Рішення № 86399283, 16.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/14482/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Груп" про стягнення 129 760,63 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (далі - ТОВ "Мартін Трейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 01/10/17, укладеного 5 жовтня 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Груп" (далі - ТОВ "Нано Оіл Груп"), позивач поставив відповідачу у власність товар - нафтопродукти на загальну суму 1 475 335,56 грн. Оскільки ТОВ "Нано Оіл Груп" взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цього товару виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 112 224,16 грн., останній, посилаючись на статті 11, 509, 525, 530, 549, 610, 624, 625, 694, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 193, 229, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 6 691,60 грн. пені, 5 613,05 грн. штрафу, 4 997,17 грн. двадцять п`ять процентів річних та 214,65 грн. додаткової ціни товару, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Також позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Мартін Трейд" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14482/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 24 жовтня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи ТОВ "Нано Оіл Груп".

Разом із тим, 21 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив ТОВ "Нано Оіл Груп" на позовну заяву від 20 листопада 2019 року, в якому останній зазначив про погашення ним спірної суми основного боргу, а також заперечив проти заявлених позивачем до стягнення сум нарахованих штрафних санкцій, компенсаційних виплат та понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Також у вказаному відзиві відповідач просив суд вважати поважними причини пропуску строку для подачі цієї заяви по суті спору, зважаючи на підписання відповідачем відповідного договору про надання правової допомоги лише 14 листопада 2019 року.

Проте вказані відповідачем підстави не можуть свідчити про наявність правових підстав для звільнення ТОВ "Нано Оіл Груп" від обов`язку подання доказів та вчинення певних дій у встановлений законом чи судом строк. У той же час у відзиві відповідача на позовну заяву відсутнє клопотання про продовження встановленого судом строку на подання цієї заяви по суті спору.

Відповідно до частин 8, 9 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, у зв`язку з чим заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини, зважаючи на подання відповідачем відзиву на позовну заяву з порушенням встановленого судом строку та відсутність правових підстав для продовження такого строку, а також беручи до уваги наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Слід також зазначити, що 21 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії та діловодства суду надійшла заява позивача від 20 листопада 2019 року № 20/11-19, в якій останній вказав про сплату відповідачем спірної суми основного боргу, однак, незважаючи на цю обставину, просив суд стягнути з ТОВ "Нано Оіл Груп" 112 224,16 грн. основного боргу, 6 691,60 грн. пені, 5 613,05 грн. штрафу, 4 997,17 грн. двадцять п`ять процентів річних та 214,65 грн. додаткової ціни товару, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2017 року між ТОВ "Нано Оіл Груп" та ТОВ "Мартін Трейд" був укладений договір поставки № 01/10/17, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок передати у власність покупця нафтопродукти, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість зазначеного товару на умовах цього договору.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.3 вказаного договору товар передається покупцю у порядку та строки, обумовлені сторонами в додатку, з подальшою передачею видаткової накладної.

Згідно з пунктом 3.1 зазначеної угоди ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання додатку, а також зазначається в самому додатку. Ціна даного договору складається із загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець оплачує товар 100 % передоплатою відповідно до виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої у додатку кількості товару покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов`язаний оплатити товар у термін, що не перевищує трьох банківських днів від дня переходу права власності на товар до покупця (пункт 3.3 договору).

Положеннями пункту 7.1 даної угоди встановлено, що остання по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідного додатку на партію товару та діє протягом одного року з дати підписання додатку, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань. Дія даного договору вважається продовженою на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором у випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення дії цього договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1 475 335,56 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями, зокрема, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 2 серпня 2019 року № 1380 та від 2 серпня 2019 року № 1381, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки від 5 жовтня 2017 року № 01/10/17 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину ТОВ "Нано Оіл Груп" взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконало лише частково, сплативши позивачу 1 363 091,40 грн. та заборгувавши таким чином останньому на момент звернення ТОВ "Мартін Трейд" до Господарського суду міста Києва з даним позовом 112 244,16 грн.

Листом від 12 серпня 2019 року № 12/08-1 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату, зокрема, суми спірного основного боргу та нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних виплат, в задоволенні якої листом ТОВ "Нано Оіл Груп" від 18 вересня 2019 року № 01-18/09/19 було відмовлено.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, 21 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії та діловодства суду надійшла заява позивача від 20 листопада 2019 року № 20/11-19, в якій останній повідомив про сплату відповідачем спірної суми основного боргу в розмірі 112 224,16 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Разом із тим суд зазначає, що зменшення розміру позовної вимоги можливе лише до певних її кількісних показників, тоді як зменшення вимоги до повного її виключення зі складу позовних вимог свідчить про фактичну відмову позивача від частини таких позовних вимог.

Проте у заяві позивача від 20 листопада 2019 року № 20/11-19 відсутні посилання на статті 191, 231 ГПК України чи відомості про відмову від частини пред`явлених ним вимог щодо стягнення з відповідача спірної суми основного боргу. Крім того, зі змісту прохальної частини вищевказаної заяви позивача вбачається, що останнім не було зменшено (вилучено) вимогу про стягнення з відповідача цієї суми основного боргу, заявлену при зверненні ТОВ "Мартін Трейд" до суду з даним позовом.

Водночас суд звертає увагу на те, що до поданої ТОВ "Мартін Трейд" заяви від 20 листопада 2019 року № 20/11-19 було долучено належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 18 листопада 2019 року № 933. Зі змісту цього розрахункового документа вбачається, що після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 910/14482/19 відповідачем було повністю сплачено позивачу суму наявної у нього спірної основної заборгованості в розмірі 112 224,16 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмета спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки ТОВ "Нано Оіл Груп" після звернення позивача до суду з вказаним позовом повністю погасило спірну суму наявного у нього основного боргу, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у цій частині закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У той же час у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 5 жовтня 2017 року № 01/10/17 позивач просив суд стягнути з ТОВ "Нано Оіл Груп" 6 691,60 грн. пені, нарахованої у період з 6 серпня 2019 року по 9 жовтня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 112 244,16 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у пункті 3.3 даного договору, та з урахуванням частини 2 статті 551 ЦК України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 112 244,16 грн. виникла у зв`язку неналежним виконанням ТОВ "Нано Оіл Груп" своїх договірних зобов`язань по оплаті товару, поставленого йому за товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 2 серпня 2019 року № 1380.

Разом із тим, враховуючи підписання цього товаророзпорядчого документа представником відповідача 2 серпня 2019 року, а також зважаючи на положення пункту 3.3 договору, за яким постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов`язаний оплатити товар у термін, що не перевищує трьох банківських днів від дня переходу права власності на товар до покупця, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був оплатити суму заборгованості у розмірі 112 244,16 грн. до 7 серпня 2019 року включно, тоді як з 8 серпня 2019 року в ТОВ "Нано Оіл Груп" виникло прострочення виконання цього грошового зобов`язання.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь ТОВ "Мартін Трейд" підлягає сума пені у розмірі 6 482,48 грн., нарахована на суму основного боргу в розмірі 112 244,16 грн. у період з 8 серпня 2019 року по 9 жовтня 2019 року. У той же час у задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ "Нано Оіл Груп" пені у розмірі 209,12 грн. слід відмовити.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з ТОВ "Нано Оіл Груп" штраф у розмірі 5 613,05 грн.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 4.4.4 договору сторони також погодили, що у випадку порушення покупцем умов пунктів 3.2, 3.8 даного договору чи умов, визначених у додатку в частині порядку оплати та проведення розрахунку, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 5 % від вартості товару за відповідним додатком.

Оскільки заявлений ТОВ "Мартін Трейд" до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним (становить 5 % від вартості товару за відповідним додатком від 2 серпня 2019 року № 000005164), відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 5 613,05 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.9 договору та статті 536 ЦК України просив стягнути з ТОВ "Нано Оіл Груп" 25 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 497,17 грн., нарахованих у період з 6 серпня 2019 року по 9 жовтня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 112 244,16 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту вищенаведених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

У пункті 4.9 договору поставки сторони домовились, що при несвоєчасній оплаті товару (порушенні пункту 3.3 договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику, і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець у такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника у розмірі 25 % річних.

Проте, як було зазначено вище, початковою датою прострочення ТОВ "Нано Оіл Груп" виконання вищенаведеного грошового зобов`язання є 8 серпня 2019 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь ТОВ "Мартін Трейд" підлягає сума 25 % річних у розмірі 4 843,41 грн., нарахованих у період з 8 серпня 2019 року по 9 жовтня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 112 244,16 грн. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ "Нано Оіл Груп" 25 % річних у розмірі 153,76 грн. слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.4.1 договору просив стягнути з ТОВ "Нано Оіл Груп" 214,65 грн. додаткової ціни товару.

Відповідно до пункту 4.4.1 цієї угоди постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити до ціни, зазначеної у накладній, додаткову ціну в розмірі 50 грн. за 1 тону несвоєчасно сплаченого товару (без податку на додану вартість).

Оскільки вищевказана сума нарахованої позивачем додаткової ціни товару відповідає положенням договору та є арифметично вірною, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 214,65 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин позов ТОВ "Мартін Трейд" підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що у своїй позовній заяві ТОВ "Мартін Трейд" просило суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2019 року між позивачем та адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого останній зобов`язався надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів позивача у господарській справі щодо стягнення з ТОВ "Нано Оіл Груп" заборгованості за договором поставки від 5 жовтня 2017 року № 01/10/17, а ТОВ "Мартін Трейд", у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість цієї правової допомоги.

За умовами пункту 3.1 цього правочину за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється у розмірі 10 000,00 грн. із розрахунку 1 000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.

Відповідно до пункту 3.2 договору розмір гонорару складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових доказів по справі клієнта - 2 000,00 грн. (2 год.); підготовка позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до суду - 5 000,00 грн. (5 год.); здійснення обґрунтованих розрахунків до позовної заяви - 2 000,00 грн. (1 год.); підготовка до судового засідання, представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні - 2 000,00 грн. (2 год.).

До матеріалів справи долучено також рахунок на оплату від 9 жовтня 2019 року № 100/19 на суму 10 000, 00 грн. Крім того, на підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди позивачем також було надано копію відповідного платіжного доручення 10 жовтня 2019 року № 9АА16DB4CCF01E.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

Так, суд вважає безпідставним та належним чином не обґрунтованим включення до вказаного вище договору послуг, зокрема, з підготовки до судового засідання та представництва інтересів клієнта в одному судовому засіданні вартістю 2 000,00 грн., оскільки ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року розгляд справи № 910/14482/19 було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відтак, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму за надання позивачу правничої допомоги у справі № 910/14482/19 у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що витрати по сплаті судового збору за пред`явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 112 224,16 грн., в частині яких провадження у справі підлягає закриттю, на підставі частини 9 статті 129 ГПК України покладаються на ТОВ "Нано Оіл Груп" у зв`язку з виникненням спору внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Груп" (03118, місто Київ, вулиця Козацька, будинок 114, офіс 1-8; ідентифікаційний номер 41330367) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, село Великий Кучурів, вулиця Головна, будинок 75, корпус М; ідентифікаційний номер 40042088) 6 482 (шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 48 коп. пені, 5 613 (п`ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 05 коп. штрафу, 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 41 коп. 25 % річних, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 65 коп. додаткової ціни товару, 1 940 (одну тисячу дев`ятсот сорок) грн. 67 коп. судового збору, а також 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Груп" 112 224,16 грн. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нано Оіл Груп" 209,12 грн. пені та 153,76 грн. 25 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко