсутність інтересу суспільства в даній справі, що на їх думку, підтверджується малою кількістю переглядів прямої трансляції судових засідань, - є безумовно перекручуванням змісту поняття «інтереси суспільства», що полягає не в публічності будь-якого судового процесу, а «інтересу держави» у виконанні завдань кримінального провадження без будь-яких виключень.

Необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 пов`язана з тим, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. На даний час є достатньо підстав вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати процесуальні рішення суду.

Також, необхідно враховувати, що обвинувачений вчив інкриміновані йому злочини за змовою з іншими співучасниками, які теперішній час ухиляються від органів досудового розслідування та суду зв`язку із чим оголошені у розшук. У цьому зв`язку ухилення від слідства та суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших, які також підозрюються у вчиненні згаданих групових дій, не є сторонньою подією. До того ж, таке ухилення з часом набуло тільки масового, системного та організованого характеру.

В судовому засіданні прокурори Малашич Ю.Ю. та Донський О.І. підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

2. Представники потерпілих Закревська Є.О. та Криган Л.А. підтримали клопотання прокурора та наполягають на його задоволенні.

3. Захисники Ємець С.М., Каленіченко Л.С. та Сорока З.І. категорично заперечують проти задоволення клопотання та посилаються на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювані обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав. Відповідно до положень ст. 184, ч.3 п.1 ст. 199 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов`язково повинні містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

В клопотаннях прокурора про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою на протязі півтора року містяться посилання фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу у липні 2018 року, тобто без належного доведення ніде продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу та без урахування зменшення ризиків з часом.

Прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, не дотримався жодної вимоги законодавця. В обґрунтування клопотання прокурор без будь-яких підстав стверджує «наявність ризиків ухилення ОСОБА_2 від суду, впливу на свідків потерпілих, вчинення перешкод до встановлення об`єктивної істини в іні спосіб». Захист зазначає, що таке твердження прокурора не базується на будь-яких доказах, та виключає таку ймовірність з урахуванням даних про особу ОСОБА_2 , його поведінку як до арешту, так і в ході досудового слідства та судових засіданнях.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставами для обмеження свободи, а суди зобов`язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, і мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішення Європейський суд з прав людини.

Прокурором зазначається як ризик, що за наявною інформацією, більш підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_12 , переховуються в Російській Федерації, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та інші. Таке твердження прокурора суперечить вимогам законодавства та практиці ЄЄПЛ, та не може вважатися ризиком при продовженні тримання під вартою ОСОБА_2 , оскільки стосується інших осіб та, безумовно, є припущенні боку сторони обвинувачення.

Вирішення питань про продовження строків тримання під вартою не може ґрунтуватися на припущеннях. Жодного конкретного, беззаперечного доказу наявності мети у ОСОБА_2 переховуватися від суду, або про спроби залишити Україну з 2014 року до теперішнього часу прокурором не зазначено.

На підставі викладеного просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

4. Волков О.А. також заперечує проти задоволення клопотання та посилається на те, що в досліджених томах кримінального провадження відсутнє навіть згадування про нього. В інших томах також будуть відсутні докази на підтвердження його причетності до вчинення інкримінованих злочинів. Просить суд при прийнятті рішення не враховувати політичну доцільність, а враховувати його особистість та відсутність доказів його причетності до будь-якого злочину, який йому інкримінують. Тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурорів.

ІІ. Положення процесуального закону, якими керується суд при розгляді клопотання.

5. Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

6. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

7. Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

8. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

9. Згідно з п.2, п.4 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному право-порушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.

ІІІ. Мотиви, якими керується суд при розгляді клопотання.

10. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2019 року продовжено строк тримання ОСОБА_1 під вартою до 14 грудня 2019 року включно. Однак у розгляді кримінального провадження оголошена перерва до 26 грудня 2019 року. Ця обставина свідчить про необхідність невідкладного розгляду питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

11. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів, а також особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. Ця обставина не виключає того, що під впливом тяжкості покарання обвинувачений може переховуватися від суду та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню. Суд ретельно дослідив подані обвинуваченим докази. Однак вони не спростовують того, що ОСОБА_1 не має можливості залишити територію України. Зокрема, відсутність у обвинуваченого паспорта громадянина України для виїзду за кордон та наявність у нього міцних соціальних зв`язків не є беззаперечними обставинами, що унеможливлюють незаконне перетинання ОСОБА_1 державного кордону України поза пунктами пропуску.

12. Ступінь вказаних ризиків не зменшився, менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, об`єктивно не спроможний запобігти наведеним ризикам.

13. Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011).

14. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів проти учасників акцій протесту «Євромайдану», а також в участі у вчиненні вбивства одного з них. У зв`язку з тим, що судовий розгляд цього кримінального провадження викликає суспільний резонанс на території України, він постійно висвітлюється як засобами масової інформації різними телеканалами, так і шляхом його он-лайн транслювання. При вирішенні клопотання про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , суд жодного разу не враховував політичну доцільність, а тому критично відноситься до тверджень обвинуваченого щодо застосування даного принципу, як обґрунтування доцільності тримання під вартою.

15. Продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства. Досягнення такої цілі становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.

16. З огляду на це суд дійшов до переконання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів.

IV. Доводи, відхилені судом та мотиви їх відхилення.

17. В ході судового розгляду кримінального провадження допитані потерпілі та всі свідки. Тому суд критично оцінює посилання прокурора Малашич Ю.Ю. на ризик незаконного впливу обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження. Водночас, припинення цього ризику не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу. Крім того, до закінчення судового розгляду кримінального провадження та видалення до нарадчої кімнати для ухвалення вироку суд не має права здійснювати оцінку обґрунтованості висунутого обвинувачення та винуватості або невинуватості обвинуваченого. Тому суд критично оцінює посилання на ці обставини як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.

V. Недопустимість визначення розміру застави.

18. Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

19. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що спричинили загибель людини. В такому випадку не допускається додаткове визначення застави обвинуваченому.

Керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора Малашич Юлії Юріївни про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Києва, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Ухвала суду діє до 24 години 00 хвилин 10 лютого 2020 включно.

ОСОБА_1 утримувати в ізоляторі тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в м. Києві (м. Київ пров. Косогірний, 7).

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде проголошено о 08:40 год. 17.12.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: І.В. Муранова-Лесів

Є.О. Борець