Вирок № 86397868, 17.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/12197/19

Провадження № 1-кп/520/760/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.,

прокурора Тубичко Ю.М.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161480000504 від 26.02.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городенка, Івано - Франківської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Так, 02.02.2019 року точний час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 діючи умисно та за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, з метою особистої наживи, маючи корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднано з проникненням у сховище, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими, перелізли через паркан та потрапили до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , де визначили об`єктом свого злочинного посягання металеву піч-буржуйку, коричневого кольору, що належить ОСОБА_2 вартістю 1 500 гривень.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 спільно з невстановленою особою заволоділи вищезазначеною пічкою - буржуйкою, винесли її через калитку в паркані та зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, шляхом продажу її в пункт прийому металобрухту, чим спричинили потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищевикладених у вироку обставинах, пояснивши при цьому що він 02.02.2019 року зі своїм знайомим перелізли через паркан та потрапили до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , звідки викрали металеву піч-буржуйку, та зникли з місця злочину. У скоєному він щиро кається, просить суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачений ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч. 3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з ст. 12 КК України кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 є тяжким злочином.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, не працюючого, відсутність матеріальних вимог у потерпілої до нього, позитивну характеристику від дільничного інспектора, на обліку у психіатра та нарколога не значиться,враховуючи вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає доцільним і можливим застосувати до нього дію ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням, так як вважає це покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст.. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

Процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Речовий доказ - піч - буржуйку, вважати повернутою за належністю потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.