Ухвала суду № 86401219, 17.12.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8988/19

Номер провадження 1-кс/404/5185/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Галаган О.В., при секретарі судового засідання Віго О.В., за участю слідчого Берестовенка М.О., прокурора Бреуса А.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Паіцики О.В., розглянувши в приміщенні суду в місті Кропивницькому матеріали заяви-клопотання адвоката Паіцики Олега Васильовича, який діє як захисник в інтересах свого підзахисного-підозрюваного ОСОБА_1 , про його незаконне затримання і необхідність негайного звільнення підозрюваного з-під варти, який утримується в ізоляторі тимчасового тримання Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 року адвокат Паіцика Олег Васильович, який діє як захисник в інтересах свого підзахисного-підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з вище вказаною заявою-клопотання, відповідно до якої просив:

- визнати затримання ОСОБА_1 - незаконним та звільнити його з-під варти негайно.

16.12.2019 року згідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді заяву-клопотання передано слідчому судді Завгородньому Є.В.

16.12.2019 року слідчим суддею Завгороднім Є.В. надано заяву про самовідвід.

17.12.2019 року суддею Кіровського районного суду м. Кіровоград задоволено вище вказаною заяву слідчого судді.

17.12.2019 року о 12:45 год. згідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді заяву-клопотання передано слідчому судді Галагану О.В.

На обґрунтування заяви-клопотання зазначено, що 15.12.2019 року о 17-39 год. слідчим Кропивницького ВП ГУНП в області Піть А.Е. після запрошення до відділу поліції було затримано громадянина ОСОБА_1 в порядку ст.. 208 КПК України та складено відповідний протокол. Після складення протоколу затриманого помістили до ІТТ Кропивницького ВП ГУНП.

В протоколі затримання ОСОБА_1 підставою для затримання зазначено, є: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину, або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

На час затримання ОСОБА_1 про підозру офіційно не повідомлялось, суть затримання не роз`яснена, лише зазначена кваліфікація його дій – ч. 4 ст. 296 КК України. Із тексту протоколу взагалі не вбачається у чому підозрюється ОСОБА_1 , у вчинені яких протиправних дій його підозрюють.

За таких обставин, підстави затримання ОСОБА_1 є абстрактно необґрунтовані, а тому вважає, що його затримання є безпідставним, незаконним і здійснено з грубим порушенням норм КПК України, Конституції України та актів міжнародного права, що призвело до безумовного порушення прав затриманого на свободу та особисту недоторканість.

В судовому засіданні захисник вимоги поданої заяви-клопотання підтримав та просив їх задовольнити.

Підозрюваний погодився з доводами захисника. Додатково повідомив, що він біля 11-00 год. ранку 15.12.2019 року виник конфлікт із потерпілою особою, в результаті конфлікту він виявив агресію до нього та дружини. З метою запобігання наслідків такої агресивної поведінки здійснив кілька пострілів із травматичної зброї. Біля 17-00 год. 15.12.2019 року до нього зателефонували працівники поліції та запросили його у відділок, він повідомив, що наразі зайнятий проте через годину до них з`явиться. Біля 18-00 год. 15.12.2019 року його транспортний засіб був затриманий працівниками поліції хоча за 10 хвилин до цього він повідомив працівнику поліції, який йому телефонував, що він під`їжджає. Патрульні повідомили йому, що його транспортний засіб в розшуку, під`їхали інші працівники поліції, яким він добровільно видав пістолет та рушницю. Він в добровільному порядку погодився під`їхати до відділу поліції, проте в будівлі поліції йому повідомили, що він буде затриманий.

