Рішення № 86388871, 17.12.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3222/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.,

адвокатів Семенюк О.Г., Тептюк М.П.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районий суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Свої вимоги мотивує тим, що він надав у позику грошові кошти ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) на загальну суму 24 000 доларів США. Передача грошей відбувалася в 3 етапи. В перший раз він позичив йому грошові кошти в сумі 10 000 доларів США 19.07.2018. Після отримання грошових коштів, Відповідач надав йому розписку та зобов`язався повернути гроші до 20.09.2018. Проте гроші не повернув. Проте він обіцяв повернути кошти, розказував про тимчасові труднощі. 22.02.2019 позивач позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6000 доларів США, про що він склав відповідну розписку і зазначив, що поверне гроші до 26.02.2019. Проте гроші не повернув, хоча обіцяв. 28.02.2019 позивач позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8000 доларів США, про що відповідач склав відповідну розписку і зазначив, що поверне гроші до 28.02.2019. Проте гроші не повернув. До 10.04.2019 відповідач постійно обіцяв повернути позивачу гроші, проте 10.04.2019 повідомив, що у нього грошей немає і на даний час він позивачу нічого повернути не може. Оскільки відповідач відмовляється повернути позивачу позичені грошові кошти добровільно, він змушений звернутися з позовною заявою до суду.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 24 тисячі доларів США та судові витрати.

Представник відповідача адвокат Тептюк М.П. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає, що даний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Частиною першою ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка, яка є документом, виданим боржником кредитору, що підтверджує як укладення договору, так і його умови, а також засвідчує отримання від кредитора певної грошової суми або речей. При цьому, за змістом частин 1, 2 ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг із зобов`язанням її повернення, так і дата отримання коштів в борг. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, необхідно встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. В даному випадку, в своїй позовній заяві позивач стверджує, що він надав відповідачу грошові кошти саме у позику і підтверджує своє право вимоги розписками від 19.07.2018, 22.02.2019 та 28.02.2019. Однак, виходячи з дійсного змісту даних розписок, в них не вказано у зв`язку з чим та для яких цілей відповідач отримав грошові кошти (в борг, на зберігання, на фінансування будь-якої діяльності тощо), тобто в них не міститься жодних даних щодо отримання відповідачем грошових коштів саме в позику. Сам же відповідач факт отримання у позику грошових коштів від позивача заперечує. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 26.09.2018 (справа №483/1953/16ц) та постанові від 03.07.2019 (справа №551/408/16ц). Таким чином, на переконання відповідача, розписки від 19.07.2018, 22.02.2019 та 28.02.2019 не можуть бути достатнім доказом існування між сторонами правовідносин, що виникли з договору позики, та доказом отримання відповідачем коштів за договором позики з огляду на те, що в розписках не зазначено про отримання відповідачем від позивача позики, а наявність у розписках формулювання про зобов`язання повернення коштів не свідчить про факт отримання цих коштів у борг, а тому у задоволенні даного позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що категорично не згоден з обставинами, викладеними у відзиві. Зазначив, що на даний час Черкаським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області порушено кримінальне провадження № 12019251010001378 за ч. 1 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_2

Ухвалою судді від 22.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Позивач та представник позивача адвокат Семенюк О.Г. в судовому засіданні позовну заяву підтримали, просили суд позов задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснили, що позивач знав відповідача як успішну людину, яка мала гарне авто, купував техніку. На початку знайомства позивач працював продавцем техніки у магазині. Сторони мали довірительні відносини, тому позивач надав кошти відповідачу декілька раз.

Позивач ОСОБА_1 повідомив, що гроші надавались відповідачу для розвитку бізнесу. Перший раз гроші були надані для покупки авто, але автомобіль не був куплений. Декілька раз звертався, щоб відповідач повернув кошти. Зауважив, що дійсно відповідач надавав йому авто, однак, ще була гарантія того, що йому повернуть отримані в борг кошти.

Представник відповідача адвокат Тептюк М.П. в судовому засіданні позовну вимоги не визнав повністю. При цьому пояснив, що відповідач не заперечує написання розписок, але це були не боргові розписки, позики не було, не було позичальника, не має умов і мети позики. Гроші надавались для купівлі автомобіля, як інвестування у бізнес відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 частково визнав позовні вимоги, а саме щодо отримання в 8 тисяч доларів США згідно розписки від 28.02.2019. Пояснив суду, що в позику кошти не брав, а отримував їх на покупку авто, продажем яких займався. Частково кошти повертав або давав автомобіль позивачу. Розписки щодо повернення коштів не вимагав. Щодо викладення саме такого тексту розписки пояснити не може.

Заслухавши думку позивача, його представника та відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідно до розписки від 19.07.2018, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області) отримав у борг від ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які зобов`язався повернути гроші до 20.09.2018 (а.с. 6).

Згідно розписки від 22.02.2019, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області) отримав у борг від ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 6000 доларів США, які зобов`язався повернути гроші до 26.02.2019 (а.с. 7).

Відповідно до розписки від 28.02.2019, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області) отримав у борг від ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 8000 доларів США, які зобов`язався повернути гроші до 05.03.2019 (а.с. 8).

Крім того, ОСОБА_2 зобов`язався повернути вищевказані суми боргів спочатку до 20.09.2018, згодом до 26.02.2019 та до 05.03.2019, про що зазначено у вказаних вище розписках від 19.07.2018, 22.02.2019, 28.02.2019, які підписані відповідачем власноручно. Фактично відбувся договір позики, де предметом були отримані грошові кошти – долари США та зазначена умова – повернення їх в визначений строк.

Оригінали вказаних розписок були оглянуті та досліджені в судовому засіданні.

Також встановлено, що в обумовлений строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Зазначені обставини справи підтверджуються відповідними письмовими доказами, а тому суд вважає їх доведеними.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв`язку. Розписки підписані відповідачем є документом, що стверджує про вчинення правочину між ним та позивачем, тобто сторонами фактично в письмовій формі був укладений договір позики.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові 13.12.2017 у справі №309/3458/14-ц.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов`язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають

правові наслідки встановлені договором або законом.

Боржник, як зазначено у ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Крім того, слід зазначити, що враховуючи норми ст.ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним були надані грошові позики відповідачу, про що складено відповідні розписки від 19.07.2018, 22.02.2019, 28.02.2019. У розписках зазначено розмір отриманих відповідачем грошових коштів, валюта та строк повернення. Грошові кошти не були повернуті позивачу відповідачем й на час розгляду справи.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, а саме, - слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 24 тисячі доларів США.

Щодо посилань відповідача та його представника на те, що спірні кошти були отримані відповідачем не в борг, а як інвестування суд оцінює критично та не може взяти до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем чи представником відповідача не надано суду жодних належних чи допустимих доказів щодо існування іншої правової природи розписок виконаних відповідачем ОСОБА_2 , аніж як боргових розписок.

Крім того, враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 6439,54 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 207, 509, 524-526, 530, 545, 599, 610, 611, 625-627, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 224, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 24 тисячі доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у сумі 6439,54 грн.

Повний текст рішення складено 09.12.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька