Ухвала суду № 86378672, 10.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5388/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.,

при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.,

за участю:

представника відповідача - Картавцевої А.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з реконструкції частини квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/258ДАБК від 10.06.2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061182681407 від 25.09.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю» за адресою: АДРЕСА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/259ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю» за адресою: АДРЕСА_1 ".

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання на 10.10.2019 року о 12 год. 00 хв.

08 жовтня 2019 року (у встановлений судом строк) засобами електронної пошти від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками згідно переліку та доказами направлення відзиву на адресу позивача, які залучені судом до матеріалів справи у підготовчому засіданні 10.10.2019 року (т.1 а.с.44-102).

У підготовчому засіданні 10.10.2019 року представником відповідача до суду надано оригінал відзиву на позовну заяву, який залучено судом до матеріалів справи (т.1 а.с.103-112).

Ухвалою суду від 10.10.2019 року, постановленою на місці, у підготовчому засіданні встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та оголошено перерву до 20.10.2019 року о 09 год. 40 хв.

11 жовтня 2019 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про витребування документів у позивача разом із доказами направлення вказаного клопотання засобами електронної пошти на адресу позивача (т.1 а.с.117-124). До вказаного клопотання представником відповідача також надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2019 року №184418122.

28 жовтня 2019 року під час судового засідання судом залучено до матеріалів справи клопотання представника відповідача про витребування документів у відповідача разом із додатками, згідно переліку, однак, відповідачу відмовлено у задоволені даного клопотання, у зв`язку із приписами ч.4 ст.78 КАС України, оскільки суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Письмовою ухвалою суду від 28.10.2019 року судом закрито підготовче провадження у справі №420/5388/19 та призначено справу до судового розгляду на 13.11.2019 року об 11 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. у нарадчій кімнаті по справі №420/5387/19, судове засідання, призначене в адміністративній справі №420/5388/19 на 13.11.2019 року об 11 год. 00 хв., перенесено на 21.11.2019 року о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 21.11.2019 року судом заслухано вступне слово представників сторін, досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи, та, з метою надання часу представнику позивача для подання додаткових доказів на обґрунтування позиції позивача під час вступного слова, оголошено перерву у судовому засіданні до 04.12.2019 року о 17 год. 00 хв.

В свою чергу, 22 листопада 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи разом із додатками згідно переліку (т.1 а.с.138-143).

04 грудня 2019 року засобами електронної пошти від позивача надійшло клопотання про залучення документів згідно переліку та доказами направлення його на адресу електронної пошти відповідача та в паперовому вигляді ці документи надані у судовому засіданні (т.1 а.с.144-149).

В судовому засіданні 04.12.2019 року судом залучено до матеріалів справи клопотання представника відповідача, та воно задоволено судом частково, враховуючи те, що частина доказів, наданих із вказаним клопотанням вже залучена до матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю надання до суду представником позивача додаткових доказів по справі у строк до 09.12.2019 року, а саме копії свідоцтва про право власності, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 10.12.2019 року о 17 год. 00 хв.

Вказаного доказу з боку позивача до суду станом на 10.12.2019 року до 17.год.00 хв. не надавалось.

При цьому, 10 грудня 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи №420/5388/19, який призначений на 10.12.2019 року о 17 год. 00 хв. за відсутності позивача. У вказаному клопотанні зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача, суд, з урахуванням позиції представника відповідача, проводив засідання за відсутності позивача та її представника.

У судовому засіданні 10.12.2019 року судом залучено до матеріалів справи копію ухвали у цивільній справі №523/16509/19 від 25.10.2019 року, за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна Альбіна Олександрівна про скасування рішення державного реєстратора та знесення, якою забезпечено позов Одеської міської ради та вжито заходів забезпечення шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682923251101.

Так, у судовому засіданні 10.12.2019 року, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, судом поставлено на обговорення представника відповідача питання щодо можливості подальшого розгляду справи в частині позовних вимог про скасування спірних наказів відповідача за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на наявність спору про право.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що вважає, що провадження по даній справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю, а справа - розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки наявний спір про право.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши обставини у справі, та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак провадження у даній справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Так, предметом позову у даній справі, окрім іншого є:

- наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/258ДАБК від 10.06.2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061182681407 від 25.09.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю» за адресою: АДРЕСА_1";

- наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/259ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року «Реконструкція частини квартири №5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю» за адресою: АДРЕСА_1 ».

Суд зазначає,що згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

При цьому, публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб`єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об`єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475 зазначається, що головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (в редакції, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб`єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб`єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб`єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Окрім того, вирішальну роль у віднесенні спору до однієї з правових юрисдикцій відіграє підстава його виникнення та те, за захистом яких саме прав особа звернулась до суду.

Судом встановлено, що позивачем 29.09.2018 року подано до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідають) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо реконструкції частини квартири №5 без змін геометричних розмірі фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , яке 25.09.2019 року зареєстровано за №ОД061182681407 (т.1 а.с.60-63).

08 жовтня 2018 року позивачем до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо реконструкції частини квартири №АДРЕСА_1 без змін геометричних розмірі фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 09.10.2018 року за №ОД141182820657 (т.1 а.с.64-70).

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2018 №143703509, 30 жовтня 2018 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною Альбіною Олександрівною зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 Право власності зареєстровано, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД141182820657 від 09.10.2018 року, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (т.1 а.с.35).

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.06.2019 року №01-13/258ДАБК скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення №ОД061182681407 від 25.09.2018 року (т.1 а.с.14-15), а наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.06.2019 року №01-13/259ДАБК скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року (т.1 а.с.29-30).

Таким чином, після реєстрації права власності за позивачем на вказаний об`єкт нерухомого майна, відповідачем прийняті оскаржувані накази, в тому числі, яким скасовано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року, на підставі якого за і позивачем зареєстровано право власності.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом з`ясовано, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа №523/16509/19 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна Альбіна Олександрівна про скасування рішення державного реєстратора та знесення об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, як вбачається з офіційного сайту «Cудова влада України» (https://court.gov.ua/), провадження у справі відкрито 14.11.2019 року та судове засідання по справі призначено на 14.01.2020 року.

Отже, судом встановлено, що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна Альбіна Олександрівна про скасування рішення державного реєстратора та знесення об`єкта нерухомого майна, відносно якого оскаржуваними наказами відповідача скасовано відповідні декларації, в тому числі, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.

Тобто, в межах спірних правовідносин існує спір про право.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст.317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності.

Так, відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері цивільних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на нерухоме майно, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Судом встановлено, що оскаржувані позивачем накази відповідача від 10.06.2019 року №01-13/258ДАБК та від 10.06.2019 року №01-13/259ДАБК, якими скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення №ОД061182681407 від 25.09.2018 року, та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року, прийняті після реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що скасовані оскаржуваними наказами відповідача право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення №ОД061182681407 від 25.09.2018 року, та реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року вичерпали свою дію у зв`язку з їх виконанням та виникненням у позивача права власності на об`єкт нерухомого майна, в тому числі, на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року.

Суд вважає, що саме по собі оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, якими скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення №ОД061182681407 від 25.09.2018 року, та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року, не є захистом публічного порядку.

Характеризуючи ненормативні правові акти, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009) їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2014 р.(справа №21-405а14) вказав,що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Тому, заявляючи вищевказані вимоги про скасування оскаржуваних наказів Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки скасування вказаних наказів, не забезпечить поновлення порушеного права.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі №802/307/17-а, від 03 квітня 2018 року по справі № 761/33504/14-а та 18 квітня 2018 року № 802/950/17-а.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі №815/3172/18, від 05 вересня 2019 року у справі №813/5260/13-а в яких зазначено, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, що вичерпує його дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного будівництва в силу його узаконення, суд зазначає, що вирішення даного спору підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Отже, оскаржувані накази у даному випадку поглинаються спором про речове право.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі №809/739/17 у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір пов`язаний з захистом цивільного права власності позивача квартиру АДРЕСА_1 адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.

З вищенаведеного слідує, що спір між учасниками справи виник із цивільно-правових відносин, за своєю правовою природою не пов`язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду України по справі №809/739/17 від 15.05.2018 року, в якій зазначено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Таким чином, як вказано у постанові, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладені обставини справи, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог про:

- визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/258ДАБК від 10.06.2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061182681407 від 25.09.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/259ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю" за адресою: АДРЕСА_1», оскільки дані позовні вимоги не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України вирішення даного спору підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Станом на 10.12.2019 року з боку позивача таке клопотання не надходило.

Зважаючи на вищевикладене, суд роз`яснює позивачу про його право звернутись з відповідним клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору у порядку, визначеному п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

10.12.2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст.120, 139, п.1 ч.1, ч.2 ст.238, ст.ст. 239, 243, 256, 294, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №420/5388/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування наказів в частині позовних вимог про:

- визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/258ДАБК від 10.06.2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061182681407 від 25.09.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/259ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року «Реконструкція частини квартири №АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю" за адресою: АДРЕСА_1».

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Продовжити розгляд адміністративної справи № 420/5388/19 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з реконструкції частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала суду в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині закриття провадження у справі подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 16.12.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.