Рішення № 86409327, 11.12.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4749/19

Провадження № 2/345/1727/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2019 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Баран В.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»- Шиміна Олега Павловича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з вищенаведеним позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача в користь позивача 18339,03 грн. на відшкодування майнової шкоди, 649,20 грн. інфляційні витрати, 453,70 грн. три відсотка річних за період прострочення з 28.12.2018 року по 25.10.2019 року із нарахуванням 3% річних, починаючи з 26.10.2019 року до моменту повного виконання рішення, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої вимоги мотивує наступним.

18.12.2018року о 08 год. 45хв. гр. ОСОБА_1 в м. Калуші по вул. С.Бандери, керуючи транспортним засобом ВАЗ -21140, н.з. НОМЕР_1 при зустрічному роз`їзді не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з транспортним засобом ISUZU, н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Тропік». Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.01.2019 року по справі № 345/19/19, яка набрала законної сили 18.01.2019 р., ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаного вище ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП. Внаслідок вказаної ДТП, транспортний засіб Isuzu NQR75Р, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить потерпілій стороні, зазнав механічних пошкоджень. Згідно висновку №03 від 15.01.2019 року, підготовленого судовим експертом Романюком В.К., за наслідками експертного автотоварознавчого дослідження, вартість відновлюваного ремонту автомобіля Isuzu NQR75Р, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 48 887,66 грн., а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 32 548,53 грн.. Відповідальність винуватця ДТП за завдану шкоду забезпечена страховим полісом АМ/3321404 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» , з розміром франшизи 2000 грн. ТОВ «Тропік» з метою отримання страхового відшкодування звернулося до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» , яке врахувавши коефіцієнт зносу деталей , які підлягають заміні, а також франшизу - 2000 грн., здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 26 000,00 грн. Таким чином, залишається не відшкодованою різниця між розміром , який підлягає відшкодуванню страховою компанією (32 548,53 грн.) та вартістю відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту зносу (48 887,66 грн.), що становить 16 339,13 грн. (48887,66 -32548,66), а також сума франшизи -2000 грн., на яку страховиком зменшено страхове відшкодування. 02.04.2019 року представником позивача скеровано на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків, однак така залишена без реагування, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

19.11.2019 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача , де зазначено наступне. Вважає даний позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Що стосується «не врахування зношеності майна», то позивач покликається на п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992р., але чомусь в позові вказує не весь абзац п. 9 на який покликається, а тільки на його частину, а саме в повному обсязі даний пункт звучить наступним чином:

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Окрім цього, в даному пункті Постанови Пленуму ВСУ чітко вказано, в яких випадках особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна, а саме: якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини «іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів». Однак в долучених до позову доказах не міститься жодної інформації (доказу) того, що при визначенні вартості ремонту брались ціни на деталі, які підлягають заміні, іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Окрім цього, вважає, що Висновок № 03 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку не може слугувати допустимим доказом розміру шкоди, оскільки згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з положенням ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди тільки у разі, якщо після своєчасного повідомлення страховика останній протягом 10 днів з дня отримання повідомлення про ДТП не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Позивачем не надано жодного доказу про те, що після повідомлення Страховика про страховий випадок, останній не направив експерта (страхового комісара) для визначення розміру збитків. Представник страхової компанії провів огляд пошкодженого транспортного засобу 03.01.2019р., тобто на 6 день після ДТП (ДТВ відбулось 28.12.2018р.). Таким чином підставою для визначення вартості матеріального збитку має бути висновок експерта виготовлений на замовлення страхової компанії, а не потерпілої особи.

При цьому, для відповідача незрозумілим є і те, чому позивач не оскаржує дії Страховика в частині розміру виплаченого страхового відшкодування. Адже, як зазначає позивач у своєму позові, страховик виплатив тільки 26000 грн. Із франшизою (2000 грн.) виходить, що розмір страхової виплати був визначений страховиком у розмірі 28000 грн. Позивач, покликаючись на Висновок № 03 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, зазначає, що вартість ремонту із врахуванням фізичного зносу складає 32548,53 грн. Тобто Страховик занизив розмір страхування як мінімум на 4548,53 грн. Якщо такий розмір відшкодування влаштовує позивача, отже він і погоджується із тим, що розмір матеріального збитку склав 28000 грн.

Але якщо позивач ще хоче стягнути із неї 4548,53 грн. (різницю між виплаченою шкодою та вартістю ремонту), то за таких обставин обставин вважає, що в даній справі повинен бути і співвідповідач - ПрАТ «УСК «Княжа».

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Як передбачено ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

З приводу 3% річних та інфляційних витрат згідно ст. 625 ЦК України: У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

А що стосується висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018р. по справі № 686/21962/15-ц, то це була справа за позовом про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 770000 грн матеріальних збитків та 10000 грн відшкодування моральної шкоди завданої злочином, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 190 КК України. Яке відношення даний висновок має до даної справи не розуміє, адже на сьогоднішній день не існує жодного судового рішення про стягнення із неї в користь ТзОВ Тропік» будь-яких коштів, а відповідно вона не ухиляється від виконання рішення суду, таким чином відсутній факт прострочення виконання грошового зобов`язання.

З приводу судових витрат зазначає, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову. Ціна позову 19442,03 грн., а заявлена вартість витрат на правову допомогу 15284,40 грн.

Що стосується витрат на усну консультацію (834,60 грн.), підготовку та надіслання претензії (1669,20 грн.), підготовка та подання до суду позовної заяви (5007,60 грн.), на що загалом було потрачено 7 год., то чому адвокат не ознайомився в цей час із Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (щоб не заявляти безпідставну вимогу про 3% річних», чому не в повному обсязі ознайомився із постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992р.

У позовній заяві позивачем відповідача визначено ТзОВ «Тропік». На 5 аркуші позовної заяви двічі надруковано одне і те саме , але розмір інфляційних та 3% річних різний. І за таку позовну заяву він хоче отримати гонорар .

Єдиною обгрунтованою в позовній заяві була вимога про стягнення франшизи в розмірі 2000 грн. Відповідач не платила її раніше, оскільки не знала, що це за Претензія, що це за адвокат. Побоювалась того, щоб це не був якийсь шахрай, адже у претензії була сума не 2000 грн., а 18339,13грн. Тому коштів не платила. На даний час вона знає, що справа перебуває в суді, що дійсно є така юридична особа як ТзОВ «Тропік», що її страхова компанія виплатила їй 26000грн. страхового відшкодування, тому після одержання позову добровільно сплатила франшизу -2000 грн., що підтверджується квитанцією.

Таким чином всі зобов`язання по відшкодуванню шкоди виконані нею в повному обсязі, а тому в позові слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

27.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача вважає, що доводи, які викладені у відзиві не грунтуються на законі, є безпідставними і необгрунтованими, а відтак мають бути судом відхилені.

Відповідач свій відзив на позовну заяву обгрунтовує, зокрема, тим, що позивач не має права на відшкодування шкоди без урахування коефіцієнта зносу вузлів, деталей, комплектуючих, що підлягають заміні. Однак, такі доводи не грунтуються на законі, оскільки виходячи з положень ч.1 ст. 1166,1187 ЦКУ майнова шкода завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується в повному обсязі винуватцем ДТП.

Згідно ч.1 п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є : зокрема ,втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, особа, якій завдано збитки шляхом пошкодження її речі , зокрема автомобіля, має право вимагати відшкодування таких збитків винуватцем виходячи із тих витрат , які необхідні для відновлення автомобіля, у тому числі і витрат , які необхідні для придбання нових деталей чи вузлів, які потребують заміни.

Також відповідач посилається на те, що наданий позивачем висновок судового експерта є неналежним доказом, та як такий , на думку позивача, отриманий з порушенням порядку , встановленого законом. Однак, такі доводи є необґрунтованими. Враховуючи те, що внаслідок ДТП , винуватцем якого є відповідач, позивачу було завдано майнових збитків, для достовірного визначення їх розміру та у подальшому належного захисту та відновлення порушених прав , позивач скористався наданим йому діючим законодавством правом на звернення до судового експерта для підготовки висновку щодо завданих збитків. За наслідками експертного автотоварознавчого дослідження проведеного судовим експертом Романюком В.К. , було підготовлено висновок № 3 від 15.01.2019 року згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 48887,66 грн. , коефіцієнт фізичного зносу - 0,46, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 32548,53 грн. З огляду на викладене , наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом , який має бути врахований судом під час прийняття рішення.

Необгрунтованими є і доводи відповідача про те, що позивачем не оскаржуються дії страховика, який на думку відповідача має виступати співвідповідачем. Такі посилання не ґрунтуються на законі , адже кожна особа самостійно та на власний розсуд реалізує своє право на звернення до суду для захисту прав чи інтересів порушених тою чи іншою особою. Незважаючи на те, що ТОВ «Торпік» на даний час не звернувся із позовом до ПрАТ « УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», це не означає, що воно не планує реалізувати таке право у майбутньому. Однак примушувати його це робити ніхто не може. При цьому той факт , що позивачем у цій справі не заявляються вимоги до ПрАТ « УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», жодним чином не порушуються права ОСОБА_1 , оскільки позивачем ставиться питання про відшкодування різниці між сумою шкоди, яку повинна відшкодувати страхова компанія з урахуванням коефіцієнту зносу (32548,53грн.) та сумою фактично завданих збитків без урахування коефіцієнта зносу (48887,66 грн.),що становить 18339,13 ( 48887,66-32548,53).

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача і щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних , оскільки за змістом норми ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі 1 «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак , приписи розділу 1 книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання , так і на не договірні (деліктні) зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює , зокрема окремі види зобов`язань.

Необгрунтовами є і доводи відповідача про те, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими та не співмірними з урахуванням ціни позову, оскільки сам факт невеликої ціни позову не може свідчити про те, що обсяг виконаної роботи адвокатом є незначним, а правова допомога має бути безкоштовною чи істотно занижена.

Більше того, відповідач не наводить жодних належних обґрунтувань не співмірності витрат, чи невідповідності обсягу виконаної адвокатом роботи , незважаючи на те, що саме на неї такий обов`язок покладається.

З огляду на те, що усі докази понесення позивачем витрат на правову допомогу (рахунки, акти, платіжні доручення) можуть бути надані лише після повного надання правової допомоги в суді першої інстанції та постановлення рішення у справі , керуючись положеннями ч.8 ст. 141 , ст..ст. 246,270 ЦПК України просить питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу вирішити після постановлення рішення у справі , шляхом постановлення додаткового рішення на підставі доказів, які будуть додатково подані позивачем протягом 5 днів після вирішення спору по суті.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступник підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі/право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 18.12.2018року о 08год. 45хв. гр. ОСОБА_1 в м. Калуші по вул. С.Бандери, керуючи транспортним засобом ВАЗ -21140, н.з. НОМЕР_1 при зустрічному роз`їзді не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з транспортним засобом ISUZU, н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Тропік».

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.01.2019 року по справі № 345/19/19, яка набрала законної сили 18.01.2019 р., ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаного вище ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП..( а.с. 12).

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Відповідальність винуватця ДТП- ОСОБА_1. за завдану шкоду забезпечена страховим полісом АМ/3321404 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» , з розміром франшизи 2000 грн.(а.с13)

02.01.2019 року ТзОВ «Тропік» з метою отримання страхового відшкодування , звернулося до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» з повідомленням про ДТП. Після цього страховою компанією було зареєстровано справу № 190000196614 та після оформлення документів 03.01.2019 року направила свого представника для визначення розміру збитків у передбачений Законом строк (а.с.65), визначила розмір матеріального збитку в розмірі 28000 грн, та врахувавши франшизу - 2000 грн. 18.03.2019 року здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 26 000,00 грн.(а.с.28-30).

Згідно листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» від 14.11.2019р. №190000196614-1, страховою компанією 21.02.2019р. було отримано від Потерпілого заяву на виплату, у якій прописано погодження із вартістю відновлювального ремонту в сумі 28000 грн. (а.с. 65)

Відповідно до висновку №03 від 15.01.2019 року, підготовленого судовим експертом Романюком В.К. на замовлення ТзОВ "Тропік" згідно договору №01 про проведення експертного дослідження від 10.01.2019року , за наслідками експертного автотоварознавчого дослідження, вартість відновлюваного ремонту автомобіля Isuzu NQR75Р, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 48 887,66 грн., а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 32 548,53 грн.(а.с.15-27,33-36).

02 квітня 2019 року представником позивача скеровано на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків, однак така залишена без реагування ( а.с. 31-32).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 після отримання позову добровільно оплатила франшизу в розмірі 2000 грн. , що підтверджується копією квитанції від 13.11.2019 року (а.с.64).

Так, згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 34 Закону на страховика покладено обов`язок протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗакону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» виконано свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінено шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та у визначені Законом строки виплачено страхове відшкодування.

Оскільки ТзОВ «Тропік» з метою отримання страхового відшкодування звернулося до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп», яке направило свого представника для визначення розміру збитків у передбачений Законом строк, то з врахуванням вимог ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , у ТзОВ"Тропік " не виникло право самостійно обрати експерта для визначення розміру завданої шкоди внаслідок ДТП.

При цьому позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що при визначенні ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» розміру матеріального збитку завданого ТзОВ «Тропік», розмір відшкодування було зменшено із врахуванням амортизаційного зносу деталей, які підлягають заміні.

Враховуючи, що в матеріалах справи є суперечливі докази на підтвердження розміру матеріальних збитків, заподіяних позивачу внаслідок пошкодження у ДТП автомобіля, оскільки страховою компанією розмір матеріального збитку визначено в розмірі 28000 грн., а висновком № 03 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку вартість ремонту визначена в сумі 48887,66грн., а із врахуванням коофіцієнтом зносу 32548,53 грн.,відсутні докази того чи страховою компанією враховано амортизаційний знос , позивачем не заявлено клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи (хоча відповідач зазначав у відзиві на позов про недопустимість даного висновку як доказу), то за таких обставин та враховуючи, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнта Іншуранс Груп» у встановленому законом порядку проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля, визначено суму збитків та виплачено страхове відшкодування, суд вважає, що позов ТзОВ «Тропік» є безпідставним.

Відмова в позові в частині стягнення шкоди виключає в свою чергу і можливість задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

На підставі викладеного, ст. ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючисьст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»- Шиміна Олега Павловича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя