Рішення № 86379605, 12.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1656/19

12 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача Франків Ю.Б.

представника відповідача Ковалівська Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідача), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ф-134427-54 про стягнення 6053,06 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2019 року контролюючим органом, на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 31.05.2019 року, безпідставно виставлено вимогу про сплату єдиного внеску в розмірі 6053,06 грн., з яких 1887,27 грн. недоїмка, 2269,71 грн. штраф та 1896,08 грн. пеня. За даними, що в електронному кабінеті платника, недоїмка в сумі 1990,05 грн. виникла станом на 10.02.2014 року, тобто за 2013 рік. Водночас, 25.07.2013 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивачем, станом на дату якої податковим органом складено довідку про відсутність заборгованості.

За таких обставин, вважає вимогу про сплату боргу від 06.06.2019 року №Ф-134427-54 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 22.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.17-18), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у позивача виник борг в сумі 6053,06 грн., у зв`язку з тим, що не сплачено суму самостійно нарахованого платником єдиного внеску згідно поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 07.02.2014 року №1407083497.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.3-4), просив позов задовольнити в повному обсязі. Наголосив на відсутності даних документальної перевірки про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів, проведеної 08.05.2013 року на підставі заяви про зняття з обліку платника податків, що дозволяло б сформувати вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вказав про протиправність нарахування відповідачем єдиного внеску позивачу, як фізичній особі-підприємцю, згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 07.02.2014 року, поданого як фізичною особою, що займається незалежною професійною діяльністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з мотивів викладених у відзиві (а.с.17-18) та додаткових поясненнях (а.с.49, 74, 88), просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначив, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.04.2004 року по 25.07.2013 року. Позивач з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Водночас, з 02.08.2013 року теперішній час перебуває на податкову обліку Головного управління ДПС у Тернопільській області, як фізична особа, що займається незалежною професійною діяльністю. В результаті поданого 07.02.2014 року звіту, станом на 10.02.2014 року виникла заборгованість по єдиному внеску в сумі 1990,05 грн., яка сплачена 28.04.2016 року за рахунок сум, що надходили від платника та зараховувались першочергово в рахунок погашення недоїмки минулих років. За порушення термінів сплати винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а наявність такої заборгованості стало підставою для формування оскаржуваної вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 23.03.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та припинив підприємницьку діяльність 25.07.2013 року, що підтверджується витягом з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.60-65) та випискою з реєстраційних та облікових даних платника податків (а.с.22).

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку позивач з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування (а.с.26).

Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби, на підставі наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" від 30.04.2013 року №1492 (а.с.91 зворот) та направлення на перевірку від 30.04.2013 року №008667 (а.с.92 зворот), проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 року по 08.05.2013 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 08.05.2013 року.

За результатами перевірки складено довідку від 08.05.2013 року №2917/17-227/2965103097, згідно якої порушень не встановлено (а.с.90-91).

Про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів позивачу видано довідку від 05.07.2013 року №1319182200393 (а.с.94 зворот)

ОСОБА_1 подано 02.08.2013 року заяву про реєстрацію фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат та 05.02.2014 року заяву про взяття на облік як платника єдиного внеску.

Позивач взятий на облік платника податків відповідно до довідки від 02.08.2013 року №1319180700255 (а.с.93) та на облік платника єдиного внеску з 05.02.2014 року згідно з повідомленням від 07.02.2014 року №1419188000057 (а.с.95).

Водночас, поданою ОСОБА_1 07.02.2014 року звітністю про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, визначено до сплати за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року єдиний внесок у розмірі 1990,05 грн. (а.с.79-81).

За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішенням від 11.04.2019 року №0027355408 застосовано штрафні санкції у розмірі 2269,71 грн. та нараховано пеню за період з 11.02.2014 року до 18.01.2019 року в розмірі 1896,08 грн. (а.с.52).

За даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.05.2019 року становить 6053,06 грн. (а.с.20).

Головним управління ДФС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ф-134427-54 в розмірі 6053,06 грн., з яких 1887,27 грн. недоїмка, 2269,71 грн. штраф та 1896,08 грн. пеня (а.с.5).

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.226 п 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з ч.3 ст.9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Водночас, перелік платників єдиного внеску в залежності від категорії унормовано ст.4 Закону № 2464-VІ, згідно п.5 ч.1 якої до таких належать особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Як встановлено судом, і це не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 з 02.08.2013 року взятий на облік платника податків як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, - адвокат.

У поданій 07.02.2014 року позивачем, як фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, звітності за 2013 рік відображено в тому числі нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування в період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року на загальну суму 1990,05 грн.

Сам факт реєстрації позивачем в період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року фізичною особою-підприємцем із застосуванням спрощеної системи оподаткування не спростовуються сторонами та підтверджується матеріалами справи, спірним є питанням недоїмки, наслідком чого стало формування оскаржуваної податкової вимоги про сплату боргу з єдиного внеску .

Так, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ, є платниками єдиного внеску.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи) - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а платників єдиного внеску, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464).

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

При цьому, питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів врегульовано Законами України від 04.07.2013 № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" та № 406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", що набрали чинності 11.08.2013 року.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 406-VII встановлено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом. Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи". Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Згідно з п.5 Прикінцевих положень цього ж Закону суми єдиного внеску, які надійшли на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, підлягають перерахуванню на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Копії виписок про надходження таких коштів, надані органами Пенсійного фонду України відповідним органам доходів і зборів, є підставою для здійснення ними обліку в картках особових рахунків платників єдиного внеску.

Суд відзначає, що згідно довідки від 08.05.2013 року №2917/17-227/2965103097, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 року по 08.05.2013 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 08.05.2013 року - порушень не встановлено. Також була видана довідка про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів від 05.07.2013 року №1319182200393.

Водночас, в матеріалах справи відсутні дані особової картки платника єдиного внеску, передані органом Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів на центральному рівні, про наявність недоїмки у позивача станом на 01.10.2013 року.

Як слідує з інтегрованої картки платника податків, позивачу 10.02.2014 року збільшено недоїмку в розмірі 1990,05 грн. на підставі нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, в період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року, поданою ОСОБА_1 , як фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, звітністю.

Разом з цим, суд вважає за необхідне наголосити про припинення 25.07.2013 року позивачем підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та випискою з реєстраційних та облікових даних платника податків.

На той час діяв Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з останніми змінами від 01.07.2013 року, внесеними Законом № 5461-VІ від 16.10.2012 року.

Відповідно до ч.3 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положеннями ч.11 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Отже, системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить про відсутність можливості здійснювати процедури врегулювання боргів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Суд вважає, що збільшення недоїмку в розмірі 1990,05 грн. на підставі нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як фізичні особі-підприємцю, після державної державної реєстрації припинення такої діяльності та перевірки стану заборгованості - є порушенням принципу формальної визначеності.

За сукупністю наведених обставин, позбавлення статусу підприємця внаслідок внесення 25.07.2013 року до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у спірних правовідносинах свідчить про безпідставність визначення заборгованості позивачеві, в тому числі зі сплати єдиного внеску в період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року в розмірі 1990,05 грн., що спростовує наявність у відповідача підстав для виставлення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску - недоїмки, а також пені та штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з протиправним обліком за платником недоїмки.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Проте, в ході розгляду даної справи відповідачем не було представлено суду доказів встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного внеску.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06.06.2019 року №Ф-134427-54 вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у загальному розмірі 768,40 грн. згідно квитанцій №0.0.1425218679.1 від 01.08.2019 року (а.с.10).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ф-134427-54.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області судовий збір у розмірі 768,40(сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, сплачений згідно квитанції №0.0.1425218679.1 від 01.08.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, код ЄДРПОУ 43142763).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.