Рішення № 86378561, 16.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. № 400/1859/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання вимоги від 13.03.2019р. №Ф-2141-17 протиправною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 № Ф-2141-17.

Позивач обґрунтовує позов тим, що вона з 10.02.2017 припинила підприємницьку діяльність та не є платником єдиного внеску в розумінні Закону України № 2464. Також з березня 2017 позивач є пенсіонером за віком, тому вимога є протиправною. Крім того, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 по справі № 400/745/19 скасовано вимога від 16.01.2019 № Ф-2141-17-У.

Відповідач надав суду відзив, в якому просить відмовити у позові повністю, оскільки оскаржувана вимога була прийнята на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою суду від 05.08.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 400/745/19.

Ухвалою суду від 13.11.2019 поновлення провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив:

Позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 17.06.2011 р. та припинила підприємницьку діяльність 09.02.2017 р.

20.12.2017 р. позивач подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р., де зазначила ЄСВ за 12 місяців на загальну суму 8448,00 грн.

16.01.2019 р. відповідач надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2141-17-У, в якій визначив суму недоїмки з ЄСВ - 8448,00 грн.

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про скасування вимоги від 16.01.2019. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 по справі № 400/745/19 позов задоволено та визнано протиправним та скасовано вимогу від 16.01.2019 № Ф-2141-17-У на суму 8448 грн. Рішення набрало законної сили.

У рішенні зазначено, що у березні 2017 р. позивач досягла загального пенсійного віку - 60 років. Тому позивач як пенсіонер за віком, з моменту призначення пенсії була звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Водночас, в абзаці 2 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Крім того, підприємницька діяльність позивача припинена 09.02.2017 р., а тому останнім звітним періодом мав бути лютий 2017 р., що відповідає п. 2 розділу ІІІ Порядку № 435.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р., в якому визначено ЄСВ за 12 місяців, позивач подала помилково.

Відсутність у Порядку № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, суд вважає надмірним тягарем, що не відповідає принципу верховенства права.

З огляду на відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску за спірний період, нарахування їй недоїмки шляхом винесення оскаржуваної вимоги є протиправним.

Рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що вимога від 16.01.2019, яка прийнята на підставі помилково поданого позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р. є протиправною.

Сума заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 28.02.2019 у спірній вимозі складає 8118,08 грн. У вимозі від 16.01.2019 № Ф-2141-17-У(яка скасована та визнана протиправною ) заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2018 складала 8448 грн.

Станом на 28.02.2019 позивач не є платником єдиного внеску, оскільки припинила підприємницьку діяльність та є пенсіонером за віком, тому відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» N 2464-V від 08.07.2010 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Позивач подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому помилково зазначена сума єдиного внеску 8448 грн.(704х12), а повинна була зазначена правильну суму єдиного внеску за січень-лютий 2017-1408 грн.(704х2). Різниця складає - 7040 грн. суми, яка у звіті зазначена помилково.

Позивач доказів сплати ЄСВ за січень-лютий 2017 суду не надала. Інтегрована картка платника податку, надана суду відповідачем свідчить, що у позивача обліковується заборгованість в сумі 8448 грн. Інформація щодо сплати ЄСВ за січень-лютий в 2017 році в картці відсутня.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. В інтегрованій картці обліковується заборгованість з ЄВС в сумі 8448 грн., а спірна вимога прийнята на суму 8118,08 грн., але відповідач не обґрунтував суду, чому спірна вимога прийнята на суму 8118 грн. Надана відповідачем інтегрована картка позивача зі сплати ЄСВ не мітить ніяких оплат.

За таких обставин, позов належить задовольнити та скасувати спірну вимогу.

Але скасування вимоги не призводить до ефективного захисту інтересів позивача, оскільки заборгованість зі сплати єдиного внеску продовжує обліковуватись в інтегрованій картці платника податку.

Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП).

За таких обставин, суд вважає за необхідне на підставі ч.10.ст.245 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 7040 грн. ( за березень-грудень 2017 року), який обліковується на підставі помилково поданого Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р. позивача .

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що спірна вимога є правомірною, тому позов належить задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн., що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.03.2019 № Ф-2141-17.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) видалити з ІКПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 7040,00 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 1-172К від 19.06.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко