Ухвала суду № 86391697, 17.12.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/72/17

Номер провадження 2-п/573/3/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.

з участю секретаря Кислої Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Білопільського районного суду Сумської області від 23 лютого 2017 року, його скасування та призначення справи до розгляду,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 23 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 92268,59 грн.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення заявник зазначає, що 23 лютого 2017 року Білопільським районним судом ухвалене заочне рішення, яким з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 62677,35 грн боргу за тілом кредиту, 7866 грн боргу за процентами за користування кредитом, 15042,54 грн боргу за комісією за обслуговування кредиту та 6682,70 грн штрафу, а всього 92268,59 грн заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт без номеру від 01 квітня 2016 року, а також стягнуто судові витрати у сумі 1600 грн.

Заявник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції в судових засіданнях він участі не брав, а про прийняте судом рішення дізнався в листопаді 2019 року від виконавців державної виконавчої служби, які в усній формі повідомили йому про накладений арешт на нерухоме та рухоме майно через неповернення кредитного боргу. В подальшому, 15 листопада 2019 року, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, він дізнався, що в матеріалах справи перебуває зворотнє повідомлення про вручення судової повістки щодо направлення судового рішення, на якому в графі «вручено особисто» працівник пошти зазначив його прізвище, хоча він рішення суду не отримував.

Заявник вказує, що відповідно до п. 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище.

У той же час, як зазначає заявник, на повідомленнях про вручення йому судових повісток за викликом за адресою: АДРЕСА_1 , у судовій повістці, яка відправлена 30 січня 2017 року, відсутнє прізвище одержувача, а в повідомленні про вручення поштового відправлення від 24 лютого 2017 року відсутній підпис одержувача та не зазначено власноручно його прізвище.

Внаслідок порушення порядку вручення поштових відправлень, він нічого не знав про дати судових засідань та наявність рішення у цивільній справі, тому був позбавлений можливості подати заперечення на позов та докази, а з оскаржуваним рішенням ознайомився лише 15 листопада 2019 року, внаслідок чого через пропуск строку на подання заяви він був обмежений у доступі у зверненні до суду за захистом своїх прав, а це є порушенням його прав, передбачених ч. 1 ст. 6 Конвенції, тому він просить суд визнати причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення поважними, а строк поновити.

Крім того, заявник вважає, що рішення суду підлягає скасуванню та призначенню до нового розгляду з тих підстав, що він не знімав ніяких коштів з банківського рахунку, що був відкритий на підставі Генеральної угоди та платіжної карти не отримував, а також судом неповно було з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду заяви, його представник – адвокат Хвостик Я.С. подану ОСОБА_1 заяву підтримала, просила її задовольнити.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавуши представника заявника, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи №573/72/17, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за наявності одночасно двох умов:

1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з`явився у судове засідання, а також не подав відзив на позовну заяву та не повідомив про причини неявки з поважних причин;

2) докази, на які посилається відповідач (заявник у цьому провадженні) мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи першу умову для скасування заочного рішення, судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлявся про дату розгляду справи, йому надсилалася позовна заява разом з доданими до неї документами конвертом з рекомендованим повідомленням, який він отримав особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням від 04 лютого 2017 року (а. с. 56), конверт з копією заочного рішення суду від 23 лютого 2017 року було вручено відповідачу особисто 02 березня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штампом відділення поштового зв`язку у смт. Миколаївка від 04 березня 2017 року, що зберігається у матеріалах справи № 573/72/17 (а. с. 63), а заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення заявником подано 25 листопада 2019 року, тобто за пропуском тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суд звертає увагу, що несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено.

Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення з заявою про перегляд заочного рішення заявником не зазначено.

Також ОСОБА_1 , посилаючись на обізнаність про рішення суду лише з моменту повідомлення йому державним виконавцем про наявність боргу, але при цьому він не вказав, коли саме йому стало відомо і не надав жодного доказу на підтвердження цього, хоча не позбавлений був можливості ознайомитися з виконавчим провадженням.

Окрім того, він не надав суду доказів, що представником пошти не було вручено йому чи членам його сім`ї рішення суду, хоча також не позбавлений був можливості з`ясувати це питання.

Отже, ОСОБА_1 пропустив встановлений законом строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, не вказав поважних причин пропуску строку звернення і не надав доказів на підтвердження цього, а тому підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення немає.

Щодо другої умови для скасування заочного рішення, то суд зазначає, що вона також відсутня, оскільки він не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи і не надає їх суду.

Також суд зазначає, що рішення суду винесено 23 лютого 2017 року, а ОСОБА_1 зі своєю заявою про скасування заочного рішення звернувся лише 27 листопада 2019 року, тобто майже через три роки.

Як зазначив ЄСПЛ у своєму рішенні від 29 жовтня 2015 року, що набуло остаточного статусу 29 січня 2016 року, у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13, п. п. 46, 47), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 126, 127, 284 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Білопільського районного суду Сумської області від 23 лютого 2017 року та його скасування у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 92268,59 грн залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає чинності з дня її проголошення .

Суддя