Рішення № 86377554, 10.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 р. Справа№200/12930/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В. Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до якого просив суд визнати протиправним рішення №1061 від 09.09.2019 року «Про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах за віком, згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» громадянинові ОСОБА_1 та відмінити його та зобов`язати зарахувати до пільгового стажу за абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період його роботи на підприємстві: ПАТ «Донецький металургійний завод» з 15.07.1985 по 04.06.1986 року - 10 місяців 19 днів; ПАТ «Донецький металургійний завод» з 25.08.1988 по 08.08.1996 року - 7 років 11 місяців 13 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою від 05.09.2019 року про призначення пенсії за віком, згідно абзацу 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за номером 1058-IV від 09.07.2003 року.

Від Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області він отримав рішення за №1061 від 09.09.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком. Згідно рішення встановлено, що при розрахунку стажу до пільгового не враховано жодного періоду роботи.

При цьому, Волноваським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: на ПАТ «Донецький металургійний завод» за період часу з 15.07.1985 року по 04.06.1986 року, та з 25.08.1988 року по 08.08.1996 року.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою від 11 листопада 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 03 грудня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 грудня 2019 року розгляд справи відкладено на 10 грудня 2019 року.

06 грудня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 та є особою переміщеною з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 серпня 2019 року №1460-5000181148.

05 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення від 09 вересня 2019 року за №1061 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що заявник не має необхідного пільгового стажу.

Згідно спірного рішення вбачається, що «…при розрахунку стажу встановлено, що заявник має загальний стаж роботи 24 роки, 7 місяців, 14 днів. До пільгового стажу не враховано жодного періоду роботи заявника з наступних причин.

По-перше, для визначення права на пенсію заявник надав документи, що підтверджують пільговий стаж, які видані підприємствами, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому достовірність їх видачі неможливо перевірити.

По-друге, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка, але вона не містить необхідної інформації для визначення права на пенсію на пільгових умовах (наявність/відсутність відпусток без оплати, зайнятість повний робочий день в шахті, наявність проведеної атестації робочих місць, та інше, що передбачено «Порядком підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»)….»

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний страховий стаж для призначення відповідного виду пенсії, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до ст. 114 ЗУ «Про пенсійне страхування», пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки від 15.07.1985 року позивач у спірний період часу працював:

- з 15.07.1985 по 04.06.1986 на ДП «Донецький металургійний завод ім.Леніна», в «сортопрокатном цеху в качестве вальцовщика стана горячей прокатки 5 разряда»;

- з 25.08.1988 по 08.08.1986 на ДП «Донецький металургійний завод ім. Леніна» у «сортопрокатном цеху в качестве вальцовщика стана горячей прокатки 5 разряда».

Вказані записи у трудовій книжці зроблені чітко та засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, в тому числі і підпунктам 2.6, 2.7, 2.8, 2.9.

Крім того, позивачем на підтвердження пільгового характеру роботи були надані наступні копії документи:

- довідка №08/31-529 від 17.02.2017 року про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за період роботи на ПАТ «Донецький металургійний завод» з 15.07.1985 по 04.06.1986 та з 25.08.1988 по 08.08.1996 (вальцовщик стана горячей прокатки сортопрокатного цеха), що передбачено Списком №1, раздел 111, подраздел 3, пункта «а» Постанови Ради Міністрів СССР от 22.08.1956 №1173» та Списком №1, розділу ІІІ, підрозділу 3, пункту «а» Постанови Кабинету Міністрів України від 11.03.1994 № 162;

- довідка №08/ок від 17.02.2017 року про зміну в найменуванні «Донецького металургійного заводу»;

- довідки №04/1552-1 від 01.03.2017 року про заробітну за час роботи на ПАТ «Донецький металургійний завод» за період з 1988 року по 1992 року, №1333-07/115 від 08.07.2010 року про заробітну плату за період з 1991 року по 1995 року, №04/1552-2 від 01.03.2017 року про заробітну за період з 1993 року по 1996 року.

- наказу про результати атестації робочих місць від 25.01.1995 року №30.

Водночас, суд зауважує, що за приписами наведеної норми Порядку, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а тому необхідність надання додаткових довідок не вимагається.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Суб`єктом владних повноважень в оскарженому рішенні періоди роботи позивача, які не зараховані до пільгового стажу взагалі не зазначені. Як на підстави не зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача вказано зокрема про те, що трудова книжка позивача не містить необхідної інформації про наявність/відсутність відпусток без оплати та зайнятість повний робочий день в шахті.

По-перше позивач у спірний період часу не працював у шахті та по-друге відповідачем не наведено норми права за якою у трудовій книжці передбачено вносити інформацію про наявність/відсутність відпусток без оплати.

Таким чином, судом робиться висновок, що наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах в частині спірних періодів - відповідачем взагалі не встановлювалася і не досліджувалася.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що довідки надані позивачем видані підприємством, що не перереєструвались з зони АТО, а отже не можуть вважатися достовірними, є неприйнятними з огляду на наступне.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці відповідачем не надано.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоди з 15.07.1985 по 04.06.1986 та з 25.08.1988 по 08.08.1996 року на ПАТ «Донецький металургійний завод» та не призначення пенсії за віком на пільгових умовах є неправомірними, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення №1061 від 09.09.2019 року про відмову в призначенні пенсії підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язання позивача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКПП НОМЕР_2 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул. Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №1061 від 09.09.2019 року про відмову в призначенні пенсії №1061 від 09.09.2019 року.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2019 року про призначення пенсії за віком згідно абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 15.07.1985 по 04.06.1986 та з 25.08.1988 по 08.08.1996 на ПАТ «Донецькій металургійний завод» з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко