Ухвала суду № 86388271, 16.12.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1324/18

Провадження по справі № 1-кп/635/1136/2019

У Х В А Л А

16 грудня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Савченка Д.М.,

секретар судових засідань - Письменна В.М.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у смт.Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання адвоката Статівки Олександра Євгеновича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017220780000078 від 01.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017220780000078 від 01.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України.

12 листопада 2019 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 – адвоката Статівки О.Є. про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в якому він просить зняти арешт шляхом зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , при цьому зазначає, що на даний час відпала потреба у застосуванні цього арешту.

Потерпіла у судове засідання не з`явилась, надала до канцелярії суду заяву з проханням розглянути клопотання за її відсутності, клопотання підтримала.

Прокурор Сіренко О.А. у судове засідання не з`явився, надав до канцелярії суду заяву з проханням розглянути клопотання без його участі, проти задоволення клопотання не заперечував.

Оскільки учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з п.7 ч.2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 2 ч.1 ст.170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Як передбачено ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором для огляду у судовому засіданні, на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у рамках кримінального провадження 2017220780000078 від 01 лютого 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, було накладено арешт шляхом заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , який відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, належить ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що підставою для накладення арешту на вказане нерухоме майно було те, що за сукупністю обставин, що встановлені органом досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12017220780000078 від 01.02.2017 року, відомості про яке внесені на підставі заяви потерпілого ОСОБА_3 , були достатні підстави вважати, що квартира АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України, як предмет забезпечення цивільного позову, оскільки ОСОБА_3 за рішенням суду набув права власності на 1/2 частину цієї квартири, але був позбавлений можливості зареєструвати своє право у встановленому законом порядку і застосування арешту шляхом заборони на відчуження вказаної квартири було необхідним для запобігання можливості її відчуження.

На теперішній час постановою апеляційного суду Харківської області від 08.02.2018 року по справі № 635/8709/16-ц визнано недійсним в 1/2 частині договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 25.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О. за реєстровим № 54.

На підставі вищевказаної постанови апеляційного суду Харківської області від 08.02.2018 року та рішення Харківського районного суду Харківської області від 01.12.2015 року потерпілий ОСОБА_3 19.02.2018 року зареєстрував своє право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , належить потерпілому ОСОБА_3 , інша 1/2 частина вказаної квартири належить потерпілій ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки на теперішній час потерпілий ОСОБА_3 за рішенням суду набув та зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на 1/2 частину спірної квартири, у зв`язку з чим у подальшому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту квартири шляхом заборони її відчуження відпала потреба, а також враховуючи, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками вказаної квартири, а подальший арешт буде порушувати їхнє право, як власників нерухомого майна, на володіння та розпорядження даним нерухомим майном, суд вважає, що клопотання представника потерпілої про скасування арешту підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 174 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Статівки Олександра Євгеновича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017220780000078 від 01.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365-2 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить: 1/2 частина - ОСОБА_3 на підставі постанови апеляційного суду Харківської області від 08.02.2018 року, справа № 635/8709/16-ц та рішення Харківського районного суду Харківської області від 01.12.2015 року, справа № 635/8047/15-ц, та 1/2 частина - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, р.№54, серія та номер НАС 033717, НАС 033718, виданого 25.01.2016 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павловою О.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Д.М. Савченко