Рішення № 86399433, 20.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2019Справа № 910/10684/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд»

про стягнення 172 147,50 грн.

Представники сторін:

від позивача: Проценко П.Ю., довіреність № 221-3354 від 19.07.19;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» про солідарне стягнення з відповідачів 172 147,50 грн боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 як субабонентом умов Договору № 723/е-с про технічне забезпечення електропостачання субабонента від 01.12.2017 в частині своєчасної оплати вартості послуг позивача, як власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, виконання відповідачем 1 якого забезпечене укладеним між позивачем та відповідачем 2 як поручителем Договору поруки № 28/19-ГП від 01.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 16.08.2019 від позивача надійшла заява № 221-3802 від 16.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10684/19 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/10684/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; зобов`язано позивача надати через канцелярію суду в строк до 16.09.2019 включно належні та допустимі докази на підтвердження здійснених відповідачем 1 оплат за Договором № 723/е-с про технічне забезпечення електропостачання субабонента від 01.12.2017, зазначених в поданому позивачем розрахунку позовних вимог.

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 року в зв`язку з невиконанням учасниками процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 року, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду судом всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, та надання сторонам можливості реалізувати право на доведення своєї правової позиції у спорі, в тому числі шляхом подання додаткових доказів по справі призначено судове засідання (розгляд справи по суті) на 20.11.19.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

В судове засідання 20.11.2019 року з`явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 в судове засідання 20.11.2019 з розгляду справи по суті суд не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштове відправлення №: 0103052562990.

Доказів отримання відповідачем 2 ухвали суду від 05.11.2019 поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103052562981, в якому зазначено, що станом на 11.11.2019 поштове відправлення не вручено.

Про поважні причини неявки уповноважених представників відповідачів в судове засідання 20.11.2019 з розгляду справи по суті суд не повідомлено.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 15.11.2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі з доданими копіями Виписок з особового рахунку Позивача на підтвердження здійснення Відповідачем 1 оплати за договором №723/е-с. Додаткові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 21.08.2019, відповідачі мали подати відзив на позовну заяву.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачі не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі не скористалась наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, керуючись ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01.12.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (надалі - власник мереж) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (надалі - субабонент) був укладений договір № 723/е-с про технічне забезпечення електропостачання субабонента (надалі - Договір), відповідно до умов якого, власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами з точки приєднання електроустановок субабонента (о/с Харківські), а субабонент - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж мпільного використання, в тому числі з компенсації вартості перетікання реактивної електричної енергії в разі здійснення її обліку та інші послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1. Договору).

Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок розрахунків за послугу з технічного забезпечення електропостачання Субабонента, відносини з постачальником електричної енергії, порядок вирішення спорів, строк чинності та умови припинення дії Договору тощо.

Сторонами обумовлено, що Договір укладається на строк до 31.12.2018, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін в порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність (п. 10.4. Договору).

Вищезазначений Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до схеми, наданої Власником мереж, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричнохмереж, визначених «Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» відповідно до Додатку №2.

Згідно п. 2.4 Договору Власник мереж зобов`язаний щомісяця при необхідності надавати Субабоненту рахунок на оплату послуг з технічного забезпечення електропостачання, два примірники Акта про обсяги переданої енергії.

В свою чергу, Субабонент зобов`язаний протягом 3-х днів з моменту отримання актів про обсяги переданої електричної енергії підписати їх, або надати мотивовану відмову від їх підписання ( п. 4.11 Договору).

Судом встановлено згідно наявних матеріалів справи, що на виконання умов вищевказаного Договору сторонами були складені та підписані Акти приймання-передачі товарної продукції за період з січня 2018 року по березень 2019 року, в тому числі щодо надання послуги з технічного забезпечення електропостачання на загальну суму 506322, 00 грн. з ПДВ.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, та підтверджено останнім в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг технічного забезпечення електропостачання з боку відповідача 1 на час підписання вказаних актів відсутні.

Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов Договору відповідачем 1 не заперечувався.

Доказів пред`явлення відповідачем 1 заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг або відмови відповідача 1 від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів, а також претензій щодо повного та належного виконання Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» умов Договору до моменту звернення позивача з даним позовом до суду сторонами суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання послуг технічного забезпечення електропостачання Субабонента у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах надання послуг, а відповідачем 1, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних в актах обсягах без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг за Договором, так і факт виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти приймання-здачі вказаних послуг, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, підписання Субабонентом (відповідачем 1) актів приймання-передачі товарної продукції, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.8 Субабонент зобов`язаний здійснювати оплату за послуги з технічного забезпечення електропостачання за розрахунковий період.

Розрахунковим вважається місяць (період) з 8 числа поточного місяця до такого самого числа наступного місяця.

Вартість послуг Власника мереж з технічного забезпечення електропостачання Субабонента розраховується згідно з Додатком №1 «Розрахунок вартості утримання технологічних електричних мереж КП «Плесо».

