Рішення № 86400321, 05.12.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року м. Черкаси справа № 925/271/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача: Биченко І.Я. - адвокат,

від відповідача 1: Смаглій В. ОСОБА_1 . - особисто,

від відповідача 2: Стойко А.Ю. - адвокат,

від відповідача 3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Господарського суду Черкаської області в місті Черкаси справу за позовом

ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_3 , 2. ОСОБА_4 , 3. Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсною редакцію статуту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) 26 березня 2018 року звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_4 (далі - Відповідач-2), Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» (далі - Відповідач-3, Підприємство) про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Підприємства від 08.09.2012 (далі - Договір), сторонами у якому зазначені: продавцем - Позивач, покупцями - Відповідач-1 (частка в статутному капіталі - 35%) і Відповідач-2 (частка в статутному капіталі - 65%);

- рішення засновника Підприємства від 08.09.2012 про вихід зі складу засновників та звільнення з посади директора, підписантом у якому від імені засновника зазначений Позивач (далі - Рішення-1);

- рішення загальних зборів засновників Підприємства, оформленого протоколом від 08.09.2012 № 1/2012, у якому присутніми учасниками зазначені: Відповідач-1 (частка в статутному капіталі - 35%) і Відповідач-2 (частка в статутному капіталі - 65%) (далі - Рішення-2);

- редакції статуту Підприємства, затвердженої Рішенням-2 та зареєстрованої 10 вересня 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Реєстр), номер реєстраційного запису - 10261050008008383.

Позов мотивований посиланням на відсутність волевиявлення Позивача на відчуження Відповідачу-1 частки у статутному капіталі Підприємства в розмірі 35%, відсутність підпису Позивача на Договорі. Також Позивач зазначає, що Рішення-2 не приймалось Позивачем і Відповідачем-2 та є підробленим.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.11.2018 позов задоволений повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судового збору, а в решті залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не приймав Рішення-1, Позивач та Відповідач-2 не підписували Договір та не приймали Рішення-2. За висновками судів, Позивач належними та допустимими доказами довів порушення відповідачами його прав, а також звернувся з позовом у даній справі в межах строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2019 року рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 925/271/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

За наслідками автоматизованого розподілу справ справа № /271/18 передана на розгляд судді Чевгузу О.В.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2019 зазначено, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладені в ній обставини та на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо початку перебігу позовної давності за заявленими Позивачем вимогами, наявності чи відсутності спливу позовної давності на момент звернення з позовом у даній справі.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.07.2019 суд постановив прийняти справу № 925/271/18 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 11 год 00 хв 19 вересня 2019 року, запропоновано позивачу до дня проведення підготовчого засідання подати суду пояснення на обґрунтування обставин, пов`язаних з моментом, коли позивач, який вважає себе засновником (учасником) господарської організації, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права.

До початку судового засідання до суду надійшли наступні клопотання:

1) від Відповідача-3 заява про визнання позовних вимог та про розгляд справи без його участі;

2) від представника позивача пояснення, що витребовувались ухвалою суду від 30.07.2019;

3) від Відповідача-1 клопотання про призначення додаткової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 19.09.2019 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Відповідача-1 про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні; розгляд справи у підготовчому засіданні відклав на 11 год 00 хв 15 жовтня 2019 року; продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

У судовому засіданні, яке відбулося 15 жовтня 2019 року, суд оголосив перерву до 12 год 00 хв 16 жовтня 2019 року.

16 жовтня 2019 року суд видаляється у нарадчу кімнату для підготовки ухвали, орієнтовно до 09 год 30 хв 17 жовтня 2019 року.

Ухвалою від 17.10.2019 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 (Відповідач-1) від 19.09.2019 про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи; відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 (Відповідач-1) від 15.10.2019 про витребування додаткових доказів; задовольнив клопотання ОСОБА_3 (Відповідач-1) від 16.10.2019 про надання для огляду судом оригіналу договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012; зобов`язав Позивача - ОСОБА_2 та Відповідача-2 - ОСОБА_4 надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012, сторонами у якому зазначені: продавцем - ОСОБА_2 , а покупцем - ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%), копія якого долучена позивачем в якості письмового доказу до позовної заяви; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 год 00 хв 29 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 29 жовтня 2019 року, суд оголосив перерву до 10 год 20 хв 30 жовтня 2019 року.

