Рішення № 86378422, 16.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. № 400/2734/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовом упровадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати неправомірною відмову відповідача врахувати страховий стаж позивача за період підприємницької діяльності з 2002 по 2007 роки;

- зобов`язати відповідача врахувати страховий стаж позивача за період приватної підприємницької діяльності з 2002 по 2007 роки (шість років).

Ухвалою суду від 13.09.2019р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова відповідача в призначенні пенсії викладена в листі від 08.07.2019 року є протиправною, оскільки відповідач таким чином порушив власні базові нормативні документи. Позивач вважає, що відповідач відмовляючись шукати в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України дані про страховий стаж позивача за період 2000-20007 років є порушенням його прав та свобод як громадянина України. Позивач зазначає в позові, що він сплачував з березня по вересень 2008 року єдиний податок, що підтверджується довідкою ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва від 09.06.2010 року (а.с. 15).

Відповідач заперечує проти позову та зазначає у відзиві, що позивач звернувшись до відповідача з електронним зверненням про факт відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про період його роботи з 2000 по 2007 роки. 08.07.2019 року відповідач надав обґрунтовану відповідь на звернення позивача, яку сам позивач розтлумачив як відмову. Станом на день звернення позивача до ПФУ вік ОСОБА_1 складав 59 років 7 місяців, тому такий факт не дає підстави відповідачу для призначення позивачу пенсії за віком.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив наступне.

24.06.2019 року позивач звернувся із електронним зверненням до відповідача щодо надання інформації (пояснень) про факт відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про період його роботи за період з 2000 по 2007 роки.

08.07.2019 року за вих. № 2479-Ч/1-07 відповідачем було надано відповідь на електронне звернення позивача.

Позивач вважає таку відповідь відмовою відповідача в зарахуванні йому до страхового стажу періоду роботи з 2000 по 2007 роки для призначення пенсії за віком.

Таку відмову ОСОБА_1 вважає протиправною, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - па підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Виходячи з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача 24.06.2019 року з електронним зверненням про надання інформації щодо врахування до його страхового стажу періоду роботи з 2000 по 2007 роки в період його підприємницької діяльності для призначення пенсії за віком.

Станом на дату подачі електронного звернення (24.06.2019 року) вік позивача складав 59 років та 7 місяців, що є недостатнім для звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Крім того, суд роз`яснює позивачу, що особа по досягненню нею 60 років звертається особисто до управління Пенсійного фонду України з відповідною заявою, до якої надає відповідний пакет документів, необхідний для призначення пенсії за віком, що визначено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктами 1.6, 1.7 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Абзацом 3 ст. З Закону № 393 визначено, що заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад. посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до абз. 6 ст. 5 Закону № 393 письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно ст. 15 Закону № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відтак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання неправомірною відмову відповідача у врахуванні страхового стажу позивача за період його підприємницької діяльності з 2002 по 2007 - є необґрунтованою, виходячи з того, що: позивач не досяг шестидесятирічного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058; позивач звернувся до відповідача із електронним зверненням, а не з заявою про призначення пенсії відповідно до положень Порядку № 22-1.

Суд вважає, що електронне звернення позивача та заява про призначення пенсії є різними за своєю правовою природою видами звернення громадян, а отже і рішення, винесене під час їх розгляду має різні правові наслідки.

Виходячи з матеріалів справи та зі змісту відзиву на позовну заяву, судом встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав неврахування страхового стажу останнього за період з 2000 по 2007 роки.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача врахувати страховий стаж позивача за період приватної підприємницької діяльності з 2002 по 2007 роки (шість років) є передчасною, тому задоволенню не підлягає, оскільки рішення судом не може бути ухвалене на майбутнє, адже відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть порушені права позивача в майбутньому.

Крім того, позивач в позові зазначає, що він в 2014 році змінював прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », але доказів цього до суду не надає. В матеріалах справи міститься лише копія паспорта позивача на прізвище « ОСОБА_1 », який виданий позивачу в 2014 році. Звідси суд може припускати, що зміна прізвища позивача може бути причиною відсутності інформації щодо страхового стажу позивача за період 2000-2007 років.

Посилання позивача як на доказ про зарахування страхового стажу та сплату страхових внесків позивачем протягом 2000-2007 років, на довідку ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з копій сторінок трудової книжки позивача наданих до справи, судом не встановлено жодного запису трудової діяльності позивача (підприємницької діяльності) за 2000-2007 роки. В трудовій книжці позивача судом встановлено лише запис № 27 від 14.02.2002 року зроблений заступником голови МОК «Правозахисник - 1» (зворотній бік арк. справи 28). Інших записів за період 2000-2007 роки судом не виявлено.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими , безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов