Вирок № 86373944, 09.12.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1253/19

Провадження № 1-кп/362/266/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Шевченко М.В.,

прокурора Гайдука М.В.,

захисника Луценка В.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12019110140000187 від 05.02.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, працюючого водієм ТОВ «ФУДС ДЕЛІВЕРІ», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дочку, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2 , раніше судимого: 04.06.2008 року Апеляційним судом Київської області за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2. ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 14 років, з конфіскацією майна, на підстав ст. 81 КК України звільненого 03.07.2017 року згідно ухвали Бердичівського міського суду Житомирської області від 23.06.2017 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 9днів,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_3 , раніше судимого: 28.01.2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 81 КК України звільнений 10.04.2013 року згідно ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2013 року умовно-достроково на 9 місяців 26 днів.

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 05.02.2019 року, близько 23 години 30 хвилин проїзжаючи на автомобілі «Iveco», державний номерний знак НОМЕР_1 по АДРЕСА_4, помітили, що в будинку АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_3 ніхто не проживає, після чого в них виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Вступивши в злочинну змову на викрадення чужого майна та розподіливши ролі між собою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, через отвір у паркані проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , де шляхом віджиму пошкодили дерев`яне вікно через яке проникли в середину будинку, де за допомогою металевого пруту,який попередньо підібрали поряд з вказаним домоволодінням, від`єднали шляхом демонтування від системи опалювання чотири шестисекційні чугунні батареї вартістю 1080,00 грн., три п`яти секційні чугунні батареї вартістю 675,00 грн., одну десяти секційну чугунну батарею вартістю 450,00 грн., та перенесли їх до паркану яким огороджена територія будинку де перебували останні, поклавши викрадені речі поряд з автомобілем марки «Iveco», державний номер ний знак НОМЕР_1 .

Крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в одній із кімнат будинку взяли телевізор марки «Toshiba» модель 21CV2M чорно-сірого кольору, вартістю 940,00 грн., який знаходився на тумбі, і перенесли його до вхідних воріт домоволодіння, та на подвір`ї за будинком виявили металеву ванну, вартість якої не вдалося встановити, яку також перенесли до автомобіля.

В подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, намагаючись спричинити ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 3145,00 грн. (три тисячі сто сорок п`ять гривень 00 копійок), винесли вищевказані речі за територію домоволодіння, серед яких три шестисекційні та одну п`ятисекційну батареюзавантажили до автомобіля марки «Iveco», д.н.з. НОМЕР_1 та при завантаженні телевізора марки «Toshiba» модель 21CV2M чорно-сірого кольору, одну шестисекційну батарею, двох п`яти секційних батарей, однієї десятисекційної батареї і металевої ванни, які знаходилися поряд з автомобілем, завершити свій умисел не змогли та не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками Васильківського ВП ГУНП в Київській області на території вищезазначеного домоволодіння.

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 які виразились в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та суду показав, що 04.02.2019 року, йому на мобільний телефон зателефонувала особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та запропонував поїхати разом із ним та ОСОБА_1 до міста Василькова, по місцю роботи ОСОБА_1 , щоб розгрузити товар в кафе «Томаха», на що він погодився. Розвантаживши товар, точного часу він не пам`ятає, але вже було темно він разом із ОСОБА_1 та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження на автомобілі «Iveco» під керуванням ОСОБА_1 поверталися додому. Рухаючись по місту Василькову Київської області особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження попросив зупинитися, щоб справити свої природні потреби. Вони зупинилися по АДРЕСА_4 та вийшли справити потреби та побачили занедбаний будинок АДРЕСА_4 , який виставлений був на продаж. Вирішивши, що в будинку ніхто не проживає, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження запропонував зайти в середину нього, оскільки домоволодіння було огороджене парканом не повністю, вони зайшли на його територію в місці, де був відсутній паркан. Підійшовши до будинку ОСОБА_1 побачив, що кватирка одного із вікон відчинена і просунувши через неї руку він відкрив вікно, через яке ОСОБА_1 заліз в середину будинку, потім ОСОБА_1 відчинив інше вікно в яке спочатку до нього в будинок заліз особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а він в цей час перебував на вулиці біля вікна, а ОСОБА_1 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в цей час за допомогою залізного прута, якій взяли біля будинку стали відривати батареї. Після того як особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження із ОСОБА_1 позривали батареї, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження виліз через вікно на вулицю, а він заліз в будинок до ОСОБА_1 та стали разом з ним подавати через вікно особі матеріали відносно якої виділені в окреме провадження батареї, які особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження складав біля вікна на вулиці. Далі вони вилізли, ОСОБА_1 пішов за автомобілем, а він із особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження почали переносити батареї до забору. Потім під`їхав ОСОБА_1 , та вони повернулися за ванною, яка перебувала на подвір`ї будинку, оскільки вона була важкою, вони втрьох потягли її до забору, де знаходилися батареї. Особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження відчинив задні дверцята автобуса в який особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження разом із ним почали загружати батареї. Загрузивши приблизно десь 4 батареї до них під`їхали працівники поліції. Телевізор він побачив, коли їх почали заводити в двір працівники поліції, тоді особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження сказав, що це він витягнув з будинку телевізор. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати, оскільки потерпілій все відшкодовано.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та суду показав, що 04.02.2019 року, близько 18 години він разом із ОСОБА_5 та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження на автомобілі «Iveco», державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням поїхали по місцю його роботи в м. Васильків в кафе «Томаха», щоб розвантажити товар. Розгрузивши товар вони поверталися додому та рухаючись по місту Василькову Київської області особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження попросив зупинитися, щоб справити свої природні потреби. Вони зупинилися по АДРЕСА_4. Особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження вийшов неподалік занедбаного будинку, із вивіскою, на якій було повідомлення про його продаж. Вирішивши, що в будинку ніхто не проживає, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження запропонував зайти в середину нього, оскільки домоволодіння було огороджене парканом не повністю, вони зайшли на його територію в місці, де був відсутній паркан. Підійшовши до будинку він побачив, що кватирка одного із вікон відчинена і просунувши через неї руку він відкрив вікно, через яке заліз в середину будинку, потім зайшов до другої кімнати та відчинив інше вікно. Спочатку до нього в будинок залізла особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження і вони разом за допомогою залізного прута, якій взяли біля будинку стали відривати батареї, а ОСОБА_2 в цей час перебував на вулиці біля вікна. Після того як він і особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження позривали батареї, особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження виліз на вулицю, а ОСОБА_2 заліз в будинок до нього. Після цього вони із ОСОБА_2 стали подавати через вікно особі матеріали відносно якої виділені в окреме провадження батареї опалення, які особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження складав біля вікна на вулиці. Далі вони вилізли, та він пішов за автомобілем, якій перебував через дорогу від будинку, а ОСОБА_2 із особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження почали переносити батареї до забору. Потім він під`їхав, і вони всі разом повернулися за ванною, яка перебувала на подвір`ї даного домоволодіння, оскільки ванна була важкою, вони втрьох потягли її до забору, де знаходилися батареї. Особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження відчинив задні дверцята автобуса та почав разом із ОСОБА_2 загружати батареї. Загрузивши лише тільки дві чи три батареї до них під`їхали працівники поліції та попросили його документи, далі вони побачили сліди в двір, пішли до нього і побачили, що ми накоїли та їх затримали. Телевізор з будинку витягнув особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати, оскільки вони все відшкодували потерпілій, яка претензій до них не має.

Будучи допитаним в судовому засіданні відповідно до ст. 352 КПК України, свідок ОСОБА_6 надав покази у яких підтвердив обставини заволодіння майном, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, а саме,що із власником будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_3 , яка проживає в Російській Федерації він знаходиться в родинних відносинах. Після смерті матері ОСОБА_3 вищевказаний будинок виставила на продаж, якій вона попросила його продати та доглядати. 04.02.2019 року після 22 години проїжджаючи мимо вказаного будинку він побачив, що невідомі йому люди виносять з двору батареї до автомобіля «Iveco». Проїхавши далі, він зупинився та викликав поліцію, та чикав коли вона під`їде, яка невдовзі приїхала. Після приїзду поліцейських він разом із ними зайшов на територію домоволодіння, де працівники поліції затримали трьох осіб, які намагалися вчинити крадіжку секцій батареї, які були демонтовані в будинку та телевізор. Металева ванна, яка зберігалася на подвір`ї по призначенню не могла бути використана, а використовувалася для стоку води і матеріальної цінності не становить тільки на металобрухт. Обвинувачені відшкодували потерпілій завдані збитки і вона претензій до них не має та просила звільнити від відповідальності.

Потерпіла надіслала до суду заяву з проханням провести розгляд справи без її участі у зв`язку з неможливістю бути присутньою в судовому засіданні щодо обрання міри покарання до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 покладає на розсуд суду. Скарг матеріального та морального характеру не має (т. 1 а.с. 38).

Крім показів свідка ОСОБА_6 , показів в судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 їх вина у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

З урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 року у справі № 521/11693/16-к, суд уважає за можливе констатувати, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, а саме:

Із протоколу огляду місця події від 05.02.2019 року та фототаблиці до нього вбачається, що навпроти домоволодіння АДРЕСА_4 виявлено автомобіль марки «Iveco», державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний ізотермічною металевою будкою, в середі якої знаходиться чотирисекційні металеві батареї, три із яких шестисекційні та одна п`ятисекційна, які пофарбовані в сріблястий колір. Поруч із вхідними воротами до домоволодіння знаходиться металева ванна зеленого кольору та дві п`ятисекційні, одна шестисекційна та одна десятисекційна металеві батареї пофарбовані в сріблястий колір. На території домоволодіння поруч із вхідними воротами знаходиться телевізор марки «Toshiba» модель 21CV2M. При огляді будинку даного домоволодіння створки вікна, які знаходяться в західній та північній стінах будинку, відчинені назовні. Замикаючі пристрої дерев`яних дверей, які знаходяться в східній стіні будинку, пошкоджені. В кімнаті № 1, №4 та №5 будинку виявлено демонтаж секційних металевих батарей. Крім того, в салоні автомобіля виявлено робочі рукавиці, ніж, ліхтарик, віджим та газовий ключ червоного кольору (том.1 а.с. 178-187).

Як вбачається із протоколу слідчого експерименту від 16.02.2019 року та безпосередньо досліджений відеозапис у порядку ст. 359 КПК даного слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 відповідно до якого останній у присутності захисника Луценка В.Г. розповів та показав обставини при яких він разом із ОСОБА_2 та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження проникли на територію домоволодіння та будинку АДРЕСА_4 , звідки намагалися вчинити крадіжку чотири шестисекційних, трьох п`ятисекційних та одну десятисекційну батарей, телевізора марки «Toshiba» модель 21CV2M і металевої ванни. При цьому, жодних зауважень до даного протоколу а ні обвинувачений, а ні захисник не висловлювали (том.2 а.с.192-196).

Як вбачається із протоколу слідчого експерименту від 16.02.2019 року та безпосередньо досліджений відеозапис у порядку ст. 359 КПК даного слідчого експерименту за участюОСОБА_2 відповідно до якого останній у присутності захисника Луценка В.Г. розповів та показав обставини при яких він разом із ОСОБА_1 та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження проникли на територію домоволодіння та будинку АДРЕСА_4 , звідки намагалися вчинити крадіжку чотири шестисекційних, трьох п`ятисекційних та одну десятисекційну батарей, телевізора марки «Toshiba» модель 21CV2M і металевої ванни. При цьому, жодних зауважень до даного протоколу відповідно до ч. 4 ст. 359 КПК України, а ні обвинувачений, а ні захисник не висловлювали (том.2 а.с.198-202).

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанова від 24 жовтня 2018 року в справі № 733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі. Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.

Тим самим, у цій ситуації, джерело фактичних даних, прямо доводить собою, обставини, які у розумінні ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в цій справі, щодо дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із протоколу впізнання за фотознімками від 07.02.2019 року свідок ОСОБА_6 впізнав на фото №3 ОСОБА_2 , як особу, яка намагалася вчинити крадіжку 05.02.2019 року із будинку АДРЕСА_4 (том.2 а.с. 237-240).

Як вбачається із протоколу впізнання за фотознімками від 07.02.2019 року свідок ОСОБА_6 впізнав на фото № 2 ОСОБА_1 , як особу, яка намагалася вчинити крадіжку 05.02.2019 року із будинку АДРЕСА_4 (том.2 а.с. 245-248).

Висновком експерта № 13-1/312 від 22.02.2019 року та фототаблицею до нього встановлено ринкову вартість бувших у використанні шести секційних чавунних батарей в кількості чотирьох штук, з дрібними пошкодженнями у вигляді потертостей на корпусі, радянського зразку, придатних для використання за призначенням, станом на 05.02.2019 року могла становити 1080,00 грн. (одну тисячу вісімдесят грн. 00 коп.) Ринкова вартість бувших у використанні п`яти секційних чавунних батарей в кількості трьох штук, з дрібними пошкодженнями у вигляді потертостей на корпусі, радянського зразку, придатних для використання за призначенням, станом на 05.02.2019 року могла становити 675,00 грн. (шістсот сімдесят п`ять грн.00 коп.). Ринкова вартість бувших у використанні десятисекційної чавунної батарей в кількості одна штука, з дрібними пошкодженнями у вигляді потертостей на корпусі, радянського зразку, придатної для використання за призначенням, станом на 05.02.2019 року могла становити 450,00 грн. (чотириста п`ятдесят грн.00 коп.) Встановити ринкову вартість бувшої у використанні металевої ванни, з ознаками корозії на корпусі, 170 см. довжиною, 76 см. шириною, радянського зразку, станом на 05.02.2019 року не видається за можливе. Ринкова вартість бувшого у використанні телевізору марки «Toshiba» модель 21CV2M в працюючому стані, з дрібними пошкодженнями у вигляді потертостей на корпусі, придатного для використання за належністю, станом на 05.02.2019 року могла становити 940,00 (дев`ятсот сорок грн.00 коп.) (том.2 а.с.251-255).

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються також у незаконному замаху на таємне викрадення крім вищевказаних матеріальних цінностей, а також металевої ванни, вартість, якої експертом та під час досудового слідства не встановлена і матеріальної цінності вона не становить. При цьому, важливим при кваліфікації злочинів проти власності є встановлення ознак предмету викрадення, що має певну вартість.

За змістом ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Сторона обвинувачення ні під час досудового розслідування, ні при судовому провадженні не зверталася до суду в порядку ст. 243 КПК у редакції Закону № 1261-VII про залучення експерта для визначення вартості металевої ванни.

При таких обставинах металева ванна не може бути предметом крадіжки, а тому суд виключає із обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 незакінчений замах на таємне викрадення металевої ванни.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією ККС ВС зазначеною у постанові об`єднаної палати від 25.11.2019 року (справа №420/1667/18) щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналізуючи вищевказані докази в совокупності, суд вважає ці докази належними та допустимими оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною суду не надано. Суттєвих протиріч, які б давали підстави сумніватись у цих доказах суд не вбачає.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виразились в незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, а їх дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, за обставин, встановлених судом, як доведені.

При кваліфікації дій обвинувачених, суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Визнаючи обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними і обираючи їм міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України до тяжкого злочину, а також повною мірою вивчені особи обвинувачених, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

Підстав для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його особу, вік, соціальні зв`язки, сімейний стан, те, що він одружений має на утриманні неповнолітню дочку, яка є інвалідом з дитинства, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно з характеристики Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського р-ну ОСОБА_1 за час проживання зарекомендував себе посередньо, компрометуючі скарги відносно останнього до сільської ради не надходили, щире каяття, відшкодування завданої шкоди, враховуючи висновок досудової доповіді інспектора Києво - Святошинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській областівід 13.05.2019 року, які беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також високий рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк не можливе та становить дуже високий рівень небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб), конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілої щодо міри покарання, яка просила звільнити від відповідальності, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а саме сприяння досудовому розслідуванню та судовому розгляду. А також, приймаючи до уваги, що вироком Апеляційного суду Київської області від 04.06.2008 року ОСОБА_1 засуджений за п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ст. 81 КК України 03.07.2017 року згідно ухвали Бердичівського міського суду Житомирської області від 23.06.2017 року звільнено умовно-достроково на 1рік 11 місяців 9 днів.

Тобто, інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, був вчинений ним після застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком протягом невідбутої частини покарання.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив новий злочин після застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком Апеляційного суду Київської області від 04.06.2008 року протягом невідбутої частини покарання, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 із застосуванням ч. 4 ст. 81 КК України та необхідності визначення йому остаточного покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України, шляхом часткового складання покарання за даним і попереднім вироком.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 неможливі без ізоляції від суспільства, тому обирає йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що призначення обвинуваченому саме такого виду покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, його особу, вік, соціальні зв`язки, сімейний стан, має постійне місце реєстрації та проживання,те, що він раніше судимий 28.01.2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 81 КК України звільненого 10.04.2013 року згідно ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2013 року умовно-достроково на 9 місяців 26 днів, невідбутий строк, якого закінчився те, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно з характеристики Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського р-ну характеризується посередньо, компрометуючі скарги відносно останнього до сільської ради не надходили, щире каяття, відшкодування заданої шкоди, висновок досудової доповіді інспектора Києво - Святошинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській областівід 13.05.2019 року, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілої щодо міри покарання, яка просила звільнити від відповідальності; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а саме сприяння досудового розслідування та судового розгляду, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання та встановленням йому іспитового строку і покладення на нього певних обов`язків у відповідності до вимог статей 75, 76 КК України, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в момент його винесення.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України .

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз підлягають стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню у виді тримання під вартою в Державній установі Київський слідчий ізолятор Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновку про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, враховуючи те, що він проживає в с. Тарасівка, Києво-Святошинського району, Київської області, а тому з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 слід змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з під варти негайно в залі судового засідання.

Згідно ст.337 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 84-86, 100, 124, 369-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом частково складання покарань за даним і попереднім вироком Апеляційного суду Київської області від 04.06.2008 року призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обраховувати з моменту його фактичного затримання з 05.02.2019 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_1 , строк попереднього ув`язнення та перебування під вартою з 05.02.2019 року до 09.12.2019 року включно, із розрахунку, що 1 день попереднього ув`язнення відповідає 1 дню позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню у виді тримання під вартою в Державній установі Київський слідчий ізолятор Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; докласти зусиль до пошуку роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 - рахувати з 09.12.2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 з тримання під вартою - замінити на особисте зобов`язання, яке залишити до набрання вироком суду законної сили, звільнивши його з під варти негайно в залі судового засідання.

Судові витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи № 13-1/312 стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 572 грн. на користь держави.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Iveco», модель Daily 35S15V, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору залишити власнику ТОВ ФудсДелівері»;

- шести секційні чавунні батареї в кількості 4 штук, п`яти секційні чавунні батареї в кількості 3 штук, десяти секційні батареї в кількості 1 штука, телевізор марки «Toshiba» модель 21CV2M чорно-сірого кольору, металева ванна, які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 повернути власнику ОСОБА_3 ;

- мобільний телефон, марки «Samsung», IMEI: НОМЕР_2 , см-карта моб. оператора Київстар № НОМЕР_3 , яке передано до камери зберігання Васильківського ВП повернути власнику ОСОБА_2

- мобільний телефон, марки «Samsung A-6», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , яке передано до камери зберігання Васильківського ВП повернути власнику ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженим, захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко