Рішення № 86399060, 06.12.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/354/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатгазЗбут», м. Ужгород

до товариства з додатковою відповідальністю «Гарант–Груп», м. Мукачеве

про стягнення 20955,52 грн., в тому числі: 18785,84 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 1806,10 грн. пені , 152,58 грн. 3 % річних та 211,00 грн. – інфляційних втрат

представники:

позивача – не з`явився

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами до відповідача у зв`язку з невиконанням останнім власних зобов`язань з оплати отриманого газу за договором на постачання природного газу. Позивач до початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без участі його уповноваженого представника .

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи жодного разу не забезпечив. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал долучені до матеріалів справи), однак не скористався своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

01.01.16 сторонами у даній справі укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114100РDBEBP016 (договір), за умовами якого постачальник - позивач у справі - зобов`язався передати у власність споживачу -відповідачу у справі - у 2016 році природний газ, останній взяв на себе зобов`язання прийняти та оплачувати вартість газу у розмірах, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до розділу 2 договору сторони встановили, зокрема, що визначення фактичного обсягу поставленого природного газу сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період;

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання – передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником постачальника;

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу;

- у випадку відмови від підписання акту приймання – передачі газу споживачем, обсяг постачання газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ;

- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10-го числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п. 2.9. Договору).

Ціна газу становить 6 490,30 грн. за 1 000 кбм, всього з ПДВ 7788,36 грн. Ціна, встановлена договором, може змінюватися протягом дії договору, а сама зміна ціни узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу (розділ 3 договору)

Відповідно до розділу 4 договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць; оплата за газ здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання; - у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу; - остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем спожито природного газу:

- за січень 2019 року на загальну суму 7653,29 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу № З3К89002312 від 31.01.19, заборгованість за який станом на 13.06.19 склала 7 544,42 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків від 16.05.19;

- за лютий 2019 року - на загальну суму 6 765,43 грн. (акт приймання-передачі природного газу №33К89005656 від 28.02.2019 р.);

- за березень 2019 року - на загальну суму 4 467,01 грн. (акт приймання-передачі природного газу №33К89009359 від 31.03.2019 р.);

- за квітень 2019 року - на загальну суму 8,98 грн. (акт приймання-передачі природного газу №33К890118770 від 30.04.2019 р.).

Відповідач у встановлений строк не здійснив у повному обсязі оплату вартості спожитого у січні-квітні 2019 року природного газу, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 13.06.2019 р. складає 18785,84 грн. 24.04.2019р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, невиконання якої послугувало підставою даного позову.

Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб`єктного складу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно–правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства

За таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 18785,84 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в іншій частині 1806,10 грн. пені, 152,58 грн. 3% річних та 211,00 грн. – інфляційних втрат - то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями статей 230– 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, визначених умовами договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених фактичних обставин справи, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, що слугують підставою позовних вимог, такі не спростовані відповідачем, та з огляду на наведені приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, на умови договору щодо відповідальності сторін за порушення договірних зобов`язань, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про правомірність вимог останнього в частині стягнення з відповідача нарахованих 1806,10 грн. пені , 152,58 грн. 3 % річних та 211,00 грн. інфляційних втрат.

Отже, всього з відповідача на користь позивача належить стягнути суму 20 955,52 грн.

Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 14, 73-79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Гарант– Груп ” (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Крилова буд.15 код ЄДРПОУ 00913410) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2 , код ЄДРПОУ 39582749) суму 20955,52 (двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 52 коп)., в тому числі: 18785,84 грн. – основний борг, 1806,10 грн. - пеня , 152,58 грн. - 3 % проценти річних та 211,00 грн. – інфляційні втрати , а також на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.

Суддя Ушак І.Г.