Рішення № 86379592, 12.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2521/19

12 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Тарарука Л.О.,

представника відповідача Ковалівської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 № Ф-147057-54.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 24.10.2019 отримав вимогу від ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.10.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за 2014 рік в сумі 5071,80 грн, яку вважає протиправною. Вказує, що з 1999 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, з 01.01.2012 є платником єдиного податку. Разом з тим йому з 1997 року встановлено інвалідність (3 група), відповідно отримує пенсію по інвалідності, а тому вважає, що на підставі статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ) звільнений від сплати єдиного внеску. Також зауважує, що подання ним звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік не означає, що у нього виникли зобов`язання зі сплати цього внеску на умова «добровільності». Добровільна участь у сплаті єдиного внеску може бути підтверджена не шляхом подання звітності, а фактичною сплатою коштів на відповідні казначейські рахунки.

Відтак стягнення контролюючим органом єдиного внеску вважає неправомірним, а тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 № Ф-147057-54.

Ухвалою суду від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання на 03.12.2019 о 11:30 год.

У встановлений судом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-37), у якому зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває з 08.09.1999 на податковому обліку, взятий на облік як платник єдиного внеску.

У позивача виник борг у сумі 5071,80 грн у зв`язку з несплатою ним єдиного внеску самостійно нарахованого і відображеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 30.01.2015 за 2014 рік.

Через наявність боргу (недоїмки) по єдиному внеску за 2014 рік, контролюючим органом на підставі статті 25 Закону №2464-VІ винесено та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 №Ф-147057-54. Відповідач вважає оскаржуване рішення ГУ ДПС у Тернопільській області підставним та правомірним.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.12.2019 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.43), у якій звернута увага, що в інформаційній системі податкового органу фізична особа - підприємець ОСОБА_1 за ознакою платника податків значиться як особа з інвалідністю з 03.08.1997. Отже, позивач звільнений від сплати єдиного внеску, а подання звіту за 2014 рік не свідчить про бажання позивача брати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У судових засіданнях, які проводилися у цій справі, позивач, його представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов, просила відмовити у позові.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 20.08.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.11), на податковому обліку перебуває з 08.09.1999 як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2019 (а.с.37-38). З 01.01.2012 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку станом на 29.10.2019 (а.с.48).

З 03.09.1997 по даний час ОСОБА_1 отримує пенсію як особа з інвалідністю, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.10.2019 № 1350/02-16 (а.с.7), а також копіями пенсійних посвідчень, виданих Пенсійних фондом України у період з 05.06.2014 по 13.05.2019, останнє пенсійне посвідчення № 2276903076, видане Пенсійним фондом України 13.05.2019 з терміном дії довічно, містить відомості про вид пенсії: по інвалідності, 3 група загальне захворювання (а.с.11-14).

Відомості про платника податків фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 містяться в автоматизованій інформаційній системі ГУ ДПС у Тернопільській області, у розділі даних «про реєстрацію платником ЄСВ» зазначено інформацію про те, що фізична особа має ознаку «особа з інвалідністю» з 03.09.2007 (а.с.33).

Також судом встановлено, що позивачем подано 30.01.2015 до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, у якому визначено до сплати 5071,80 грн єдиного внеску. (а.с.17-18).

За даними виписок інтегрованої картки платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 09.02.2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5071,80 грн, такий борг відображений і станом на 31.12.2018, 30.09.2019 (а.с.30-31).

04.10.2019 ГУ ДПС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу № Ф-147057-54 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 5071,80 грн (а.с.8).

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оскаржувану вимогу позивач отримав у поштовому відділенні ПАТ «Укрпошта» 24.10.2019 (а.с.19-21) та своєчасно, в межах строку звернення до суду, 04.11.2019 подав позовну заяву (а.с.5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (тут і надалі в редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи - підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина друга статті 25 цього Закону в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної вимоги).

Разом з тим, Закон №2464-VI передбачає випадки звільнення фізичних осіб - підприємців від обов`язку сплати за себе єдиного внеску з урахуванням певних умов, передбачених частиною четвертою статті 4 цього Закону.

До 01.01.2018 дана норма діяла в такій редакції: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

У пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI було передбачено таких осіб - платників єдиного внеску: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З 01.01.2018 відповідно до змін, внесених Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», ця норма викладена у такій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У пункті 4 та 51 частини першої статті 4 передбачено таких осіб - платників єдиного внеску: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

У даному випадку спірним періодом є 2014 рік, а тому суд застосовує положення частини четвертої статті 4 Закону 2464-VI, які діяли в цей період і до 01.01.2018.

Судом встановлено, що позивач з 03.09.1997 року є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності (а.с.7). Відтак, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у 2014 році був звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону 2464-VI як особа, що має інвалідність та отримує пенсію по інвалідності.

Щодо мотивації відповідача про те, що позивач самостійно визначив до сплати єдиний внесок, подавши звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, то така спростовується наступним.

Процедура подання такого звіту визначалась Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 454 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 3.2 цього Порядку визначав, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Пунктом 3.3 Порядку передбачалось, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Звіт зазначеними особами не подається.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пункт 3.5 Порядку вказував, що особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 2-14 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, і пенсійне страхування та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору.

Звітним періодом є тривалість дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), - період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди.

Звіт подається за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку.

Таким чином, норми Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 454, не передбачали подання звіту особами, які звільненні від сплати податку, а у разі добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, такий звіт подавався за окремою встановленою Порядком формою, яким є відмінним від звіту, що подав позивач.

Дані положення Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 454, узгоджувалися з діючими на час виникнення спірних правовідносин нормами частини четвертої статті 4 Закону 2464-VI, яка передбачала право осіб, звільнених від сплати єдиного внеску (осіб з інвалідністю), бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та статті 10 Закону 2464-VI, яка визначала процедуру добровільної сплати єдиного внеску. Так, відповідно до частини другої, третьої статті 10 цього Закону особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного

соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. … З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В матеріалах справи договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не міститься. Позивач у судовому засіданні підтвердив, що не бажав брати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, договору з цього приводу не улкдав.

Протилежного відповідачем суду не доведено.

Помилкова подача позивачем звіту за 2014 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.

Такі висновки суду, за яких позивач у разі отримання пенсії може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування незалежно від подачі ним звітів за певний період і визначення у них сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.09.2019 у справі №806/1503/16 (адміністративне провадження №К/9901/17085/18), від 17.10.2018 у справі № 806/1575/16 (адміністративне провадження №К/9901/14841/18), від 05.11.2018 у справі № 806/2169/16 (адміністративне провадження №К/9901/45232/18), у справі №805/2195/17-а від 20.03.2018.

Також суд звертає увагу, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону № 2464-VI, та розміром пенсійних виплат.

Зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. А тому частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування, виключно на добровільних засадах.

Отже, суд погоджується з позицією позивача, що він як особа з інвалідністю, яка отримує з 03.09.1997 року пенсію по інвалідності, мав право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа - підприємець, незалежно від подачі ним звіту у 2014 році, оскільки це не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, так як така не застосовується до спірних правовідносин, які мали місце до її прийняття.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність прийняття вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому оскаржувана вимога ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2019 № Ф-147057-54 є протиправною та підлягає скасуванню. Позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн, сплата якого підтверджується платіжним дорученням № 43 від 30.10.2019 (а.с.4).

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.10.2019 № Ф-147057-54 про сплату фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 5071,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142763).

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.