Рішення № 86407301, 03.12.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7683/19

Провадження № 2/185/3896/19

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, суд -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року, відповідно до статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження голови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що з ОСОБА_2 вона знаходиться у шлюбі, зареєстрованому 25 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 220. Від шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося. Шлюбні стосунки припинені у зв`язку з втратою взаємних почуттів. Вважає, що їх сім`я розпалася остаточно, поновлення шлюбних відносин неможливо. Подальше збереження їхньої сім`ї є неможливим та просто недоцільним. Крім того, на даний час дитина знаходиться на повному її утриманні. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить її у скрутне матеріальне становище.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відомостей про неможливість з`явитися в судове засідання відповідач суду не надав.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони з 25 червня 2011 року перебувають у шлюбі, який зареєстрованийВідділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 220.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої, згідно свідоцтва про народження, записаний відповідач ОСОБА_2 .

Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Судом встановлено, що сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейні стосунки. Відповідачем не наведено будь-яких переконливих доводів того, що сторони вчиняють дії, направлені на збереження сім`ї та що вони і на цей час підтримують шлюбні відносини.

Шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог стосовно розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач працездатний, хронічними захворюваннями не хворіє, стягнень за виконавчими документами з відповідача не проводиться.

Відтак, суд у даній справі бере до уваги викладені обставини та зважає на положення ст.27 Конвенції про права дитини, відповідно до якої батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а тому, вважає за можливе, зобов`язати відповідача виплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти підлягають стягненню з моменту надходження позовної заяви в провадження судових органів України, тобто з 15 серпня 2019 року.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити у повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 220, - розірвати.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави (отримувач коштів: УК у м. Павлограді/м. Павл-д/22030101, код за ЄДРПОУ: 37936856, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA418999980000031218206004032, код класифікації доходів бюджету: 220301061) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя В.М. Бондаренко