Рішення № 86378246, 11.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006270

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови в частині, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку UA НОМЕР_1 , відкритого в філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 у валюті гривня.

Посилається на те, що оскаржуваною постановою про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, на рахунку UA 133257960000026003300737188, з якого здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів, в т.ч. ЄСВ, ПДФО, військовий збір, ПДВ. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає, що в цій частині воно є протиправним та підлягає скасуванню, адже виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Тобто рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що постанова про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року винесена у відповідності до положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»; при цьому, державний виконавець не накладав арешт на заробітну плату боржника та не звертав на неї стягнення. У винесеній постанові чітко прописано, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках , накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. У позовній заяві ДП «Сколівський військовий лісгосп» вказано, що зарплатним рахунком є рахунок за номером UA 193257960000029093125373778, а не оскаржуваний рахунок за номером UA 133257960000026003300737188. Водночас, як видно з постанови про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року, державним виконавцем не накладався арешт на рахунок за номером UA 193257960000029093125373778 чи на кошти, що містяться на цьому рахунку. Вказане, на його думку, свідчить про те, що позивач взмозі сплачувати заробітну плату. Крім того, звернув увагу, що позивачем не надано інформації стосовно того чи взагалі знаходяться кошти на рахунку, з якого просить зняти арешт. А тому, покликаючись на правомірність спірного рішення та наявність підстав для його прийняття, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою судді від 28.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

18.07.2019 року постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито ВП №59575345 про стягнення з Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» виконавчого збору в сумі 250890,54 грн.

21.10.2019 року постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в межах ВП №59575345 замінено сторону виконавчого провадження – боржника Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» на його правонаступника – Державне підприємство «Сколівський військовий лісгосп».

31.10.2019 року в межах цього ж виконавчого провадження прийнято спірну постанову, якою серед іншого, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках:

- 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 133257960000026003300737188,

- 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 08325796000002301737188

- та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП «Сколівський військовий лісгосп» (місцезнаходження: вул.Героїв Маківки, 28, м.Сколе, Львівська область, 82600; код ЄДРПОУ: 43074458) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2903635,55 грн

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що постанова відповідача про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку UA НОМЕР_1 , відкритого в філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 у валюті гривня, є незаконною, адже з цього рахунку, як зазначив позивач, здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів, в т.ч. ЄСВ, ПДФО, військового збору, ПДВ. Накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на цьому рахунку, унеможливлює виплату працівникам підприємства заробітної плати та порушує їх конституційне право на оплату праці. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Спірні правовідносини регулюються Законами України: «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) та «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі – Закон №108/95-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у Розділі VII Закону №1404-VIII. Зокрема, згідно ч.1 та ч.2 ст.48, ч.3 ст.52, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.56 Закону №1404-VIII, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Закону №1404-VIII, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Суд встановив, що позивачем відкрито рахунок у філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО: 325796 UA 133257960000026003300737188 у валюті гривня та рахунок UA 08325796000002301737188 – в іноземній валюті (євро), підтвердженням чого є банківські виписки по даних рахунках (а.с.17-24).

Згідно представлених банківських виписок по рахунку UA 133257960000026003300737188 у валюті гривня, кошти, які знаходяться на цьому рахунку, використовуються, в т.ч., для виплати заробітної плати та сплати податків і зборів (ЄСВ, ПДФО, військового збору, ПДВ).

При цьому, позивач пояснив, що для здійснення виплати заробітної плати працівникам підприємства необхідно кошти з рахунку UA 133257960000026003300737188 перерахувати на зарплатний рахунок UA 193257960000029093125373778, а вже з цього рахунку виплатити заробітну плату безпосередньо кожному працівнику. Іншого механізму нарахування та виплати заробітної плати чинним законодавством не передбачено.

Вказане підтверджується банківською випискою по рахунку UA 193257960000029093125373778 за період з 01.09.2019 року по 21.11.2019 року (а.с.25-32).

Дослідивши наявні в матеріалах справи банківські виписки, суд встановив, що у період з 01.09.2019 по 21.11.2019 року рахунок UA 133257960000026003300737188 у валюті гривня використовувався позивачем, серед іншого, для виплати заробітної плати працівникам підприємства та сплати податків і зборів.

Суд враховує, що ч.7 ст.43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно абз.5 ст.97 Кодексу законів про працю України, яка кореспондується з положеннями ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №108/95-ВР, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.6 цієї ж статті, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Крім того, суд враховує, що відповідно до абз.абз.1, 4 ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIV, страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

За приписами ч.2 ст.48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Тобто рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі №916/73/19 та від 10.10.2019 року у справі №916/1572/19.

Як роз`яснено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці АТ «Ощадбанк» від 10.12.2019 року №466, рахунок UA 133257960000026003300737188 є поточним рахунком, а рахунок UA 193257960000029093125373778 – балансовим. При цьому, з метою забезпечення виконання діючих процедур та вимог чинних нормативних документів Національного Банку України та внутрішніх нормативних документів Банку, клієнт – ДП «Сколівський військовий лісгосп» виключно самостійно може провести переказ коштів з власного поточного рахунку (2600) на рахунок (2909) для зарахування нарахованої заробітної плати працівникам у сумі згідно Зведеної відомості, попередньо сплативши суми нарахованих податків по заробітній платі.

Вказаним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки ідеологія ст.1 Першого протоколу Конвенції з захисту прав людини відображена у Конституції України, судам слід враховувати правові позиції Європейського Суду з прав людини під час вирішення питань щодо втручання у право власності осіб, а також посилатися на висновки Суду як на безпосереднє джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.11.2007 року у справі «Україна-Тюмень проти України» у п.49 Суд вказав, що найважливіша вимога ст.1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (subject to conditions provided by law), а другий пункт визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. У п.55 надано тлумачення пропорційності втручання в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу (fair balance) між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних свобод особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення права власності.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що постанова Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку UA 133257960000026003300737188, є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та непропорційно (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів підприємства і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт коштів боржника ВП №59575345 від 31.10.2019 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку 325796 ФЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПР АТОЩАД м.Львів UA 133257960000026003300737188.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: вул.Чайківського, 6, м.Сколе, Львівська область, 82600; код ЄДРПОУ: 34893197) на користь Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» (місцезнаходження: вул.Героїв Маківки, 28, м.Сколе, Львівська область, 82600; код ЄДРПОУ: 43074458) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду буде складено до 16.12.2019 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 16.12.2019 року.