Рішення № 86399126, 10.12.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2019 Справа № 908/2995/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код 19355964)

до відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, а/с 376, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 32166551)

про стягнення 142229,19 грн.

За участю представників:

від позивача: Кравцов А.В., адвокат, довіреність № 2797 від 02.09.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП001577 видане 28.02.2018

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення основного боргу в сумі 123875,48 грн., пені в сумі 10248,57 грн., трьох процентів річних у сумі 2980,21 грн. та інфляційних витрат у сумі 5124,93 грн. за договором № 75/44-16 про скидання очищених стоків з ООС КП “ПКВ” ЕМР до підвідного каналу ВП ЗАЕС та відшкодування витрат за скидання очищених стоків від 30.06.2016.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі № 908/2995/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/197/19, підготовче засідання призначено на 20.11.2019.

Ухвалою суду від 20.11.2019 відкладено підготовче засідання на 10.12.2019.

09.12.2019 на адресу суду від позивача надано суду клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, а саме листів про надання інформації з доказами направлення на адресу відповідача.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 10.12.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні учасника процесу.

Учасник процесу оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України, а також на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 30.06.2016 № 75/44-16 щодо оплати наданих позивачем послуг по відшкодуванню витрат за скидання очищених стоків з ООС КП “ПКВ” ЕМР до підвідного каналу ВП ЗАЕС за I-ІV квартали 2018 року та І-ІІ квартали 2019 року на суму 123875,48 грн., які підтверджуються відповідними актами. За прострочення оплати, на підставі п. 2.6 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 10248,57 грн. пені, 5124,93 грн інфляції та 2980,21 грн. 3% річних.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В засіданні 10.12.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Заступника генерального директора з економіки та фінансів Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” Попова О.В. (Сторона 1) та Комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, в особі виконуючого обов`язки генерального директора Колеснікова О.І. (Сторона 2) укладено договір про скидання очищених стоків ООС “ПКВ” ЕМР до підвідного каналу ВП ЗАЕС та відшкодування витрат за скидання очищених стоків № 75/44-16, за умовами якого (п. 1.1.) Сторона 2 здійснює цілодобово скидання очищених стічних вод з власних об`єднаних очисних споруд (ООС) в підвідний канал ВП ЗАЕС.

За умовами п. 1.2. Договору, Сторона 2 зобов`язується щоквартально відшкодовувати Стороні 1 витрати за скидання очищених стоків з об`єднаних очисних споруд (ООС) КП “ПКВ” ЕМР до підвідного каналу ВП ЗАЕС згідно розрахунків забруднюючих речовин, які надходять з ООС КП “ПКВ” ЕМР (Додаток № 2, який відповідає Постанові КМУ від 25.03.1999 № 465 “Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами”).

Відповідно до п. 2.1. Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 18.07.2016, граничний (підсумковий) розмір відшкодування витрат за скидання очищених стоків з ООС до підвідного каналу ВП ЗАЕС за календарний рік складає 100 000,00 грн. (без ПДВ).

Пунктом 2.2. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 18.07.2016) сторонами погоджено, що фактичний розмір відшкодування нараховується з першого по останнє число кожного кварталу, визначається із розрахунку екологічного податку ВП ЗАЕС в частині скидання забруднених речовин у водні об`єкти, на підставі фактичних об`ємів за звітний квартал очищених скинутих стоків, наданих КП “ПКВ” ЕМР до 5-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, але підсумково не перевищуючи граничний (підсумковий) розмір граничної суми відшкодування витрат за скидання очищених стоків за календарний рік з урахуванням п. 2.1. та п.2.1.1. Договору.

За умовами п. 2.3. Договору, на підставі розрахунків забруднюючих речовин, зазначених у п. 1.2. даного договору, Сторона 1 по закінченню звітного кварталу, оформлює Акт про відшкодування витрат за скидання очищених стоків з ООС до підвідного каналу ВП ЗАЕС до 7-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, та направляє його Стороні 2 для підписання.

Згідно із п. 2.4. Договору, Сторона 2 на протязі 2-х днів оформлює Акт про відшкодування витрат за скидання очищених стоків з ООС до підвідного каналу ВП ЗАЕС зі своєї сторони та направляє Стороні 1, або надає мотивовану відмову від підписання.

Відповідно до п. 7.1. Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України, Сторони прийшли до згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладання, з 01.01.2016. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання.

Позивачем та відповідачем, як сторонами по Договору було складено Акти про відшкодування витрат за скидання очищених стоків на загальну суму 123875,48 грн., які підписано уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств (копії актів містяться в матеріалах справи).

Відповідач мав оплатити надані послуги за II квартал 2018 до 31.07.2018; за III квартал 2018 до 31.10.2018; за IV квартал 2018 до 31.01.2019; І квартал 2019 до 30.04.2019; за II квартал 2019 до 30.06.2019.

Відповідно до п. 5.2 Договору, досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

На виконання вимог Договору, з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлені наступні листи та претензії: лист №75-58/17005 від 02.08.2018; претензія №28-23/18813 від 23.08.2018, яка отримана контрагентом 28.08.2018; лист №75-58/24751 від 02.11.2018; лист №75-48/13999 від 01.07.2019.

Вище вказані листи та претензія, залишені останнім без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги про стягнення з КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області суми 142229,19 грн., з яких: сума 123875,48 грн. основного боргу, сума 10248,57 грн. пені, сума 2980,21 грн. – 3% річних та 5124,93 грн інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з того, що вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотного представники сторін суду не надали.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем за II квартал 2018 року, за III квартал 2018 року, за IV квартал 2018 року, за І квартал 2019 року та за II квартал 2019 року надано послуги за скидання очищених стоків з ООС КП “ПКВ” ЕМР до підвідного каналу ВП ЗАЕС на загальну суму 123875,48 грн., що підтверджується актами до договору від 30.06.2016 № 75/44-16, які засвідчено підписами уповноважених представників сторін та відтисками печаток, як позивача, так і відповідача (належним чином засвідчені копії яких долучена до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2.5. Договору, Сторона 2 здійснює оплату згідно Акта про відшкодування витрат за скидання очищених стоків з ООС до підвідного каналу ВП ЗАЕС шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Сторони 1 не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом із тим, як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, розрахунки за надані позивачем послуги по скиданню очищених стоків з ООС КП “ПКВ” ЕМР до підвідного каналу ВП ЗАЕС на суму 123875,48 грн. у строк визначений п. 2.5. Договору, не провів.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням умов п. 2.5. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, строк оплати наступив.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу не спростував, доказів належного виконання зобов`язання щодо розрахунків за надані позивачем послуги на суму 123875,48 грн., суду не надав.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення 123875,48 грн. основного боргу основана на Договорі, підтверджена відповідними доказами, є обґрунтованою, доведеною, відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов`язання по сплаті грошових коштів в сумі 123875,48 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 31.07.2018 по 03.10.2019 в загальній сумі 2980,21 грн. та інфляції за період з серпня 2018 року по червень 2019 року, за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, заявлена до стягнення правомірно, а тому задовольняються судом у заявленому розмірі.

Розрахунок 3% річних та інфляції (нараховано по кожному акту окремо) перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 2.6 Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне внесення оплати Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення за весь період невиконання зобов`язань.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений по кожному акту окремо, суд відзначає, що вимога про стягнення пені, за заявлений позивачем період часу з 31.07.2018 по 03.10.2019 в загальній сумі 10248,57 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2133,44 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17, офіс, 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) – 123875 (сто двадцять три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 48 коп. основного боргу, 10248 (десять тисяч двісті сорок вісім) грн. 57 коп. пені, 2980 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн 21 коп. 3% річних, 5124 (п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 93 коп. інфляції та суму 2133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 44 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян