Рішення № 86377543, 16.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10079/19

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області у якому просить:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області від 08.05.2019 за формою Ф №0100233-5113-0610 на суму 2155,62, № 0100232-51 13-0610 на суму 8004,45 грн, №0100236-5113-0610 на суму 56917,22грн та №0100235-5113-0610 на суму 197.32 грн.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що є власником нежитлових приміщень: будівля майстерні площею 1528,8 кв.м, нежитлова будівля, прохідна; площею 57,9 кв.м, сарай для сільськогосподарських машин площею 215 кв.м., нежитлового приміщення артсвердловини площею 5.3 кв.м. Зазначені об`єкти, за твердженням позивача є будівлями промисловості, а тому відповідно до п.п. "є" п.266.2.2. ст.266 ПК України, вони ні є об`єктами оподаткування вказаним податком.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність відсутність для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду встановлено, що фізична особа- підприємець ОСОБА_1 є власником є власником нежитлових приміщень: будівля майстерні площею 1528,8 кв.м, нежитлова будівля, прохідна; площею 57,9 кв.м, сарай для сільськогосподарських машин площею 215 кв.м., нежитлового приміщення артсвердловини площею 5.3 кв.м.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами: - основний код КВЕД 23.70 різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю- код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.; - код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів, та КВЕД 46.90 оптова торгівля

Головним управлінням ДФС в Житомирській області було винесено податкові повідомлення-рішення яким визначено податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості №0100233-5113-0610, на суму 2155,62, №0100232-51 13-0610на суму 8004.45 грн, №0100236-5113-0610 на суму 56917,22грн та №0100235-5113-06Юна суму 197.32 грн. загальною сумою 67 274,61 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.266 Податкового кодексу України об`єкт оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п "є" п.266.2.2. ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Буквальний аналіз пункту "є" підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Відповідно до підп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Отже, застосування пункту "є" підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе лише у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Відповідно до ч.5 ст.245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2461/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74028769), від 15.05.2018 у справі №806/2676/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74028745), від 30.10.2018 у справі №821/1904/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77506662), від 11.12.2018 у справі № 819/314/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78495258), від 11.12.2018 у справі № 822/2614/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78501468).

Суд звертає увагу, що Верховним Судом вже було вирішено значна кількість спорів з приводу застосування п.п "є" п.266.2.2. ст.266 ПК України, та з цього сформульовано правову позицію, згідно якої застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: 1) наявність будівель промисловості та 2) їх перебування у власності промислових підприємств.

При цьому, у постановах від 11.12.2018 Верховним Судом, окремо зауважено, що дотримання другої вимоги - перебування у власності промислових підприємств, виключає застосування п.п "є" п.266.2.2. ст.266 ПК України до власників майна - фізичних осіб.

У цьому випадку, суд погоджується з аргументами позивача про те, що будівлі будівля майстерні, нежитлова будівля, прохідна; сарай для сільськогосподарських машин, нежитлового приміщення артсвердловини відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, можуть бути віднесені до будівель промисловості.

Але, у цьому випадку не дотримано другу вимогу - перебування у власності саме промислового підприємства.

Як зазначає Верховний Суд, пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою. Верховним Судом у зазначений вище постановах вказується на те, що під промисловими підприємствами необхідно розуміти лише юридичні особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виключення передбачене п.п "є" п.266.2.2. ст.266 ПК України, на позивача не розповсюджується.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, обґрунтував правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Підстави для відшкодування судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева