Рішення № 86377909, 04.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2019 року (о 12 год. 05 хв.) Справа № 280/2509/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., представника позивача: адвоката Леус Г.О., представника відповідача: Вініченка О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 14.02.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є необґрунтованою та незаконною, оскільки не містить чіткого розрахунку заборгованості та будь-яких додатків, які б надали можливість встановити час і підстави виникнення недоїмки, у вимозі не зазначено, на якій підставі, відповідно до якого рішення органу державної влади здійснено нарахування боргу з єдиного внеску. Вказує, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає встановленій формі, підписана не уповноваженою особою, та направлена з порушенням строку. Просить позов задовольнити та скасувати спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою суду від 03.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.08.2019.

05.08.2019 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов (вх.32356), в якому заперечує проти позову, та зазначає, що недоїмка зі сплати єдиного внеску нарахована у відповідності до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), яким визначено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої законом та не менше за розмір мінімального страхового внеску. Звертає увагу, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується та вказує, що законодавством не передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) повинна містити чіткий розрахунок заборгованості. Крім того, оскаржувана вимога про сплату боргу підписана уповноваженою особою, а саме заступником начальника Вільнянського управління ГУ ДФС та водночас начальником відділу з податків і зборів юридичних осіб Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області Багній В.О. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.08.2019 відкладено підготовче засідання на 12.09.2019.

19.08.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.34083), в якому не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в автоматичному режимі лише на підставі наявної у контролюючого органу інформації про реєстрацію особи платником єдиного внеску суперечить нормам чинного законодавства.

27.08.2019 від представника відповідача надійшли заперечення (вх.35441) на відповідь на відзив, де він підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.09.2019 провадження у справі зупинено, призначено наступне підготовче засідання на 10.10.2019.

Ухвалою суду від 10.10.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 10.10.2019 продовжено підготовче провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2019.

У судовому засіданні 04.12.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.12.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені у заявах по суті справи.

04.12.2019 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 . зареєстрований як фізична особа-підприємець Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області 25.10.2004 за номером 20850000000000072, перебував на податковому обліку у відповідача (Вільнянське управління) з 04.11.2004 за номером 1449, зареєстрований як платник єдиного соціального внеску з 27.10.2004 за номером 11/11-2526, здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, припинив підприємницьку діяльність 01.04.2019, номер запису: 20850060003000072.

14.02.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформувало та направило на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59, відповідно до якої станом на 31.01.2019 заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 18 276,72 грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:

- зі строком сплати до 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн. (2017 рік);

- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн. (IV квартал 2018 року).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав 29.03.2019 до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 14.02.2019, за результатами розгляду якої Рішенням від 06.05.2019 №20892/6/99/99-11-05-02-85 скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-63678-59 - без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття ГУ ДФС у Запорізькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-63678-59, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як зазначено у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування за 2017 рік мала бути здійснена до 09.02.2018 у розмірі не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни, у тому числі до Закону №2464-VI (набули чинності з 01.01.2018).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (тут і в подальшому в редакції з 01.01.2018) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як зазначено у частині 16 статті 25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Отже, починаючи з 01.01.2017 відповідно до вищезазначених норм встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі - Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.

Згідно з абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як зазначено у абзаці 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Як передбачено абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для платника - фізичної особи).

Отже, наявність в інформаційній системі контролюючого органу даних про несплачені суми єдиного внеску та відсутність доказів їх є підставою для формування та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв`язку з чим суд відхиляє доводи позивача про те, що вимога може бути сформована лише на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у сукупності.

Також, не може мати наслідком скасування оскаржуваної вимоги факт порушення відповідачем строку її винесення, оскільки строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржувану вимогу підписано не уповноваженою особою, оскільки вказане спростовано наданими представником відповідача доказами, зокрема наказами від 11.05.2018 №1393, від 06.07.2018 №2243 «Про надання повноважень», відповідно до яких заступнику начальника управління, начальнику відділу податків і зборів з юридичних осіб Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області Багній В.О. надано додаткові повноваження, зокрема щодо підпису вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги, зокрема відсутність підкреслення виду заборгованості (недоїмка, штраф, пеня), зазначення зайвого реквізиту «призначення платежу» тощо, суд не бере до уваги та вказує, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Разом з тим, з пояснень учасників справи та наданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що контролюючим органом також була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 15.11.2018 згідно якої, у позивача станом на 31.10.2018 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн.

Вказана вимога була скасована Рішенням Державної фіскальної служби України 23162/6/99-99-11-05-02-15 від 20.05.2019 в порядку адміністративного оскарження.

Суд звертає увагу, що недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819,54 грн за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 15.11.2018 увійшла до складу суми недоїмки за оскаржуваною вимогою 18 276,72 грн.

Крім того, відповідачем було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 17.05.2019 на суму 21 030,90 грн, до складу якої увійшла сума недоїмки за оскаржуваною вимогою в розмірі 18 276,72 грн в повному обсязі.

За результатами адміністративного оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 17.05.2019 скасована Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.05.2019 №3235/6/99-00-08-06-01.

Отже, сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначена оскаржуваною вимогою, була скасована у складі суми недоїмки, визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 17.05.2019.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 6 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Враховуючи наведене, у зв`язку зі скасуванням Державною фіскальною службою України суми недоїмки за раніше складеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 15.11.2018 та суми недоїмки за пізніше складеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63678-59 від 17.05.2019, які сформовані наростаючим підсумком, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 768,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 року №Ф-63678-59, складену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 16.12.2019

Суддя М.О. Семененко