Рішення № 86378751, 16.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4682/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

16 грудня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) заяву представника позивача адвоката Медведєвої О.Ю. за вх. №45950/19 від 05.12.2019 року про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮРІШ" до Головного управління ДФС України в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням від 27.11.2019 року адміністративний позов ТОВ "ГЮРІШ" задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19 квітня 2019 року № 0010581307.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19 квітня 2019 року № 0017301402.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19 квітня 2019 року № 0017311402.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19 квітня 2019 року № 0010571307.

05.12.2019 року представником позивача подано заяву за вх. №45950/19 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якої зазначено наступне.

Індивідуальні погодинні ставки адвокатів визначаються АО «КМ Партнери» в залежності від ряду факторів (наявність права на зайняття адвокатською діяльністю (статус адвоката), загальноправовий досвід, тощо).

Варто зазначити, що ставки адвокатів АО «КМ Партнери» відповідають звичайному рівню оплати на українському ринку кваліфікованих юридичних послуг.

Для порівняння, згідно з дослідженням « 50 провідних юридичних фірм України 2017 року», що проводилось провідним українським виданням «Юридична практика», діапазон погодинних ставок в провідних юридичних фірмах України (середнього розміру, 15-35 юристів) складає 150-600 дол. США (3 900 - 15 600 грн.) для партнерів (керівників практики) 69-400 дол. США (1 794 - 10 400 грн.) для старших юристів та 48-300 дол. США (1 248 - 7 800 грн.) для юристів.

Окремо варто зазначити, що розмір витрат на правничу допомогу обумовлений також і якістю послуг, які надаються адвокатами АО «КМ Партнери», їх визнанням та високою кваліфікацією, великим досвідом супроводження подібних спорів.

Так, «КМ Партнери» (під такою торговою маркою здійснює свою діяльність Адвокатське об`єднання «КМ Партнери») об`єднує команду професіоналів різного профілю, які працюють на ринку юридичних послуг України з 1999 року. «КМ Партнери» входить до складу Всесвітньої мережі юридичних фірм WTS Global, є членом Європейської Бізнес Асоціації, Американської Торгівельної Палати в Україні та Бізнес Ради США-Україна (ІІЗІЇВС), а результати її діяльності щорічно відзначаються як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Зокрема, за результатами дослідження The Legal 500 ЕМЕА 2018 АО «КМ Партнери» рекомендовано в Україні в практиках податкового права, нерухомості та будівництва та трудового права. За рейтингом Еuropean Тах Аwards 2018 компанія визнана найкращою фірмою року в Україні у сфері трансфертного ціноутворення. Компанія є лідером в категорії «Податки» та відзначена в категорії «Вирішення спорів» за рейтингом Chambers Еurope 2018, а її партнери отримали персональні визнання. Детальніше про визнання «КМ Партнери».

Вище зазначеним підтверджується визнання «КМ Партнери» та її спеціалістів в якості провідної юридичної фірми України, та, відповідно, пояснюються погодинні ставки її учасників, що, зокрема, були погоджені між Позивачем та АО «КМ Партнери» на супровід судових справ Позивача.

Співмірність витрат

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи».

Тут варто зазначити, що виходячи з практики ЄСПЛ, складність справи може бути обумовлена як фактичною, так і юридичною стороною справи (п. 55 рішення від 27.11.1994 року у справі «Катте Клітше де ла Гранж проти Італії»; п. 39 рішення від 25.03.1999 року у справі «Папахелас проти Греції»).

Судова справа № 420/4682/19 є для Позивача важливою, адже сума потенційних втрат відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень складає 1 376 233 грн 03 коп. У той час, як на захист інтересів для уникнення таких потенційних негативних наслідків витрачено 90 460 грн. 00 коп., що складає менше 6,5% суми спору.

З урахуваннях цих обставин, а також того, що даний спір став наслідком неправомірний дій Відповідача, заявлений розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним та підтверджується наданими документами.

Таким чином, Позивач просить про компенсацію йому за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 90 460 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Відшкодування понесених платниками витрат на правничу допомогу має стати ефективним інструментом боротьби з безпідставними донарахуваннями.

Насамкінець зазначимо, що у світі інститут відшкодування судових витрат з податкового органу, що програв податковий спір, є ефективним інструментом для боротьби зі зловживанням податковими органами своїми правами. Цей механізм також застосовується як інструмент для спонукання податкових органів до вирішення спорів переважно в досудовому порядку. Наприклад, у США більшість податкових спорів вирішується в досудовому порядку, а в суд потрапляють, за різними оцінками, лише від 5% до 10% податкових спорів.

Наразі ж в Україні склалася несправедлива практика, коли у зв`язку з безпідставними та необгрунтованими донарахуваннями контролюючих органів, неефективністю процедур, адміністративного оскарження, платники податків вимушені витрачати час, значні кошти та ресурси, в т.ч. на отримання правничої допомоги, для захисту своїх прав у судовому порядку.

Інститут відшкодування судових витрат може бути використаним для розвантаження судової системи в Україні, коли до суду потраплятимуть лише якісні акти перевірки з належним чином обґрунтованою позицією податкового органу, адже в іншому випадку такий спір може призвести до відшкодування контролюючим органом витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань органу.

Відшкодування дійсно понесених суб`єктом господарювання у справі витрат на правничу допомогу сприяло б більш ефективному розгляду скарг платників податків у рамках процедури адміністративного оскарження (а не «формальним відпискам», які наразі отримують платники), потраплянню в суди лише якісних актів перевірки та, відповідно, розвантаженню судової системи в цілому.

ЄСПЛ вже давно сформував справедливу судову практику у питанні відшкодування витрат на правову допомогу.

Право особи на відшкодування понесених витрат на правову допомогу є дуже важливою гарантією дотримання правил, встановлених самою ж державою у відповідних нормативно- правових актах.

Вказане також підтверджується сформованою практикою Європейського суду з прав людини (надалі - «ЄСПЛ»), яка заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі «Неймайстер проти Австрії» від 27 червня 1968 року було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення «Неймайстер проти Австрії»).

Також відмітимо, що ЄСПЛ не визнає встановлення обмеження максимально допустимого для відшкодування розміру витрат на правову допомогу на рівні національного законодавства держави. Так, у справі «Кьоніг проти Німеччини» від 10 березня 1980 року (підпункт 3 пункту 25) ЄСПЛ встановив, що обмеження максимально допустимого для відшкодування розміру витрат на правову допомогу, передбачене національним законодавством держави - відповідача, не повинне братися судом до уваги під час вирішення питання про суму такого відшкодування.

Слід звернути увагу на те, що відшкодуванню можуть підлягати не тільки витрати на зовнішніх юристів, а й навіть внутрішньої юридичної служби. Так у рішенні «Санді Тайме проти Сполученого Королівства» від 06 листопада 1980 року ЄСПЛ вирішив, що відшкодуванню підлягають також витрати штатного юрисконсульта компанії, яка є потерпілою стороною. Зокрема, робота юрисконсульта компанії-заявника «Тайме ньюспейперс лтд.», яка полягала в підготовці пам`ятних записок, складанні документів, участі в роботі Комісії і ознайомленні адвоката з матеріалами справи перед розглядом в Суді, підлягає відшкодуванню державою - відповідачем (пункт 25 вказаного вище рішення).

Крім того, у цьому ж рішенні ЄСПЛ встановив, що потерпіла сторона має право на відшкодування витрат на правову допомогу незалежно від того, наскільки результативними були дії в рамках надання їй такої допомоги, адже до обов`язків юриста входить максимально повне представлення інтересів клієнта, і за такого підходу ніколи не можна з упевненістю передбачити значення тієї чи іншої юридичної дії, якщо вона, утім, не є очевидно марною чи позбавленою юридичної сили (пункт 28).

Аналізуючи практику ЄСПЛ та національне законодавство, Позивач переконаний, що суд не може надавати привілеї державним органам при вирішенні питання відшкодування понесених витрат на правову допомогу. Без справедливого відшкодування понесених витрат на правову допомогу порушене право або інтерес не може вважатися в повному обсязі захищеним, оскільки неправомірне втручання в мирне володіння майном платника податків вже призвело до витрачання останнім коштів на правову допомогу. У випадку відсутності такого втручання жодних витрат платник податків взагалі би не зазнав, а відтак фактично відновлення такого порушеного права є справедливим рішенням суду.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Надаючи оцінку доказам, наданих позивачем, суд виходить з наступного.

На підтвердження витрат на правничу допомогу Позивач надає до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів:

1. Договір про надання правової допомоги № 11-1/55-2019 від 30.07.2019 р., укладеного між Позивачем та АО «КМ Партнери».

Зокрема, у п. 5.3. Додаткової угоди № 2 вказаного Договору містяться індивідуальні погодинні ставки адвокатів-учасників АО «КМ Партнери» та їх помічників, а також умови надання правничої допомоги Позивачу;

2. Акти про надання послуг від 09.08.2019 р. та від 27.11.2019 р. в рамках судової справи №420/4682/19.

Вказані документи містять детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатами та помічником адвокатів АО «КМ Партнери» у рамках Договору з Позивачем, кількість часу, що була затрачена на їх виконання, та загальну вартість відповідно до погодинних ставок залучених адвокатів (помічника адвоката).

Відтак, Позивачу були надані наступні послуги з ведення справи в суді першої інстанції:

підготовка позовної заяви, включаючи розрахунок судового збору, підготовку додатків до позовної заяви та копій для відповідача, надсилання до Одеського окружного адміністративного суду;

представництво інтересів Позивача в суді шляхом участі у судових засіданнях 02.09.2019 р., 02.10.2019 ., 30.10.2019 р., 18.11.2019 р., 27.11.2019 р.;

підготовка Клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 02.09.2019 р. та від 02.10.2019 р. (якими до матеріалів справи були долучені документи щодо епізоду з орендою житла у пана ОСОБА_1 , щодо епізоду з орендою житла у пана ОСОБА_2, щодо епізоду з послугами виїзного (фуршетного) обслуговування, щодо епізоду з виплатами нерезидентам);

складання процесуальних документів, зокрема Відповіді на Відзив відповідача від 04.09.2019 р.;

підготовка Клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 29.10.2019 р. (до матеріалів справи долучено довідку про резиденство Промислово-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ПРІЗМА МЮХЕНДІСЛІК ПРОЖЕ ТААХ. САН ВЕ ТІДЖ. ЛТД. ШТІ від 01.10.2019 р.);

підготовка Клопотання про залучення документів від 22.11.2019 р. (підготовлено на вимогу суду, до матеріалів справи долучено копію наказу №1 про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на підприємстві від 01.04.2016 р. з додатками);

підготовка Пояснення Позивача по епізоду з виплатам нерезидентам від 22.11.2019 р. (підготовлено на вимогу суду);

підготовка Пояснення Позивача щодо діяльності на ринку України від 26.11.2019 р.

3. рахунки-фактури від 09.08.2019 р. №92, від 26.09.2019 р. №116 (авансовий платіж), які було виставлено Позивачу до оплати;

4. оригінали платіжних доручень № 677 від 13.08.2019 р. та № 812 від 01.10.2019 р. на підтвердження оплати Позивачем послуг, наданих АО «КМ Партнери»;

5. банківські виписки на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від Позивача;

6. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвокатів, витягів з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвокатів, залучені до надання послуг, копія посвідчення помічника адвоката.

Відповідно до ст. 134 КАС України:

« 3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;»

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно З умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто з огляду на вказане, розмір витрат складає вартість послуг як адвоката, так і помічника адвоката, залучених до справи. Відповідно до Акту про надання послуг, послуги щодо надання правової допомоги надавалися: адвокатом Сучик Т.Я., адвокатом Медведєвою О.Ю., помічником адвоката Мініним Л.О. гонорар яких підлягає відшкодуванню відповідно до положень КАС України.

Досліджуючи співмірність заявлених до стягнення судових витрат (90 460,00 грн) із складністю справи та з урахуванням майнового спору, суд виходить з наступного.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію віднесено до категорії справ незначної складності.

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював свою правову позицію по даній категорії справ, що свідчить про сталість судової практики у справах предметом позову, яких визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит на інформацію.

Рішення по справі прийнято в порядку загального позовного провадження.

Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із клопотанням про залучення доказів на підтвердження понесених витрат направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, про що до поданої заяви в суд додано службовий чек УКРПОШТИ від 02.12.2019 р.

Згідно відомостей, що містяться на офіційному сайті УКРПОШТИ відправлення за №0103326510096 вручено за адресою відповідача 05.12.2019 р.

Станом на 16.12.2019 року, відповідачем на адресу суду заяв з приводу зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги позицію ОО КГС викладену у постанові від 22.11.2019 р. справа №902/347/18, згідно якої обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви за вхід. №45950/19 повністю.

Заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є такими, що підлягають стягненню у розмірі 90 460, 00 грн., це витрати, які поніс позивач під час підготовки позовної заяви включаючи розрахунок судового збору, підготовку додатків до позовної заяви та копій для відповідача, надсилання до Одеського окружного адміністративного суду; представництво інтересів Позивача в суді шляхом участі у судових засіданнях 02.09.2019 р., 02.10.2019., 30.10.2019 р., 18.11.2019 р., 27.11.2019 р.; підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 02.09.2019 р. та від 02.10.2019 р. (якими до матеріалів справи були долучені документи щодо епізоду з орендою житла у пана ОСОБА_1 , щодо епізоду з орендою житла у пана ОСОБА_2, щодо епізоду з послугами виїзного (фуршетного) обслуговування, щодо епізоду з виплатами нерезидентам); складання процесуальних документів, зокрема Відповіді на Відзив відповідача від 04.09.2019 р.; підготовка Клопотання про долучення до матеріалів справи документів від 29.10.2019 р. (до матеріалів справи долучено довідку про резиденство Промислово-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ПРІЗМА МЮХЕНДІСЛІК ПРОЖЕ ТААХ. САН ВЕ ТІДЖ. ЛТД. ШТІ від 01.10.2019 р.); підготовка Клопотання про залучення документів від 22.11.2019 р. (підготовлено на вимогу суду, до матеріалів справи долучено копію наказу №1 про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на підприємстві від 01.04.2016 р. з додатками); підготовка Пояснення Позивача по епізоду з виплатам нерезидентам від 22.11.2019 р. (підготовлено на вимогу суду); підготовка Пояснення Позивача щодо діяльності на ринку України від 26.11.2019 р.

У зв`язку з цим, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про задоволення заяви у повному обсязі, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №815/1479/18 (провадження № №К/9901/23194/19):

"Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою".

Крім того, відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням №643 від 01.08.2019 року про сплату позивачем судового збору в сумі 19 210, 00 грн., яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління ДФС України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ТОВ «ГЮРІШ» суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була "неминучою", так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Медведєвої О.Ю. за вх. №45950/19 від 05.12.2019 року про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС України в Одеській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЮРІШ» суму судових суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90 460, 00 грн. (дев`яносто тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з Головного управління ДФС України в Одеській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЮРІШ» суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням № 643 від 01.08.2019 року у розмірі 19 210, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295, 279 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені КАС України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.