Рішення № 86379925, 17.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 р. справа № 520/11687/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Харківській області з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП №59851091 від 10.10.2019 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова ВП №59851091 від 10.10.2019 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., винесена державним виконавцем всупереч діючому законодавству та підлягає скасуванню, оскільки аналіз норм Закону № 1404-УІ11 дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення: 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми. Зазначає, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є повне або часткове виконання судового рішення чи понесення витрат державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення.

Представник відповідача через канцелярію суду 16.12.2019 року надав відзив, в якому проти вимог заявленого позову заперечував. Зазначив, що діяв у спосіб та у межах наданих законодавством повноважень. Також, просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Суд, вивчивши доводи позову та відзив, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, ви значену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від`ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 20.09.2017 року.

07.11.2017 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 820/1771/17.

Судом встановлено, що на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП № 59851091 з виконання виконавчого листа № 820/1771/17, виданого 07.11.2017 року Харківським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є ГУ ДФС у Харківській області) вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, ви значену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від`ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн.

На підстави приписів ст. ст. 3,4, 24, 25, 26,27 Закону України «Про виконавче провадження», 20.08.2019 року державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59851091 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17, та зобов`язано боржника (ГУ ДФС у Харківській області) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та повідомити державного виконавця.

Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 була отримана боржником 21.08.2019, про що свідчить штамп канцелярії ГУ ДФС у Харківській області.

З копій матеріалів виконавчого провадження АСВП № 59851091, наданих стороною відповідача до відзиву на позов, вбачається, що одночасно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019, у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16692,00грн.

Судом встановлено, що 03.09.2019 до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області надійшов лист ГУ ДФС у Харківській області від 29.08.2019 за вих. № 27150/9/20-40-10-03-10, яким повідомлено, що ГУДФС у Харківській області не наділено обсягом повноважень який необхідний для вчинення дій, що були предметом позову.

У зв`язку з невиконанням боржником рішенням суду, державний виконавець, керуючись Законом України "Про виконавче провадження" 10.10.2019 року прийняв постанову ВП 59851091 про накладення на ГУ ДФС у Харківській області штрафних санкцій у розмірі 5100, 00 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з вказаною постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. від 10.10.2019 року ВП 59851091, Головне управління ДФС у Харківській області звернулось з даним позовом до суду про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Суд звертає увагу на те, що частиною 4 ст.4 Закону №1404 передбачені випадки, коли виконавцем не приймається постанова про відкриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Абзацом першим частини 4 цієї ж статті Закону №1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що виконавче провадження було відкрито 20.08.2019 р., а також постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП № 59851091, судом встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, відповідає вимогам, передбаченим ч.1 ст.4 Закону №1404; рішення суду, на виконання якого видано судом виконавчий лист, набрало законної сили; стягувачем не пропущено встановлений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, передбачений ст.12 Закону №1404; боржник (Головне управління ДФС у Харківській області), перебуває в стані припинення, але його не визнано банкрутом та не припинено як юридичну особу; виконавчий документ пред`явлено стягувачем без порушень підвідомчості; відстрочення виконання рішення судом не приймалося (п.8 ч.1 ст.37 Закону №1404); оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження оформлена належним чином, містить підпис виконавця та печатку, ідентифікатор доступу, зміст постанови відповідає змісту виконавчого документа.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону № 1404-VІІІ).

Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України.

Водночас, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

Відповідно до приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно до ч. 4 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено за матеріалами справи, державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області одночасно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019, у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 16692,00грн.

Позивач, посилаючись на положення частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються, вважає, що відповідачем безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Судом встановлено, що позивачем 29.08.2019 року було повідомлено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про неможливість виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17 з посиланням на те, що саме на Державну фіскальну службу України покладено обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а не ГУ ДФС у Харківській області.

Суд з цього приводу зазначає, що положеннями частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені випадки, в яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Тобто, зазначеною нормою не передбачено випадку, на підставі якого позивача було б звільнено від сплати виконавчого збору.

Приписами частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте, позивачем доказів виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі № 820/1771/17, яка набрала законної сили 20.09.2017 року, не надані.

Таким чином суд приходить до висновку, оскільки боржником рішення суду не було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено відповідача, то при прийняті постанови від 10.10.2019 року ВП №59851091 про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, а отже, такими, що не лягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 139 КАС України витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 77,78, 229, 243, 246, 255, 257, 262, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Бідонько А.В.