Рішення № 86379899, 16.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16 грудня 2019 р. справа № 520/12971/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст. 287 КАС України за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, стягувач), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання бездіяльності управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні № 60573059 за виконавчим листом № 520/11006/18, виданим 06.11.2019 року Харківським окружним адміністративним судом; 2) зобов`язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у виконавчому провадженні № 60573059 за виконавчим листом 520/11006/18, виданим 06.11.2019 року Харківським окружним адміністративним судом, щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі № 520/11006/18, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що державним виконавцем протиправно не вжиті своєчасні та ефективні заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” , щодо примусового виконання рішення по справі №520/11006/18, унаслідок чого вказане рішення суду залишається не виконаним.

Відповідач, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що усі залежні від державного виконавця і реально можливі до виконання виконавчі дії були вчинені.

З огляду на приписи ч.9 ст.205 КАС України, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі №520/11006/18 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування ОСОБА_1 легкового автомобіля всупереч вимог Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, починаючи з 2017 року, тобто меншому розмірі, ніж 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області донарахувати та виплачувати ОСОБА_1 за Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №611/26/17 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування ОСОБА_1 легкового автомобіля відповідно до вимог Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228, починаючи з 2017 року у розмірі відповідно 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Вказане судове рішення по справі №520/11006/18 набрало законної сили 16.10.2019 р. та 06.11.2019 р. позивачу було видано виконавчий лист.

12.11.2019р. за виконавчим листом по справі №520/11006/18 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління було відкрито виконавче провадження ВП №60573059 та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити державного виконавця.

Вказана постанова від 12.11.2019р. була отримана стягувачем та боржником 14.11.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.

29.11.2019р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління було винесено постанову ВП №60573059 про накладення на боржника 5.100,00грн. штрафу за невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

Вказана постанова від 29.11.2019р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду була направлена держаним виконавцем до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області.

В подальшому головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління складено вимогу виконавця від 16.12.2019 року №16914 щодо надання боржником, Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, у триденний термін інформації щодо стану виконання виконавчого документа та інформації з приводу відповідальних осіб, які здійснюють виконання судового рішення з зазначенням посади та ПІБ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно 25.11.2019 року звертався до боржника з запитом щодо виконання вказаного рішення суду та отримав відповідь Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 28.11.2019 року №01-23/11, в якій, зокрема, вказано, що компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілю заявника призначено та виплачено за 2017, 2018, 2019 рік. На виконання постанови в межах справи №611/26/17 та рішення суду в межах справи №520/11006/18, здійснено розрахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.12.2019р.р. та надано розрахунок. В частині виплати вказаної компенсації, зазначено, що затвердженим кошторисом та планами асигнувань загального фонду державного та місцевого бюджетів управлінню соціального захисту населення не передбачено кошти на виконання судових рішень.

Вважаючи, що внаслідок виконання відповідачем не в повному обсязі виконавчих дій, рішення суду в межах справи №520/11006/18 протиправно боржником не виконується, заявник звернувся до суду з вказаним позовом поштою 30.11.2019 року.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень судів, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України “Про виконавче провадження”, у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Заявником у межах справи №520/11006/18 була заявлена, а судами відповідно вирішена по суті, вимога немайнового характеру.

Тому визначені ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходи примусового виконання рішень мають використовуватись державним виконавцем з огляду на характер виконавчого документа як немайнового.

Указане підтверджується і змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, де указано, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 ст.18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.16);

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно ч.6 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як з`ясовано судом з матеріалів виконавчого провадження №60573059, державним виконавцем були здійсненні дії щодо відкриття виконавчого провадження та у зв`язку з невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, винесено постанову про накладення штрафу в межах строку встановленого ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження”.

Також, вказаною постановою про накладення штрафу зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

Матеріали виконавчого провадження не місять доказів отримання боржником вказаної постанови про накладання штрафу.

Однак, державним виконавцем були здійсненні заходи з приводу встановлення стану виконання виконавчого документа та надання інформації з приводу відповідальних осіб, які здійснюють виконання судового рішення, у зв`язку з чим направлено боржнику вимогу від 16.12.2019 року №16914.

Отже, на підставі встановленого, суд приходить до висновків, що державним виконавцем здійснені заходи примусового виконання рішень в межах ВП №60573059 у спосіб та в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що виконавчі дії в межах вказаного виконавчого провадження, станом на час розгляду позовної заяви, й досі тривають.

При цьому, суд зазначає, що позивач не зазначив календарної дати, з якої у даному конкретному випадку має місце бездіяльність державного виконавця.

Отже, бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні №60573059 за виконавчим листом №520/11006/18, виданим 06.11.2019 року Харківським окружним адміністративним судом, не виявлено.

Будь-яких аргументів з приводу існування у державного виконавця можливості вчинити інші виконавчі дії у спірних правовідносинах текст позову не містить, до справи заявником жодних доказів з цього приводу не подано.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення владним суб`єктом протиправних діянь.

Відтак, факт порушення суб`єктивного права (ущемлення інтересу) заявника слід визнати недоведеним, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Старосєльцева