Рішення № 86378434, 10.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005894

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації, -

в с т а н о в и в:

11.11.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 22.10.2019 реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій № 937/3/99-00-04-07-03- 14/ІПК;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з врахуванням висновків суду (рішень) Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №1.380.2019.002426, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №857/7890/19, де зокрема зазначити, що виключається обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою;

- постановити окрему ухвалу з приводу ігнорування Державною податковою службою України рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1.380.2019.002426, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №857/7890/19 та неврахування його висновків (ч.2 ст. 52.3 Податкового кодексу України) при наданні нової (оскаржуваної) податкової консультації;

- зобов`язати Державну податкову службу України в порядку судового контролю у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.10.2018 позивач звернувся до відповідача з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити чи існує обов`язок для нього як адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок у 2017, 2018 роках та у подальшому за нього сплачував роботодавець. Державна фіскальна служба України надала позивачу письмову податкову консультацію від 16.11.2018, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4844/3/99-99-13-02-03-14/ІПК з питань застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску, в якій зазначила про необхідність сплати мною ЄСВ за 2017,2018 рік навіть за умови перебування в трудових відносинах та сплати єдиного соціального внеску за позивача роботодавцем. Вважаючи надану Державною фіскальною службою України індивідуальну податкову консультацію протиправною позивач оскаржив таку до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №1.380.2019.002426 скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 16.11.2018 реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4844/3/99-99-13-02-03- 14/ІПК. Надалі, 04.10.2019 та 10.10.2019 через електронний кабінет позивач в порядку п.53.2 ст.53 Податкового кодексу України звернувся до Державної податкової служби України з урахуванням висновків суду надати нову індивідуальну консультацію. 29.10.2019 позивач листом отримав податкову консультацію від 22.10.2019 № 937/3/99-00-04-07-03-14/ІПК у якій зазначено, що із урахуванням висновків, викладених у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року № 857/7890/19, надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає вказану податкову консультацію протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку новою податковою консультацією відповідач знівелював судові рішення, якими чітко встановлено, що він є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Відповідач позов не визнав, 06.12.2019 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у індивідуальній податковій консультації від 22.10.2019 № 37/3/99-00-04-07-03- 14/ІПК Державна фіскальна служба України надала відповідь, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 по справі № 857/7890/19 зазначено: «позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Однак, ОСОБА_1 , за 2017 та 2018 роки подано Звіти про суми нарахованого доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок. Крім того, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами. Отже, з 01.01.2017 платник єдиного внеску визначений у ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного соціального внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Ухвалою судді від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Ухвалою від 10.12.2019 відмовлено в задоволенні заперечення відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення КДКА Львівської області №6 від 17.07.2013 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за №013 від 31.10.2013.

02.08.2004 позивач прийнятий на посаду помічника (заступника) директора з правових питань відокремленого підрозділу шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля”, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

З 02.02.2005 позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску за видом економічної діяльності по КВЕД 69.10. “Діяльність у сфері права”.

За 2017 рік роботодавець позивача – відокремлений підрозділ шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 35064,42 грн, що підтверджується копією довідки, виданої відокремленим підрозділом шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” №70 від 08.05.2019.

За 2018 рік роботодавець позивача – відокремлений підрозділ шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 51479,74 грн, що підтверджується копією довідки, виданої відокремленим підрозділом шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” №71 від 08.05.2019.

24.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити чи існує обов`язок для нього як адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок у 2017, 2018 роках та у подальшому за нього сплачував роботодавець.

Державна фіскальна служба України надала позивачу письмову податкову консультацію від 16.11.2018, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4844/3/99-99-13-02-03-14/ІПК з питань застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску, в якій зазначила про необхідність сплати ОСОБА_1 ЄСВ за 2017,2018 рік, навіть за умови перебування в трудових відносинах та сплати єдиного соціального внеску за позивача роботодавцем.

Вважаючи надану Державною фіскальною службою України індивідуальну податкову консультацію протиправною позивач оскаржив таку до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №1.380.2019.002426 скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 16.11.2018 реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4844/3/99-99-13-02-03- 14/ІПК.

04.10.2019 та 10.10.2019 через електронний кабінет позивач в порядку п.53.2 ст.53 Податкового кодексу України звернувся до Державної податкової служби України надати нову індивідуальну консультацію, з урахуванням висновків суду.

29.10.2019 позивач листом отримав податкову консультацію від 22.10.2019 № 937/3/99-00-04-07-03-14/ІПК у якій зазначено, що із урахуванням висновків, викладених у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року № 857/7890/19, надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вважаючи надану Державною податковою службою України індивідуальну податкову консультацію протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, визначено, що податкова консультація – це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.172-1 цього пункту індивідуальна податкова консультація – це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 53.2 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення КДКА Львівської області №6 від 17.07.2013 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за №013 від 31.10.2013.

02.08.2004 позивач прийнятий на посаду помічника (заступника) директора з правових питань відокремленого підрозділу шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля”, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

З 02.02.2005 позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску за видом економічної діяльності по КВЕД 69.10. “Діяльність у сфері права”.

За 2017 рік роботодавець позивача – відокремлений підрозділ шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 35064,42 грн, що підтверджується копією довідки, виданої відокремленим підрозділом шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” №70 від 08.05.2019.

За 2018 рік роботодавець позивача – відокремлений підрозділ шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 51479,74 грн, що підтверджується копією довідки, виданої відокремленим підрозділом шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля” №71 від 08.05.2019.

Як встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник – помічник (заступник) директора з правових питань відокремленого підрозділу шахта “Лісова” державного підприємства “Львіввугілля”. Зокрема, що стосується 2017 року, то його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало в середньому близько 2922,03 грн. на місяць, тобто в сумі що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць. В 2018 році, його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало в середньому близько 4289,97 грн. на місяць

Вказане не заперечується ДПС України. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період 2017, 2018 за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

Окрім того, щодо покликання відповідача на те, що оскільки ОСОБА_1 за період 2017-2018 роки подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в яких вказано суму доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок, то судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно подано подано такі звіти, однак у таких відображено нульовий дохід позивача від провадження адвокатської діяльності за 2017-2018 роки, тому єдиний соціальний внесок за ці періоди не нараховується та не сплачується

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку індивідуальна податкова консультація, надана позивачеві за №937/З/99-00-04-07-03-14 ІПК від 22.10.2019, не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, а тому така підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з врахуванням висновків суду (рішень) Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року у справі №1.380.2019.002426, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року у справі №857/7890/19, то суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Державну податкову службу України надати ОСОБА_1 нову індивідуальну податкову консультацію, з врахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали, то така задоволенню не підлягає, оскільки, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Щодо вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України в порядку судового контролю у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, то суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приписами наведеної статті суду надано право, а не обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, суд враховує, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про обставини, які б беззаперечно свідчили, що рішення суду ухвалене у зазначеній справі не буде виконано відповідачем. А відтак, приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України .

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 22.10.2019 реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій № 937/3/99-00-04-07-03- 14/ІПК.

Зобов`язати Державну податкову службу України надати ОСОБА_1 нову індивідуальну податкову консультацію, з врахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової служби України код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

Суддя Грень Н.М.