Рішення № 86385915, 17.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2019 року № 640/19902/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СМС» до Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СМС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати в повному обсязі наступні податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві:

- податкове повідомлення - рішення №0001601401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення №0001611401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення №0001631401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення №0001641401 від 14 лютого 2018 року;

- податкове повідомлення - рішення №0001621401 від 14 лютого 2018 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що перевірка була проведена контролюючим органом із порушенням вимог чинного законодавства, та за наслідками такої перевірки уповноважені особи податкового органу дійшли хибного висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що перевірка проводилась у відповідності до норм чинного законодавства, а її висновки відповідають виявленим порушенням, за які оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями застосовані до позивача податкові зобов`язання.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24 листопада 2017 року №13731, була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СМС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, про що складено Акт від 31 січня 2018 року №31/26-15-14-01-05/38241382.

З Акту вбачається, що копію наказу контролюючого органу надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01 грудня 2017 року. З направленням на право проведення перевірки ознайомлено під підпис директора товариства Франівську Олену Григорівну. Перевірку проведено в присутності директора.

Перевіркою встановлено порушення:

-пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 225,0 грн. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання; відповідальність передбачена пунктом 126.1статті 126 Податкового кодексу України;

-пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, статті 203 Податкового кодексу України, - в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму всього 491912 грн., у тому числі за січень 2015 року в сумі 64292 грн., за жовтень 2016 року в сумі 4139 грн, за грудень 2016 року в сумі 130 грн., за березень 2017 року в сумі 423000 грн., за липень 2017 року в сумі 332 грн., за серпень 2017 року в сумі 19 грн.;

- пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України - не подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та жовтень 2016 року; відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України;

-пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 63857,60 грн. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання;

-пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації на 15 і менше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 2887,81 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 11,25 грн., від 61 і більше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 350,03 грн.

За наслідками виявлених порушень, на підставі Акта перевірки від 31 січня 2018 року №31/26-15-14-01-05/38241382, Головним управлінням ДФС у м. Києві 14 лютого 2018 року винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: - №0001641401 на суму 22,50 грн. - за порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 225,0 грн. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання; відповідальність передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України; - №0001601401 на загальну суму 737 868,00 грн. - за порушення пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, статті 203 Податкового кодексу України, - в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму всього 491912 грн., у тому числі за січень 2015 року в сумі 64292 грн., за жовтень 2016 року в сумі 4139 грн, за грудень 2016 року в сумі 130 грн., за березень 2017 року в сумі 423000 грн., за липень 2017 року в сумі 332 грн., за серпень 2017 року в сумі 19 грн.; - №0001631401 на суму 340,00 грн. за порушення пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України - не подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та жовтень 2016 року; відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України; №0001621401 на суму 6385,76 грн. - за порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 63857,60 грн. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання; №0001611401 на суму 431,04 грн. - за порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації на 15 і менше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 2887,81 грн., від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 11,25 грн., від 61 і більше календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 350,03 грн.

Не погоджуючись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями, якими, на думку позивача, порушені його права платника податку, останній звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства - Податковий кодекс України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 цієї статті документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно пункту 77.6 статті 77 Кодексу допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Зокрема, пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка з відома та у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СМС» Франівської Олени Григорівни , про що зазначено в Акті перевірки від 31 січня 2018 року №31/26-15-14-01-05/38241382. Будь-яких актів щодо недопуску платником податку уповноважених осіб контролюючого органу до проведення перевірки учасниками справи не надано.

Враховуючи численну практику Верховного Суду (від 24 січня 2019 року у справі №813/1012/18, від 13 березня 2018 року у справі № 804/1113/16, від 30 листопада 2018 року у справі № 808/1641/15), якщо допуск до податкової перевірки відбувся, оскарження права на її проведення втрачено. Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

За наведених обставин доводи позивача щодо порушення, на його думку, порядку перевірки, суд до уваги не бере.

Щодо суті виявлених порушень, слід звернути увагу на таке.

Так, податкове повідомлення - рішення від 14 лютого 2018 року №0001641401 на суму 22,50 грн. винесено податковим органом за порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 225,0 грн. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання; відповідальність передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При перевірці своєчасності сплати податку на прибуток встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання, зазначеного у поданій Товариством податковій декларації по податку на прибуток за 2016 рік №9083599054 від 10 травня 2017 року. Дата сплати 22 травня 2017 року, кількість днів прострочки - 3, сума, яка не вчасно сплачена згідно інтегрованої картки платника податків - 225,0 грн.

Позивач вказане порушення не спростував, відповідно, вищезазначене податкове повідомлення - рішення винесено контролюючим органом правомірно.

Податкове повідомлення - рішення №0001601401 від 14 лютого 2018 року на загальну суму 737 868,00 грн. винесено за порушення пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 194.1 статті 194, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, статті 203 Податкового кодексу України, - в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму всього 491912 грн., у тому числі за січень 2015 року в сумі 64292 грн., за жовтень 2016 року в сумі 4139 грн, за грудень 2016 року в сумі 130 грн., за березень 2017 року в сумі 423000 грн., за липень 2017 року в сумі 332 грн., за серпень 2017 року в сумі 19 грн..

Згідно з нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

В статті 185 Кодексу наведено визначення об`єкта оподаткування, а пунктом 188.1 статті 188 Кодексу - порядок визначення бази оподаткування з постачання товарів/послуг.

Статтею 194 Податкового кодексу України визначені операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною ( пункт 194.1).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом встановлені статтею 203 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою встановлено, що за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 16 172 996 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за цей же період встановлено їх заниження всього у сумі 1 051 727 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 326 097 грн., за січень 2015 року в сумі 430 330 грн., за жовтень 2016 року в сумі 295 300 грн. Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за цей період наведено в додатку 8 до акту перевірки.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1 - 8) за згаданий період, встановлено наступне.

Перевіркою відображення у рядку 1.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» за перевіряємий період задекларовано у загальній сумі ПДВ 16 166 169 грн. На формування показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг по забезпеченню передачі трафіку, розсилки повідомлень, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року в сумі 16 166 169 грн. на підставі регістрів синтетичного обліку - оборотно-сальдові відомості по рахункам 31, 36, 64, 70, тощо; регістри аналітичного обліку, податкові накладні, договори, акти виконаних робіт, виписки банку, реєстри виданих податкових накладних.

Встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1.1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» всього на суму 1 051 727 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 326 097 грн., за січень 2015 року в сумі 430 330 грн., за жовтень 2016 року в сумі 295 300 грн.

Перевіркою встановлено, що Товариство не подало податкові декларації по податку на додану вартість за жовтень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, жовтень 2016 року, в результаті чого встановлено заниження показників у колонці Б рядка 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на суму 1 051 727 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 326 097 грн., за грудень 2014 року 0 грн., за січень 2015 року в сумі 430 330 грн., за жовтень 2016 року в сумі 295 300 грн.

Контролюючим органом зауважено, що на момент складання акта перевірки закінчився термін позовної давності донарахувань по податку на додану вартість за 2014 рік. Неподання податкових декларацій по податку на додану вартість за жовтень та грудень 2014 року, не зареєстровані податкові накладні в ЄДРПН за вересень - грудень 2014 року не вплинули на донарахування за результатами перевірки.

Внаслідок неподання податкових декларацій по податку на додану вартість за січень 2015 року та жовтень 2016 року встановлено заниження податкових зобов`язань всього на суму 725 630 грн., в тому числі: за січень 2015 року в сумі 430 330 грн. (дані наведені в таблиці в акті перевірки); - за жовтень 2016 року в сумі 295 300 грн. (дані також наведені в таблиці в акті перевірки).

Крім того, за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 15 278 278 грн.

Перевіркою правомочності визначення податкового кредиту за цей період встановлено його заниження всього на суму 549 100 грн., у тому числі: - заниження всього у сумі 973 284 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 315 382 грн., за січень 2015 року в сумі 366 038 грн., за жовтень 2016 року 291864 грн.; - завищення всього у сумі 424 184 грн., в тому числі за жовтень 2016 року у сумі 703 грн., грудень 2016 року у сумі 130 грн., березень 2017 року у сумі 423 000 грн., за липень 2017 року у сумі 332 грн., за серпень 2017 року у сумі 19 грн.

Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за згаданий період наведено в додатку 8 до акта перевірки.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.1) позивачем за вказаний період встановлено наступне.

У рядку 10.1.1 Декларацій з податку на додану вартість «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних акативів за основною ставкою та нульовою» показників за вказаний період, згідно наданих до перевірки документів, у загальній сумі 15 309 228 грн. встановлено, що суб`єкт господарювання до складу податкового кредиту відносив ПДВ по операціям з придбання ініціація смс - трафіка, доступ до інтерфейсу, придбання товарів, робіт, послуг для ведення господарської діяльності.

Проведеною перевіркою відображеного показника за згаданий період, згідно наданих до перевірки документів, в загальній сумі 15 309 228 грн. на підставі наступних документів: документи бухгалтерського і податкового обліку, договори з додатковими угодами, акти надання послуг, виписки з банку, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, тощо.

Встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів за основною ставкою та нульовою» всього у сумі 549 100 грн., у тому числі - заниження всього у сумі 973 284 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 315 382 грн., за січень 2015 року в сумі 366 038 грн., за жовтень 2016 року 291864 грн.; - завищення всього у сумі 424 184 грн., в тому числі за жовтень 2016 року 703 грн, грудень 2016 року у сумі 130 грн., березень 2017 року в сумі 423000 грн., липень 2017 року у сумі 332 грн., серпень 2017 року у сумі 19 грн.

Внаслідок неподання податкових декларацій по податку на додану вартість за жовтень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, жовтень 2016 року встановлено заниження податкового кредиту всього у сумі 973 284 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 315 382 грн., за грудень 2014 року у сумі 0 грн., за січень 2015 року у сумі 366 038 грн., за жовтень 2016 року у сумі 291 864 грн.

Податковим органом зауважено, що на момент складання акта перевірки закінчився термін позовної давності донарахувань по податку на додану вартість за 2014 рік, а тому показники за цей період не вплинули на донарахування за наслідками перевірки.

Внаслідок неподання податкових декларацій по податку на додану вартість за січень 2015 року та жовтень 2016 року встановлено заниження податкового кредиту всього на суму 657 902 грн., у тому числі за січень 2015 року в сумі 366 038 грн. (дані наведені в таблиці в акті перевірки), за жовтень 2016 року в сумі 291 864 грн. (дані наведені в таблиці в акті перевірки).

Товариство віднесло до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, по яким порушено порядок реєстрації в ЄРПН всього у сумі 1 184 грн., в тому числі за жовтень 2016 року у сумі 703 грн., грудень 2016 року у сумі 130 грн., липень 2017 року у сумі 332 грн., серпень 2017 року у сумі 19 грн. (дані наведені в таблиці в акті перевірки).

Зокрема, перевіркою було встановлено порушення податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛФАСТ», що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2017 року у сумі 423 000 грн.

Позивач, не погоджуючись із застосованими оскаржуваним податковим повідомленням рішенням №0001601401 від 14 лютого 2018 року зобов`язаннями на загальну суму 737 868,00 грн., вказав саме на взаємовідносини з даним контрагентом, зокрема, що всі документи бухгалтерського обліку були наявні, а пояснення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛФАСТ», відібрані старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м Києві 19 травня 2017 року, не є належним доказом на спростування задекларованої господарської операції.

Суд не погоджується із позивачем з огляду на те, що при оцінці реальності вчинення господарської операції мають бути враховані не лише документи бухгалтерського обліку, а і інші чинники, які б у своїй сукупності підтверджували вчинену господарську операцію.

Дійсно, самі по собі пояснення керівника контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛФАСТ», відібрані старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м Києві 19 травня 2017 року, не є достатнім і переконливим доказом на спростування господарської операції, задекларованої позивачем. Утім, особа, яка одночасно є засновником, директором, бухгалтером підприємства, при цьому спростовує будь-яку участь у фінансово-господарській діяльності товариства, наголошує на непідписанні жодних документів щодо укладення та виконання договорів, за відсутності інших трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, які необхідні для здійснення задекларованих операцій, - ставить під сумнів вчинення такої господарської операції. Якщо припускати укладення цивільно-правових угод як щодо залучення трудових ресурсів, так і виробничих активів, то знову ж таки, від імені товариства такі угоди мав укладати керівник. В той же час, зазначений в установчих документах ТОВ «ЕЛФАСТ» керівник - Нюнько Галина В`ячеславівна спростовує будь-яке підписання документів, у тому числі і довіреностей від свого імені на вчинення певних дій.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. В іншому випадку первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними.

За таких обставин, суд погоджується з податковим органом, що ТОВ «ЕЛФАСТ» здійснювало діяльність на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, мінімізації податкових зобов`язань, формування «технічного кредиту» іншим суб`єктам господарської діяльності, зокрема позивачу.

За період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року товариством задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 954 354 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період встановлено заниження всього на суму 491 912 грн., у тому числі за січень 2015 року в сумі 64 292 грн., за жовтень 2016 року в сумі 4 139 грн., за грудень 2016 року в сумі 130 грн., зха березень 2017 року в сумі 423 000 грн., за липень 2017 року в сумі 332 грн., за серпень 2017 року в сумі 19 грн.

При перевірці вчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на додану вартість, яке виникло по податковому повідомленню-рішенню форми Р №0050751201 від 12 листопада 2016 року на суму 63 857,60 грн.

Таким чином, встановлено порушення строків сплати податкового зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 63857,60 грн. при затримці до 30 календарних днів включно. Наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Перевіркою вчасності подання звітності по податку на додану вартість за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року встановлено, що не подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року та жовтень 2016 року.

Стосовно зауважень позивача щодо висновків перевірки, що позивачем не подано податкові декларації по податку на додану вартість за жовтень 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, жовтень 2016 року, в результаті чого занижено податковий кредит на суму 973 284 грн., зокрема, що контролюючим органом визначено суму податку на додану вартість, яку необхідно було сплатити за січень 2015 року в розмірі 64292 грн., - позивач зазначив, що поза увагою службових осіб, що здійснювали перевірку, залишився факт сплати вказаного податку 27 лютого 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №85 від 27 лютого 2015 року.

За твердженням позивача такий термін сплати пояснюється тим, що протягом періоду часу, визначеного статтею 203 Податкового кодексу України, ТОВ «ГЛОБАЛ СМС» було позбавлено можливості подавати податкову декларацію в електронній формі через заборону органами Державної податкової служби України (на той час) для платника податків прийом звітності по електронній пошті. Однак, товариство сплатило нараховану суму податку на додану вартість в розмірі 66 776 грн. Отже, хоча податкова декларація і не була подана вчасно в електронній формі через обставини, які не залежали від товариства, однак це не могло призвести до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість, оскільки такий податок позивачем сплачено. До того ж податкова декларація подана в паперовому вигляді.

З приводу зазначеного позивачем, слід звернути увагу на таке.

Пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1. статті 16 Кодексу платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 ПК України).

Відповідно до статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Кодексу встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 ПК України).

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17 (адміністративне провадження №К/9901/63300/18) платник податку вправі самостійно обирати один із зазначених способів подачі податкової декларації (електронний чи паперовий) лише у тому випадку, якщо інше не передбачено нормами Податкового кодексу України. Оскільки податковим законодавством встановлено імперативний обов`язок щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронному вигляді, єдиний виняток передбачений змістом абзацу третього пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме припинення дії попереднього договору про визнання електронних документів на період до моменту складення нового договору. При цьому відповідний договір повинен відповідати всім законодавчо визначеним, описаним вище вимогам.

Отже, суд вважає, що у зв`язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01 січня 2015 року (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.

Згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов`язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону. Подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, є обов`язком платника податків (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналогічна позиція, викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17.

Таким чином, надіслання податкової звітності передбачено в електронному вигляді, відтак, надіслання позивачем податкової звітності в паперовій формі за січень 2015 року не відповідало приписам діючого законодавства.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог підпунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приписами пункту 55.1 статті 55 цього Кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Доказів оскарження рішення контролюючого органу щодо неприйняття декларації за січень 2015 року позивачем не надано.

Позивачем надано квитанцію №1 щодо неприйняття податковим органом податкової декларації з ПДВ, однак вказана квитанція отримана « 20.11.2014 11:54» і, на переконання суду, не підтверджує подання звітності за січень 2015 року.

Крім того, позивачем не заперечується сплата податку за січень 2015 року з порушенням визначеного Податковим кодексом України строку сплати. При цьому, як уже було зазначено вище, податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 ПК України).

Щодо виявлених порушень в інших періодах, позивач спростувань не навів.

За наведених обставин, суд погоджується із відповідачем щодо застосування до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0001601401, №0001631401, №0001621401 фінансових зобов`язань.

Також перевіркою встановлено порушення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Так, на порушення вимог підпункту 201.1, підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «ГЛОБАЛ СМС» на адресу контрагентів - покупців зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з порушенням граничних термінів реєстрації, а саме: ПН №21 з датою виписки 01 вересня 2016 року на суму ПДВ 350,03 грн. зареєстрована 07 грудня 2016 року, кількість днів затримки 82; ПН №17 з датою виписки 31 жовтня 2016 року на суму ПДВ 11,25 грн. зареєстрована 15 грудня 2016 року, кількість днів затримки 30; ПН №23 з датою виписки 30 червня 2017 року на суму ПДВ 2887,81 грн. зареєстрована 18 липня 2017 року, кількість днів затримки 3.

Відповідно, за вказане порушення податковим повідомленням - рішенням №0001611401 застосовані штрафні санкції.

Частинами першою - другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач довів перед судом узгодженість своїх дій та рішень з вимогами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 14 лютого 2018 року №0001601401, №0001611401, №0001631401, №0001641401, №0001621401 є правомірними.

Відповідно, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СМС» задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено судові витрати, які підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СМС» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко