Рішення № 86372483, 06.04.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6935/16-ц

2/296/331/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді – Галасюка Р.А.,

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», Управління Державної Міграційної Служби України в Житомирській області, третя особа: Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення майнових збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся із даною позовною заявою, в подальшому яку уточнив та в обґрунтування якої зазначив, що 04.07.2016року він звернувся до ДП «ДОКУМЕНТ» з метою оперативного оформления закордонного паспорта. Між ним та державним шдприємством був укладений договір № 13-04072016/38 на умовах якого він зобов`язався сплатити за послуги отримання закордонного паспорта в оперативному порядку на загальну суму 1345,00грн., а Державне підприемство «ДОКУМЕНТ», зобов`язалося оформити та видати йому закордонний паспорт до 7 робочих днів, тобто до 14 липня 2016 року.

Його звернення для отримання закордонного паспорта в оперативному порядку обумовлено тим, що 15 липня він одружувався, а 18 липня 2016 року повинен був разом з дружиною відлітати у шлюбну подорож до Турецької Республпси. Вартість туристичної путівки ним було сплачено повністю на загальну суму 20042,02грн., що підтверджуеться ваучером № НОМЕР_1 та квитанцією i відповідно було сплачено за aвia переліт.

На його неодноразове звернення до ДП «ДОКУМЕНТ», він отримав віповщь, що паспорт не готовий. Але йому стало відомо, що паспорт готовий i 14.07.2016р. відправлений до ДП «Документ» для видачі.

18.07.2016р. він звернувся з листом до ДП «ДОКУМЕНТ» з вимогою негайно видати йому закордонний паспорт, а також компенсувати вартість втраченої путівки але відповідач виконав вимогу частково, а саме видав йому паспорт лише 19.07.2016р.

У зв`язку з чим він з дружиною не зміг відправитися у весільну подорож i відповідно путівку було втрачено. Внаслідок чого позивач зазнав матеріальних збитків в сумі 20042 грн., 13000 грн. йому було повернуто та моральних збитків, які оцінює у розмірі 9000 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь. Крім цього просить стягнути сплачений судовий збір.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 109).

Представник ДП «Документ» в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що ДП «Документ» - державне підприємство, що належить до сфери управління Державної міграційної служби України. ДП «Документ» як уповноважений суб`єкт, здійснює послуги організаційно-технічного характеру, експертно-фаховий аналіз документів, консультації, iз застосуванням сучасних інформацційних технологій та забезпеченням комфортних умов обслуговування, з питань отримання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства адміністративних послуг, пов`язаних, зокрема, з оформлениям паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Відносини відповідача iз замовником послуги регулюються договором № 13-04072016/38 від 04.07.2016р., предметом якого є надання Виконавцем Замовнику за плату послуг організаційно-технічного характеру, в тому числі експертно-фахового аналізу документів та первинної електронної обробки персональних даних, для оформления паспорта громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_1 звернувся 04.07.2016 до відділу обслуговування громадян «Паспортний сервіс» ДП «Документ», для отримання послуги, передбаченої договором, а саме, з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в оперативному порядку.

При надачі послуг Позивачу, відповідно до у кладеного договору, Відповідачем було забезпечено фаховий аналіз документ, надано послуги організаційно-технічного характеру, послуги з оформления та заповнення ВСІХ документів замовника, надано послуги з обробки персональних даних для оформления паспорта громадянина Украіїни для виїзду за кордон, перевірено повноту поданих заявником документів, відповідність їx оформлення вимогам законодавства. За результатом здійснення BCIX необхідних процедур, передбачених вимогами законодавства, паспорт громадянина Украни для виїзду за кордон надруковано державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» та 19.07.2016 Позивач отримав зазначений паспорт. Просила відмовити Бурковському у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 89-94).

Представник УДМ Служби України в Житомирській області в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, у поданому відзиві зазначила, що підтверджуючих договірних відносин на туристичне обслуговування позивачем надано не було, просила відмовити у позові у повному обсязі (а.с. 113).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, просила відмовити у позові у повному обсязі (а.с. 112).

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду, порушено його спокій та нормальний спосіб життя, психологічне благополуччя.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст.1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди і його вина, наявність причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінку заподіювача шкоди, його вини та причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з переліченої у ч.2 ст.23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, відповідачем не допущено.

Згідно абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому відповідачем моральної шкоди, яка згідно з ч.2 ст.23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч.1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 12, 82, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», Управління Державної Міграційної Служби України в Житомирській області, третя особа: Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення майнових збитків та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Cуддя Р. А. Галасюк