Рішення № 86403594, 06.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/28913/12

Провадження № 2/522/451/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Приморський райони суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2012 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири (Т. 1 а.с. 2 - 5).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на наступне.

25 грудня 1995 року на підставі розпорядження органу приватизації від 25.12.1995 р. № 72331 УЖКГ Одеської міської ради було видане свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , згідно з яким 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 були передані у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначена частина квартири згідно вказаного свідоцтва складає 57,63 кв.м., загальна площа квартири становить 120,3 кв.м.

26 грудня 1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили 479/1000 частин квартири на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 5-2375.

11 жовтня 2010 року рішенням Приморського районного суду міста Одеси по цивільній справі № 2 - 2343 / 2010 було визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 17 липня 2007 року за № 204436 щодо передачі 521/1000 частин квартири АДРЕСА_1 у приватну спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 17 липня 2007 року за № НОМЕР_4, згідно якого 521/1000 частин квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частках.

Визнаючи недійсними розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності на житло, Приморський районний суд міста Одеси встановив розбіжності в правовстановлюючих документах оформлених на ім`я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та в правовстановлюючих документах, оформлених на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в тому числі щодо розміру загальної площі (120,3 кв.м. та 120,80 кв.м.), підсобної площі (43,0 кв.м. та 43,5 кв.м.) і корисної площі (116,3 та 116,8 кв.м.) спірної квартири, й невідповідність розміру належної сторонам загальної площі, яка відповідає розміру їхніх часток в квартирі (57,63 кв.м. (479/1000) + 64,97 кв.м. (521/1000) = 122,60 кв.м., коли загальна площа квартири складає 120,3 кв.м. або 120,8 кв.м.).

На підставі викладеного позивач вважає, що під час оформлення приватизаційних документів на 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в розрахунках часток не була врахована площа вбудованої шафи, загальною площею 0,5 кв.м., що пояснює розбіжність в загальній, корисній і підсобній площі квартири на 0,5 кв.м., і до приміщень, які знаходяться в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був включений балкон площею 1,8 кв.м. прилеглий до жилої кімнати ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що пояснює зазначену вище невідповідність на 1,8 кв.м. розміру загальної площі, яка відповідає розміру часток наймачів у квартирі, і, посилаючись на п. 7 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 15.09.1992 р. № 56 в редакції наказу № 72 від 05.08.1994 р., ч. 3 ст. 48 Житлового кодексу УРСР, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», просила суд визнати недійсним розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради від 25.12.1995 р. № 72331 про надання у спільну часткову власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 і визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради від 25.12.1995 р. НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .

Окрім того, позивач ОСОБА_1 посилаючись на положення ст. ст. 48, 225 ЦК УРСР в редакції 1963 року просила суд визнати недійним договір купівлі-продажу 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 26.12.1996 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , посвідчений Першою одеською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, внаслідок того, що, на думку позивача ОСОБА_1 , станом на момент відчуження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 балкон загальною площею 1,8 кв.м. не перебував у власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 2 - 5).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 28 грудня 2012 провадження у справі відкрито, призначено судове засідання у справі (Т. 1 а.с. 32).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 березня 2013 року клопотання відповідача ОСОБА_5 про роз`єднання позовних вимог об`єднаних в одне провадження залишено без задоволення (Т. 1 а.с. 58 - 59).

Протокольною ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14 травня 2013 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсними розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу, в якій позивач зменшив розмір первинно заявлених позовних вимог і просив суд визнати розпорядження органу приватизації від 25.12.1995 р. № 72331 про надання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 479/1000 квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 25.12.1995 р. НОМЕР_3, видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з одного боку, та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з іншого боку, посвідчений 26 грудня 1996 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, в частині відчуження 17/1000 частин квартири; залучено до участі у розгляді справі Департамент міського господарства Одеської міської ради та виключено з кола учасників справи Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Т. 1 аа.с. 93 - 94).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14 травня 2013 року витребувано докази з Державної прикордонної служби України та з архіву Приморського районного суду міста Одеси (Т. 1 а.с. 95 - 96 ).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20 червня 2013 року витребувано докази з Відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області та з Приморського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (Т. 1 а.с. 111 - 112).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 липня 2013 року витребувано докази з Державної прикордонної служби України та з Приморського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (Т. 1 а.с. 121 - 122).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2013 року витребувано з Міністерства внутрішніх справ держави Ізраїль свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , провадження у справі зупинено до моменту одержання витребуваних документів (Т. 1 а.с. 144 - 145).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2014 року провадження у справі відновлено (Т. 1 а.с. 150).

Протокольною ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2014 року до участі у розгляді справи залучено Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» (Т. 1 а.с. 174 - 176).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 січня 2015 року витребувано з Міністерства внутрішніх справ держави Ізраїль свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , провадження у справі зупинено до моменту одержання витребуваних документів (Т. 1 а.с. 194 - 195).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03 серпня 2015 року призначено судове засідання для вирішення питання про відновлення провадження у справі у зв`язку із надходженням до суду витребуваних з Міністерства внутрішніх справ держави Ізраїль документів (Т. 1 а.с. 242 - 243).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2015 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири, було прийнято до свого провадження суддею Шенцевою О.П. (Т. 2 а.с. 2).

23 лютого 2016 року за вхід. № 14577/16 до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсними розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу, в якій позивач ОСОБА_1 , виключивши із кола співвідповідачів померлих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просить суд визнати розпорядження органу приватизації від 25.12.1995 р. № 72331 про надання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 479/1000 квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 25.12.1995 р. НОМЕР_3, видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з одного боку, та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з іншого боку, посвідчений 26 грудня 1996 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, в частині відчуження 17/1000 частин квартири (Т. 2 а.с. 103 - 105).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2016 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано докази у позивача ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 190).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2017 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано докази у ОСОБА_1 , з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради (Т. 2 а.с. 224).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 10 квітня 2017 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано інформацію з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (Т. 3 а.с. 21).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2018 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази з Першої Одеської державної нотаріальної контори (Т. 3 а.с. 78).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30 січня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Першої Одеської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 95/2018, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (Т. 3 а.с. 102).

27 березня 2019 року за вхід. № 31689/19 до суду надійшла уточнена, в порядку ст. 55 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсними розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу, в якій позивач ОСОБА_1 , виключивши із кола співвідповідачів померлого ОСОБА_5 , просить суд визнати розпорядження органу приватизації від 25.12.1995 р. № 72331 про надання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 479/1000 квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 25.12.1995 р. НОМЕР_3, видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з одного боку, та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з іншого боку, посвідчений 26 грудня 1996 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, в частині відчуження 17/1000 частин квартири; залучено до участі у розгляді справі Департамент міського господарства Одеської міської ради та виключено з кола учасників справи Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Т. 3 аа.с. 130 - 132).

Протокольною ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 березня 2019 року прийнято до розгляду уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири (т. 3 а.с. 134).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Наседкін О.В. в судове засідання з`явилися, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в уточненій позовній заяві від 27 березня 2019 року.

Відповідачі ОСОБА_2 , Департамент міського господарства Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином.

Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» надало до суду заяву від 06.06.2016 року вих. № 174/01-13 (вхід. № 53995/16 від 04.07.2016 р.), якою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсними розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу недійсними, не визнало з підстав, зазначених у вказаній заяві, просило суд в позові відмовити (Т. 2 а.с. 186).

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шевчук В.М. проти задоволення позову заперечував посилався на необґрунтованість заявлених позовних вимог та розрахунків наведених позивачем та його представником, наявність у позивача документально підтвердженого права користування лише однією кімнатою із двох нею займаних, необхідністю закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, у зв`язку із смертю співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , спливом строків позовної давності звернення до суду із вказаним позовом.

Вивчивши матеріали справи, розглядаючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

18 грудня 1995 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через підприємство по обслуговуванню житла звернулися із заявою до керівника органу приватизації та просили оформити передачу в приватну власність займану ними на умовах найму квартиру АДРЕСА_1 , в якій ОСОБА_3 , 1902 року народження, проживав і був прописаний з 20.05.1987 року, та його дружина ОСОБА_4 , 1908 року народження, проживала і була прописана з 02.08.1947 року (Т. 3 а.с. 4).

На підставі цієї заяви органом приватизації було здійснено розрахунок частки квартири спільного заселення АДРЕСА_1 , що передавалася у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка складала 479/1000 частин зазначеної квартири від загальної площі квартири 120,3 кв.м. Вказані розрахунки площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується, засвідчені підписом відповідальної за розрахунок особи та затверджені розпорядженням (наказом) органу приватизації від 25 грудня 1995 року № 72331, згідно якому заяву наймача ОСОБА_3 задовольнили і передали 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частках, мешкаючим у 2-х кімнатах квартири спільного заселення, загальною площею 57,63 кв.м. (Т. 1 а.с. 6; Т. 3 а.с. 6).

25 грудня 1995 року на підставі розпорядження органу приватизації від 25 грудня 1995 року № 72331 Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів видало Свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване і записане у реєстрову книгу за НОМЕР_3, яким посвідчило право приватної власності в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , що складають 57,63 кв.м. від загальної площі вказаної квартири, яка становить 120,3 кв.м. (Т. 1 а.с. 7).

24 грудня 1996 року, на замовлення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , згідно якому загальна площа вказаної квартири складає 120,3 кв.м., що відповідає загальній площі квартири зазначеній в розрахунках площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується, засвідчених підписом відповідальної за розрахунок особи та затверджених розпорядженням (наказом) органу приватизації від 25 грудня 1995 року № 72331 (Т. 1 а.с. 8 - 11; Т. 2 аа.с. 149 - 150, 151; Т. 3 а.с. 6).

26 грудня 1996 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , з іншої сторони, уклали договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Симаченко С.Л., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, зареєстрований 30 грудня 1996 року в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в кн. 190пр. стр. 119 р.№ 915.

Згідно п. 1 договору купівлі-продажу квартири від 26 грудня 1996 року, посвідченого Симаченко С.Л., державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, зареєстрований 30 грудня 1996 року в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в кн. 190пр. стр. 119 р.№ 915, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_5 , ОСОБА_2 купили в рівних частках кожен, 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , що складається із чотирьох кімнат, загальною площею 120,3 кв.м. (Т. 1 а.с. 12; Т. 3 а.с. 125).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 квітня 2015 року виданим Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль в порядку надання запиту про міжнародну правову допомогу на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2013 року оригінал та офіційний переклад якого наявні в матеріалах справи (Т. 1 аа.с. 206 - 209, 210 - 213, 219 - 221, 222 - 224, 233, 234 - 236).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 квітня 2015 року, виданим Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль в порядку надання запиту про міжнародну правову допомогу на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2013 року, оригінал і офіційний переклад якого наявні в матеріалах справи (Т. 1 а.с. 198 - 203, 206 - 209, 216 - 218, 222 - 224, 237, 238 - 240).

17 липня 2007 року, на підставі розпорядження органу приватизації № 204436, яким було задоволено заяву наймача ОСОБА_1 про приватизацію 521/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , і передано у спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , мешкаючим у кімнатах загальною площею 64,97 кв.м., Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради видало ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 Свідоцтво про право власності на житло, зареєстроване і записане у реєстрову книгу за № НОМЕР_4, яким передало ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у приватну спільну часткову власності 521/1000 частин квартири спільного заселення, що складають 64,97 кв.м. від загальної площі вказаної квартири, яка становить 120,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 2 а.с. 91, 92).

11 жовтня 2010 року в межах розгляду цивільної справи № 2 - 2343/2010 рішенням Приморського районного суду міста Одеси, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2010 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2011 року, позов ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради про визнання приватизації недійсною, усунення перешкод у здійсненні права власності, визначення порядку користування приміщеннями загального користування в квартирі спільного заселення та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково, в тому числі визнано недійсним розпорядження органу приватизації від 17 липня 2007 року за № 204436 щодо передачі 521/1000 частин квартири АДРЕСА_1 у приватну спільну часткову власності ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; визнано недійсним Свідоцтво про право власності, видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 17 липня 2007 року за р.№ НОМЕР_4, згідно якого 521/1000 частин квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частках (Т. 2 а.с. 169 - 171, 172 - 177, 178 - 180, 181 - 182).

Визнаючи недійсним розпорядження органу приватизації № 204436 від 17 липня 2007 року та Свідоцтво про право власності на житло від 17 липня 2007 року, зареєстроване і записане у реєстрову книгу за № НОМЕР_4, на підставі яких ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було передано у приватну спільну часткову власність 521/1000 частин квартири спільного заселення, що складають 64,97 кв.м. від загальної площі вказаної квартири, яка становить 120,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , суд виходив із того, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 зазначена в технічному паспорті від 31.05.2007 року та в правовстановлюючих документах, виданих на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не відповідає загальній площі вказаної квартири, зазначеній в документах які раніше були видані на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , і складає 120,8 кв.м., замість раніше визначеної загальної площі 120,3 кв.м. Окрім того, судом було встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 самовільно без відповідної дозвільної документації влаштували вбудовану шафу площею 0,5 кв.м., та що за рахунок цієї вбудованої шафи збільшили загальну площу спірної квартири, що є порушенням діючого законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт самовільного облаштування вбудованої шафи загальною площею 0,5 кв.м. позивачем ОСОБА_9 та факт того, що за рахунок цієї вбудованої шафи було збільшено загальну площу спірної квартири, є доведеними на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2010 року.

13 липня 2017 року на замовлення ОСОБА_5 ОСОБА_2. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради було виготовлено технічний паспорт, в якому зазначено, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 120,3 кв.м. (Т. 3 а.с. 126 - 128).

Довідкою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 03.08.2017 року вих. № 486387 72 17 підтверджено, що станом на 31.12.2012 р. в комунальному підприємстві зареєстроване право власності на 479/1000 частин квартир АДРЕСА_1 в рівних частках за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першої Одеською державною нотаріальною конторою 26.12.1996 р., р.№5-2375, зареєстрований 30.12.1996 р. в кн. 190 пр стр 119 р№915 (Т. 3 а.с. 124).

11 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_5 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право приватної волосності ОСОБА_5 на 479/2000 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 120,3 кв.м. (Т. 3 а.с. 124 - 125).

01 січня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 02 січня 2018 року (Т. 3 а.с. 52, 110).

23 березня 2018 року Другою одеською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 відкрита спадкова справа № 95/2018, належним чином завірена копія якої витребувана судом та приєднана до матеріалів справа № 1522/28913/12 (Т. 3 а.с. 107 - 128).

Судом встановлено, що в матеріалах спадкової справи № 95/2018 наявні правовстановлюючі документи та технічний паспорт від 13 липня 2017 року на квартиру АДРЕСА_1 , згідно яким загальна площа вказаної квартири складає 120,3 кв.м., що повністю відповідає технічному паспорту від 24 грудня 1996 року, приватизаційним та правовстановлюючим документам, виданим на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в 1995 - 1996 роках.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність належних і допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити, що загальний розмір спірної квартири АДРЕСА_1 складає 120,8 кв.м., а не 120,3 кв.м., як то зазначено в досліджених судом документах.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд вважає, що розрахунок часток наведений позивачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Наседкіним О.І. не спростовує розрахунки площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується, засвідчені підписом відповідальної за розрахунок особи та затверджені розпорядженням (наказом) органу приватизації від 25 грудня 1995 року № 72331.

Суд погоджується з доводами відповідача Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про те, що свідоцтво № 116744 від 25.12.1995 р. про право власності та розпорядження органу приватизації № 72331 від 25.12.1995 р. на 479/100 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1 видані на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були оформлені згідно вимог діючого законодавства про приватизацію житла, а саме Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян», на підставі наданих заявниками документів, належним чином засвідчених керівником підприємства по обслуговуванню житла та паспортистом.

Порушень вимог ч. 3 ст. 48 ЖК УРСР, ч. 5 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. № 56, а також інших порушень законодавства про приватизацію житла судом не встановлено.

Окрім того, суд приймає до уваги, що на виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2016 року позивачем ОСОБА_1 надано обмінний ордер № 740 від 10 лютого 1984 року виданий ОСОБА_11 на право вселення в порядку обміну з гр. ОСОБА_12 на жилу площу в квартирі АДРЕСА_1 одну кімнату загальною площею 24,56 кв.м., з правом на цю житлову площу дружини ОСОБА_1 .

Згідно ст. 51 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

На виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2016 року про витребування ордеру на вселення та зайняття житлового приміщення кімнати загальною площею 17,1 кв.м. в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 та на виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси 16 лютого 2017 року про витребування ордеру на вселення та зайняття житлового приміщення кімнати загальною площею 16,68 кв.м. в квартирі спільного заселення АДРЕСА_1 , який повинен був бути виданий на підставі рішення № 400 від 19 вересня 1989 року виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів, позивач ОСОБА_1 витребувані судом документи суду не надала.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсними розпорядження органу приватизації від 25.12.1995 р. № 72331 про надання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 479/1000 квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1995 р. НОМЕР_3, видане управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині передання у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17/1000 частин квартири, суд відмовляє і у задоволенні позовної вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з одного боку, та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з іншого боку, посвідчений 26 грудня 1996 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, в частині відчуження 17/1000 частин квартири.

Суд, також, встановив, що ОСОБА_1 не є стороною за договором купівлі-продажу 479/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з одного боку, та ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з іншого боку, посвідчений 26 грудня 1996 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 5-2375, і права ОСОБА_1 , як наймача квартири спільного заселення АДРЕСА_1 , вказаним договором купівлі-продажу квартири від 26 грудня 1996 року не порушуються.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні.

На підставі викладених норм матеріального права суд приходить до висновку, що заперечення відповідачів ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» є обґрунтованими, оскільки доводи позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах Закону та не відповідають фактичним обставинам справи, встановлених судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. ст. 48, 51, 58 ЖК УРСР, ст. ст. 2, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76 - 81, 258 - 259, 263 - 265, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

06.12.2019