Ухвала суду № 86388152, 16.12.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1559/15-к

Провадження № 1-кп/645/17/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретарі судових засідань – Кривиженко М.М., Романюк А.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Фатєєва А.М.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Краснікова О.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220480004274 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, не працюючого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що на підставі наказу начальника ГУМВС України в Харківській області № 242о/с від 01.07.2013 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, має вищу юридичну освіту, спеціальне звання майора міліції, відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» є представником державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держав від протиправних посягань та згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду правоохоронних органів» є співробітником правоохоронного органу України, тобто службовою особою, наділеною функціями представника влади. Згідно з ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію», основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод, законних інтересів. Статтею 10 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліція відповідно до своїх завдань, зокрема, зобов`язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; конвоювати, охороняти та у випадках, передбачених законом, утримувати осіб: затриманих у зв`язку із вчиненням злочину, взятих під варту, а також обвинувачених і засуджених на вимогу судових органів та інше. Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», для виконання покладених обов`язків, міліції надано право вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку. Функціональними обв`язками, затвердженими начальником Фрунзенського РВ 21.01.2014 року ОСОБА_2 : «здійснює свої функції на основі діючих нормативних актів, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ, кримінальної міліції, карного розшуку, постійно вивчає оперативну обстановку в районі, виконує завдання оперативно-розшукової діяльності з пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність злочинних груп та окремих осіб, які вчиняють злочини проти особи, індивідуальної власності громадян, державної та колективної власності, викрадання транспортних заходів, а також інших злочинів загальнокримінальної спрямованості, тощо. Здійснює взаємодію з оперативними апаратами ІТТ, установами виконання покарань щодо розкриття неочевидних злочинів». Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОВС України, затвердженої наказом МВС України № 60дск від 20.01.2005 (далі – Інструкція з організації конвоювання), передбачено наступне:

- п. 1.8: перевезення затриманих і взятих під вартою осіб міжрайонними маршрутами конвоювання проводиться за погодженням з управліннями (відділами) адміністративної служби ГУМВС, УМВС, УМВСТ спеціально створеними конвойними підрозділами лише під час світлої пори доби;

- п. 1.14: для перевезення затриманих і взятих під варту осіб наказами начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ визначаються спеціально обладнані автомобілі;

- п. 1.26: начальник конвою (старший конвоїр) несе відповідальність за точне і своєчасне виконання поставленого завдання щодо конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, додержання законності підлеглими, збереження службових документів, особових справ конвойованих, озброєння та інших засобів, які були видані конвою;

- п. 1.26.2: відповідно до списків особисто приймати конвойованих осіб, організовувати їх обшук, забезпечувати збереження виявлених при цьому грошей, цінностей, предметів і речей;

- п. 1.26.3: уміло керувати діями наряду, своєчасно доставляти конвойованих до місця призначення, забезпечувати їх охорону в органах судової влади або під час проведення слідчих дій, вживати заходів до посилення спостереження за ними під час виведення із спецавтомобілів та переведення до об`єктів тимчасового перебування;

- п. 1.26.5: після повернення до органу внутрішніх справ (конвойного підрозділу) доповідати письмово рапортом начальнику міськрайліноргану (конвойного підрозділу) про виконання поставлених завдань;

- п. 1.27: начальникові конвою (старшому конвоїрові) забороняється змінювати маршрут та порядок конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, залишати конвой, якщо цього не вимагають обставини;

- п. 4.9: у разі поломки спецавтомобіля начальник конвою встановлює причини, якщо їх неможливо усунути на місці, негайно доповідає про обставини, що склалися, оперативному черговому найближчого органу внутрішніх справ та приймає невідкладні заходи до посилення охорони конвойованих осіб.

Відповідно до наказу начальника Фрунзенського РВ № 108 від 05.06.2014 року старшого оперуповноваженого СКР майора міліції Гапона А.Ю. включено у перелік співробітників райвідділу, які «здійснюють конвоювання, роботу в СІЗО та ІТТ м. Харкова».

Будучи наділеним від імені держави владою (правами та владними повноваженнями) працівника правоохоронного органу під час проведення конвоювання слідчо-заарештованих та перебування їх у приміщенні Фрунзенського РВ за адресою: м. Харків, вул. Невельського, 1/32, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в ОВС України, затвердженою наказом МВС України № 60дск від 20.01.2005 року, функціональними обов`язками від 21.01.2014 року, наказами начальника Фрунзенського РВ № 108 від 05.06.2014 року, № 98 від 19.08.2014 року, старший оперуповноважений СКР Фрунзенського РВ майор міліції Гапон А.Ю. 19.08.2014 року неналежно виконав покладені на нього службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету органів внутрішніх справ міста Харкова та області та спричинило тяжкі наслідки.

Так, наказом начальника Фрунзенського РВ № 98 від 19.08.2014 року ОСОБА_2 , як старшому конвою у складі конвойної групи: дільничні інспектори міліції сектору дільничних інспекторів міліції (далі – ДІМ ОСОБА_4 ) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оперуповноваженого СКР Дудника Р.В., водія ОСОБА_7 , доручено провести конвоювання слідчо-заарештованих по маршруту конвоювання № 1 зі Слідчого ізолятору м. Харкова (вул. Полтавський Шлях, 99) до Фрунзенського РВ (м. Харків, вул. Невельського, 1/32) та зворотному напрямку 19.08.2014 року спеціальним автомобілем «ГАЗ 32213», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_8 , 1975 року народження та ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Разом з цим, ОСОБА_2 знехтував вищевказаними нормами чинного законодавства та відомчих нормативних актів, внаслідок несумлінного ставлення до своїх службових обов`язків, та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Старший оперуповноважений СКР майор міліції ОСОБА_2 о 08 годині 20.08.2014 року заступив на добове чергування за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , одразу пройшов інструктаж щодо несення служби у конвої, який проведено першим заступником начальника райвідідлу – начальником слідчого відділу (далі СВ) – черговим від керівництва ОСОБА_9 ..

Будучи старшим конвою ОСОБА_2 отримав зброю та спецзасоби, переодягнувся у формений одяг працівника міліції та упродовж часу з 10 години до 11 години виїхав до Слідчого ізолятору м. Харкова (вул. Полтавський Шлях, 99) на спецавтомобілі «ГАЗ 32213», державний номерний знак НОМЕР_1 у вищевказаному складі конвою.

У приміщенні Харківського СІЗО Гапон А.Ю. отримав слідчо-заарештованих ОСОБА_8 , 1975 року народження та ОСОБА_1 , 1978 року народження, останні мали нормальний зовнішній та фізичний стан, на стан свого здоров`я не скаржились, заборонених предметів ОСОБА_2 у них не виявив.

У подальшому ОСОБА_2 у вищезазначеному складі конвою, приблизно о 12 годині 19.08.2014 року з Харківського СІЗО до адмінбудівлі вищевказаного райвідділу на підставі вимог службових осіб Ленінського РВ від 18.08.2014 року доставив слідчо-заарештованих ОСОБА_8 , та ОСОБА_1 для проведення допитів у якості свідків до слідчого СВ Фрунзенського РВ Макаренка С.В. за адресою: м. Харків, вул. Невельського,1/32.

Допити осіб проводились слідчим Макаренком С.В. у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_10 ..

У подальшому після закінчення проведення слідчих дій, приблизно о 16 годині 19.08.2014 року, ОСОБА_2 , будучи обізнаним про свої обов`язки старшого конвою, у порушення ст.ст. 2, 10, п. 23, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», п. 1.26.2 Інструкції з організації конвоювання, не провів особистий огляд слідчо-заарештованих ОСОБА_8 , ОСОБА_1 щодо наявності у них предметів і речей, заборонених або обмежених в обороті, утому числі наркотичних засобів, не опитав щодо стану здоров`я.

У подальшому ОСОБА_8 , перебуваючи на першому поверсі Фрунзенського РВ (м. Харків, вул. Невельського, 1/32) під наглядом осіб, що входили до складу конвойної групи, скориставшись їх неуважністю, запропонував ОСОБА_1 вжити невставлений наркотичний засіб шляхом ін`єкцій, на що ОСОБА_1 дав свою згоду. У подальшому слідчо-заарештовані попрохали осіб, які входили у склад конвойної групи, під наглядом яких вони перебували, супроводити їх до туалету.

Приблизно о 16 год. 20 хв., в туалеті на 2 поверсі Фрунзенського РВ за адресою: м. Харків, вул. Невельського, 1/32, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , скориставшись недбалістю старшого конвою ОСОБА_2 , який неналежно організував відвідування туалету слідчо-заарештованими, вжили у кабінках приміщення туалету невстановлений наркотичний засіб шляхом ін`єкцій, 2 шприци викинули в урни, які розташовувались в кабінках. При цьому, ОСОБА_2 не оглянув приміщення туалету на предмет наявності заборонених предметів, речовин до та після відвідання його слідчо-заарештованими.

У подальшому ОСОБА_2 у порушення п.п. 1.26. 1.26.3, 1.27, 4.9 Інструкції з організації конвоювання, не забезпечив точне і своєчасне виконання поставленого завдання щодо конвоювання взятих під варту осіб, не вміло керуючи діями наряду. Своєчасно не доставив конвойованих до місця призначення – Харківського СІЗО, змінив порядок конвоювання взятих під варту осіб у зв`язку із поломкою спецавтомобіля «ГАЗ 32213», державний номерний знак НОМЕР_1 , не встановив причини поломки, не доповів про обставини, що склалися, оперативному черговому та керівництву райвідділу, не прийняв невідкладні заходи до посилення охорони конвойованих осіб.

Відповідно до п.п. 7.3, 8.1, 8.2 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС № 181 від 28.04.2009 року, затримані і взяті під варту особи повинні триматися тільки в ізоляторах тимчасового тримання (далі-ІТТ). У Фрунзенському РВ за адресою: м. Харків, вул. Невельського, 1/32 Ізолятор тимчасового тримання відсутній.

Однак, ОСОБА_2 у порушення вказаних вимог Інструкції не вжито жодних заходів для поміщення слідчо-заарештованих до належного приміщення, а саме ІТТ МВС України в Харківській області, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Івана Камишева, 35.

У подальшому ОСОБА_2 разом з ОСОБА_10 відвів слідчо-заарештованих до кабінету № 13 СКР на першому поверсі райвідділу, де вони будучи у кайданках перебували під наглядом ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , сидячи на стільцях приблизно до 06 год. 45 хв. 20.08.2014 року.

Тільки після проведення майстром ремонту автомобіля о 06 год. 45 хв. 20.08.2014 року ОСОБА_2 будучи старшим конвою у складі старшого оперуповноваженого СКР ОСОБА_11 , оперуповноваженого СКР Дудника Р.В., водія ОСОБА_12 , вирушив на спецавтомобілі «ГАЗ 32213», державний номерний знак НОМЕР_1 до Харківського СІЗО для транспортування слідчо-заарештованих ОСОБА_8 , Пастухова М.С., при цьому у порушення ст.ст. 2, 10, п. 23, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», п 1.26.2 Інструкції з організації конвоювання, знову не зробив особистий огляд слідчо-заарештованих ОСОБА_8 , ОСОБА_1 щодо наявності у них предметів і речей, заборонених або обмежених в обороті, у тому числі наркотичних засобів, не опитав їх щодо стану здоров`я.

На шляху слідування, у зв`язку із поганим самопочуттям слідчо-заарештованих ОСОБА_13 В.М., Пастухова М.С., Гапоном А.Ю. одноосібно, без погодження з керівництвом райвідділу, у порушення п.п. 1,26, 1.26.3, 1.27 Інструкції з організації конвоювання, прийнято рішення про зміну порядку та маршруту конвоювання, подальше конвоювання слідчо-заарештованих здійснено до КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. О.І. Мєщанінова» за адресою: м. Харків, провулок Балакірева, 3а, для надання медичної допомоги.

По прибуттю до зазначеної лікарні приблизно о 07 год. 30 хв. того ж дня медичними працівниками констатовано смерть ОСОБА_8 , його труп доставлено до Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз для встановлення причин смерті, ОСОБА_1 направлено до реанімаційного відділення вказаної лікарні з попереднім діагнозом: отруєння невстановленою речовиною, а потім в цей же день – до токсикологічного відділення КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 2».

ОСОБА_1 . 22.08.2014 року виписано з лікарні та доставлено до Харківського СІЗО.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2893-02/14 від 23.09.2014 року у ОСОБА_1 встановлено: отруєння невстановленою речовиною, що є тяжким тілесним ушкодженням.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз № 93/2684-Дм/14 від 16.10.2014 року та 2684-Дм/14 від 16.10.2014 року у ОСОБА_8 встановлені: «тілесні ушкодження у вигляді очагових крововиливів, саден, які утворилися незадовго до смерті або у процесі помирання та є легкими тілесними ушкодженнями. Причина смерті не встановлена. Однак, на шкірі правої пахової зв`язки встановлено наявність рубця, який міг утворитися внаслідок систематичних внутрішніх ін`єкцій в цій області. Крім того, у судинах легень та шкірі пахової області встановлено наявність великої кількості чужорідних включень у вигляді напівпрозорих кристалів, які могли бути нерозчиненими елементами речовини, використаної для внутрішньовенного введення. Така мікроскопічна картина частіше за все зустрічається у осіб, померлих від передозування «неякісними» наркотичними речовинами, для розбавлення яких міг бути використаний тальк. Враховуючи також показання ОСОБА_1 експерт прийшов до висновку, що імовірною причиною смерті ОСОБА_8 могло бути отруєння введеною невстановленою речовиною. Смерть настала у період часу приблизно за 4-8 годин до огляду трупа на місці події».

Таким чином, внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_2 , охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 та ОСОБА_8 заподіяно істотної шкоди, тобто настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення гарантованого ст. 27 Конституції України невід`ємного права ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на життя та здоров`я, які держава зобов`язана захищати; останніми вжиті невстановлені речовини, в результаті чого у ОСОБА_1 настало отруєння, що є тяжким тілесним ушкодженням, а у ОСОБА_8 настала смерть – вказані наслідки є тяжкими.

Крім того, внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_2 завдано істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу органів державної влади в особі органів внутрішніх справ, що виразилося у неналежному виконанні вимог діючого законодавства щодо забезпечення охорони життя та здоров`я ув`язнених осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки, тобто кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням, передбачених ст. 49 КК України строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні також просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням передбачених ст. 49 КК України строків притягнення до кримінальної відповідальності. Правові наслідки закриття кримінального провадження йому відомі, оскільки ретельно роз`яснені судом.

Прокурор вважав наявними підстави для закриття кримінального провадження за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_14 через канцелярію суд подала заяву, якою не заперечувала проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 не заперечував проти клопотання обвинуваченого та його захисника.

Суд, вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Виходячи з положень ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, віднесений кримінальним законом до злочинів середньої тяжкості, санкцією ч. 2 ст. 367 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або без такого.

Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б вказували на те, що обвинувачений ухилявся від слідства або суду чи вчинив новий злочин.

Виходячи з обставин справи, подія кримінального правопорушення мала місце 20.08.2014 року, відтак на даний час сплинув передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України п`ятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд, за наявності клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як встановлено ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Враховуючи викладене, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України вважає необхідним звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3(зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та 3 грудня 1997 року № 12), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду цивільних позовів Прокуратури Харківської області до ОСОБА_2 про відшкодування коштів, витрачених закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, а також цивільного позову ОСОБА_14 . Цивільний позивач має право звернутись із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку (ст. 124 КПК України), тому судові витрати у справі - вартість проведення експертиз, слід віднести на рахунок держави.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.11.2015 року в задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено. Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 49, 367 КК України, ст.ст. 285, 286, 288 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Краснікова О.І. та обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - закрити.

Цивільні позови прокурора в інтересах Держави в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. А.І. Мєщанінова», КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 2» - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_14 - залишити без розгляду.

Судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 3468,53, віднести за рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Суддя –