Ухвала суду № 86383894, 12.12.2019, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/1558/19

Провадження № 1-кс/313/459/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 р. смт. Веселе

Слідчий суддя Веселівського районного суду Запорізької області Нагорний А.О., при секретарі Кравцовій О.В., за участю слідчого Недялка Д.В., адвоката Нестеренка В.В., розглянувши клопотання слідчого Тітова О.Л., про арешт майна за кримінальним провадженням, внесеним 27.11.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080200000201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Cлідчий СВ Веселівського відділення поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Тітов О.Л. звернувся в суд з клопотанням про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 12019080200000201 на насіння соняшника, загальною вагою 50 660,00 кг, яке було тимчасово вилучене 27.11.2019 р. під час огляду місця події поблизу території домоволодіння АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що вилучене майно, а саме: насіння соняшника загальною вагою 50 600 кг є предметом кримінального правопорушення, і відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України є речовим доказом.

Клопотання погоджено процесуальним керівником - начальником Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури молодшим радником Лелеченко Р.Ю.

Присутній у судовому засіданні слідчий клопотання підтримав.

Присутній у судовому засіданні адвокат Нестеренко В.В. у задоволенні клопотання про накладення арешту просив відмовити, пославшись на те, що соняшник не є предметом шахрайства та речовим доказом. Тимчасове вилучення майна - соняшника є порушенням права власності.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, а також матеріали кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, встановив наступне.

Зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019080200000201 від 27.11.2019 р. вбачається, що невстановлена особа 27.11.2019 р. приблизно о 15.00 год. в с. Новоуспенівка Веселівського району Запорізької області під час здійснення купівлі насіння соняшнику, як посередник, шляхом зловживання довірою, заволоділа грошима ТОФ «Фертахимтранс» у сумі 432 000, 00 грн.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна мають враховуватися наступні обставини: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий та прокурор, які подали клопотання про арешт майна, на думку суду, не дотримали ся.

Cуд, при вивченні матеріалів, які долучені до клопотання, а також вивченні наданих суду слідчим матеріалів кримінального провадження в становив, що власник майна, ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КПК України, на підставі чого правових підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває в його власності, немає.

Визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий та прокурор в клопотанні, вказали, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, як вбачається зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019080200000201 невстановлена особа, як посередник, шляхом зловживання довірою, заволоділа грошима ТОФ «Фертахимтранс» у сумі 432 000, 00 грн., а не насінням соняшника.

Зі змісту норм Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Слідчий та прокурор у клопотанні про арешт майна, взагалі не обґрунтували, яким саме чином вказане майно, що належить ОСОБА_1 і, якому не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, має відношення до кримінального провадження, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, з урахуванням того, що насіння соняшника набуте на законних підставах, в результаті проведення господарської діяльності – вирощування на власних земельних ділянках та на земельних ділянках отриманих в оренду (підтверджується витягами з державного земельного кадастру про земельну ділянку).

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Жодними доказами, що вказане насіння соняшника здобуте злочинним шляхом, чи було об`єктом кримінального правопорушення не доведено, з матеріалів вбачається що об`єктом є саме грошові кошти потерпілого, а відтак воно не має ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

З урахуванням викладеного, cуд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий та прокурор не довели необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладений судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 ч. 1 п.) 18, ст.ст. 131-132, 167, 170-173, 175, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Веселівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Тітова Олексія Леонідовича щодо накладення арешту на насіння соняшника, загальною вагою 50 660 кг, яке було тимчасово вилучене 27.11.2019 р. під час огляду місця події поблизу території домоволодіння АДРЕСА_1 відмовити та повернути власнику.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом п`яти днів з дня оголошення відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309, ст. 395 КПК України.

Повний текст ухвали оголошено 17.12.2019 р. о 09.00 год.

Слідчий суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О. Нагорний

12.12.2019