Постанова № 86391315, 06.12.2019, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/906/17

Провадження № 2-а/455/6/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2019 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі: головуючої - судді - Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, справу №455/906/17 за позовною заявою Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» до Старосамбірської районної ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс», Державне підприємство «Старосамбірське лісомисливське господарство», про визнання протиправним та скасування п.1 рішення Старосамбірської районної ради Львівської області №220 від 23.02.2017 року,

В С Т А Н О В И В:

26.07.2017 року Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» звернулося до суду з позовною заявою до Старосамбірської районної ради Львівської області про визнання протиправним та скасування п.1 рішення Старосамбірської районної ради Львівської області №220 від 23.02.2017 року, в якій посилається на те, що 23.02.2017 року Старосамбірська районна рада Львівської області прийняла рішення №220 «Про заборону проведення суцільних рубок на території Старосамбірського району Львівської області».

Вважає пункт 1 вказаного рішення протиправним, таким, що порушує права Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс», протидіє законній господарській діяльності та завдає збитків. Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» створено Обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Галсільліс» з метою забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, забезпечення додержання лісового та природоохоронного законодавства на землях лісового фонду, наданих підприємству в установленому порядку в постійне користування. Співзасновником підприємства є ОКС ЛГП «Галсільліс» (51 % майна) та Старосамбірська районна рада (49 % майна).

Відповідно до Статуту Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» є окремою юридичною особою, виконує Державну програму «Ліси України», «Програму розвитку лісового господарства Львівської області», здійснює господарську діяльність з метою забезпечення збалансованого розвитку лісового господарства, спрямованого на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів. Господарська діяльність дочірнього підприємства зареєстрована у встановленому законодавством порядку, тобто є законною.

Рішенням Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000 року Старосамбірському ДЛГП «Галсільліс» передано в постійне користування 23134.00 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства на території Старосамбірського району. Таким чином, прийнявши рішення про заборону проведення суцільних рубок на території Старосамбірського району, не входить в компетенцію районної ради та суперечить законодавству України, а також, зупинивши цим рішенням здійснення господарської діяльності Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» іншим лісокористувачам, підприємство не може проводити охорону, захист використання та відтворення лісів, забезпечувати додержання лісового та природоохоронного законодавства на землях лісового фонду, наданих підприємству в установленому порядку в постійне користування, а також підприємство несе збитки через протидію своїй законній господарській діяльності.

Повноваження Старосамбірської районної ради Львівської області визначені ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 30 Лісового кодексу України, проте нормами даних статей не передбачено таких повноважень Старосамбірській районній ради, як заборону проводити вирубку лісів, в тому числі, суцільну. Таким чином, прийнявши такий пункт оскаржуваного рішення Старосамбірська районна рада Львівської області діяла не на підставі закону, з перевищенням повноважень, а також не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Старосамбірської районної ради Львівської області №220 від 23.02.2017 року «Про заборону проведення суцільних рубок на території Старосамбірського району Львівської області».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017 року справу розподілено судді Бонецькому Л.Й.

Ухвалою судді Старосамбірського району Львівської області від 07.09.2017 року у справі відкрито провадження та призначено справу до попереднього судового засідання на 14 годину 30 хвилин 23.11.2017 року.

Наказом від 01.08.2018 року суддю ОСОБА_1 . відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області, як такого, що звільнений у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року №2410/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Старосамбірського районного суду Львівської області у відставку».

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. № 85/08/2018 від 06.08.2018 року, по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2018 року справу передано для розгляду судді Ніточко Л.Й.

Ухвалою судді від 12.10.2018 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 09 годину 15 хвилин 30.11.2018 року, однак по клопотанню представника відповідача підготовче судове засідання було відкладено на 09 годину 15 хвилин 15.02.2019 року, яке не відбулося в зв`язку з хворобою судді, в зв`язку з чим було перенесено на 09 годину 15 хвилин 21.06.2019 року.

21.06.2019 року по клопотанню представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 09 годину 00 хвилин 15.08.2019 року.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду на 10 годину 00 хвилин 06.12.2019 року.

В судовому засіданні представник відповідача Павлечко Г.Д. позовні вимоги не визнала, навела обставини аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву та додатково пояснила, що п.1 рішення №220 від 23.02.2017 року «Про заборону проведення суцільних рубок на території Старосамбірського району Львівської області» прийнято депутатами Старосамбірської районної ради в інтересах територіальної громади та згідно чинного законодавства, даною забороною районна рада не позбавила позивача проводити господарську діяльність, оскільки суцільні рубки це не основний вид їхньої діяльності, крім того, встановлений мораторій про проведення рубок в гірських лісах.

Представник Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належно повідомлявся. 04.12.2019 року до суду поступила заява від виконуючого обов`язків директора Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» Домініка П.П. про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують повністю (а.с. 137).

Представники третіх осіб - Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» в судові засідання не з`являлися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомляли (а.с. 25, 33-34, 93, 95, 125, 126, 134, 136).

Вислухавши представника відповідача, дослідивши долучені до справи документи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Рішенням ХIII сесії (І-е пленарне засідання) VII скликання Старосамбірської районної ради Львівської області від 23.02.2017 року №220 «Про заборону проведення суцільних рубок на території Старосамбірського району Львівської області» вирішено в п.1 цього рішення - заборонити проведення суцільних рубок головного користування та суцільних санітарних рубок на території Старосамбірського району (а.с.5).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» є юридичною особою (а.с.4).

Згідно п.1.2 Статуту Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», затвердженого Управлінням майном спільної власності територіальних громад Львівської області, Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» створене відповідно до рішення Львівської обласної ради від 08.02.2000 р. №249. Засновником підприємства є управління майном спільної власності Львівської обласної ради, що діє від імені власника – Львівської обласної ради (а.с. 53), а згідно п.1.3 Статуту Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» та Старосамбірська районна рада, згідно рішення сесії районної ради №173 від 21.12.2000 року «Про зміну рішення Старосамбірської районної ради від 22 вересня 2000 року №166 «Про використання земель лісового фонду району», є співзасновниками Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (а.с.70 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи оскаржуване рішення у частині встановлення заборони на вирубку, відповідач керувався ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.1, ч.5 ст. 86, ст. 109 Лісового кодексу України.

Правовий статус, систему, засади організації та діяльності місцевого самоврядування в Україні визначено у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

За визначенням, наведеним у частині 1 та 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами, а згідно з частиною 3 статті 24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, у якій не передбачено повноважень районної ради щодо встановлення заборони проведення суцільних рубок.

Так, нормативно правовим актом, який регулює суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами, у тому числі визначає повноваження, обласних та районних рад у сфері лісових відносин є Лісовий кодекс України.

Відповідно до статті 2 Лісового кодексу України лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 25 Лісового кодексу України визначено основні завдання державного регулювання та управління у сфері лісових відносин. Так, основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюється шляхом:

1) формування та визначення основних напрямів державної політики у сфері лісових відносин;

2)визначення законом повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; 3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових відносин визначено у статті 30 Лісового кодексу України відповідно до якої, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань;

3) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними;

5) погоджують ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

6) погоджують максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав`яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

7) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з відповідного місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

8) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

У відповідності до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Отже, з наведеного слідує, що Лісовий кодекс України не відносить до повноважень районної ради питання заборони проведення суцільних рубок.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що захист лісів від незаконних вирубок здійснюється у складі комплексу заходів по організації охорони і захисту лісів.

Статтею 94 Лісового кодексу України передбачено, що державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 19 квітня 2017 року № 275 (далі – Положення).

Відповідно до вказаного Положення Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно з пунктом 3 вказаного Положення основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів. Відповідно до абзацу «ґ» підпункту 2 пункту 4 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, а саме: про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо:

- пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування;

- повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу;

- раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів;

- добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів;

- здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах;

- використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень;

- заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів;

- експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об`єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів;

- збереження корисної для лісу фауни;

Згідно з статтею 29-2 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; обмежує чи зупиняє (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо вона здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів.

Отже, саме до компетенції Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів віднесено питання щодо захисту лісів від незаконних рубок. При цьому, у разі встановлення таких фактів Держекоінспекція України має право обмежити чи повністю зупинити діяльність відповідних підприємств, установ та організацій, які здійснюють заготівлю лісових ресурсів (вирубку лісу) з порушенням вимог чинного законодавства.

Водночас, суд зазначає, що питання заборонення проведення суцільних рубок не відноситься до компетенції Старосамбірської районної ради Львівської області, оскаржуване рішення не відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Лісовому кодексу України та було прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень. В судовому засіданні представник відповідача не навела положень закону України згідно з якими відповідачу надано такі повноваження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані обставини свідчать, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв всупереч вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають до задоволення.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Старосамбірської районної ради Львівської області в користь позивача понесені ними судові витрати - судовий збір в розмірі 1600 гривень 00 копійок (а.с.1).

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 10, 24, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 25, 29-2, 30, 94 Лісового Кодексу України, ст.2, ч.1 ст.5, ст.ст. 9, 10, ч.1 та ч.2 ст. 77, ст. 94, ч.1 ст.139, ст.ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Старосамбірської районної ради Львівської області №220 від 23.02.2017 року «Про заборону проведення суцільних рубок на території Старосамбірського району Львівської області».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старосамбірської районної ради Львівської області в користь Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України через Старосамбірський районний суд Львівської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.12.2019 року.

Суддя Л.Й.Ніточко