Рішення № 86392064, 09.12.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1965/19

Номер провадження 2-о/585/172/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

Справа № 585/1965/19, провадження № 2-о/585/172/19

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Роменський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Сумській області,

розглянув в порядку окремого провадження заяву про встановлення належності до громадянства України.

Представник заінтересованої особи - Балюра Людмила Юріївна , яка діє на підставі довіреності № 25 від 03 січня 2019 року.

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій учасників справи:

28 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просив встановити факт належності його до громадянства України.

В обгрунтування заяви посилається на те, що 30.12.1988 року Конотопським РВВС України в Сумській області він був документований паспортом громадянина України зразка СРСР 1974 року. Паспорта нового зразка громадянина України не отримував. Тому для отримання паспорта громадянина України просить встановити факт його належності до громадянства України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ній. Додатково пояснив, що з 2015 року звертався через адміністрацію Роменської ВК № 56 з приводу отримання паспорта громадянина України, проте Роменським ВДМС України в Сумській області йому було відмовлено у видачі паспорта з тих підстав, що відомості про його постійне перебування на території України станом на 24 серпня або 13 листопада 1991 року.

Також пояснив, що у цей час він дійсно не проживав на території України з незалежних від нього причин, оскільки проходив строкову службу в рядах збройних сил на території Росії, куди призивався в 1989 році, тобто до проголошення Незалежності. Повернувся в Україну в грудні 1991 року. З того часу з України не виїжджав, громадянства іншої держави не має.

Представник заінтересованої особи Роменського міського відділу Управління ДМС у Сумській області Балюра Л.Ю. заперечувала проти задоволення заяви, оскільки з доданих до позовної заяви документів не вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований на території України станом на 24 серпня 1991 року чи станом на 13 листопада 1991 року. З доданих довідок також не вбачається, що заявник проходив службу у збройних силах саме на території України.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

28 травня 2019 року постановлено ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі з призначення справи до судового розгляду по суті. Копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду надіслано учасникам справи.

14 листопада 2019 року залучено до участі в якості заінтересованої особи Роменський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Сумській області.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом ДРАЦС по Конотопському району реєстраційної служби Конотопського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дубинка Конотопського району Сумської області, актовий запис № 45. Місце державної реєстрації - виконкомом Гружчанської сільської ради Конотопського району Сумської області (а.с.5).

Відповідно до довідки Конотопського міського відділу Державної міграційної служби України в Сумській області від 13.04.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Конотопським РВВС України в Сумській області 30.12.1988 р.н. (а.с. 10).

Згідно довідки Конотопського об`єднаного міського військового комісаріату Сумської області від 11.02.2016 року, на підставі облікової картки до військового квитка НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1., дійсно проходив військову службу з 18.10.1989 року по 25.11.1991 року, на обліку з 05.12.1991 року був прописаний за адресою: с. Дубинка Конотопського району. Знятий як засуджений 02.10.2005 року (а.с.9).

Згідно повідомлення Конотопського об`єднаного міського військового комісаріату Сумської області від 04.07.2019 року ОСОБА_1 , 1972 р.н., був призваний на військову службу 18.10.1989 року Конотопським ОМВК. Військову службу проходив у в/ч 35547 з 12.1989 р. по 11.1991 р., місце дислокації військових частин невідоме. Місце реєстрації ОСОБА_1 станом на 05.12.1991 року було с. Дубинка Конотопського р-ну Сумської області (а.с.35).

З копії земельнокадастрової книги вбачається, що ОСОБА_1 повернувся до свого господарства в м. Конотоп 02.01.1992 року (а.с.11).

Відповідно до повідомлення Гружчанської сільської ради Конотопського району Сумської області від 16.04.2018 року № 155, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.01.1992 року (а.с.12).

Зазначеними доказами підтверджується пояснення заявника щодо вимушеного перебування поза межами України в зазначений період.

Вироком Апеляційного суду Сумської області від 23 червня 2005 року ОСОБА_1 засуджений за п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі. Згідно вироку, який набрав чинності, ОСОБА_1 уродженець с. Грузьке Конотопського району Сумської області, громадянин України, місце проживання: с. Землянка Конотопського району Сумської області (а.с.6-8). Обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили доказуванню не підлягають.

З проаналізованих обставин, судом встановлено, що їм відповідають правовідносини стосовно встановлення факту належності до громадянства, тобто постійного проживання на території України в певний час.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

У п. 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, які проживали в Україні і не були громадянами інших держав станом на 24 серпня 1991 року або прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, що має підтверджуватись документами про прописку.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006 зі змінами, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

На підставі п.п. 7-9 Порядку встановити належність до громадянства України може особа, яка перебувала у громадянстві колишнього СРСР та не мала прописки, але фактично постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

Частиною 1 Закону України «Про громадянство» визначено, що безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Згідно ст. 71 ЖК Української РСР 1983 року, яка діяла на час виникнення правовідношення, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою.

Із сукупного аналізу зазначених правових норм випливає, що особа, яка перебувала на строковій військовій службі не втрачала право на проживання за місцем постійного проживання.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

У ч. 7 ст. 294 ЦПК України оговорено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Мотиви суду

Проаналізувавши надані суду докази, кожен окремо та у сукупності, суд вважає їх достатніми для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

При цьому суд бере до уваги ту обставину, що заявник проходив строкову військову службу у в/ч 35547 з 12.1989 р. по 11.1991 р., тобто у період розпаду СРСР та проголошення Україною незалежності, отже вважається таким, що у зазначений період не втратив право на проживання за постійним місцем проживання, яким є с. Дубинка Конотопського р-ну Сумської області. Тобто ОСОБА_1 вважається таким, що постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Встановлення даного факту створює заявнику умови для здійснення особистого немайнового права - отримання паспорта громадянина України.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5,12,13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: Державна установа «Сумський слідчий ізолятор»: 40000, Україна, м. Суми, проїзд Гайовий, 19.

Заінтересована особа: Роменський міський відділ Управління Державної міграційної служби в Сумській області, місцезнаходження: 42000, Україна, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 107.

Представник заінтересованої особи Роменського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Сумській області - Балюра Людмила Юріївна, місцезнаходження: 42000, Україна, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 107.

Повний текст рішення складено 16.12.2019 року.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова