Ухвала суду № 86377794, 10.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

10 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1352/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі

представника позивача - Пуканич Е.В. ;

представника відповідача - Ігнатенко О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

15.10.2019 року, через канцелярію Закарпатського окружного адміністративного суду, від представника відповідача надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, встановленого абз. 3,4 ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", де передбачено, що строк звернення до суду становить 10 календарних днів з моменту отримання податкової вимоги.

Вказане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз. 3,4 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абз. 9 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Отже, чинним законодавством України встановлено, що строк звернення платника до суду про оскарження вимоги становить десять календарних днів, який обраховується з дати надходження вимоги платнику, для оскарження її в судовому порядку.

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2720-51 від 13.11.2018 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою ф.20. про вручення такої 22.12.2018 року, однак відповідно до відомостей розділу “Стан розгляду справ” офіційного сайту Судової влади України, позовна заява надійшла до суду 24.09.2019 року, що також підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду, що свідчить про пропуск Позивачем 10-денного строку звернення до суду.

В судовому засіданні 10.12.2019 року представником позивача було подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Заперечення мотивоване тим, що разом із поданим клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу з штрихкодовим ідентифікатором: 9020206170453, з яким за твердженням відповідача нібито надсилалася позивачці вимога Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-2720-51, в такому не зазначено кому було вручено відповідне поштове відправлення та відсутній підпис відповідної особи.

Крім того, у вищевказаному повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу зазначено, що поштове відправлення було вручено 22 грудня 2018 року, тоді як згідно наявної на офіційному веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» інформації про відстеження пересилання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором: 9020206170453 дані про вказане поштове відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Все вищенаведене в сукупності підтверджує, що позивачка дійсно не отримувала вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-2720-51 у грудні 2018 року.

Таким чином, позивач була позбавлена права подати скаргу у визначений строк, а відтак не було пропущено строку звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив з підстав вкладених у поясненнях проти поданого клопотання та просив суд у задоволенні такого відмовити за необґрунтованістю.

Представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання підтримала та просила суд таке задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у такому, а позовну заяву залишити без розгляду.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання та матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу поданого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 122 КАС України чітко передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо посилань представника відповідача на норми ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" якою передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку і цей строк оскарження становить десять календарних днів з моменту отримання вимоги, то такі твердження суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, абз. 3, 4 ч.4 ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено порядок та строки оскарження вимоги і чітко зазначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У даній частині вказаної статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що саме скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Таким чином, зважаючи на вимоги абзацу 2 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" законодавець чітко визначив, що саме до органу доходів і зборів вищого рівня подається скарга протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску.

В той же час законодавець у ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначає, що цей десятиденний строк передбачений для позивача при зверненні ним до суду із позовом за захистом своїх порушених прав, а тому на думку суду твердження представника відповідача про те, що на оскарження вимоги у судовому порядку у позивача є десятиденний строк, є безпідставним.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи оскаржувану вимогу позивачем не було отримано засобами поштового зв`язку, а про її існування вона дізналася лише у червні 2019 року. Інші докази про те, що позивачу було відомо про існування такої вимоги або отримання її раніше у матеріалах справи відсутні.

24.09.2019 року позивач звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою поштою, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом.

Таким чином, позивач не пропустила строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України з моменту, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначено строку звернення з позовною заявою до суду, а тому такий є загальним.

В даному випадку законодавець чітко визначив позивачу його право на звернення з приводу оскарження вказаної вимоги, а саме: в адміністративному або судовому порядку - ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Позивач в даному випадку скористалася своїм правом на оскарження даної вимоги саме в судовому порядку, а десятиденний строк на який посилається відповідач і визначений ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", стосується саме для звернення з письмовою скаргою до органу доходів і зборів вищого рівня, в той же час щодо судового порядку оскарження такої вимоги, то такий законом чітко не визначений, а тому є загальним який встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Щодо посилання представника відповідача на абз.9 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", як на підставу для задоволення даного клопотання, суд зазначає наступне.

Так, абз.9 ч.4 ст.25 даного закону передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Дана норма визначає порядок дій органу доходів і зборів, щодо надіслання в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимоги про сплату недоїмки і визначає такі підстави.

Однак дана норма Закону не визначає десятиденного строку на звернення позивача до суду щодо оскарження такої вимоги, а лише визначає, що така вимога є узгодженою вимогою, однак це не позбавляє права позивача на оскарження узгодженої вимоги в судовому порядку навіть після направлення її до підрозділу державної виконавчої служби про сплату недоїмки, оскільки таке право визначено п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Щодо посилання представника відповідача як на підставу для задоволення даного клопотання на позицію сформовану Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 31.01.2019 року по справі №802/983/18-а, то суд зазначає, що у вказаному рішенні суду, судом надавалася оцінка оскаржуваного рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" з приводу строків оскарження такого у строк 1095 днів, який передбачений Податковим кодексом України, і Верховним Судом зроблено відповідний висновок, що такий строк при оскарженні даної вимоги не застосовується, оскільки положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загально соціальне страхування, а тому надавалася правова оцінка іншим обставинам.

Крім того, суд вважає також зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі “Кац та інші проти України” від 18 грудня 2008 року (п. 95) вказується, що існування засобів юридичного захисту має бути достатньо певним як на практиці, так і в теорії, оскільки без цього їм не вистачатиме належної доступності та ефективності.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи не поновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи оскаржувану вимогу позивачем не було отримано засобами поштового зв`язку, а про її існування вона дізнався лише у червні 2019 року. Інші докази про те, що позивачу було відомо про існування такої вимоги або отримання її раніше у матеріалах справи відсутні і відповідачем такі суду не надані.

Щодо посилання представника відповідача на Інструкцію про нарахування і слати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, згідно п. 3 розділу VI якої вважається що вказана вимога є надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення і зазначеним причини невручення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Термін "вважається надісланою і (врученою)" і термін "коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів", як це передбачено ст. 122 КАС України, є різними за суттю, а тому в даному випадку існування такої вимоги і надіслання її відповідачем позивачу не свідчить, що про таку позивачу було відомо раніше і інших доказів, які б підтверджували, що позивачу було відомо про неї і вона мала змогу оскаржити таку саме в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні.

24.09.2019 року позивач звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою і, як наслідок, позивач не пропустила строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який визначений ст. 122 КАС України саме з моменту, коли вона дізнався або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що абз. 3, 4, 9 ч.4 ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не визначено десятиденного строку для оскарження даної вимоги саме в судовому порядку, а такий строк передбачений лише для адміністративного її оскарження, то суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача є необґрунтованим, не підтверджене належними та допустимими доказами щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому у задоволенні такого слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 16.12.2019 року.

СуддяС.А. Гебеш