Рішення № 86377564, 13.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2019 р. Справа№805/5007/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області (відповідач 2), Головного управління МВС України в Донецькій області (відповідач 3), про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області, про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25 грудня 2009 року вона була прийнята на посаду оперуповноваженого відділення кримінальної міліції зі справ дітей (КМСД) Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області Міністерства внутрішніх справ України. З 28 лютого 2012 року позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною, яку позивач народила 9 листопада 2011 року, до досягнення нею трирічного віку, а в подальшому, з 9 листопада 2014 року ( у зв`язку із необхідністю догляду за дитиною після досягнення нею трирічного віку) терміном дії до 8 листопада 2015 року. У вересні 2015 року позивача переведено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної міліції зі справ дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. 16 жовтня 2015 року позивач звернулась з рапортом про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку терміном з 9 листопада 2015 року по 8 листопада 2016 року, який в подальшому керівництвом не підписано у зв`язку із "зупиненням підписання декретних відпусток", про що позивачу було повідомлено 9 листопада 2015 року у відділі кадрів ГУМВС України в Донецькій області. За день до цього, 8 листопада 2015 року, позивачу зателефонував начальник відділу кадрів Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області Орехов А.А., та повідомив, що її звільнено за скороченням штатів у зв`язку із ліквідацією структурного підрозділу МВС України - міліції. 10 листопада 2015 року позивач отримала аналогічну інформацію у відповідь на її звернення до відділу кадрів ГУМВС України в Донецькій області.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 184 Кодексу законів про працю України вагітні жінки ті, які мають дітей до трьох років та ті, які (як і позивач) перебувають у відпустці до догляду за дитиною до шести років (ст. 179 КЗпП України), не підлягають звільненню, крім випадків ліквідації установи, коли допускається звільнення працівника з обов`язковим працевлаштуванням.

Зазначає, що міліція - є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, а оскільки зазначене Міністерство не ліквідується, позивач, як жінка що має дитину, яка не досягла шести років, не підлягає звільненню.

Крім цього, позивач вказано у позові, що з наказом про звільнення її не було ознайомлено, копію цього наказу їй не було видано, як не було видано і трудову книжку, чим порушено ст. 47 КЗпП України. Також позивача як таку, що не перебувала на роботі в день звільнення, не повідомлено належним чином про необхідність отримання трудової книжки, що є порушенням п.п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58..

Таким чином, з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просила: 1) визнати незаконним її звільнення з посади оперуповноваженого сектору кримінальної міліції зі справ дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; 2) поновити її на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції зі справ дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; 3) стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на її корить середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 805/5007/15-а, - залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 805/5007/15-а, - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16 серпня 2019 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що при повторному розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно та всебічно з`ясувати фактичні обставини даної справи, зокрема, установити: чи зверталася ОСОБА_1 з рапортом (заявою) від 16 жовтня 2015 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шести років; чи зверталася ОСОБА_1 з рапортом від 06 листопада 2015 року, в якому висловила бажання приступити до виконання службових обов`язків та просила вважати її такою, що вийшла з відпустки по догляду за дитиною з 06 листопада 2015 року. З урахуванням установлених обставин визначити правовий статус ОСОБА_1 на момент її звільнення, а саме, чи вважалася вона такою, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шести років.

Також Верховний Суд вказав, що суду першої інстанції необхідно надати правову оцінку діям відповідачів щодо ненадання позивачу пропозиції іншої посади в іншій установі відповідно до її спеціальності.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу № 805/5007/15-а та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без виклику осіб, відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

19 листопада 2019 року представник Головного управління МВС України в Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рапорт про продовження відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею п`ятирічного віку та довідка з медичної установи про потребу дитини у домашньому догляді до ГУМВС України в Донецькій області від позивача не надходили. Жодного належного та допустимого доказу такого звернення ОСОБА_1 не надано. Крім того, на думку представника відповідача, у 2015 році ОСОБА_1 не мала права на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 09.11.2015 по 08.11.2016, оскільки 09 листопада 2015 року дитині виповнилося 4 роки.

20 листопада 2019 року представник Міністерства внутрішніх справ України надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в адміністративному позові не зазначено в чому саме виразилось порушення права позивача у публічно-правових відносин збоку МВС України та не зазначено, які саме норми чине законодавства порушено Міністерством внутрішніх справ України. Таким чином, залучення МВС України до участі у даній справі у як співвідповідача є необґрунтованим та безпідставним.

25 листопада 2019 року представник Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не виявила бажання проходити службу в Національній поліції, а вжиття заходів щодо працевлаштування колишніх працівників міліції в новоутвореній установі не є обов`язковим.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 грудня 2009 року проходила службу в органах внутрішніх справи, з 5 серпня 2013 року - на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції зі справ дітей (КМСД) Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області, з 7 листопада 2014 року (Наказ ГУМВС № 395 о/с) - на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Слов`янського міського відділу ГУМВС в області, останнє присвоєне позивачу за час служби звання - капітан міліції, що встановлено судом на підставі матеріалів справи та пояснень сторін (а.с. 6-7, 69-70, 88-89 т. 1).

28 лютого 2012 року наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 82 о/с ОСОБА_1 . надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підстав рапорту позивача та свідоцтва про народження дитини (а.с. 9 т. 1).

На підставі наказу ГУМВС України у Донецькій області від 28 листопада 2014 року № 415 о/с ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною з 10 листопада 2014 року до 9 листопада 2015 року (а.с. 102, т. 1).

06 листопада 2015 року ГУМВС України в Донецькій області видано наказ від № 385 о/с, яким:

- вважати такою, що приступила до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною з 06 листопада 2015 року капітана міліції ОСОБА_1 . (М-155274) - оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району);

- згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району).

