Рішення № 86400238, 16.12.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2019 р. Справа № 924/746/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", м. Ізяслав Хмельницької області

про стягнення 42 240,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", м. Ізяслав Хмельницької області про стягнення 42 240,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

В обґрунтування позову вказує на порушення вимог статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та підпункту 27 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. №555 (в редакції чинній на час проведення суцільної санітарної рубки) в ході проведення суцільної санітарної рубки в кв. 7 вид.16 пл.1,9 га на території Михельського лісництва ДП "Ізяславське лісове господарство".

Повноважний представник відповідача у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив. Звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного належного доказу щодо підстав віднесення кварталу 7, виділу 16, площею 1,9 га на території Михельського лісництва ДП "Ізяславський лісгосп" до земель природно заповідного фонду.

Стверджує, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного належного доказу, з якого можна було б встановити часовий проміжок проведення суцільної санітарної рубки кварталу 7, виділу 16, площею 1,9 га на території Михельського лісництва ДП "Ізяславський лісгосп".

Вважає, що відповідач в період проведення рубок був законним користувачем відповідних ділянок лісу. Рубки проведені на підставі належним чином отриманих документів, з отриманням всіх передбачених чинним законодавством дозволів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства видано ДП “Ізяславське лісове господарство” дозвіл №02-176 від 11.02.2016 року на проведення суцільних санітарних рубок, в тому числі, в кварталі 7, виділ 16, площа 1,9 га Михельського лісництва.

Відповідачем видано лісорубний квиток №16 від 16.02.2016 року на проведення суцільної санітарної рубки, в тому числі, в кварталі 7, виділ 16, площа 1,9 га; в кварталі 7, виділ 26, площа 0,4 га;, Михельське лісництво.

Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП “Ізяславське лісове господарство", за результатами якої складено акт №317/03. Відповідно до акту, планова перевірка здійснена на підставі наказу від 01.06.2017 року №423 та направлення на перевірку від 01.06.2017 року №332/03. Початок перевірки – 01.06.2017 року, закінчення перевірки – 14.06.2017 року.

Перевіркою виявлено ряд порушень законодавства, зокрема, встановлено проведення суцільно-санітарної рубки без отримання ліміту та дозволу у кварталі 7, виділ 16, площа 1,9 га, у Михельському лісництві, що є порушенням ст.9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд”, п. 27 Санітарних правил.

Акт підписано зі сторони екологічної інспекції та лісництва. Окрім того, у акті директором відповідача вміщено запис про надання зауважень щодо порушень ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд” у Михельському лісництві.

Як вбачається із розрахунку стягнення за порушення проведення суцільної санітарної рубки в кв 7 вид 16 пл 1,9 га Михельське лісництво ДП “Ізяславське лісове господарство” за порушення п. 27 Санітарних правил в лісах України (основа рахунку: акт №317/03 від 14.06.2017 року), загальна сума збитків склала 42240,00 грн. Розрахунок проведений згідно п. 52 Санітарних правил в лісах України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року за №555.

Позивач звернувся до відповідача з листом №4729/06 від 07.11.2017 року, у якому просить відшкодувати в добровільному порядку заподіяну навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 42240,00 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.09.2017 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення директора ДП “Ізяславське лісове господарство” у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова мотивована, зокрема, і тим, що Державною екологічною інспекцією не надано належних доказів про те, що Ізяславським лісовим господарством у 2015-2016 роках здійснювалась рубка деревини на землях лісового фонду, належних НПП “Мале Полісся”.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно статей 1, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною. Державній охороні підлягає у т.ч. ліс.

Статтею 6 Лісового кодексу України передбачено, що усі ліси в Україні є власністю держави.

У відповідності до статті 3 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

Статтею 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Як вбачається із даних, зазначених у акті перевірки №317/03 дотримання вимог природоохоронного законодавства, ДП "Ізяславське лісове господарство" є постійним користувачем земельних ділянок площею 24054,0 га, наданих для ведення лісового господарства.

Відповідно до статті 18 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення.

Статтею 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

В свою чергу, відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

В силу положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення "Про державну екологічну інспекцію в Україні", затвердженого Указом Президента України від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У підп. 2, 8 п. 4 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань в тому числі, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року № 652, основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Хмельницької області. Для цього інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення.

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області наділена повноваженнями, зокрема, проведення перевірок (у тому числі документальних) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування); розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача, викладені у п. 3 відзиву на позов.

Згідно ч. 6, ч. 7 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Тобто, за результатами перевірки складається акт, вимоги до якого визначені ст. 7 ЗУ “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, тому відсутність уніфікованої затвердженої форми не є підставою для визнання такого акту неналежним, чим спростовуються доводи відповідача, викладені у п. 1 відзиву на позов.

Відтак, позивач в межах своїх повноважень здійснив планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП “Ізяславське лісове господарство”, про що склав акт, у якому зазначено дати та час проведення перевірки, а також реквізити суб`єкта господарювання, який перевірявся (назву, адресу, код ЄДРПОУ), чим спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.

Згідно статті 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Статтею 69 Лісового кодексу України визначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Частина четверта статті 69 Лісового кодексу України визначає, що на виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Статтею 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд” передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

Окрім того, п. 27 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 756) визначає, що суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче 0,1.

Мінімальна площа суцільної санітарної рубки становить 0,1 гектара, а максимальна - визначається фактичними розмірами пошкодженого насадження, де необхідно провести таку рубку.

Під час проведення суцільних санітарних рубок застосовуються технології, які дають змогу максимально зберігати дерева, що не підлягають вирубуванню, підріст, підлісок, трав`яний покрив та ґрунти.

Позивачем під час проведення перевірки вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, результати якої зафіксовані в акті №317/03 від 14.06.2017 року, встановлено порушення відповідачем ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” та п. 27 Санітарних правил в лісах України під час проведення суцільно-санітарних рубок без отримання ліміту та дозволу у кварталі 7 виділу 16 площею 1,9 га Михельського лісництва.

В подальшому, на підставі вказаного акту здійснено розрахунок розміру стягнення за порушення проведення суцільної санітарної рубки в кв 7 вид 16 пл 1,9 га за порушення п. 27 Санітарних правил в лісах України на суму 42240,00 грн.

Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на Інспекцію покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправнісгь (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, підприємство повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 р. у справі № 925/119/18 та від 22.07.2019 року у справі №909/374/18.

Доказами, які підтверджують порушення суб`єктом господарювання природоохоронного законодавства та наявність вини, судами визнаються в сукупності: підписаний та неоскаржений акт перевірки, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення, сплата штрафу та неоскарження дій Інспекції при проведенні перевірки та здійсненні розрахунку розміру збитків (постанови Верховного Суду від 09.11.2018 р. № 908/1593/17, від 10.07.2018 р. № 904/12434/16, від 12.10.2018 р. № 925/119/18, від 05.04.2018 р. у справі № 905/2992/16).

На підтвердження вчинення відповідачем правопорушення, за яке нараховано шкоду, позивачем надано акт перевірки та розрахунок шкоди. Жодних інших доказів, які б стали підставою для встановлення правопорушення, інспекцією не надано, при цьому, що сам акт перевірки підписано відповідачем із зауваженнями в частині виявленого порушення ст. 9-1 Закону України “Про природно-заповідний фонд”. Натомість, відповідачем надано в матеріали справи дозвіл на проведення суцільних санітарних рубок від 16.02.2016 року, в тому числі, на території Михельського лісництва, кв. 7, вид. 16, площа 1,9 га.

Окрім того, не надано доказів накладення жодних адміністративних стягнень на винних осіб, а в постанові Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.09.2017 року, якою закрито адміністративне провадження у зв`язку з відсутністю в діях директора ДП “Ізяславське лісове господарство” складу злочину, зазначено про відсутність доказів здійснення відповідачем рубок деревини на землях лісового фонду, належних НПП “Мале Полісся”.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (Справа “Мала проти України”, заява № 4436/07, рішення від 03.07.2014, пункт 49).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши все в сукупності, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту вчинення відповідачем порушення, за яке нараховано шкоду, стягнення якої є предметом даного спору. Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

в позові Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до державного підприємства "Ізяславське лісове господарство", м. Ізяслав Хмельницької області про стягнення 42240,00 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, відмовити.

Стягнути Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка,2/2 судовий з бір в сумі 159,00 грн. (сто п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.) в дохід державного бюджету (Отримувач коштів: УК у м. Хмельниц./м.Хмельниц./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38045529, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA668999980000034314206083006, Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.12.2019 року.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 3 прим.: 1 - у справу, 2 - позивачу (вул. Івана Франка, 2/2, м. Хмельницький, 29000) 3 - відповідачу (вул. Михельська, 32, м. Ізяслав, Хмельницька обл., 30300) всім реком. листом з повідомл. про вруч.