Рішення № 86400440, 12.12.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

12 грудня 2019 року Справа № 926/2624/19

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до національного природного парку «Вижницький»

про відшкодування шкоди в сумі 152748 грн., завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду

Представники:

від позивача – Книговський В.О. довіреність №06 – 10/797 від 08.08.2019 року

від відповідача – не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Національного природного парку «Вижницький» про відшкодування шкоди в сумі 152748 грн, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 21.08.2019 року по 23.08.2019 року Державною екологічною інспекцією Карпатського округу було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Солонецького природоохоронного науково – дослідного відділення Національного природного парку «Вижницький», на підставі якого складено акт № 75/03 від 23.08.2019 року, яким встановлено незаконну порубку 14-ти сироростущих дерев породи ялиця, ялина, бук діаметрами у карі бiля шийки кореня 45 см, 95 см, 88 см, 77 см, 72 см, 107 см, 96 см, 75 см, 21 см, 76 см, 70 см, 90 см, 17 см, 83 см та 1 шт. сухостійного дерева породи ялиця діаметром у корі бiля шийки кореня 90 см на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» у кварталі 28 виділ 12 (заповідна зона), внаслідок чого завдано шкоду в розмірі 152748 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 року справу призначено судді Швецю М.В.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.12.2019 року – 11:00 год.

11.12.2019 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву за вх. № 3987, в якому останній заперечує проти задоволення позову з посиланням на те, що позивачу не надано права виступати позивачем в судах в інтересах держави та органу місцевого самоврядування, який не уособлює в собі державу. Позивачем, на думку відповідача, проігноровано норму ст. 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» щодо заборони вилучення власних коштів національного природного парку, які використовуються для здійснення заходів щодо охорони відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Також відповідач зазначає, що шкоду, яку просить стягнути з нього позивач, було заподіяно невстановленими особами, а тому НПП «Вижницький» не може відповідати по матеріальним збиткам, які заподіяні іншими особами, що не є його працівниками. Окрім того, 02.09.2019 року НПП «Вижницький» звернулось з заявою до правоохоронних органів про скоєння злочину, а тому звернення позивача з претензією до відповідача та з позовом до суду до закінчення розгляду даної заяви правоохоронними органами є передчасним. Разом з тим, позивачем не доведено наявності всіх складових цивільного правопорушення відповідача у разі наявності якого наступає відповідальність у вигляді стягнення шкоди.

12.12.2019 року позивач через канцелярію суду подав клопотання за вх.№ 4003 про долучення до матеріалів справи копії Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 року № 258.

В судовому засіданні 12.12.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав відповідь на відзив за вх. № 3993 з доказами направлення відповідачу, в якому твердження відповідача, викладені ним у відзиві на позов, вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки право Державної екологічної інспекції виступати позивачем в судах в інтересах держави та органу місцевого самоврядування підтверджується ст. 20-2 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» та розділом ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 року № 258. Крім того, позивач зазначив, що стосується зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, то порядок зарахування та розподілення таких стягнень, визначений Бюджетним кодексом України, а не регулюється ст. 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Також, відповідач спростовує твердження відповідача про те, що НПП «Вижницький» не є тою особою, яка повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев, а тому саме відповідач, як лісокористувач, повинен відшкодовувати завдану шкоду.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому ухвали від 22.11.2019 року повернулось на адресу суду з відміткою про вручення 25.11.2019 року.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, нез`явлення відповідача в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке:

Наказом начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 216 від 20.08.2019 року - направлено заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно – заповідного фонду, лісів та рослинного світу управління державного екологічного нагляду (контролю) у Чернівецькій області – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу – Василенюка С.Д., головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу управління державного екологічного нагляду (контролю) у Чернівецькій області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу Пилипка Р.І. у терміни: 20-23 серпня 2019 року для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо фактів викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 10.07.2019 року по питаннях законності вирубки лісу на території НПП «Вижницький», видано посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання НПП «Вижницький» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів 23.08.2019 складено акт № 75/03, підписаний спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу та уповноваженими особами НПП «Вижницький».

Акт перевірки - це документ, який фіксує проведення планових, позапланових перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Як вбачається з акту № 75/03 та перелікової відомості №1, під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було виявлено факт незаконної рубки не відведених в рубку 14 шт. сироростучих дерев породи ялиця, ялина, бук діаметрами у корі біля шийки кореня 45 см.. 95 см., 88 см., 77 см., 72 см., 107 см., 96 см., 75 см., 21 см., 76 см., 70 см.. 90 см., 17 см., 83 см. та 1 шт. сухостійного дерева породи ялиця діаметром у корі біля шийки кореня 90 см. на території Солоненького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» у кварталі 28 виділ 12 (заповідна зона), скоєної невстановленими особами в період 2018-2019 років. Встановлено, що вищевказана незаконна порубка дерев працівниками парку не виявлялась, на вказані рубки працівниками парку не складались акти про лісопорушення, відсутня реєстрація даних випадків в книзі реєстрації лісопорушень. відсутні клейма на кореневих лапах на зпилі пеньків.

Вищевказане є порушенням вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст.ст. 7, 8, 20, 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Згідно із розрахунком, проведеним Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на підставі додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд», розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території Солоненького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький» становить 152748 грн.

На підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 222 Господарського кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на адресу Національного природного парку «Вижницький” було надіслано письмову претензію від 03.09.2019 №03.4/241, в якій зазначено про необхідність відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 152748 грн. шляхом перерахування на добровільних засадах в місячний строк з дня одержання даної претензії визначеної суми на рахунок з обліку надходжень до державного та місцевих бюджетів.

У відповідь на дану претензію відповідачем було надіслано лист № 396 від 16.09.2019 року, в якому просив інформувати про звернення позивача до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області та чи внесено відповідні відомості до ЄРДР за ст.246 КК України та чи встановлені винні особи в скоєнні незаконної порубки лісу та підтвердити за наявності таких відомостей причетність працівників національного парку до скоєння незаконної порубки лісу. Однак, шкода в розмірі 152748 грн відповідачем у визначений у претензії термін не була сплачена.

Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЛК України).

Згідно із статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. На землях державної власності для ведення лісового господарства ліси без встановлення строку надаються у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, а на землях комунальної власності - спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести первинний облік лісів, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, щодо раціонального і економного їх використання, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, виснаженню природних ресурсів та негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 64 Лісового кодексу України визначено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено здійснення державного нагляду (контролю) за суб`єктами господарювання з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до положення «Про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу», затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 258 від 27 листопада 2018 року, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням, зокрема, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення. Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред`являти претензії.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави, таким органом у спірних правовідносинах фактично є позивач.

Постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок, зокрема, незаконної рубки або пошкодження дерев.

Як передбачено пунктом 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Національний природний парк «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України № 810 від 30 серпня 1995 року є об`єктом природно - заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Національний природний парк «Вижницький», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.10.2007 № 543 (у редакції наказу Мінприроди від 05.12.2016 № 460). Парк розташований на території Вижницького району Чернівецької області.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2. Положення).

Згідно п. 2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Як передбачено п. 2.2. Положення основними завданнями парку є зокрема, збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Буковинських Карпат, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні: створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів.

Розділом 5 Положення визначено, що охорона території покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби державної охорони є забезпечення додержання режиму охорони території та природних об`єктів, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Таким чином, Національний природний парк «Вижницький» є постійним лісокористувачем, який створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних комплексів і ресурсів у межах його території.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі протиправного завдання шкоди будь – кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.

Загальне положення про цивільно – правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

В частині 2 зазначеної статті визначено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

З встановлених судом обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що:

- обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;

- з акту перевірки додержання НПП «Вижницький» вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів № 75/03 вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів;

- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди, розрахований у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», складає 152748 грн;

- жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано.

В спірному випадку суд виходить з презумпції вини правопорушника (особа вважається винною якщо не доведе відсутності своєї вини). Як вже зазначалось, відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій задля збереження і охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев на території лісового фонду, що переданий йому у користування. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У Постанові ВГС України від 12.11.2014 року № 914/1138/14 зазначено, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

У випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіянні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природоохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач, як постійний лісокористувач в порушення норм чинного законодавства України, не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим заподіяв шкоду лісовому фонду України на загальну суму 152748 грн.

Системний аналіз статей 19, 63, 64 Лісового кодексу України свідчить, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно – правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 23.04.2018 року у справі № 927/1096/16, від 15.02.2018 року по справі № 927/1096/16, від 09.08.2018 року по справі № 909/976/18.

Відповідно до пункту 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.06.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Пунктом 9.1. Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 09.08.2013 № 128 визначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім`я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 “Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами” Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч. 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що законодавством України не встановлено право Державної екологічної інспекції Карпатського округу виступати позивачем у судах в інтересах держави та органу місцевого самоврядування, який не уособлює в собі державу, спростовуються тим, що відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» до компетенції Державної екологічної інспекції України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства. Згідно п. й) частини першої ст. 20-2 вказаного Закону державна екологічна інспекція наділена повноваженнями виступати позивачем у судах.

Пунктами 7,8 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 №258 визначено, що інспекція розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції і виступає позивачем та відповідачем у судах.

У своєму відзиві відповідач посилається на те, що позивач свідомо ігнорує норму ст. 47 Закону України «Про природно - заповідний фонд України», якою визначено, що кошти (в тому числі в іноземній валюті), одержані природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, регіональними ландшафтними парками, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками, а також підприємствами, установами та організаціями, у підпорядкуванні яких перебувають території та об`єкти природно-заповідного фонду інших категорій, від наукової, природоохоронної, туристсько - екскурсійної, рекламно-видавничої та іншої діяльності в межах заповідних територій та об`єктів, що не суперечать їх цільовому призначенню, є їх власними коштами. Ці кошти не підлягають вилученню і використовуються для здійснення заходів щодо охорони відповідних територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Однак, що стосується зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, то порядок зарахування та розподілення таких стягнень, визначений Бюджетним кодексом України (п.7 ч. 3 ст. 29 та п 4 ч. 1 ст. 691), який передбачає, до бюджетів якого рівня та в якому відсотковому співвідношенні повинні зараховуватись грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

За змістом статті 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

З цією метою відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської га іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Кошти фонду спрямовуються за бюджетними програмами відповідно до планів природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів і кошторисів, що затверджуються головними розпорядниками бюджетних коштів в установленому законодавством порядку.

Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996р. №1147.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява N 4909/04 – «Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можно тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент»), щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, інші доводи відповідача судом до уваги не беруться, як явно необґрунтовані та такі, що не відносяться до предмету спору.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що доводи відповідача у відзиві на позов є безпідставними, а позовна заява Державної екологічної інспекції Карпатського округу є повністю обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Національного природного парку «Вижницький» (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 А, код 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. академіка Сахарова, 23-А, код 42702233) шкоду в сумі 152748 грн на рахунок з обліку доходів за стандартом ІВАN по Чернівецькій області «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»: р/р UА578999980000033116331024010, отримувач - Вижницьке УК/смт. Берегомет, банк отримувача - Казначейство України (НАП), код отримувача 37984590, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів:

- 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету смт. Берегомет в сумі 76374 грн;

- 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 30549,60 грн;

- 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 45824,40 грн.

3. Стягнути з Національного природного парку «Вижницький» (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 – А, код 21438930) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. академіка Сахарова, 23-А, код 42702233) судовий збір в сумі 2291,22 грн на р/р 35215084095363, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 42702233.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.12.2019 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець