Рішення № 86390528, 16.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/19895/19

Провадження №: 2-о/755/1441/19

"16" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -

у с т а н о в и в:

Заявниця звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить суд видати обмежувальний припис відповідно до якого заборонити ОСОБА_2 перебувати в місті спільного проживання із заявницею за адресою: АДРЕСА_1 . Вимоги заяви мотивовано тим, що заявниця та заінтересована особа перебувають на стадії розлучення і оскільки заявниця стала ініціатором розлучення, на теперішній час ОСОБА_2 з мотивів помсти систематично вчиняє домашнє насильство над заявницею, обзиває нецензурною лайкою, принижує перед дитиною та колегами, постійно погрожує розправою та тим, що забере у заявниці дитину, переслідує та контролює спілкування заявниці будь з ким. Неодноразово штовхав та смикав за волосся, плював в обличчя, і все це на очах неповнолітнього сина, який постійно перебуває у стресовому стані, плаче та просить ОСОБА_2 залишити їх з мамою у спокої. Але ні на прохання заявника, ні на прохання дитини ОСОБА_2 не реагує, а навпаки проявляє ще більшу агресію. 07.12.2019 року о 21:30 год. заявниця була змушена викликати поліцію, оскільки ОСОБА_2 знову прийшов в стані алкогольного сп`яніння, почав погрожувати життю заявниці та застосовувати фізичне насильство, але під час спроби вдарити заявницю зачепив дитину, яка намагалась захистити заявницю, у зв`язку з наведеним було складено пояснення поліції. Заявниця вказує, що дуже боїться за свою безпеку та безпеку своєї дитини.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2019 року було відкрите провадження у справі.

Ухвалами суду від 13.12.2019 року було задоволено клопотання представника заінтересованої особи та заявника про виклик та допит свідків.

В судовому засіданні заявниця підтримала вимоги своєї заяви, просить її задовольнити і додатково пояснила суду, що на теперішній час знаходження ОСОБА_2 поряд із нею несе загрозу її здоров`ю та здоров`ю спільного сина. Сама заявниця на теперішній час не може покинути квартиру, оскільки не має коштів винаймати інше помешкання, крім того навчання дитини пов`язане з місцем проживання, натомість ОСОБА_2 має інше місце реєстрації у своїх батьків. Проблеми щодо застосування насильства виникли, коли заявниця повідомила, що має намір розлучитись. ОСОБА_2 при цьому говорить, що не дасть заявниці жити без нього, погрожує у смс-повідомленнях, хапає за руки, тягає за волосся, ображає на очах у дитини. При цьому, дитина намагається захистити маму, сам дзвонить батькам заявниці, просить їх приїхати. Батьки заявниці приїздили і ОСОБА_2 казав, що все буде добре, а потім плює заявниці в обличчя. Заявниця якось вийшла поспілкуватись зі своєю подругою, ОСОБА_2 прийшов додому і почав сину казати, що з нею зробить, ображав, дитина телефонує заявниці та її батькам і плаче, дитина дуже переживає, а заявниця якось намагається весь час заспокоювати сина. Заявниця бажає аби ОСОБА_2 залишив їх із сином у спокої, оскільки вважає, що постійний стрес дитини призведе до розладів його психіки. Заявниця вказує, що насильство, зокрема, проявилось у тому, що ОСОБА_2 тягав її за майку, ображає, якось замахнувся щоб вдарити, але зачепив дитину. Заявниця була вимушена викликати поліцію, але поки поліція приїхала ОСОБА_2 вже зник, і поліція не могла пояснити заявниці, що їй робити в такій ситуації. На теперішній час, кілька днів тому, подружжя розлучилось, прийнято відповідне рішення судом. Але ОСОБА_2 погрожує, що заявниця не буде без нього жити. Раніше заявниця не зверталась до суду з відповідною заявою, оскільки не думала, що вже до такого дійде і ОСОБА_2 буде так себе вести. Також насильство виразилось у тому, що ОСОБА_2 витягнув заявницю напівголу з душу, смикав за волосся, і все це на очах дитини. Дитина все це бачить і дуже плаче, а заявниці шкода свого сина. Заявниця вказує, що ОСОБА_2 вважає її своєю власністю, постійно контролює, раніше не бив, але вже почав і руку підіймати. ОСОБА_2 постійно слідкує за заявницею і каже дитині, що її мати не заслуговує на те, щоб жити.

Заінтересована особа в судовому засіданні суду пояснив, що є чоловіком заявниці, але заявниця вирішила розлучитись, хоча у сім`ї все було добре. ОСОБА_2 прикладав зусиль для примирення, але заявниця направила йому смс, що якщо не дасть розлучення, то буде ад. ОСОБА_2 стверджує, що подружжя нормально спілкувалось, чоловік бажав зберегти сім`ю, але заявниця погрожувала, що якщо він не погодиться на розлучення, вона виселить його з квартири. ОСОБА_2 зазначає, що до пізна працює, а у холодильнику їжі немає, дитина вдова сама, при цьому заявниця із подружкою п`є вино. ОСОБА_2 зазначає, що не застосовував насилля, коли знайшов заявницю зі свою подругою за розпиванням вина, а лише спитав про справи, однак вона сказала йому йти і він пішов. ОСОБА_2 вказує, що декілька раз сварились із заявницею, один одного ображали. Заявниця інколи приходить на підпитку і тоді відбуваються конфлікти. ОСОБА_2 визнав, що конфлікти між подружжям були, однак обіцяє, що більше такого не буде та зазначає, що не має змоги жити за місцем своєї реєстрації.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні суду пояснила, що ОСОБА_2 має позитивну характеристику з місця роботи, працює на підприємстві з 15 років і характеризується лише з позитивної сторони. ОСОБА_2 працює з самого ранку до пізнього вечора, жодних скарг відвідувачів на нього не було, має кар`єрне зростання. Те що заявниці не вистачає зароблених ОСОБА_2 коштів, не є підставою для задоволення такої заяви, а їх образи та сварки є виною обох сторін. На думку представника, обраний заявницею обмежувальний захід є дуже жорстким, ОСОБА_2 довгий час намагався зберегти родину та просив у суду строк на примирення, але в кінцевому випадку дав свою згоду на розлучення. Зазначені у заяві підстави стосовно фізичного насильства та образ, заявниця має довести. Не вбачається доказів загрози життю та здоров`ю заявниці. Також представник зазначає, що мабуть ОСОБА_2 не зовсім правильно намагався утримати дружину, не зміг усвідомити, що стосунки вже повністю розпались, але ж і заявниця давала причину сваркам коли залишала дитину одну вдома. Квартира є однокімнатною, тож фізично не можливо сторонам залишитись на одинці, щоб з`ясувати свої стосунки без присутності сина. За твердженням представника, на теперішній час ОСОБА_2 жодних перешкод чинити не буде, оскільки шлюб вже розірвано.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що є кумом заявниці та ОСОБА_2 ОСОБА_2 знає з 2004 року, оскільки разом із ним навчався та працював. Заявницю знає з 2008 року, але з нею не часто спілкувався. Свідок зазначає, що це була нормальна родина, і що з ними сталось свідку не відомо, але на думку свідка, винні обидва. Коли свідок зі своєю дружиною приїздив до їх родини, все було добре, а сам ОСОБА_2 не конфліктна людина. Останній раз з родиною ОСОБА_1 свідок бачився весною 2019 року, оскільки хотіли разом із ними запланувати відпустку, однак у ОСОБА_1 згодом не вийшло поїхати на відпочинок. ОСОБА_2 добрий батько, і син добрий до нього. В присутності свідка жодних конфліктів між подружжям не було. Свідок ніколи не чув і не бачив щоб ОСОБА_2 був агресивним чи конфліктним. Із родиною ОСОБА_1 свідок зустрічався на дні народження та інші свята.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_2 знає по роботі, є кумою подружжя, оскільки хрестила їх дитину. Це позитивна родина, свідок їздила до них додому до хрещеника, бувала у них в гостях. Останній раз у січні 2019 року свідок була у ОСОБА_1 і все було добре, родина усього досягає разом. Запропонували влітку разом з`їздити на відпочинок. Весною зустрілись щоб спланувати поїздку, тоді останній раз свідок бачила цю родину. У поїздку разом не поїхали, оскільки заявницю не відпустили з роботи. Все було добре, показували фото як разом відпочивали в Туреччині, свідком будь-яких сварок ОСОБА_5 не була. Свідку нічого не було відомо про те, що подружжя розлучається.