Рішення № 86399153, 10.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1234/15Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Неллі",

вул. Новозаводська, 16/4, м. Миколаїв, 54028;

вул. Сколівська, 18, м.Стрий, Львівська область, 82400;

представник позивача: Родіков Т.В., вул. Зелена, 115б, Личаківський район, м.Львів, 79032;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костурович Мирослави Йосифівни,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення помилково сплачених коштів в сумі 70 000,00грн,

за участю:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: Чебачева О.О. - адвокат, (довіреність №292 від 14.03.2018; посвідчення №001196 від 14.06.2017).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Неллі" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просив суд зобов"язати відповідача Фізичну особу - підприємця Костурович Мирославу Йосифівну виконати зобов"язання за договором купівлі-продажу внатурі - поставити лісосировину в погодженому асортименті та цінами на момент виконання зобов"язання на загальну суму 70 000,00грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2015, з урахуванням прийнятої ухвалою від 25.11.2015 заяви позивача про зміну предмету позову вх№18488/15 від 25.11.15, в позові ПП "Неллі" до ФО-П Костурович М.Й. про стягнення попередньої оплати за договором в сумі 70 000,00грн - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2015 - залишено без змін.

Проте постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 - скасовано, а справу №909/1234/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016 справу №909/1234/15 розподілено судді Гриці Ю.І.

На підставі прийнятої в судовому засіданні 17.01.2017 заяви позивача вх.№806/17від 17.01.2017, спір розглядався відповідно до позовної вимоги - стягнення з відповідача помилково сплачених коштів в розмірі 70 000,00грн, які набуті без належних правових підстав.

У зв"язку з перебуванням судді Грици Ю.І. у відпустці, на підставі частини 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за наслідками якого справу №909/1234/15 розподілено судді Кобецькій С.М.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2019 з урахуванням правил Господарського процесуального кодексу України, викладених в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності 15.12.2017), ухвалено здійснювати господарське судочинство у порядку загального позовного провадження з призначенням справи до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому засіданні 29.10.2019 судом, на підставі приписів частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, які надають право позивачу до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову вх№19641/19 від 10.10.2019, а спір вирішується відповідно до зміненої підстави позову - позивач просить суд стягнути з відповідача помилково сплачені кошти в розмірі 70 000,00грн, які набуті без належних правових підстав.

Представник позивача в судове засідання не з"явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.11.2019. Позовні вимоги позивач виклав у заяві вх№19641/19 від 10.10.2019. Обґрунтовує їх помилковим перерахуванням відповідачу платіжним дорученням №77 від 20.08.2013 попередньої оплати в сумі 70 000,00грн за відходи деревообробки згідно договору №10 від 02.07.2012, в той час, як позивач за цим договором виступає продавцем, у якого відсутнє будь-яке грошове зобов`язання перед відповідачем. Вважає, що ФО-П Костурович М.Й. набула такі кошти без належних правових підстав, а тому зобов"язана повернути їх ПП "Неллі" у відповідності до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судому засіданні заперечив проти позову. Вказує, що накладною №58 від 26.08.2013 відповідач в повному обсязі поставив позивачу лісопродукцію на суму здійсненої позивачем передоплати - 70 000,00грн, а підстави для повернення коштів - відсутні. Вважає безпідставним твердження позивача про помилковість перерахування відповідачу коштів в сумі 70 000,00грн, оскільки між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, що в т. ч. унеможливлює застосування до них приписів статті 1212 Цивільного кодексу України (письмові пояснення вх№12303/19 від 16.07.2019, вх№12784/19 від 23.07.2019).

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач належним чином повідомлений про

дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника позивача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2016, вказівки якої є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

При дослідженні обставин справи судом встановлено, що платіжним дорученням №77 від 20.08.2013 (т.1 а.с.59) ПП "Неллі" перераховано на рахунок ФО-П Костурович М.Й. кошти в сумі 70 000,00грн з призначенням платежу - "попередня оплата за відходи деревообробки згідно договору №10 від 02.07.2012 без ПДВ". Вказане підтверджує і виписка АБ "Укргазбанк" по рахунку ПП "Неллі" від 20.08.2013 (т.1 а.с.40).

У постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2016 зазначено, що здійснена позивачем передоплата в сумі 70 000,00грн не відноситься до зобов`язань по договору купівлі - продажу №10 від 02.07.2012, оскільки за умовами цього договору позивач по справі ПП "Неллі" є продавцем і у нього виникає зобов"язання з поставки товару (а не здійснення передоплати), в свою чергу відповідач по справі ФО-П Костурович М.Й. є покупцем, обов"язоком якого є прийняття товару та оплата його вартості (а не поставка товару).

Водночас накладна №58 від 26.08.2013 (т.1 а.с.54) підтверджує поставку ФО-П Костурович М.Й. - ПП "Неллі" відходів деревообробки в кількості 700м3 на загальну суму 70 000,00грн. Накладна підписана контрагентами без жодних зауважень щодо якості, кількості, вартості товару та скріплена печатками ФО-П Костурович М.Й. та ПП "Неллі".

Предметом повторної судової почеркознавчої експертизи, призначеній ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2017, за вказівкою зазначеною у постанові Вищого господарського суду Українивід 02.11.2016 - було дослідження належності підпису у накладній №58 від 26.08.2013 керівнику ПП "Неллі" - ОСОБА_1

У відповідності до висновку експертів №3101/3102/17-32 від 04.05.2017 (т.2 а.с.247-257) підпис у накладній №58 від 26.08.2013 у рядку "прийняв" виконано ОСОБА_1 без навмисної зміни ознак свого власного почерку, рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення помилково сплачених коштів в розмірі 70 000,00грн, які набуто без належних правових підстав, а вказівками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 02.11.2016 є з"ясування обставини щодо правової підстави набуття відповідачем коштів в сумі 70 000,00грн і відповідно встановлення наявності чи відсутності у відповідача обов"язку повернути ці кошти позивачу.

Майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та

скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Вірогідно цьому спірному випадку, як поведінка сторін, так і вчинення ними дій надають суду підстави для висновку про те, що між сторонами виникли та існували правовідносини купівлі-продажу, урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Отже, у розумінні приписів наведеної норми, умовою для її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Належними доказами, які містяться у справі, зокрема платіжним дорученням №77 від 20.08.2013 (т.1 а.с.59), випискою АБ "Укргазбанк" по рахунку ПП "Неллі" від 20.08.2013 (т.1 а.с.40) перед судом доведено та документально підтверджено перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати за відходи деревообробки в сумі 70 000,00грн. В свою чергу накладною №58 від 26.08.2013 (т.1 а.с.54), яка є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам вказаної норми Закону та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зі змінами затвердженими наказом Міністерства фінансів України №427 від 11.04.2017, зафіксовано факт здійснення господарської операції - поставку відповідачем та отримання позивачем товару - відходів деревообробки на суму 70 000,00грн.

Помилковим визнається судом і посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України, як на матеріально-правову підставу для повернення сплачених коштів. Так згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення вказаної правової норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів статті 1212 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Оскільки між сторонами у справі, мають місце правовідносини купівлі-продажу, а кошти в сумі 70 000,00грн, які ПП "Неллі" просить суд стягнути з ФО-П Костурович М.Й. отримано останнім у якості попередньої оплати за товар - відходи деревообробки, який в т.ч. поставлено відповідачем позивачу, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, позаяк договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень вказаної правової норми. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.04.2019 у справі №902/244/18, від 08.05.2019 у справі № 911/1903/18.

Враховуючи вище сказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах цього спору, а наслідком є відмова у позові.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського

процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 202, 205, 626, 655, 693, 1212 Цивільного кодексу України, статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Приватного підприємства "Неллі" до відповідача Фізичної особи-підприємця Костурович Мирослави Йосифівни про стягнення помилково сплачених коштів в сумі 70 000,00грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 17.12.2019

Суддя С.Кобецька