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов Договору відповідачем 1 за період грудень 2017 - березень 2019 було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти лише в загальному розмірі 334174,50 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними виписками банку по рахунку Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо».

Отже, за висновками суду свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів в повному розмірі у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач 1 не виконав, в результаті чого у останнього, з врахуванням часткової оплати, утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у сумі 172147,50 грн.

В подальшому, 01.04.2019 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (надалі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (надалі - відповідач-1, боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (надалі - відповідач-2, поручитель) було укладено Договір поруки № 28/19-ГП (надалі - Договір поруки), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначеними Договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх зобов`язань за договором № 723/е-с від 01.12.2017 «Про технічне забезпечення електропостачання субабонента» (надалі - Основний договір), який був укладений між кредитором (в Основному договорі - абонент) та боржником (в Основному договорі - субабонент).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1.4. Договору поруки боржник засвідчив, що на день підписання цього договору він має невиконані грошові зобов`язання за Основним договором в розмірі 172 147,50 грн, з урахуванням ПДВ 28 691,25 грн.

Таким чином, суд зауважує, що ТОВ «Єврокон Україна» визнало свою заборгованість за договором № 723/е-с від 01.12.2017 у розмірі 172 147,50 грн за період з грудня 2017 року по березень 2019 року.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі порушення боржником обов`язку за Основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. Договору поруки).

За умовами пункту 2.1. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за Основним договором, в тому числі:

а) сплата невиконаних боржником грошових обов`язків по Основному договору в розмірі 172 147,50 грн, з урахуванням ПДВ 28 691,25 грн.

б) сплата поточної заборгованості боржника по основному договору, відсотків, штрафні санкції в разі порушення строків проведення поточних платежів;

в) за кожен наступний місяць заборгованість боржника по основному договору визначається на зазначених основним договором умовах.

В силу пункту 3.1. Договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником свого обов`язку щодо сплати за Основним договором у визначений Основним договором строк, кредитор вправі звернутися з відповідною вимогою про виконання такого обов`язку до поручителя. Пред`явленням вимоги є направлення або вручення вимоги поручителю.

За умовами п. 3.2. Договору поруки поручитель зобов`язаний сплатити кредитору невиконані боржником грошові зобов`язання за Основним договором в розмірі 172 147,50 грн, з урахуванням ПДВ 28 691,25 грн протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги або в строк, визначений вимогою кредитора. Сторони погодили здійснити погашення вказаних грошових зобов`язань не пізніше 01.06.2019.

Пунктом 3.3. Договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний сплатити кредитору несплачені боржником суми поточної заборгованості протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги або в строк, визначений вимогою кредитора, шляхом перерахування несплаченої боржником суми на поточний рахунок кредитора.

Відповідно до пункту 3.4. Договору поруки моментом сплати суми заборгованості боржника поручителем є дата зарахування такої суми на поточний рахунок кредитора.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Договір поруки діє до 31.12.2019 р. з урахуванням підстав, передбачених у ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 6.3. Договору поруки).

На виконання умов Договору поруки, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 зобов`язань за Основним договором, позивачем 15.07.2019 надіслано вимогу (вих. № 221-3234 від 15.07.2019) ТОВ «Гарантбуд» про сплату вищевказаних грошових коштів. Дана вимога була отримана 16.07.2019 керівником ТОВ «Гарантбуд» Дульським О.Л., що засвідчено його підписом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення зобов`язань за Договором поруки станом на 24.07.2019 відповідач-2 залишив зазначену вимогу без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсними чи розірвання договору № 723/е-с про технічне забезпечення електропостачання субабонента від 01.12.2017, Договору поруки та/або їх окремих положень суду не надано.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

При цьому судом встановлено, що порука не є припиненою, зважаючи на факт встановлення сторонами строку припинення поруки - до 31.12.2019 року (п. 6.3. Договору поруки).

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем-1 зобов`язань за договором № 723/е-с про технічне забезпечення електропостачання субабонента від 01.12.2017, а також відповідачем 2 Договору поруки № 28/19-ГП від 01.04.2019 року, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідачами 1, 2 суду не представили, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, а тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 172 147,50 грн заборгованості за вказаним договором підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; код ЄДРПОУ 32302931) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39; код ЄДРПОУ 01514698) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3; код ЄДРПОУ 23505151) 172 147 (сто сімдесят дві тисячі сто сорок сім) грн 50 коп заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокон Україна» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; код ЄДРПОУ 32302931) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3; код ЄДРПОУ 23505151) 1 291 (одна тисяча двісті дев`яносто одну) грн 11 коп витрат на сплату судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбуд» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39; код ЄДРПОУ 01514698) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 15, корпус А, офіс 3; код ЄДРПОУ 23505151) 1 291 (одна тисяча двісті дев`яносто одну) грн 11 коп витрат на сплату судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2019.

Суддя А.М. Селівон