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що з 2014 року працює разом з заявницею, пізніше познайомилась і з ОСОБА_2 Свідок є колегою заявниці, тож вони дружать та багато часу проводять разом. Ще три роки тому заявниця повідомила свідку, що має намір розлучитись і дала останній час чоловіку визначитись зі своїм життям та встановити нормальне спілкування із сином. Раніше заявниця на насилля з боку чоловіка не скаржилась, а протягом останнього року почались ці проблеми. Як колега заявниці свідок зазначає, що чоловік постійно їй дзвонив та надто жорстко контролював. Приблизно у вересні 2019 року заявниця вже поскаржилась свідку, що почалось відбуватись насильство. Якось разом із заявницею свідок спілкувалась та пили вино, прийшов чоловік, але заявниця попрохала його піти, натомість він не відреагував та залишився стояти поряд. Заявниця разом зі свідком пішли у квартиру, а ОСОБА_2 йшов поряд хапав заявницю то за руку, то за одежу, казав: « Куди пішла? Я тебе не залишу». Заявниця тікала, а чоловік казав: «Дивись получишь». Свідок сказала ОСОБА_2 щоб відчепився від заявниці, натомість він сказав свідку: «І ти получишь». Наступного дня заявниця розповіла свідку, що вдома відбувся конфлікт, при цьому свідок бачила синці на заявниці. Свідку здавалось, що все це жарти доки не побачила синці на заявниці. У вечір, коли заявниця викликала поліцію, напередодні, свідок була із заявницею на прибудинковій території місця проживання заявниці, подзвонив син заявниці та став казати, що батько щось не добре про матір казав і пішов її шукати, тоді заявниця пішла додому. Ввечері заявниця подзвонила свідку та розповіла, що викликала поліцію. ОСОБА_2 постійно їй дзвонить та контролює дуже.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що є кумою подружжя та однокласницею заявниці. Коли почали розлучатись , ОСОБА_2 почав тиснути на заявницю, застосовувати насильство, фізичну силу, чому свідком є дитина, яка дзвонить заявниці та плече у слухавку. У зв`язку з неможливістю спільного проживання, заявниця навіть 5 днів жила у свідка. ОСОБА_2 ображає та погрожує заявниці, а остання дзвонить свідку і все це розповідає, плаче у слухавку, оскільки чоловік каже їй, що вона без нього жити не буде. На роботі заявниця навіть на спільні свята колективу не ходила, бо чоловік її занадто контролював. Він не кохання, а сильний контроль проявляв. У родині свідок була останній раз на дні народження дитини, теплих стосунків між подружжям вже не було. ОСОБА_2 практично лише вказує, що заявниці робити: «Сядь, встань, відійди». Заявниця свідку дзвонила з істерикою та сльозами і свідок чула у телефон, що і дитина плаче. Заявниця розповідала, як ОСОБА_2 її голу витягнув з душу, тож не можна уявити, що в цей час відчувала дитина. Свідок вважає, що заявниця говорить правду, бо не можна просто так так сильно плакати та викликати поліцію.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду показав, що заявниця є його донькою, а ОСОБА_2 його зять. Приблизно місяць тому свідку подзвонив онук та почав плакати, розказувати, як ОСОБА_2 тягав заявницю, що між ними відбувся конфлікт, казав, що ОСОБА_2 вдарив заявницю, штовхав. Дитина дуже плакала. Свідок поїхав до родини, щоб все з`ясувати. При свідку подружжя лаялось, хоча свідок хотів їм допомогти. Свідок зазначає, що підозрював проблеми в родині, але від всіх вони це приховували, на людях вели себе нормально. Свідок казав подружжю, щоб не сварились при дитині і щоб ОСОБА_2 не бив заявницю. Розмова подіяла на 3-4 дні, а потім знову зателефонував онук, плаче та каже, що папа маму ображає, схопив її і не відпускає, каже, що зробить так, що її не буде. Свідок стверджує, що навіть сам ОСОБА_2 особисто казав свідку, що щось зробить із заявницею, а потім і з собою теж. Заявниця ніколи не дзвонила, завжди дзвонить дитина, плаче, дитина від цього страждає. Свідок вказує, що спочатку по телефону із зятем розмовляв, пояснював, що так не можна. Останній раз онук зателефонував 11 чи 13 грудня в істериці, плакав, сказав, що папа ображає маму, кричить, смикає її. Дитина скаржиться лише на батька, і каже, що мама при цьому лише просить його не чіпати її та відійти. На думку свідка, ОСОБА_2 перебуваючи зараз в одній оселі із заявницею не остине і невідомо чим це все скінчиться, йому потрібен час заспокоїтись, тож краще йому пожити окремо він заявниці.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків, представника заінтересованої особи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши всі зібрані по справі докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 350-2, 350-3 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

Згідно ст. 350-5 ЦПК України, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони зареєстрували шлюб 31.10.2008 року. Від шлюбу сторони мать неповнолітню дитину - ОСОБА_11 , 2009 року народження.

Учасники справи зазначають, що 13.12.2019 року рішенням суду шлюб між подружжям розірвано. Таким чином, на час розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідне рішення суду про розірвання шлюбу законної сили не набрало та може бути оскаржене сторонами спору.

Сторони проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , хоча ОСОБА_2 має іншу адресу реєстрації: АДРЕСА_2 .

За змістом ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», 3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; 7) обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; 8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; 9) оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя.

Згідно ст. 20 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб`єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до компетенції забезпечують надання дієвої допомоги та захисту постраждалим особам з урахуванням основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, визначених статтею 4 цього Закону. Надання допомоги та захисту постраждалим особам здійснюється, зокрема, за такими напрямами: 4) забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

Також, за змістом положень ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постраждала особа має право на: 1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; 10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству; 11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов`язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов`язані з ізоляцією кривдника або його звільненням.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема: 2) обмежувальний припис стосовно кривдника.

Як зазначено у ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема: постраждала особа або її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, оцінюючи покази свідків, суд приходить до висновку про те, що заявниця обґрунтовано звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису і її права мають бути захищенні судом шляхом видачі відповідного обмежувального припису, оскільки заявниця дійсно є постраждалою особою від домашнього насильства, а її кривдником є заінтересована особа ОСОБА_2 .

До такого висновку суд прийшов за результатами оцінки доказів, зокрема показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які вказують на наявність з боку ОСОБА_2 застосування до ОСОБА_1 домашнього насильства, і ці покази є логічними, не суперечливими, повною мірою узгоджуються з поясненнями даними самою заявницею в судовому засіданні.

При цьому, покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_5 не мають в собі правового значення для вирішення справи, адже ці свідки лише підтверджують нормальні стосунки між сторонами в час відвідування свідками родини, що не може достеменно свідчити по те, що жодного насилля з боку заінтересованої особи не було, адже свідки не проживають постійно разом із сім`єю та не є їх найближчими сусідами.

Позитивна характеристика з роботи ОСОБА_2 та копія його трудової книжки до сімейних стосунків відношення не мають, і відсутні правові підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 має однакову поведінку як на роботі, так і в сім`ї.

При цьому, вивчивши зміст обов`язку, який заявниця просить покласти на заінтересовану особу, суд вважає, що він не може бути задоволений в повному обсязі, адже обмежувальний припис є лише тимчасовим обмеженням прав, та не може мати характер постійного.

На переконання суду відповідний обов`язок має бути покладений на заінтересовану особу на строк три місяці, що дасть можливість ОСОБА_2 усвідомити свою поведінку та переглянути її по відношенню до своєї колишньої дружини та матері його дитини. Тим більше, що в даному випадку суд приймає до уваги обіцянку дану ОСОБА_2 в судовому засіданні, що більше сварок не буде. А також враховує право батька на спілкування з дитиною та її виховання, тож оцінивши ризики, суд вважає що строк у три місяці буде цілком достатнім для запобігання повторенню насильства.

Тож, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, суд приходить до висновку про необхідність покладення на заінтересовану особу відповідного обов`язку на строк 3 місяці.

Оцінюючи ризики у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суд також враховує право заявниці у відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» звернутись із заявою про продовження терміну обмежувального припису та скорочений строк розгляду такої заяви, що визначений ст. 350-5 ЦПК України.

За таких умов суд роз`яснює заявниці, що відповідно до положень ч. 5 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 89, 350-1-350-8, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на нього на строк 3 (три) місяці такий обов`язок:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Заінтересована особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя -