Рішення № 86378234, 11.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1340/4793/18

11 грудня 2019 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Цинайко Н.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Львівської області (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пр.Шевченка, 17/19), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області №1693к від 17.09.2018.

Ухвалою від 02.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26.11.2018 провадження у справі №1340/4793/18 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №9901/819/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа Прокуратура Львівської області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №358дп.-18 від 05.09.2018.

23.10.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення, яким залишила без змін Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019. Постанова Верховного Суду набрала законної сили 23.10.2019.

Ухвалою суду від 01.11.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 25.11.2019.

Ухвалою суду від 11.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує так. Наказом прокурора Львівської області №1693к від 17.09.2018 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду. Вказаний наказ винесено на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. На думку позивача, оскаржений наказ та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення є незаконними та підлягає скасуванню. Зокрема, позивач звертає увагу на безпідставність тверджень КДКП про те, що 13.01.2016 йому була вручена ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 13.01.2016 про накладення арешту на нерухоме майно, оскільки вказане судове рішення йому не вручалося та на виконанні у нього не перебувало. Позивач також зауважує, що не існує звернення ОСОБА_2 , в якому ініціювалося питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 364 Кримінального кодексу України стосовно процесуального керівника у кримінальному провадженні ОСОБА_1 та слідчого поліції ОСОБА_3 . При цьому, вимога про реєстрацію кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 так само, як і вимога про вчинення ним злочину, у вказаному зверненні відсутні. Позивач вважає, що такими обставин оскаржений наказ є незаконним і грубо порушує його права, а відтак підлягає скасуванню. Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.11.2019 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що відповідач діяв в межах визначених повноважень, відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому оскаржуваний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що прокурор мав право видавати оскаржуваний наказ, але не обов`язок. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 з червня 1998року працює в органах прокуратури. З 19 січня по 12 вересня 2017 року позивач займав посаду першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, а з 13.09.2017 - посаду заступника начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області.

23.05.2018 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про вчинення дисциплінарного проступку заступником начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області Фігурським Ю ОСОБА_5 та заступником начальника першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Прокуратури Львівської області Довжиком C.M.

Розглянувши матеріали дисциплінарного провадження № 11/2/4-898дс-176дп-18, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів установила, що у провадженні слідчого відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження №1201540040000722 від 13.03.2015 за фактом заволодіння шляхом оформлення на підставі підроблених документів права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 Львові за ч.4 ст.190 КК України.

За результатами вивчення матеріалів цього провадження Управлінням нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України встановлено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється неефективно всупереч вимогам статей 2, 9, 28 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), усіх заходів до встановлення обставин кримінального правопорушення не вжито і, як наслідок, дотепер остаточне рішення не прийнято.

ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні у період з 22.12.2015 по 26.07.2016. У подальшому ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури № 1.

Зокрема, 06.01.2016 прокурор ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 13.01.2016 вказане клопотання задоволено частково та накладено арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проте відомості щодо її виконання відсутні.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у період часу з 13.01.2016 року по 26.07. 2016, а також ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у період часу з 26.07.2016 по 01.07.2017 не виконали вказану ухвалу про арешт майна, відбулося відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 12 811 656 гривень.

Також КДКП встановлено, що 20.07.2017 начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління Прокуратури Львівської області Довжиком С.М. направлено ОСОБА_1 , який на той час виконував обов`язки керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, заяву ОСОБА_2 про вчинення самим ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

У заяві ініціювалося питання про внесення відомостей до ЄРДР за ст.364 КК України, у тому числі стосовно процесуального керівника Фігурського Ю. М., а також слідчого поліції Лукіна А.А.

За результатами розгляду вказаної заяви виконуючий обов`язки керівника Львівської місцевої прокуратури №1 Фігурський Ю. М. 25.07.2017 за власним підписом надав заявнику відповідь № (14-39)424-16 про те, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактами, наведеними у зверненні, не вбачається.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 №358дп-18 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Рішення Комісії мотивоване тим, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги ст. 28 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700-VII) не повідомив керівника вищого рівня про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а також вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

На думку Комісії, зазначене свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 та п.6 ст.ю43 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1697-VII), а саме: вчинення дій, що порочить звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Вважаючи рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05.09.2018 № 358дп-18 протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції відповідно до ч.4 ст.22 КАС України.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 9901/819/18 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 залишено без змін.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Згідно із пунктами 3, 4 ч.4 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до пунктів 5, 6 ч.1 ст.43 Закону України «Про прокуратуру», прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно з ст.44 цього Закону, дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Відповідно до п. 8 ст.48 Закону України «Про прокуратуру», копія рішення Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду.

Згідно з розділом XIII Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 18.12.2017 №351, підготовка проекту наказу про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення здійснюється кадровим підрозділом відповідної прокуратури у 3-денний строк після надходження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Не пізніше наступного дня після отримання рішення Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів про накладення дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування на посаді прокурора, призначеного керівником регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури направляє його до відповідної регіональної прокуратури для прийняття рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування на посаді.

Копії наказів про застосування дисциплінарних стягнень кадровими підрозділами прокуратур усіх рівнів у 3-денний строк з дня видання направляються до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII цього ж Положення керівник регіональної прокуратури приймає рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення, про що у 3-денний строк з дня видання такого, інформує Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів зі скеруванням копії наказу.

Таким чином, прийняття керівником регіональної прокуратури рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення на підставі рішення за результатами дисциплінарного провадження, яке здійснювала Кваліфікаційно- дисциплінарна комісія прокурорів, є обов`язком керівника регіональної прокуратури, а не його правом.

Суд установив, що 16.05.2018 до прокуратури Львівської області із Генеральної прокуратури України надійшов лист з додатками про те, що Генеральним прокурором України 14.05.2018 затверджено висновок службового розслідування щодо можливих порушень заступником начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 вимог, заборон або обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», а також можливого вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, порушення правил прокурорської етики, для ознайомлення працівника з даним висновком.

05.09.2018 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення № 358дп-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймає посаду.

14.09.2018 вищезгадане рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшло до прокуратури Львівської області для застосування накладеного дисциплінарного стягнення.

З урахуванням викладеного, прокурором Львівської області 17.09.2018 прийнято рішення та видано наказ №1693к «Про застосування дисциплінарного стягнення» до ОСОБА_1 у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймає посаду.

Станом на день видачі наказу прокурора Львівської області №1693к від 17.09.2018, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №358дп.-18 від 05.09.2018 не було оскаржене позивачем до суду.

Щодо покликання позивача на те, що твердження КДКП про те, що 13.01.2016 позивачу була вручена ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 13.01.2016 про накладення арешту на нерухоме майно безпідставне, оскільки вказане судове рішення йому не вручалося та на виконанні у нього не перебувало, а також, що не існує звернення ОСОБА_2 , в якому ініціювалося питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 364 Кримінального кодексу України стосовно процесуального керівника у кримінальному провадженні ОСОБА_1 та слідчого поліції ОСОБА_3 , при цьому, вимога про реєстрацію кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 так само, як і вимога про вчинення ним злочину, у вказаному зверненні відсутні, то суд зазначає, що ці обставини були предметом розгляду Верховним Судом у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа Прокуратура Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №358дп.-18 від 05.09.2018.

Відтак, з урахуванням ч.4 ст.78 КАС України зазначені обставини не доказуються при розгляді цієї справи, оскільки були встановлені при розгляді Верховним судом справи №9901/819/18, рішення у якій набрало законної сили.

Суд також наголошує, що підставою видачі оскаржуваного наказу прокурора Львівської області №1693к від 17.09.2018 стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №358дп.-18 від 05.09.2018, яке позивач оскаржив до суду після прийняття наказу прокурора Львівської області №1693к від 17.09.2018 та яке скасоване не було.

З урахуванням викладеного, а саме: що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №358дп.-18 від 05.09.2018 визнане Верховним Судом правомірним; керівник регіональний прокуратури зобов`язаний прийняти рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, суд дійшов висновку, що відповідач, видаючи вищевказаний наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Львівської області (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пр.Шевченка, 17/19, ЄДРПОУ 02910031) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2019.

Суддя Лунь З.І.