Ухвала суду № 86382990, 16.12.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/5947/18

Провадження№ 2/266/1055/19

УХВАЛА

16.12.2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Курбанової Н.М., за участі секретаря Макогон С.Б., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.08.2019 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполявід 21.11.2018 про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

До суду представником відповідача ОСОБА_3., який діє на підставі довіреності, надано заяву про відвід головуючому у справі судді Курбановій Н.М. з тих підстав, що заява відповідача про перегляд заочного рішення була розглянута з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 286 ЦПК України та суддя Курбанова Н.М. не заявила самовідвід згідно з вимогами ст. 37 ЦПК України, оскільки повторна участь судді в розгляді справи недопустима. Вказане викликає сумніви у неупередженості і об`єктивності судді, заяву просив розглянути за його відсутності.

Представник позивача заяву про відвід судді не підтримала та вважала, що така заява направлена на затягування розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 . зазначив, що він відводів суду не має, але його довіритель вважає, що є підстави для відводу, тому він підтримує зазначене клопотання про відвід судді Курбанової Н.М.

Представник відповідача ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про день та час слухання справи, до судового засідання не з,явився з невідомих суду причин., в матеріалах справи маються поштові повідомлення про отримання ним судових повісток.

Суд, дослідивши матеріали справи, які стосуються підстав поданої заяви про відвід, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 36 ЦПК України «Підстави для відводу (самовідводу) судді» суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з`їзду суддів України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 зазначено, що необхідно пам`ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд справи ….. незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та свобод.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так ЄСПЛ у п.п. 28, 29 свого рішення від 15.07.2010 р. у справі «Газета «Україна-Центр» проти України зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995_004) повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). 29. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

Головуючий суддя Курбанова Н.М. жодним чином не заінтересована у результатах розгляду справи, не давала ніяких приводів сторонам для виникнення сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді.

За таких обставин суддя вважає викладені у заяві про відвід доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, та від цього, відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, вирішення питання про відвід судді повинен здійснюватися суддею, який не входить до складу суду, та який має бути визначений в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вирішення питання про відвід головуючому судді Курбановій Н.М. передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, та який має бути визначений в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Курбанова Н. М.