Рішення № 86371251, 05.11.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6192/17

№ 2/183/285/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді – Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання – Гончарової С. Є.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Піщанська сільська рада про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крітько Л. П., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1345, є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначила, що в будинку на прохання її сина ОСОБА_3 , був зареєстрований він разом із своєю дружиною ОСОБА_4 , що є відповідачами у справі, а також їх діти, дозвіл на реєстрацію яких вона не надавала та дізналась про це лише у 2016 році. Відповідачі фактично з серпня 2016 року у будинку не проживають, житловим приміщенням не користуються, власних речей у ньому не мають, вона жодним чином не чинила перешкод у користуванні житлом.

ОСОБА_1 зазначила у заяві, що на підставі вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть бути визнані такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 посилалась також на те, що реєстрація відповідачів перешкоджає реалізації її прав як власника житла, в зв`язку з чим, посилаючись на вимоги ст.ст. 316, 317, 391, 405 ЦК України, просила суд визнати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням – будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, 10 травня 2018 року відповідачі подали суду відзив на позовну заяву, у якому посилались на те, що дійсно позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 та власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку з вересня 2003 року ніхто не проживав, за ним не доглядали, внаслідок чого він почав руйнуватись. Так, у червні 2010 року позивач запропонувала їм переїхати проживати до будинку, вкладали грошові кошти в його облаштування. Враховуючи те, що будинок збудований із саману у 1952 році, в ньому потрібно було ремонтувати дах, змінити електрику та провести інші будівельні роботи, за час їхнього проживання у будинку вони зробили ремонт, збудували підсобні приміщення, встановили новий паркан та сплачували комунальні послуги. Спочатку вони проживали у будинку без реєстрації, а у червні 2012 року позивач запропонувала їм зареєструватись у будинку за умови, що ОСОБА_3 зніметься із реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 , у якому останній був зареєстрований з дитинства та запевнила, що будинок АДРЕСА_1 вона залишить ОСОБА_3 у спадок. Однак, 20 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 прийшла до них на подвіря та почала викидати їхні особисті речі з будинку на вулицю без будь-якої на то причини, вказавши щоб їх через годину у будинку не було. З цього приводу ОСОБА_3 звертався до поліції. Після того, як позивач вигнала їх з дітьми на вулицю, остання забрала ключі від будинку і по теперішній час вони не мають можливості забрати залишки особистих речей із нього, а тому посилання позивача на їх добровільне залишення будинку не відповідають дійсності. Крім того, ОСОБА_1 раніше зверталась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до них, про визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним вище житловим приміщенням, який в подальшому, а саме 01 червня 2017 року просила залишити без розгляду, надавши відповідну заяву. Вони в свою чергу, звернулись на адресу суду із зустрічним позовом про їх вселення та усунення перешкод у користування будинком, рішення у справі поки не прийнято. У зв`язку з чим, їх відсутність, як членів сім`ї власника житла понад один рік не підтверджується, а тому вони просили суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 84-85).

Ухвалою суду від 22 грудня 2017 року було відкрите провадження у справі (а.с. 37-38). 22 серпня 2018 року позивач звернулась на адресу суду із заявою про відвід судді (а.с. 10-104). Ухвалою суду від 28 серпня 2018 року провадження у справі було зупинено, її передано до канцелярії суду для визначення судді, який буде розглядати питання про відвід (а.с. 127-128). Ухвалою суду від 06 вересня 2018 року було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді (а.с. 135, 137-139). Ухвалою суду від 13 вересня 2018 року було поновлено провадження у справі (а.с. 142). Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року було залучено Піщанську сільську радудо участі у справі в якості правонаступника третьої особи – виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 161-162). Ухвалою суду від 11 лютого 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду по суті (а.с. 172-173).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини,Ю викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 182).

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи – Піщанської сільської ради у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є чоловіком позивача ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 є його старшим сином, а ОСОБА_4 – його невісткою. Зазначив, що ОСОБА_1 одружився, після чого вони з позивачем надали йому можливість проживати у належному позивачу житловому приміщенні – домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , потім, відповідачі попросили їх зареєструвати у зазначеному домоволодінні. У серпні 2016 року між його сином та невісткою почались "бійки", ОСОБА_4 зібрала всі свої речі та поїхала, а ОСОБА_3 певний час залишався проживати у спірному будинку, однак потім він примирився із дружиною, зібрав свої речі та поїхав проживати до смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, тобто фактично із серпня 2016 року ОСОБА_3 не проживає у будинку та до нього не повертався. Додав, що протягом року від дня закінчення проживання відповідачів у будинку вони з позивачем замки не змінювали і лише у серпні 2017 року він встановив нові замки у будинку, оскільки старих ключів не було. Пояснив, що відповідач ОСОБА_3 жодного разу не звертався до нього із проханням надати нові ключі. Крім того, вони звертались до поліції, оскільки ОСОБА_3 зняв паркан, який установлений на території домоволодіння. Наразі його дружина – позивач ОСОБА_1 має намір розпорядитись будинком, однак реєстрація відповідачів перешкоджає цьому праву, як власника домоволодіння.

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення позивача та її представника, допитавши свідка та дослідивши надані позивачем докази, приходить до наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л. П, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1345, є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Новомосковського районного комунального підприємства бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" № 4201597 від 20 липня 2004 року, наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 13, 14).

Відповідно до Розпорядження голови Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області В. В. Гаценко № 21 від 17 лютого 2016 року "Про перейменування вулиць в селі Орлівщина Орлівщинської сільської ради", вулицю АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_1

За адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її невістка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її онук – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син невістки – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 2404 від 18 жовтня 2017 року (а.с. 26).

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підстав статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно приписів статті 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод його права, хоч вони і не поєднані з позбавленням володіння.

Судом встановлено, що з 25 серпня 2016 року відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у будинку не проживають, житловим приміщенням не користуються, що підтверджується актом від 25 травня 2017 року, складеним депутатом Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Стовбирь А ОСОБА_8 в присутності сусідів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с. 24).

На підставі частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік.

Судом установлено, що у провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 183/1330/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи – Новомосковський районний сектор управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, Орлівщинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , третя особа – Орган опіки та піклування Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком.

Установлено, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 23 серпня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи – Новомосковський районний сектор управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, Орлівщинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням було залишено без розгляду, а ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України було залишено зустрічний ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , третя особа – Орган опіки та піклування Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком – без розгляду (а.с. 199).

Таким чином, враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не проживають в спірному житловому приміщенні понад один рік, не надали суду доказів наявності поважних причин, які перешкоджали їм користуватися житловим приміщенням, раніше залишали позов про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком, суд приходить до переконання, що у відповідності до вимог частини 2 статті 405 ЦК України вони можуть бути визнані такими, що втратили право користування спірним житлом, в зв`язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 640,00 грн.

В зв`язку з вищенаведеним, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Піщанська сільська рада про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 користь ОСОБА_1 судові витрати з кожного окремо по 320,00 грн. (триста двадцять грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

- третя особа: Піщанська сільська рада, код ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Центральна, 4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.

Суддя Д.І. Городецький