Рішення № 86378371, 11.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005264

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача Шулак О.І.,

представника відповідача Пельо О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №2903/03.03-36 від 11.07.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 20.11.1987 по 23.11.1994, з 23.11.1994 по 04.04.2011 та з 03.08.2016 по 08.10.2019 на посаді акумуляторника в ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 19.03.2019 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з досягненням ним 55-ти річного віку відповідно до підп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додав всі необхідні для цього документи. Проте, відповідач за результатами розгляду заяви прийняв рішення №23 від 27.06.2019 про відмову у призначені пенсії за віком за Списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 18.10.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 04.11.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачем не підтверджено 12 років і 06 місяців стажу роботи за Списком №2, що є необхідною умовою для призначення пенсії при досягненні 55 - річного віку. Відповідач зазначає, що відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Окрім цього, відповідач зазначає, що з 01.09.1992 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від №442 зарахування до пільгового стажу періодів роботи в професіях і на посадах, передбачених Списками № 1 і № 2 проводиться на підставі атестації робочого місця. Також, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, наказом по підприємству затверджується Перелік робочих місць, виробництв, професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.

Відповідач вважає, що наданими позивачем документами не підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 на посаді акумуляторника. Враховуючи надані позивачем документи та акт зустрічної перевірки, до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 можна зарахувати періоди роботи з 04.04.2011по 02.08.2016 на посаді акумуляторника. Представник відповідача вважає, що зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 03.08.2016 на посаді акумуляторника, є неможливим, оскільки Списком №2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, така посада не передбачена, а отже не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах. На підставі викладеного відповідач вважає, що права позивача порушені не були, у зв`язку з чим у задоволенні його позовних вимог просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. (а.с.18)

12.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач долучив необхідні документи на підтвердження трудового стажу на посаді, яка входить до Списку №2.

Суд встановив, що на час звернення до відповідача за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2 вік ОСОБА_1 становив 55 років.

За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФ України у Львівській області прийнято рішення №23 від 27.06.2019 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмова обґрунтована тим, що наданими позивачем документами до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 можна зарахувати лише період роботи з 04.04.2011 по 02.08.2016 на посаді акумуляторника.

Щодо періоду роботи заявника з 03.08.2016 по 25.03.2019 на посаді акумуляторника відповідач зазначає, що у Списку №2, який затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 №461, така посада відсутня, а тому цей період роботи зарахувати позивачу до пільгового стажу немає законних підстав.

Таким чином, пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №2 становить 5 років 3 місяці 29 днів, а тому у нього немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Аналогічні мотиви відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах викладені відповідачем в листі № 2993/0303-36 від 11.07.2019.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком за Списком №2, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п.б ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд встановив, що позивачем досягнуто пенсійного віку 55 років та підтверджено загальний трудовий стаж, який становить більше 30 років, що не заперечується відповідачем. Також, відповідач до пільгового стажу позивачу зарахував період роботи з 04.04.2011 по 02.08.2016 на посаді акумуляторника 5-го розряду ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич».

Водночас, віднесення до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на посаді акумуляторника в ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» з 20.11.1987 по 23.11.1994 та з 03.08.2016 по 08.10.2019, відповідачем заперечується. Щодо періоду з 23.11.1994 по 04.04.2011 то висновки відповідача щодо нього, в оскаржуваному рішенні відсутні.

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383)

Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація (п. 4.2 Порядку №383).

Відповідно до п. 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 вказаного Порядку.

Пунктом 10 вказаного Порядку№383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Водночас, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 та, розробленими на виконання постанови №442, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку №383 та підп.1.5 п. 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку №383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №732/2003/14, у постановах Верховного Суд України від 10.09.2013 (справа № 21-183а13), 25.11.2014 (справа № 21-519а14), 19.05.2015 (справа № 21-175а15).

Судом встановлено, що для підтвердження роботи позивача на посаді акумуляторника в ВП «Ремонтно вагонне депо «Дрогобич» відповідачу надано наступні документи: трудову книжку від 22.07.1982 НОМЕР_2 , записами в якій підтверджується факт призначення позивача акумуляторником з 20.11.1987 та перебування його на цій посаді по даний час, наказ №150 від 24.11.1994 «Про підсумки атестації робочих місць», наказ ВП «Вагонне депо Дрогобич» №130 від 04.04.2011 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», наказ №99 від 01.04.2016 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», висновок №3234 експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та встановлення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці від 17.04.2013 №14/07-3781 та висновок №2850 про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у ВП «Вагонне депо «Дрогобич».

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 12.03.1987 зарахований в «Вагонне депо ст.Дрогобич Львівської залізниці» електромонтером по ремонту електрообладнання 3 розряду в слюсарно-монтажний цех. 20.11.1987 переведений акумуляторником 3 розряду слюсарно-монтажного цеху, 04.04.1988 присвоєно кваліфікацію акумуляторника 4 розряду, 16.07.1998 присвоєно кваліфікацію акумуляторника 5 розряду. 16.07.2010 позивач переведений акумуляторником 5 розряду в електроцех. 31.03.2013 звільнений по переводу в ВП «Ремонтне вагове депо Дрогобич». 01.04.2013 прийнятий по переводу у ВП «Вагонне депо Дрогобич» акумуляторником 5 розряду в електроцех, де працює по даний час.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача документального підтвердження його зайнятості на посаді акумуляторника 3-го, 4-го та 5-го розряду з 20.11.1987.

У п. 2 ч. 2 ст. 114, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 8-10 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», Методичних рекомендаціях для проведення атестації робочих місць за умовами праці, розроблені на виконання Постанови №442, не встановлено обов`язку для позивача подавати перелік атестованих робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, а відсутність такого переліку не зумовлює позбавлення особи такого права.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. У ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відтак, відповідачу для обчислення стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах надано трудову книжку від 22.07.1982 ( НОМЕР_2 ) та довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, видані ВП «Ремонтне вагонне депо «Дрогобич» від 31.10.2013 №243, ВСП «Ремонтне вагонне депо «Дрогобич» від 26.03.2019 №182, від 26.03.2019 №183 та архівні довідки про підтвердження трудового стажу від 21.12.2006 №ДНАА-І8/0, від 15.03.2019 №ДНАА-18/0-259.

Вказаними довідками підтверджується, що ОСОБА_1 працював повний робочий день та виконував роботи з ремонту акумуляторів та акумуляторних батарей різних типів на посаді акумуляторника, яка передбачена Списком №2 розділом ХХХІІІ підрозділом 23200000-100447 і затверджена постановою КМУ №36 від 16.01.2003, з 04.04.2011 по 02.08.2016. Ця обставина не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявні всі необхідні підстави, передбачені нормами чинного законодавства, для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахування періоду роботи позивача з 20.11.1987 по 23.11.1994 та з 23.11.1994 по 04.04.2011 до пільгового стажу. Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового періоду роботи з 03.08.2016 по 08.10.2019 на посаді акумуляторника в ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. на пільгових умовах за Списком №2, то в задоволенні такої необхідно відмовити, оскільки Списком №2, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 така посада не передбачена, а отже не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що рішення відповідача №23 від 27.06.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області зарахувати до пільгового періоду роботи з 20.11.1987 по 23.11.1994 та з 23.11.1994 по 04.04.2011 на посаді акумуляторника в ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., призначити йому пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 19.03.2019 та провести відповідні виплати.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн. сплаченого з квитанціями № 30 від 09.10.2019 та №54 від 24.10.2019.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №23 від 27.06.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 20.11.1987 по 23.11.1994 та з 23.11.1994 по 04.04.2011 на посаді акумуляторника в ВП «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 19.03.2019 та провести відповідні виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 16.12.2019.

Суддя Р.І. Кузан