Рішення № 86399700, 12.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 Справа № 914/2220/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)до відповідача:Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (вул.С.Крушельницької, 9, м. Самбір, Львівська область, 81400)про:стягнення 204431 грн. 00 коп. (з яких: 142351,49 грн. – пеня; 20335,93 грн. – 3% річних; 41743,58 грн. – інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:не з`явивсяВідповідача:не з`явився

30.10.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2315 поступила позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про стягнення 204431 грн. 00 коп. (з яких: 142351,49 грн.– пеня; 20335,93 грн. – 3% річних; 41743,58 грн. – інфляційні) у зв`язку з неналежним виконанням договору постачання природного газу від 27.10.2016 р. № 5248/1617-БО-21.

Ухвалою суду від 04.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляд справи по суті призначено на 03.12.2019 р.

25.11.2019 р. до суду за вх. № 49144/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 03.12.2019 р. розгляд справи відкладено на 12.12.2019 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З ініціативи суду, сторони були належно повідомленні про місце, дату та час судового засідання.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

27.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», перейменовано на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (постачальник, позивач у справі) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу № 5248/1617-БО-21 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, а споживач (відповідач) зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 7507513,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 р., від 30.11.2016 р., від 31.12.2016 р., від 31.01.2017р., від 31.03.2017 р. (копії актів долучено до матеріалів справи). Факт отримання природного газу у відповідних обсягах відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач оплатив за природний газ, поставлений впродовж жовтня 2016 року – березня 2017 року повністю, але з порушенням строків, встановлених п. 6.1. Договору, що підтверджується відповідними банківськими виписками (копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.2. Договору, нараховано відповідачу 142351,49 грн. пені, 20335,93 грн. 3% річних та 41743,58 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України.)

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з порушення відповідачем строку оплати вартості отриманого газу, відповідно до п. 8.2. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 142351,49 грн.

Суд зазначає, що позивачем, при нарахуванні пені, не перевищено шестимісячного строку, передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 142351,49 грн. пені є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20335,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 41743,58 грн.

Перевіривши подані позивачем розрахунки, підстави та правильність нарахування 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20335,93 грн. 3% річних та 41743,58 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 259 ЦК України встановлено, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договором постачання природного газу від 27.10.2016 р. № 5248/1617-БО-21 передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. (п. 10.3. Договору).

У відзиві відповідача на позовну заяву міститься клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.

Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що несвоєчасне фінансування бюджету за надані населенню субсидії і пільги, а також установ, які є споживачами відповідача, спричиняє накопичення дебіторської заборгованості за надані відповідачем послуги теплопостачання, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по розрахунках з покупцями. У випадку повного та своєчасного надходження всіх зазначених платежів, заборгованість відповідача перед позивачем також була б погашена своєчасно і в повному обсязі. Однак з причин, які не залежать від відповідача, кошти з бюджету не своєчасно і не в повному обсязі поступали на рахунки відповідача. Відповідач вказує, що стягнення пені у розмірі 142351,49 грн. спричинить додаткове збільшення збитків підприємства, яке не матиме жодних джерел для їх покриття, що може призвести до неможливості здійснення поточних платежів за постачання природного газу, зриву опалюваного сезону та неплатоспроможності відповідача.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Судом взято до уваги те, що природний газ, який постачався відповідачу, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору). Основним джерелом коштів відповідача є надходження грошових коштів від споживачів за теплопостачання. Причинами виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ стало несвоєчасне фінансування бюджетних установ, які є споживачами відповідача, а також невчасне надання субвенцій.

Також суд зазначає, що за неналежне виконання договірних зобов`язань щодо оплати поставленого газу, позивачем, з метою захисту майнового свого права та інтересу, крім пені, нараховано також три відсотки річних та інфляційні втрати, вимога про стягнення яких задоволена судом.

При цьому суд враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З огляду на фактичні обставини справи, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та ступінь вини відповідача, а також те, що відповідачем здійснено повну оплату за поставлений природний газ, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, зважаючи на те, що позивач є підприємством державного сектора економіки, суд дійшов висновку про можливість частково задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір яка підлягає до стягнення на 50 % до 71175,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню з урахуванням зменшенням судом пені на 50%.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3067,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про стягнення 204431 грн. 00 коп. (з яких: 142351,49 грн. – пеня; 20335,93 грн. – 3% річних; 41743,58 грн. – інфляційні) у зв`язку з неналежним виконанням договору постачання природного газу від 27.10.2016 р. № 5248/1617-БО-21 – задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (вул. С. Крушельницької, 9, м. Самбір, Львівська область, 81400; ідентифікаційний код 05506477) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) 133255 грн. 26 коп. (з яких: 71175,75 грн. – пеня; 20335,93 грн. – 3% річних; 41743,58 грн. – інфляційні) та 3067 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 71175 грн. 74 коп. відмовити у зв`язку із зменшенням судом розміру пені.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 грудня 2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.