Слідчий з прокурором заперечили проти задоволення заяви-клопотання, пославшись на її необґрунтованість та безпідставність. Зазначали, що біля 14-00 год. 15.12.2019 року надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про напад на нього ОСОБА_1 із застосуванням зброї. Після з`ясування транспортного засобу на якому рухався ОСОБА_1 , його було оголошено в розшук та біля 17-00 год. 15.12.2019 року надійшло повідомлення, що транспортний засіб ОСОБА_1 затриманий. Виїхала СОГ на огляд місця події, огляд тримав з 17-39 год. до 18-42 год., після цього прибувши до відділу поліції відразу були внесені відомості до ЄРДР. Після чого особі було повідомлено про її затримання. Вважають, що будь-який порушень КПК України не було, затримання відбулося у стислі строки після повідомлення потерпілого про злочин щодо нього.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали заяви-клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу позбавлену свободи, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи (ч. 3 ст. 206 КПК України).

Зі змісту поданої заяви-клопотання та долучених до неї матеріалів вбачається, що 15.12.2019 року, стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , у зв`язку з розпочатим досудовим розслідуванням по означеному кримінальному провадженню, оформлено чинний протокол затримання ОСОБА_1 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину з попередньою кваліфікацією за ч. 4 ст. 296 КПК України.

На момент розгляду заяви-клопотання про незаконність затримання, службова особа поліції має у наявності такий протокол затримання підозрюваного, в якому зазначений період затримання особи, який триває до теперішнього часу. Таким чином, існує чинний, належний і допустимий документ, - протокол який спростовує припущення захисника і його підзахисного про відсутність чи недоведеність інших правових підстав, у зв`язку з якими особа, затримана і тимчасово позбавлена свободи.

16.12.2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 296 КПК України.

Тобто, відсутні передумови для правозастосування положень ст. 206 КПК України, якими врегульовані загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначений главою 26 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; рішення слідчого про закриття кримінального провадження; рішення прокурора про закриття кримінального провадження; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що може бути оскаржено під час досудового розслідування є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесено на його розгляд сторонами та в межах існуючих повноважень.

Захисник хибно тлумачить фактичний зміст положень ст. 206 КПК України, якою врегульовано тільки загальні обов`язки слідчого судді щодо основоположних прав особи, тобто такої людини, яка процесуально не пов`язана з проведенням будь-якого досудового розслідування.

У даному випадку існує кримінальне провадження, а ОСОБА_1 має процесуальний статус підозрюваного, тобто у розумінні ч. 3 ст. 26 КПК України, правильним буде відмовити у задоволенні заяви-клопотання.

Щодо повноважень слідчого судді при розгляді питання в порядку ст. 206 КПК України, то ВСУ в ухвалі від 02.07.2019 року по справі № 51-3225ск19 вказав наступне, що на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК, стаття 206 КПК встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.

Відповідно до частин 2-5 статті 206 КПК, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».

Наведені вище положення статті 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.

Стаття 206 КПК надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

При цьому, як зазначає Верховний Суд у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому статтею 208 КПК, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Тому, підозрюваному та його захисникам роз`яснюється, що вони на стадії досудового розслідування, а саме: під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу вправі безперешкодно реалізувати належне їм право на висловлення сумнівів, заперечень та зауважень щодо правових підстави, часу та обґрунтованості затримання, а також реалізувати право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді за наслідками розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу. Тотожні питання також підлягають вирішенню за правилами ч. 2 ст. 303 КПК України, згідно якої, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 КПК України.

Щодо оскарження ухвали, то слідчий суддя наводить наступну існуючу практику. Так, ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року (провадження №51-3036км18) вказав, що перелік рішень, які можуть бути оскаржені, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а ч. 3 ст. 309 КПК прямо передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Крім того, ухвалою від 17 жовтня 2018 року (провадження № 51-9248ск18) Верховний Суд, встановивши, що апеляційний суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК правильно відмовив у відкритті провадження за скаргою, поданою у порядку ст. 206 КПК, на незаконне затримання, яка за правилами цього Кодексу не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою.

З огляду на перераховані обставини, керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви-клопотання адвоката Паіцики Олега Васильовича, який діє як захисник в інтересах свого підзахисного-підозрюваного ОСОБА_1 , про його незаконне затримання і необхідність негайного звільнення підозрюваного з-під варти, який утримується в ізоляторі тимчасового тримання Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області – відмовити.

Відповідно ст. 309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Галаган