Рішення № 86378803, 17.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6586/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196) про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196) в якому позивач просить:

стягнути з відповідача Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ 2196) ЄДРПОУ14321825, на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 кошти у сумі 45416 гривень 70 копійок (сорок п`ять тисяч чотириста шістнадцять гривень 70 копійок) у якості компенсації за невикористану додаткову відпустку строком 70 діб.

Позов вмотивовано наступним.

ОСОБА_1 проходив службу в державній прикордонній службі з 2000 року (в Котовському прикордонному загоні, Подільському прикордонному загоні, 2 прикордонному загоні (м. Подільськ)).

17.11.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій.

ОСОБА_1 не надавалась додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій, отже за період з 2015 року по 2019 рік (5 років) відповідач при звільненні повинен був нарахувати та сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку, всього 70 днів (5*14=70).

02.08.2019 року наказом №170-ос позивача виключено зі списків особового складу Подільського прикордонного загону.

При звільненні, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, оскільки щорічну додаткову оплачувану відпустку строком 14 днів, позивачу не надавалась.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» до стягнення з відповідача підлягає сума 45416, 70 грн.

Відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачуємося грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають , дітей.

Не нарахування і не виплата компенсації невикористаних днів додаткової відпустки позивачу суперечить Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАСУ).

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196) 13.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером ОДЕСА ЦОКК 6530006741143.

28.11.2019 року за вхід. №44818/19 через канцелярію суду представником відповідача І. Підгородецьким (начальник Подільського прикордонного загону (командир ВЧ2196) надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

Відповідно до частин 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена.

Кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України у 2015 - 2019 роках не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за відпустки, як учасникам бойових дій.

Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ (Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533)

Пунктом 5 вказаного Положення визначено, що Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в органах Держприкордонслужби та здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, розпорядником коштів 2 рівня є Адміністрація Державної прикордонної служби України, розпорядником коштів 3 рівня є Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

Кошти Подільському прикордонному загону (військова частина 2196) для виплати грошової компенсації військовослужбовцям за відпустки, як учасникам бойових дій за період з 2015 по 2019 рік не надходили

05.12.2019 року за вх. №46001/19 представником відповідача В. Жарук (за довіреністю) надано доповнення до відзиву на адміністративний позов, в яких зокрема, зазначено, що відповідно роз`яснень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 листопада 2019 року №Т/116-10355 «Щодо окремих питань грошового забезпечення» виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснювати саме у порядку визначеному пункту 6 глави 8 розділу V «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 року №558, за відповідними рапортами військовослужбовців, поданими до виключення їх зі списків особового складу.

Позивач з відповідним рапортом чи заявою перед звільненням з військової служби до керівництва прикордонного загону про надання йому компенсації за неотриманні грошові кошти у якості компенсації за невикористану додаткову відпустку строком 70 діб не звертався, відповідну Довідку про розміри такої компенсації не затребував.

Крім того, згідно довідки-розрахунку, складеної головним бухгалтером-начальником фінансово-економічного відділу прикордонного загону, належна до стягнення сума грошової компенсації ОСОБА_1 за 70 (сімдесят) днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 року по 2019 рік складає 26964, 97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 - далі), РНОКПП НОМЕР_1 , з 2000 року проходив службу спочатку в Котовському прикордонному загоні, згодом в Подільському прикордонному загоні, 2 прикордонному загоні, ВЧ2196 (м. Подільськ) відповідно до військового квитка серія НОМЕР_2 .

17.11.2015 року Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України Зелінгер О.В. видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 .

Відповідно до Витягу з наказу Начальника 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.08.2019 року №170-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії-кулеметнику групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби «Чорна» (тип В) відділу прикордонної служби «Окни» і категорії (тип Б), згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено зі списків особового складу загону, знято з усіх видів забезпечення та звільнено в запас за статтею 26 ч.5 п.2 п.п. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з правом носіння військової форми одягу, з 02 серпня 2019 року.

Крім того у Витягу з наказу №170-ос зазначено наступне:

«Щорічну відпустку за 2019 рік використав, грошову допомогу для оздоровлення отримав, грошову допомогу для вирішення соціально - побутових питань отримав.

Вислуга років станом на 02 серпня 2019 рік становить:

Календарна - 20 років 02 місяця 28 діб

Пільгова - 11 років 09 місяців 11 діб

Всього - 32 роки 00 місяців 09 діб

Відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВСУ 558 від 25.06.2018 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 854/32306 від 23.07.2018 року гідна виплати всіх видів грошового забезпечення за прослужений період в поточному році в повному обсязі.

Відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВСУ 558 від 25.06.2018 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 854/32306 від 23.07.2018 року гідний виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

Календарна вислуга років для виплати грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби становить 18 років.'

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 02 серпня 2019 року.

Направити старшого прапорщика ОСОБА_1 на військовий облік до Подільського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області.

Підстава: наказ начальника Подільського прикордонного загону від 02.07.2019 №147- ос».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Підставами юридичного спору в даній справі є невиплата позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Законом України «Про відпустки» установлюються наступні види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством».

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 8 статті 10-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

В статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

З аналізу викладено можливо дійти висновку, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), зокрема, зазначивши:

«у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ».

Слід зазначити, що справа №620/4218/18 є зразковою.

Так, Верховним Судом у рішенні від 15.05.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 зазначені наступні ознаки типової справи:

позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;

відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;

підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, в тому числі і виплат компенсації за неотриманні дні додаткових відпусток, регламентовані спеціальним нормативно-правовим актом - Наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306, яким затверджена відповідна «Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (Інструкція - далі).

Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).

Відповідно до пп. 6, 7 п.8 Розділ V Інструкції, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

У разі звільнення військовослужбовців до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) органу Держприкордонслужби провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.

Відтак, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №620/4218/18 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 при звільненні має право на компенсацію невикористаних днів додаткової відпустки.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №800/426/17.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

В свою чергу, за своєю правовою природою бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і форма, що характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

В даному випадку судом встановлено, що позивач має право на компенсацію за невикористану додаткову відпустку, проте, суд не може залишити поза увагою твердження відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 з рапортом чи заявою перед звільненням з військової служби до керівництва прикордонного загону про надання йому компенсації за неотриманні грошові кошти у якості компенсації за невикористану додаткову відпустку строком 70 діб не звертався, відповідну Довідку про розміри такої компенсації не затребував, дії чи бездіяльність посадових осіб, в частині не нарахування грошових коштів в якості компенсації не оскаржував.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивач протягом проходження служби із рапортами, заявами про надання йому додаткової відпустки в 14 днів на рік жодного разу не звертався, а з даним адміністративним позовом звернувся лише після вирішення Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) спору за подібних спірних правовідносин.

Слід зазначити, що нарахування та виплата компенсації невикористаної додаткової відпустки нерозривно пов`язано із обізнаністю роботодавця із часом набуття права працівника на таку відпустку, в тому числі в процесі обліку робочого часу, що є дискреційними повноваженнями відповідача.

Визначення розміру недоотриманих за певний строк виплат є виключною компетенцію відповідача (в даному випадку), а не дискрецією суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.08.2019 року.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ 2196) на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 45416 гривень 70 копійок (сорок п`ять тисяч чотириста шістнадцять гривень 70 копійок) у якості компенсації за невикористану додаткову відпустку строком 70 діб, оскільки вона заявлена передчасно. Розгляд питання про стягнення може мати місце у разі невиплати нарахованої заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196) про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки.

Зобов`язати Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.08.2019 року.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ 2196) на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 45416 гривень 70 копійок (сорок п`ять тисяч чотириста шістнадцять гривень 70 копійок) у якості компенсації за невикористану додаткову відпустку строком 70 діб - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_4

Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ВЧ2196), адреса: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Армійська, 21, ЄДРПОУ 14321825 тел.:(048) 622 38 67.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.