Ухвалою від 30.10.2019 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 (Відповідач-1) від 16.10.2019 про призначення судової почеркознавчої експертизи; відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 (Відповідач-1) від 17.10.2019 про призначення судової технічної експертизи документів; відмовив ОСОБА_3 (Відповідач-1) у поновленні процесуального строку для подання зауважень щодо протоколу підготовчого засідання від 15.10.2019; залишив без розгляду зауваження ОСОБА_3 (Відповідач-1) на протокол підготовчого засідання від 15.10.2019 у даній справі; відклав розгляд справи у судовому засіданні на 11 год 20 хв 07 листопада 2019 року; у судове засідання суд викликати для допиту у якості свідка ОСОБА_5 , який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Ухвалою від 07.11.2019 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд справи у судовому засіданні на 12 год 00 хв 20 листопада 2019 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 20 листопада 2019 року, суд оголосив перерву до 11 год 00 хв 21 листопада 2019 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 20 листопада 2019 року, суд оголосив про продовження перерви до 14 год 30 хв 25 листопада 2019 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 25 листопада 2019 року, суд оголосив перерву до 10 год 00 хв 04 грудня 2019 року.

У судовому засіданні 04 грудня 2019 року суд оголосив про вихід у нарадчу кімнату орієнтовно до 10 год 30 хв 05 грудня 2019 року для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 05.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

Із лютого 2010 року ОСОБА_2 (Позивач), був єдиним засновником приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» (Відповідач-3) згідно зі Статутом останнього, що зареєстрований 11.02.2010 у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців (реєстраційний запис №10261050003008383 від 11.02.2010).

У вересні 2012 року між Позивачем та Відповідачем-2 - ОСОБА_4 досягнута домовленість щодо відчуження на користь Відповідача-2 частки в статутному капіталі вказаного підприємства у розмірі 65% від його номінальної вартості.

08 вересня 2012 року Позивач уклав із Відповідачем договір купівлі-продажу зазначеної частки, із дотриманням простої письмової форми. Решта - частка у розмірі 35% у статутному капіталі залишилася у власності позивача.

08 вересня 2012 року були проведені загальні збори засновників за участю Позивача та Відповідача-2, до порядку денного яких включені питання про затвердження змін до Статуту підприємства, пов`язаних зі зміною складу учасників та місцезнаходження підприємства, а також обрання нового керівника.

Рішеннями загальних зборів було затверджено зміни до Статуту Підприємства, а також обрано новим директором Підприємства ОСОБА_3 (Відповідач-1), якому доручено вчинити необхідні дії для державної реєстрації затверджених зборами змін до установчих документів. Це рішення було оформлене відповідним протоколом від 08.09.2012 №1/2012.

ОСОБА_3 були передані усі необхідні документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У подальшому всією господарською та пов`язаною із нею діяльністю Підприємства займався Відповідач-1.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.01.2018 Позивач з 10.09.2012 не зареєстрований у відомостях як учасник Підприємства, а право на частку у розмірі 35 % у статутному капіталі Підприємства зареєстровано за ОСОБА_3

05 січня 2018 року позивач звернувся до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про скоєння злочину, за якою 05 січня 2018 року було відкрито кримінальне провадження №12018251010000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів).

У ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні були вилучені матеріали реєстраційної справи Підприємства

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи Підприємства для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Підприємства ОСОБА_3 був поданий пакет документів, згідно з якими 08.09.2012 було продано всі 100 відсотків статутного капіталу, з яких 35% - ОСОБА_3 , 65% - ОСОБА_4 .

У результаті цього 10.09.2012 до ЄДР були внесені записи щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП «АЛЬП-КОМ» щодо складу засновників, зміни видів діяльності та інші, на підставі рішень та документів, а саме:

- рішення засновника ПП «АЛЬП-КОМ» ( ОСОБА_2 ) від 08.09.2012 про вихід зі складу засновників та звільнення з посади директора;

- договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012, сторонами у якому зазначені: продавцем - ОСОБА_2 ; покупцями - ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%) та ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 35%);

- протоколу загальних зборів засновників приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 №1/2012, у якому присутніми учасниками зазначені: ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%) та ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 35%);

- редакції Статуту приватного підприємства «АЛЬП-КОМ», затвердженої рішенням загальних зборів засновників, що оформлене протоколом від 08.09.2012 № 1/2012.

В ході розгляду справи судом за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта:

- підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Продавець» договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35493159) від 08.09.2012 виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Покупці» (ліворуч) договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35493159) від 08.09.2012 виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Засновник» рішення засновника приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Голова зборів» протоколу № 1/2012 загальних зборів засновників приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35493159 від 08.09.2012 виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Підписи Засновників» Статуту приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» зареєстрованому 10.09.2012 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, номер реєстраційного запису - 10261050008008383 виконаний рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів;

- підпис у договорі купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 у графі «Продавець» виконаний не ОСОБА_2 ;

- підпис у договорі купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 у графі «Покупці» (ліворуч) виконаний не ОСОБА_4 ;

- підпис від імені ОСОБА_2 у рішенні засновника приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 про вихід зі складу засновників та звільнення посади директора виконаний не ОСОБА_2 ;

- підпис від імені ОСОБА_4 у протоколі № 1/2012 загальних зборів засновників приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 виконаний не ОСОБА_4 ;

- підпис від імені ОСОБА_4 у статуті ПП «АЛЬП-КОМ», зареєстрованому 10.09.2012 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, номер реєстраційного запису - 10261050008008383 виконаний не ОСОБА_4 .

За доводами Позивача, він дізнався про існування Договору, Рішення-1 і Рішення-2 з витягу з Реєстру, отриманого ним 3 січня 2018 року.

Водночас Відповідач-1 надав копію витягу з Реєстру, виданого станом на 4 грудня 2013 року (далі - Витяг), в якому зазначено, що Витяг виданий на запит Позивача. Позивач заперечив проти отримання ним Витягу.

Суди відхилили посилання Відповідача-1 на Витяг, оскільки Відповідач-1 не надав доказів отримання Витягу саме Позивачем.

Також суди не прийняли до уваги свідчення, викладені у заяві свідка ОСОБА_6 , яка є дружиною Відповідача-1, адже вони суперечать фактичним обставинам справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав заяву Позивача від 05.09.2012 про звільнення з посади директора неналежним доказом обставин визнання Позивачем Договору, оскільки зазначена заява передує даті Договору, тобто на момент її складання Договір ще не існував.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/271/18 зазначено, що дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини непідписання Позивачем Договору та Рішення-1, що свідчить про відсутність волевиявлення Позивача на відчуження належної йому частки в статутному капіталі Підприємства в розмірі 35% на користь Відповідача-1 та на вихід зі складу засновників Підприємства.

У зв`язку з наведеним Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про доведеність Позивачем факту недодержання при укладенні Договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України, а також порушення корпоративних прав Позивача у Підприємстві Рішенням-1 та прийнятим без його участі Рішенням-2 щодо затвердження нової редакції Статуту Підприємства.

Водночас Суд звертає увагу, що з огляду на положення статей 256, 267 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю. Застосування позовної давності є важливим для забезпечення принципу правової визначеності (певності) у цивільних та господарських правовідносинах, а також для запобігання несправедливості у зв`язку з вирішенням спорів, доказування в яких є значно ускладненим через закінчення строку зберігання, зникнення доказів тощо.

При цьому з положень статті 261 Цивільного кодексу України Суд вбачає, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в наведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Крім наведеного, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Отже, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 і від 18.12.2018 у справі № 911/544/16.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Позивач звернувся з позовом у даній справі в межах позовної давності, адже він дізнався про наявність Договору, Рішення-1, Рішення-2 та нової редакції Статуту Підприємства лише 3 січня 2018 року, коли отримав витяг з Реєстру. Посилання ж Відповідача-1 на Витяг суди не прийняли до уваги, визнавши недоведеними обставини отримання його саме Позивачем.

Однак Суд вважає передчасним наведений висновок судів попередніх інстанцій, оскільки твердження про отримання Витягу Відповідачем-1 як уповноваженим представником засновано на припущеннях. Суди не зазначили докази, на підставі яких вони дійшли висновку про наявність у Відповідача-1 повноважень представляти інтереси Позивача як фізичної особи на момент отримання Витягу, що не є тотожним представництву інтересів Підприємства. При цьому Суд враховує, що суди не встановили обставини щодо наявності у Витязі чи у Реєстрі інформації про надання відомостей не особисто Позивачу як запитувачу, а його представнику.

Разом з тим Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій по суті прийняли до уваги лише обставини, пов`язані з моментом, коли Позивач довідався про порушення свого права та залишили поза увагою обставини, пов`язані з моментом, коли Позивач, який вважає себе засновником Підприємства, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, проявивши звичайну розумну обачність та зацікавленість станом своїх корпоративних прав.

Водночас Суд відхиляє доводи Позивача про те, що заявлений ним позов стосується припинення триваючого порушення, адже вони суперечать змісту заявлених у справі позовних вимог - визнання недійсним договору та актів ненормативного характеру.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2019 зазначено, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладені в ній обставини та на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо початку перебігу позовної давності за заявленими Позивачем вимогами, наявності чи відсутності спливу позовної давності на момент звернення з позовом у даній справі.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зокрема, при з`ясуванні наявності чи відсутності пропуску позовної давності у корпоративних спорах слід врахувати обставини, пов`язані з моментом, коли позивач, який вважає себе засновником (учасником) господарської організації, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, проявивши звичайну розумну обачність та зацікавленість станом своїх корпоративних прав.

Відповідно до заяви Відповідача-3 від 18.09.2019 про визнання позовних вимог він визнає позов у повному обсязі, зокрема в частині позовних вимог, що заявлені безпосередньо до Підприємства щодо визнання недійсними актів керівних органів юридичної особи та редакції Статуту (п. 2, 3, 4 позовних вимог). Посилаючись на висновок проведеної у даній справі судової почеркознавчої експертизи, норми чинного законодавства, зокрема ст. 328, 626, 638-640, пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не досягнення сторонам згоди по всім істотним умовам договору, вважає договір купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012, сторонами у якому зазначені: продавцем - ОСОБА_2 ; покупцями - ОСОБА_5 (частка в статутному капіталі - 65%) та ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 35%) неукладеним.

Ураховуючи неукладеність вищевказаного договору від 08.09.2012, Відповідач-1 не набув прав учасника Підприємства, а тому не мав права брати участь у затвердженні нової редакції статуту підприємства. Підстав для застосування позовної давності у даному спорі Відповідач-3 не вбачає.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши у судовому засіданні заяву представника Відповідача-3 про визнання позову, господарський суд дійшов висновку, що представник Відповідача-3 не обмежений у повноваженнях на подання до суду такої заяви, а визнання ним позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому підлягає прийняттю господарським судом.

Відповідно до письмових пояснень від 18.09.2019 Позивач заперечує про свою обізнаність із фактом реєстрації на ім`я першого відповідача у 2012 році частки у статутному капіталі ПП «Альп-Ком» до початку 2018 року (копія витягу з ЄДР на ПП «Альп-Ком» від 03.01.2018 додана до позову).

Факт відсутності на оспорюваних документах підписів Позивача та ОСОБА_4 беззаперечно підтверджується двома наявними у справі висновками судових почеркознавчих експертиз.

Посилання ОСОБА_3 на копію витягу з ЄДР, згідно з яким ОСОБА_2 звертався до державного реєстратора за отриманням витягу на ПП «Альп-Ком» заперечує, оскільки походження копії документу, який відповідач додав до своєї заяви, Позивачеві не відоме. Така заява ним не подавалася, а витяг не отримувався. Про це також свідчить, що оригінал цього документа знаходиться саме у ОСОБА_3 , який завжди мав довіреність від Позивача, а тому вважає, що він сам отримав цей витяг, діючи від імені ОСОБА_2 . Із вказаного документа не достатньо даних для ідентифікації особи, яка зазначена як замовник витягу.

З приводу обставин, коли Позивач міг довідатися про порушення своїх корпоративних прав, Позивач пояснив, що будь-яких обставин, які б давали привід не довіряти новообраному директору Смаглію В.М. ні у Позивача, ні у Відповідача-2 не існувало.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України приватне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов`язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника.

За період 2012 - початок 2018 років до Підприємства не було вимог майнового характеру.

Позивачу не надходили повідомлення з будь-якого державного органу, які б ставили під сумнів існування у нього корпоративних прав щодо приватного підприємства «АЛЬП-КОМ».

Позивач не отримував жодних повідомлень про припинення прав на частку у статутному капіталі Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ».

Отже, Позивач зазначає, що міг довідатись про порушення своїх прав лише шляхом отримання офіційної інформації з ЄДР щодо складу учасників Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ». Ураховуючи положення чинного законодавства про мирне володіння майном та непорушність права власності, відсутність реальних ризиків, які б давали привід сумніватись у наявності права власності, Позивач лише у 2018 році довідався про порушення своїх прав.

Також Позивач зазначає, що лише з 07.04.2015, а саме з моменту набрання чинності наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2015 № 466/5 у нього виникла гіпотетична можливість безкоштовно за допомогою програмних засобів отримувати інформацію відносно зареєстрованої юридичної особи, зокрема Підприємства.

Щодо суб`єктного складу учасників справи та заявлених позовних вимог, Позивач зазначає таке.

Частиною 3 статті 45 ГПК України передбачено, що відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

Підпунктом 5.7. указаної постанови визначено, що відповідачем у справі про визнання недійсним статуту, його частини або змін до нього є господарське товариство, а не його учасники.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17.

Оскільки під час первісного розгляду даної справи судами не досліджено суб`єктний склад учасників справи (відповідачів) за кожною з позовних вимог, Позивач зазначає до кого з відповідачів заявлена кожна із позовних вимог:

про визнання недійсним договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Підприємства від 08.09.2012, сторонами у якому зазначені: продавцем - ОСОБА_2 , покупцями - ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 35%) і ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%) - відповідачами є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;

про визнання недійсним рішення засновника Підприємства від 08.09.2012 про вихід зі складу засновників та звільнення з посади директора, підписантом у якому від імені засновника зазначений ОСОБА_2 - відповідач Приватне підприємство «АЛЬП-КОМ»;

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Підприємства, оформленого протоколом від 08.09.2012 № 1/2012, у якому присутніми учасниками зазначені: ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 35%) і ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%) - відповідач Приватне підприємство «АЛЬП-КОМ»;

про визнання недійсним редакції статуту Підприємства, затвердженої рішенням загальних зборів та зареєстрованої 10 вересня 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, номер реєстраційного запису - 10261050008008383 - відповідач Приватне підприємство «АЛЬП-КОМ».

У судовому засіданні, яке відбулося 20.11.2019, суд допитав свідка ОСОБА_5 , який повідомив обставини, що також викладені ним у заяві свідка від 02.05.2018 (т. 1, а.с. 131); зазначив, що Договір не підписував, перемовин про його укладення не вів, про те, що Відповідач зареєстрований в ЄДР у складі учасників Підприємства дізнався у січні 2018 року; протокол загальних зборів засновників Підприємства та нову редакцію Статуту не підписував.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2019 суд дослідив наданий Позивачем оригінал договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012, сторонами у якому зазначені: продавцем - ОСОБА_2 , а покупцем - ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%), а також його примірник, що є у Відповідача-2. Відповідач-1 заперечив факт укладення.

У судових засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, оскільки оспорювані договір та рішення ним не приймались, підписи в рішенні та протоколі виконані іншою особою. Спірна редакція статуту зареєстрована на підставі вказаних вище рішень, тому є не законною.

Відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки право на частку у Приватному підприємстві «АЛЬП-КОМ» він набув на підставі спірного договору, укладеного за згодою як Позивача так і ОСОБА_4 , спірні рішення засновника, зборів засновників та статут підписані особисто їх учасниками, тому твердження позивача вважає безпідставним. Заявив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки вважає його пропущеним.

Представник Відповідача-2 позов повністю визнав.

Відповідач-3 відповідно до поданої до суду заяви позов визнав.

Оцінивши наявні у справі докази та доводи учасників справи, суд приходить до наступних висновків.

Між учасниками справи склалися правовідносини з управління підприємством. Спір у справі стосується визнання недійсними рішення засновника та рішення загальних зборів, договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі.

Позивачем доведено факт недодержання при укладенні Договору вимог статті 203 Цивільного кодексу України, а також порушення корпоративних прав Позивача у Підприємстві Рішенням-1 та прийнятим без його участі Рішенням-2 щодо затвердження нової редакції Статуту Підприємства (постанова Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/271/18).

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Підприємства від 08.09.2012 (далі - Договір), сторонами у якому зазначені: продавцем - Позивач, покупцями - Відповідач-1 (частка в статутному капіталі - 35%) і Відповідач-2 (частка в статутному капіталі - 65%), оскільки Судом встановлено факт його не вчинення (не укладення).

Враховуючи доведеність порушення корпоративних прав Позивача у Підприємстві Рішенням-1 та прийнятим без його участі Рішенням-2 щодо затвердження нової редакції Статуту Підприємства, позовні вимоги про визнання Рішення-1 та Рішення-2, а також редакцію Статуту Підприємства, затвердженої Рішенням-2 та зареєстрованої 10 вересня 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, номер реєстраційного запису - 10261050008008383, підлягають задоволенню.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/271/18, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідач-1 заявляв клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яке мотивовано обізнаністю Позивача про те, що з 10.09.2012 він не зареєстрований у відомостях Єдиного державного реєстру як учасник ПП «АЛЬП-КОМ», а право на його частку, яка йому належала, зареєстрована за Відповідачем-1 - 35% та Відповідачем-2 - 65%, ще у 2013 році (що підтверджується зверненням Позивача до державного реєстратора із запитом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ПП «АЛЬП-КОМ», який на підставі цього запиту отримав витяг з цього реєстру по ПП «АЛЬП-КОМ» станом на 04.12.2013).

Як доказ Відповідач-1 надав копію витягу з Єдиного державного реєстру, в якому зазначено, що останній видано на запит Позивача.

Так, в матеріалах справи наявна копія витягу з Єдиного державного реєстру на запит Пустовіта О.О., видана станом на 04.12.2013. Відповідач-1 зазначив, що оригінал такого витягу знаходиться у нього та надавав його на огляд у судовому засіданні 18.03.2019; зазначив, що надавав послуги ПП «АЛЬП-КОМ» як юрист, представляючи Підприємство в земельних спорах.

Позивач заперечив проти отримання такого витягу 04.12.2013 від державного реєстратора та зазначав про те, що довідався про такі обставини після того, як сам звернувся за таким витягом, який отримав 03.01.2018 та наголошував на тому, що сам факт знаходження такого витягу у скаржника свідчить, що саме він (як юрист підприємства) отримав такий витяг. Пояснив, що Позивачу не надходили повідомлення з будь-якого державного органу, які б ставили під сумнів існування у нього корпоративних прав щодо приватного підприємства «АЛЬП-КОМ»; не отримував жодних повідомлень про припинення прав на частку у статутному капіталі Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ»; наголосив на відсутності реальних ризиків, які б давали привід сумніватись у наявності права власності.

Відповідно до п. 1.9. Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5 (чинний на момент запиту в 2013 році) запит про надання виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців подається юридичними або фізичними особами (їх уповноваженими представниками) (далі - запитувачі) у письмовій формі згідно з додатком 1 до цього Порядку особисто.

Тобто, вказаний порядок передбачає можливість отримання запиту уповноваженим представником.

Суд приймає до уваги те, що оригінал витягу від 2013 року перебуває саме у Відповідача-1, що свідчить про отримання такого запиту ним (як уповноваженим представником, з урахуванням пояснення самого Відповідача-1 про те, що він представляв інтереси Підприємства) або іншим уповноваженим представником. Так, у разі здійснення такого запиту самим Пустовітом О.О . у 2013 році, такий оригінал витягу мав бути переданий (направлений) саме йому.

Отже, Відповідач-1 належними та допустимими доказами не довів, що інформацію про порушення Позивачем можна було отримати раніше.

Водночас, матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру від 03.01.2018, який отримано самостійно Позивачем, з якого він і дізнався, що вже не являється засновником ПП «АЛЬП-КОМ», після чого звернувся до органів Національної Поліції. За результатами проведених слідчих дій позивачу і стало відомо про оскаржуваний правочин та рішення загальних зборів. Тому суд дійшов висновку про відсутність достатніх обставин, які б підтверджували факт обізнаності позивача про порушене право у 2013 році, а відповідно підстави для застосування позовної давності відсутні.

Щодо розподілу судових витрат, які складаюся зі сплати судового збору у сумі 7048,00 грн, сплаченого Позивачем за подання чотирьох немайнових вимог, витрати на правову допомогу в сумі 30000,00 грн та витрати на оплату експертизи в сумі 8580,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідач-1 є пенсіонером ІІ групи інвалідності, про що він подав клопотання (02.11.2018 вх. 32484/18) та просив врахувати це при ухваленні рішення.

Пільги щодо сплати судового збору передбачені ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з п. 9 ч. 1 вказаної статті від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Водночас, ні Закон України «Про судовий збір», ні ГПК України не містить норми, яка б звільняла особу від сплати інших судових витрат, таких як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрат із проведення експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем подано клопотання про понесені судові витрати до якої, зокрема, додано договір про надання адвокатом правничої допомоги від 01.03.2018, додаткову угоду № 1 до нього від 03.04.2018, квитанцію до прибуткового касового ордеру №1/11 та опис наданих адвокатом послуг у даній справі від 05.11.2018, який складається з п`ятнадцяти позицій.

Відповідач-1 не довів підстав неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу та витрати на експертизу) також підлягають пропорційному розподілу між відповідачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 14 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Зазначена норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

В зв`язку з тим, що Відповідачем-3 було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову (з урахуванням пропорційного розподілу між відповідачами).

Як встановлено в рішенні суду від 05.12.2019 фактично позовні вимоги (немайнового характеру) пред`явлено: перша - до Відповідач-1 та Відповідача-2, друга, третя та четверта - до Відповідача-3.

Щодо Відповідача-1 та Відповідача-2 у пред`явлених позовних вимогах рішенням суду відмовлено повністю, позов до Відповідача-3 задоволено повністю.

Таким чином, судовий збір, сплачений Позивачем за подання позову, за результатами вирішення спору слід покласти на Відповідача-3 в розмірі 2643,00 грн.

В зв`язку з тим, що Відповідачем-3 було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 2643,00 грн.

Решта сплаченого Позивачем судового збору у сумі 1762,00 грн покладається на нього.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу та витрати на експертизу) підлягають пропорційному розподілу між всіма відповідачами.

Тобто, з Відповідач-1 підлягає стягненню в цілому 9645,00 грн (7500,00 грн витрати на експертизу, 2145,00 грн витрати на професійну правничу допомогу), з Відповідача-2 в цілому 9645,00 грн (7500,00 грн витрати на експертизу, 2145,00 грн витрати на професійну правничу допомогу), з Відповідача-3 в цілому 12288,00 грн (2643,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 7500,00 грн витрати на експертизу, 2145,00 грн витрати на професійну правничу допомогу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області,

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання представником Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» позову.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення засновника Приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» від 08.09.2012 про вихід зі складу засновників та звільнення посади директора, підписантом у якому від імені засновника зазначений ОСОБА_2 .

Визнати недійсними рішення загальних зборів засновників Приватного підприємства «АЛЬП - КОМ», що оформлені протоколом від 08.09.2012 №1/2012, у якому присутніми учасниками зазначені: ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 65%) та ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 35%).

Визнати недійсною редакцію Статуту Приватного підприємства «АЛЬП - КОМ», затверджену рішенням загальних зборів засновників, що оформлене протоколом від 08.09.2012 № 1/2012, та зареєстровану 10.09.2012 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (нині - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер реєстраційного запису - 10261050008008383 захист корпоративних прав.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) - 12680,00 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) - 16677,00 грн. судових витрат.

Стягнути з приватного підприємства «АЛЬП-КОМ» (вул. Сумгаїтська, 15, м. Черкаси, 18023, код 35493159) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) - 16677,00 судових витрат.

У задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу стовідсоткової частки в статутному капіталі Підприємства від 08.09.2012, сторонами у якому зазначені: продавцем - ОСОБА_2 , покупцями - ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі - 35%) і ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі - 65%) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 17.12.2019.

Суддя О.В. Чевгуз