6 листопада 2015 року Слов`янським міським відділом (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області складено повідомлення про звільнення позивача та необхідність прибути останньою до Слов`янського МВ для ознайомлення з наказом про звільнення та для отримання трудової книжки № 13/653 (а.с. 113 том 1).

Позивач вважає своє звільнення незаконним, а наказ протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

7 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ) та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIІI (далі - Закон №580-VIІI), який опубліковано 6 серпня 2015 року в газеті «Голос України».

За змістом пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, законодавець імперативно визначив спосіб і час попередження про можливе майбутнє звільнення працівників міліції, а тому ОСОБА_1 в силу законодавчих приписів з 06 серпня 2015 року вважалася попередженою про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про майбутнє звільнення (а.с. 69-70, 88-89, 116 том 1) у визначений строк (тобто, до 6 листопада 2015 року) не повідомила відповідачам про наявність в неї бажання проходити службу в поліції.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI).

Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення).

Вказані норми є імперативними, як наслідок, неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

При цьому, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (яке не втратило чинності та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини; далі - Положення), визначено, зокрема, підстави звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) й підпунктом «г» пункту 64 передбачено звільнення через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Обґрунтовуючи законність звільнення позивача, відповідачами зазначається, що 06 листопада 2015 року до Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області засобами електронного зв`язку надійшов рапорт позивача, в якому остання зазначила про своє бажання вийти з відпустки по догляду за дитиною та просила вважати її такою, що приступила до виконання службових обов`язків з 06 листопада 2015 року.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду адміністративної справи, для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи зобов`язано відповідачів надати докази звернення ОСОБА_1 із заявою (рапортом) від 06.11.2015 року в якому остання висловила бажання приступити до виконання службових обов`язків та просила вважати її такою, що вийшла з відпустки по догляду за дитиною з 06.11.2015 року та докази, що свідчать про її реєстрацію у вхідній кореспонденції (штамп, вхідний номер, журнал вхідної кореспонденції тощо)

Разом з тим, вищевказані докази відповідачами не надані.

У відповідності до ч 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачами, як суб`єкти владних повноважень, не спростовано доводів позивача про неподання нею рапорту від 06 листопада 2015 року, в якому висловила бажання приступити до виконання службових обов`язків та просила вважати її такою, що вийшла з відпустки по догляду за дитиною з 06 листопада 2015 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що наказ від 06.11.2015 року №385о/с по особовому складу видано без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність наказу від 06.11.2015 року №385о/с, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом скасування наказу від 06.11.2015 року №385о/с в частині визначення ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною з 06.11.2015 року.

Таким чином, на час видання відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого, остання перебувала у відпустці по догляду за дитиною (з 10.11.2014 року по 09.11.2015 року - наказ ГУМВС України у Донецькій області від 28 листопада 2014 року № 415 о/с).

Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Суд звертає увагу на те, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із статтею 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ураховуючи викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 820/3205/16 (провадження № К/9901/34163/18).

Відповідно до абзацу 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

За частиною 6 статті 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Отже, наведені правові положення регламентують заборону звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування у відпустці до досягнення дитиною трьох або шести років.

Наведене свідчить про порушення ГУМВС України в Донецькій області процедури звільнення позивача із займаної посади.

Доводи відповідача про те, що позивач не виявила бажання про прийняття її на службу в поліцію в порядку п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, суд не приймає до уваги, оскільки такі обставини не виключають пріоритетного права позивача на обов`язкове працевлаштування в порядку ч. 3 ст. 184 КЗпП України та обов`язків роботодавця забезпечити його реалізацію.

Суд звертає увагу, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що наказ від 06.11.2015 року №385о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин, що свідчать про незаконність звільнення позивача з органів внутрішніх справ, останній у відповідності до приписів ст. 235 Кодексу законів про працю України, п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, підлягає поновленню на попередній посаді, в даному випадку на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) з 07 листопада 2015 року.

Щодо вимог позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до пункту 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Таким чином, оскільки позивач проходив службу в Слов`янськогому міському відділі (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та відповідно, зазначеною установою здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу необхідно здійснювати саме з Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області.

Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Такий спосіб захисту як стягнення коштів із відповідача передбачений пп. 6,10 ч.2 ст.245 КАС України та може бути застосований у випадках, прямо передбачених законом.

Пункт 24 Положення №114 передбачає, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В рішенні у справі П`єрсак проти Бельгії ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов`язку відновлення status quo ante.

Згідно абз. 1, 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац третій пункту 4 Порядку №100).

Враховуючи, що ОСОБА_1 не мала заробітку не з її вини (відпустка по догляду за дитиною), суд вважає необхідним провести розрахунок виходячи з її посадового (місячного) окладу.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення 06.11.2015 року до 09.11.2015 року позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною, а отже поновленню на посаді позивач підлягає з наступного за звільненням дня, а саме з 07.11.2015 року, а стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу підлягає з 10.11.2015 року, тобто з наступного дня після закінчення відпустки по догляду за дитиною по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді.

Враховуючи, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини позивача, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, п. 24 Положення №114 позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою ГУ МВС України в Донецькій області №107 від 19.11.2019 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав 600,00 грн.

Таким чином, сума середньоденного грошового забезпечення становить: 19,67 грн (600 грн. + 600 грн.) : 61 календарний день).

Отже розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 19788,02 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача 19,67 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу 1006 = 19788,02 грн.) та підлягає стягненню з Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області, про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області, про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 385 о/с в частині допуску ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 385 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 капітана міліції, на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області з 07 листопада 2015 року.

Стягнути з Слов`янського міського відділу (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області (вулиця Леніна, будинок 30, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122 код ЄДРПОУ 08671604) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ), грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2015 року по 13 грудня 2019 року в сумі 19788 (дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп., без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Звернути рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв