Ухвала суду № 86381276, 17.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

17 грудня 2019 року м. Київ № 640/20180/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Добрівської Н.А. розглянувши матеріали справи

за позовом Голови адвокатського об`єднання «Олена Махмудова та партнери» адвоката ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Голова адвокатського об`єднання «Олена Махмудова та партнери» адвокат ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка полягає у ненаданні адвокату ОСОБА_1 відповіді на адвокатський запит вих. відповідних документів на адвокатський запит вих. №19/07-2 від 19.07.2019 року, з підстав, вказаних у листі від 26.07.2019 року;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати адвокату ОСОБА_1 відповідь та копії відповідних документів на адвокатський запит вих. №19/07-2 від 19.07.2019 року стосовно певних запитань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

За результатами розгляду заяви Голови адвокатського об`єднання «Олена Махмудова та партнери» адвоката ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Добрівської Н.А. від розгляду справи №640/20180/19, ухвалою від 19.11.2019 року вказану заяву визнано необґрунтованою та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С. від 05 грудня 2019 року заява Голови адвокатського об`єднання «Олена Махмудова та партнери» адвоката ОСОБА_1. визнана невмотивованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Адміністративна справа №640/20180/19 передана на розгляд судді Добрівській Н.А. 17.12.2019 року.

17.12.2019 року головуючою суддею Добрівською Н.А. подано заяву про самовідвід від розгляду справи №640/20180/19 у відповідності до вимог частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, яка долучена до матеріалів справи.

Заява про самовідвід підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

У даній справі підлягає врахуванню положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» («Piersac vs Belgium») ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), пункт 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» («Ferrantelli and Santangelo v. Italy»), від 07.08.1996 року, пункт 58).

З огляду на викладене, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De Cubber v. Belgium»), від 26.10.1984 року, пункт 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28.10.1998 року, пункт 45).

Такі саме висновки містяться також у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приймаючи до уваги викладене та з метою усунення будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом при розгляді даної справи, об`єктивного вирішення справи, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 36, статтями 40, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву судді Добрівської Наталії Анатоліївни про самовідвід задовольнити повністю.

Відвести суддю Добрівську Наталію Анатоліївну від розгляду адміністративної справи №640/20180/19 за позовом Голови адвокатського об`єднання «Олена Махмудова та партнери» адвоката ОСОБА_1. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Передати справу для визначення складу суду згідно із частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Добрівська