Рішення № 86399384, 17.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 910/14903/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши

позовну заяву Фонду соціального страхування України

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

про стягнення 26 415,79 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд соціального страхування України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 26 415, 79 грн., у тому числі 25 243, 10 грн. - основного боргу, 608, 35 грн. - інфляційні втрати, 564, 34 грн. - 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що за договором № 15025-Т218/182802-3 про закупівлю електричної енергії від 28.02.2018 існує переплата в розмірі 25 243, 10 грн., яку відповідач повинен повернути у зв`язку з закінченням строку дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14903/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

До Господарського суду міста Києва 25.11.2019 надійшло клопотання, у якому відповідач просить закрити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 25 243, 10 грн.

Позивач 28.11.2019 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд закрити провадження у частині стягнення основного боргу в розмірі 25 243, 10 грн., оскільки відповідачем було погашено дану заборгованість.

До Господарського суду міста Києва 05.12.2019 надійшло заперечення відповідача на заяву позивача про уточнення позовних вимог, у якому заявляє, що витрати позивача на правничу допомогу є необґрунтованими. Також відповідач заперечив проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з відсутністю підстав для такого нарахування, оскільки у відповідача не виникло грошового зобов`язання перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 28.02.2018 укладено договір про закупівлю електричної енергії № 15025-Т218/182802-3, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався у березні-грудні 2018 року поставити позивачу електричну енергію, а позивач - прийняти і оплатити її у повному обсязі та терміни, обумовлені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 15025-Т218/182802-3 найменування товару: електрична енергія. Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії та плати за перетікання реактивної електроенергії.

Пунктом 4.8. договору № 15025-Т218/182802-3 передбачено, що позивач здійснює попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» згідно з додатком «Обсяги постачання електричної енергії споживачу».

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 15025-Т218/182802-3 ним було перераховано попередню оплату у розмірі 867 317, 70 грн.

В якості доказу цього твердження позивачем долучено платіжні доручення № 901 від 25.01.2018 на суму 77 721,59 грн., № 2529 від 02.03.2018 на суму 68 033,39 грн., № 3696 від 26.03.2018 на суму 66 887, 36 грн., № 4639 від 25.04.2018 на суму 54 173, 04 грн., № 5756 від 24.05.2018 на суму 70 508, 09 грн., № 7617 від 03.07.2018 на суму 91 237, 15 грн., № 8677 від 24.07.2018 на суму 68 890, 43грн., № 10531 від 28.08.2018 на суму 65 672, 88 грн., № 12114 від 26.09.2018 на суму 69 840, 77 грн., № 13459 від 25.10.2018 на суму 70 081, 49 грн., № 15279 від 26.11.2018 на суму 71 144, 41 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 15025-Т218/182802-3 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Сторонами у справі щомісячно протягом 2018 року підписувались акти прийняття-передавання товарної продукції № 3415025/1/1 від 31.01.2018, № 3415025/2/1 від 28.02.2018, № 3415025/3/1 від 31.03.2018, № 3415025/4/1 від 30.04.2018, № 3415025/5/1 від 31.05.2018, №3415025/6/1 від 30.06.2018, № 3415025/7/1 від 31.07.2018, №3415025/8/1 від 31.08.2018, № 3415025/9/1 від 30.09.2018, № 3415025/10/1 від 31.10.2018, 3415025/11/1 від 30.11.2018, № 3415025/12/1 від 31.12.2018 відповідно до яких позивачем отримано від відповідача електроенергію на суму 842 074, 60 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, сума передоплати перевищує суму отриманої електроенергії на 25 243, 10 грн.

Сторони у справі 23.01.2019 підписали акт звірки взаєморозрахунків за електроенергію, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 25 243, 10 грн.

До Господарського суду міста Києва 25.11.2019 надійшло клопотання, у якому відповідач просить закрити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 25 243, 10 грн.

Позивач 28.11.2019 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд закрити провадження у частині стягнення основного боргу в розмірі 25 243, 10 грн., оскільки відповідачем було погашено дану заборгованість.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При цьому, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина третя статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що кошти в розмірі 25 243,10 грн. сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Фонду соціального страхування України суми попередньої оплати у розмірі 25 243, 10 грн. підлягає закриттю. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 608, 35 грн. інфляційних втрат, 564, 34 грн. 3% річних.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки строк дії договору № 15025-Т218/182802-3 від 28.02.2018 закінчився 31.12.2018, то правова підстава для зберігання суми попередньої оплати у відповідача відсутня.

Враховуючи вищенаведене, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню суми попередньої оплати відповідачу у зв`язку із закінченням строку дії договору № 15025-Т218/182802-3 від 28.02.2018.

Згідно з цим, суд відхиляє заперечення відповідача на вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій у зв`язку з відсутністю грошового зобов`язання у відповідача

Позивач обчислює суму інфляційних втрат і 3 % річних від 24.01.2018 - наступного дня від дня підписання акту-звірки взаєморозрахунків.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як сторонами не було передбачено строк повернення попередньої суми оплати, то виконання грошового зобов`язання обчислюється у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Позивач 30.01.2019 звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 25 243, 10 грн.

Суд, у розрахунку суми інфляційних втрат і 3 % річних, виходить з дати виникнення грошового зобов`язання у відповідача зі спливом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги 07.02.2019.

Здійснивши перерахунок, сума інфляційних втрат становить 789,31 грн., 3 % річних - 533, 00 грн.

Позивачем заявлена сума інфляційних втрат становить 608, 35 грн., що є менше ніж нарахована судом.

Оскільки, суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 608, 35 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Так, згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суд вказує, що позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу надано до матеріалів справи: копія договіру про надання правової допомоги № 08-13-19 від 10.01.2019, укладений між позивачем та адвокатом Дубовиком А.А., додаткової угоди № 1 та № 3 до договору про надання правової допомоги № 08-13-19 від 10.01.2019, копія акту №11 приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги за договором № 08-13-19 від 10.01.2019, копія довіреності № 120-08-1 від 21.01.2019, копія свідоцтва про право на здійснення адвокатською діяльністю серії № КВ 5466 від 19.01.2015, копія посвідчення адвоката Дубовика А.А. від 19.01.2015 та платіжне доручення № 19699 від 15.11.2019 на суму 4 000, 00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи наявність заперечень відповідача, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час підготовки позовної заяви, зокрема документальне наповнення останньої, та роботи проведеної під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами, обсягом роботи проведеної адвокатом і витратами позивача на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 2000 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 231, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду соціального страхування України задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) на користь Фонду соціального страхування України (04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, 28, ідентифікаційний код 40210180) 608 (шістсот вісім) грн. 35 коп., 533 (п`ятсот тридцять три) грн. 00 коп. - 3 % річних, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі № 910/14903/19 в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Фонду соціального страхування України 25 243 (двадцять п`ять тисяч двісті сорок три) грн. 10 коп. суми попередньої оплати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк